Організація обліку зносу (амортизації) необоротних активів на Житомирському маслозаводі «Рудь»

 

Коефіцієнт рентабельності активів щороку збільшується. У 2012 році порівняно з 2010 роком він збільшився на 0,02, що свідчить про підвищення попиту на продукцію підприємства.

Коефіцієнт рентабельності власного капіталу, у 2012 році порівняно з 2010 роком збільшилась на 0,03 що свідчить про підвищення ефективності залучення інвестицій у підприємство. Коефіцієнт рентабельності діяльності також збільшився на 0,03, що свідчить про те, що господарська діяльність підприємства є ефективною.

Таблиця 4.4

Аналіз рівня економічної безпеки господарської діяльності

2012 рік

Чистий дохід			Витрати
Показники	Рядок за ф №2 звітності	Тис. грн	Показники	рядок за ф №2 звітності	Тис. грн
ЧД о.д.	35	18392	СРо.д.	40	14967
ЧД і.о.	60	573	ОВі.о.	90
ЧД ф.д.	120		АВ	70	1507
ЧД і.д.	130		ВЗ	80
ЧД п.п.	185		ВВф.д.	140	134
ЧД н.п.	200		ВВі.д.	150, 160
			ВВн.п.	205
			ППг.д.	180, 210	-
Разом (ЧД п)	Х	18965	Разом (ВВп)	Х	16608
Чистий прибуток підприємства   2357

 

Отже,головна мета управління економічною безпекою - забезпечення найефективнішого функціонування, найпродуктивнішої роботи операційної системи.

Графічне зображення аналітичних розрахунків для оцінки рівня економічної беззбитковості господарської діяльності підприємства показано на рис. 4.1.

 

Рис. 4.1. Графічне зображення оцінки рівня економічної безпеки господарської діяльності

Графік досягнення беззбитковості виробництва ілюструє вплив на величину прибутку обсягу виробництва, доходів і собівартість продукції. За допомогою нього можна знайти точку беззбитковості, тобто той обсяг виробництва, при якому лінія, що показує зміну виручки від реалізації при заданому рівні цін пересікається з лінією, що показує зміну собівартості продукції .

 

4.2. Способи та прийоми проведення аналітичних досліджень

 

Оперативність збирання та обробки виробничої, комерційної, фінансової та інших видів інформації, забезпечення зацікавлених користувачів об'єктивною інформацією про фінансовий стані результати діяльності підприємства - основні функції обліку. Аналіз - функція, яка за допомогою аналітичних і економіко-математичних методів досліджує наявність, структуру, динаміку економічних показників, вивчає ефективність їх використання, розглядає вплив різних факторів на фінансовий стан підприємства. Бухгалтерський облік є основним джерелом інформації, необхідної для аналізу з метою прийняття управлінських рішень.

Система обліково-аналітичного забезпечення відіграє важливу роль в функціонуванні системи управління підприємством, забезпечуючи взаємодію різних структурних підрозділів та реагуючи на зміни внутрішнього та зовнішнього середовища.

Під системою розуміють сукупність множин взаємопов'язаних елементів, які утворюють певну цілісність. Обліково-аналітична система - це система, що ґрунтується на даних оперативного, статистичного, фінансового і управлінського обліку, включаючи оперативні дані, і використовує для економічного аналізу статистичну, виробничу, довідкову та інші види інформації.

Тому обліково-аналітична система виконує збір, опрацювання та оцінку всіх видів інформації, що використовується для прийняття управлінських рішень на макро- і мікрорівнях. Система обліково-аналітичного забезпечення є складовою загальної системи управління. Її суть полягає в об'єднанні облікових та аналітичних операцій в один процес, виконання оперативного мікроаналізу, забезпеченні безперервності цього процесу і використанні його результатів для формування рекомендацій для прийняття управлінських рішень. Загальну методологію і нормативні положення обліку і аналізу удосконалюють для раціонального використання в єдиній обліково-аналітичній системі.

Основними завданнями обліково-аналітичної системи підприємства є:

- аналіз діяльності підприємства за вказаними напрямами;

- облік господарських операцій за цільовими напрямами на базі бухгалтерського обліку з додаванням нефінансових показників;

• контроль за використанням матеріальних та нематеріальних ресурсів, за правильним відображенням усіх господарських операцій на етапах планування, обліку та за достовірністю аналітичних даних;

- планування діяльності підприємства, зокрема господарських операцій; видів діяльності: операційної, інвестиційної, фінансової, податкової; центрів відповідальності та підприємства загалом;

- формування аналітичних бюджетів як джерел акумулювання планової, облікової та аналітичної інформації [3].

Процес обміну інформацією в обліку - це процес кругообігу інформації між суб'єктами обліку. При цьому процес передачі облікової інформації містить взаємопов'язані етапи (рис. 1.11):

Рис. 4.2 Схема обміну інформаційними потоками

 

Із зовнішнього та внутрішнього середовища бухгалтерською службою утримується досить велика кількість інформації, яка потребує аналізу. Для того щоб відбувся обмін інформаційними потоками необхідно з числа отриманої та проаналізованої інформації вибрати оптимально необхідну, яка конкретизуватиме ту чи іншу ситуацію, подію, факт та з урахуванням того кому вона передаватиметься. Обрана інформація систематизується та формується у формі повідомлення, яке містить конкретну інформацію адресовану визначеному суб'єкту взаємовідносин.

Для передачі інформації сьогодні використовуються різноманітні канали: телефони, факси, пошта, комп'ютерні мережі та ін. Саме тому обираючи канал передачі повідомлення слід враховувати зміст наявної у ньому інформації. Важливість правильної передачі полягає у зрозумілості переданої інформації адресату та й у своєчасності, точності отримання відповіді. Перетворення інформації відбувається на етапі коли утримувач інформації аналізує її та формує на неї своє повідомлення і стає уже відправником інформації, а відправник - адресатом, що очікує відповіді на відповідне повідомлення відправлене адресату. Адресатом також обираються канали передачі інформації.

Завданням інформації для забезпечення ефективно організованого облікового процесу є:

- визначення потреби кожного працівника у змісті необхідної для нього інформації;

- визначення потреби працівників у технічних засобах для забезпечення функціонування безперервного обміну інформаційними обліковими потоками;

- в умовах автоматизації облікових даних формування відповідного рівня отримання, опрацювання, передачі та збереження інформації.

О.В. Матвієнко визначає документ як сукупність трьох складових: фізична реєстрація інформації, активізація певної діяльності, форма подання інформації. При цьому форма документа є тісно взаємопов'язаною з характером подальшої діяльності підприємства, що зумовлюється необхідністю формування нових документів (рис. 1.12) [5]

Рис.4.3 Сукупність інформації форми діяльності представлених як документ

 

Отже документ, як носій інформації, виступає як неодмінний елемент внутрішньої організації будь-якої установи, забезпечуючи взаємодію її частин. Відповідно, фундаментом організації облікового процесу при автоматизованій системі обробки інформації є документ. Бухгалтерські документи надходять у загальному потоці документів і є частиною документального фонду організації в цілому та формують документооборот. Як зазначає А.Г. Загородній, під документооборотом розуміється рух документів з моменту їхнього створення, одержання в організації до відправлення або завершення їх виконання [6].

На думку В.Г. Швеця, користувачі зможуть вчасно отримати необхідну інформацію для прийняття рішень при умові прискорення руху документів (чим коротше і швидше буде організовано цей процес, тим він буде ефективнішим) і саме це є головним завданням документообігу [7]. Уся документація як бухгалтерії, так і організації в цілому поділяється на три головних та основних документальних потоки:

1) вхідні документи, тобто отримані ззовні;

2) вихідні документи, тобто внутрішні які підлягають відправленню;

3) внутрішні документи.

Отже, з документами - незалежно від їхнього змісту - необхідно виконувати деякі загально прийняті операції: приймати і відправляти, реєструвати, передавати по призначенню, контролювати процес їхнього виконання, надавати довідкову інформацію по документах. В даному випадку необхідним є формування принципів, яким має відповідати документообіг.

Вважаємо, що сучасний документообіг повинен ґрунтуватись на таких принципах:

1) системності - при розробці документообігу необхідно враховувати встановлені існуючі взаємовідносини між бухгалтерією та іншими структурними підрозділами підприємства;

2) відкритості - врахування можливості доповнення і оновлення руху документів без порушення функціонуючого порядку;

3) ефективності - забезпечення раціонального співвідношення між затратами часу на створення документу і його передачею в архів.

Український документообіг характеризується контролем за внутрішніми або вхідними документами відразу після їхнього надходження чи формування. Для сьогодення побудова ефективної організації управління внутрішніми та зовнішніми інформаційними потоками за допомогою комп'ютерної техніки, відіграє у діяльності суб'єктів господарювання важливу роль. Новітні засоби інформацій та обчислювальної техніки міцно ввійшли в сучасне життя людства, і в викликає великий подив, в даному випадку, вже недостатньо-ефективне їх використання, а не просто їх наявність. Тому процес впровадження сучасних інформаційних мереж відбувається на підприємствах та організаціях всіх форм власності.

Отже, впровадження сучасних інформаційних технологій має на меті оптимізувати організаційні облікові процедури, роблячи їх більш логічними та простими. При цьому, як зазначає О.В. Матвієнко, комп'ютерна інформаційна система включає взаємопов'язану сукупність комплексу апаратно-програмних засобів для збору, передачі та опрацювання відповідної інформаційної бази та є поліструктурним об'єктом [5].

 

 

4.3.Методика виявлення та розрахунків резервів підприємства

 

Для підрахунку величини резервів використовується ряд способів: прямого рахунку, порівняння, детермінованого факторного аналізу, функціонально-вартісного аналізу, математичного програмування та ін  
Спосіб прямого рахунку застосовується для підрахунку резервів у тих випадках, коли відома величина додаткового залучення або величина безумовних втрат ресурсів. Можливість збільшення випуску продукції ( ) В цьому випадку визначається наступним чином: додаткова кількість ресурсів або величина безумовних втрат ресурсів з вини підприємства (DR) ділиться на планову або можливу норму їх витрати на одиницю продукції (УР), або множиться на планову (можливу) ресурсоотдачи, тобто на матеріаловіддача, фондовіддачу, продуктивність праці і т.д.:  
, Або .

Таким же способом можна підрахувати резерв збільшення виходу продукції за рахунок використання додаткової кількості трудових ресурсів, основних виробничих фондів і т.д. При підрахунку резервів збільшення обсягів виробництва продукції за рахунок використання додаткової кількості трудових ресурсів необхідно приріст чисельності персоналу помножити на фактичний рівень продуктивності праці працівників цього підприємства, а за рахунок додаткових виробничих фондів - їх приріст помножити на фактичний рівень фондовіддачі.

Спосіб порівняння застосовується для підрахунку величини резервів у тих випадках, коли втрати ресурсів або можлива їхня економія визначаються в порівнянні з плановими нормами або з їх витратами на одиницю продукції на передових підприємствах. Резерви збільшення виробництва продукції за рахунок недопущення перевитрати ресурсів у порівнянні з нормами визначаються так: надплановий витрати ресурсів на одиницю продукції збільшується на фактичний обсяг її виробництва ( ) І ділиться на планову норму витрати ( ), Або множиться на плановий рівень ресурсоотдачи (RO): матеріаловіддачі, фондовіддачі, продуктивності праці і т.д.:  
, Або  
= .

Аналогічним чином визначається резерв збільшення випуску продукції за рахунок зменшення витрат ресурсів на одиницю продукції у зв'язку з впровадженням досягнень науки і передового досвіду: резерв зменшення питомих витрат ресурсів збільшується на фактичний випуск продукції і ділиться на можливі питомі витрати ресурсів на одиницю продукції з урахуванням виявлених резервів їх пониження, або множиться на можливий рівень ресурсоотдачи.