Шпаргалка з "Фінансів"

1. Предмет науки про фінанси

Фінанси — сукупність економічних  відносин, пов'язаних з обміном, розподілом і перерозподілом у грошовій формі  вартості валового внутрішнього продукту (ВВП), а в певних умовах і національного  багатства. Предметом науки про  фінанси є фінансові відносини, які виникають на всіх рівнях господарювання:

Загально-державному (мікрорівні)

Регіональному(рівень адміністративно - територіальних одиниць)- місцеві  органи

Макрорівні (рівень суб‘єктів  господарювання)

Міжнародному рівні- міжнародні суб’єкти господаювання: інститути і уряди

Об'єктами даних відносин є національне багатство і  вироблений ВВП. ВВП, як об'єкт фінансових відносин, характеризує нормальну фінансову  ситуацію: суспільство розподіляє і  відповідно споживає чи нагромаджує  те, що воно створює. За умов, коли об'єктом  фінансових відносин виступає національне  багатство, для формування доходів  використовується те, що створене попередніми  поколіннями або дане природою. Суб'єктами фінансових відносин виступають підприємці, робітники і службовці, держава. Права підприємств та робітників і службовців відображають їх незаперечні  права власності на вироблений ВВП. У рамках державного сектора економжи такі самі права власності належать державі, яка виступає в даному випадку звичайним підприємцем.

 

2. Сутність фінансів як історичної та економічної категорії

Фінанси від лат. Finish- завершення виникли в 14-15 ст. історичний характер фінансових відносин полягає в тому, що виникнення фінансів пов’язане  з 2-ома суспільно-економічними передумовами: 1. Виникнення держави і розвиток державності 2. Розвиток ТГВ. Виникнення держави призводить до об’єктивної  необхідності розподілу і перерозподілу  створеного суспільного продукту ВВП=С+V+M Фінансові відносини виникли  з розвитком ТГВ, коли натуральні податки почали справлятися в  грошовій формі. Початком фінансових відносин є створення додаткового продукту у сфері виробництва та його послідовний  розподіл. Через первинний розподіл суспільного продукту забезпечується відтворення викоританих в процесі виробництва, засобів виробництва (основних фондів та обігових коштів) та робочої сили. Державні фінанси виникають в процесі вторинного розподілу і перерозподілу суспільного продукту. Фінанси як історична категорія розвивається як кількісно так і якісно. На початковому етапі розвитку державні фінанси включали лише один бюджет, а потім стали формувати соціальні фонди. Якісний розвиток фінансів це виникнення нових форм фінансових відносин. З’являються нові податки, платежі. Передумовою виникнення фінансів є наявність товарного виробництва, товарно-грошових відносин, суспільного розподілу праці, дії економічних категорій та законів, а також наявність держави.

Фінанси як об’єктивна економічна категоря це грошові відносини які виникли в процесі розподілу і перерозподілу вартості ВВП та національного багацтва у зв’язку з формуванням грошових доходів та накопичень у суб’єктів господарювання та держави з метою їх використання на розширене відтворення виробництва і задоволення інших суспільних потреб. Ознаки: 1. Фінанси це грошові вартісні відносини. Обов’язковою умовою існування фінансів є наявність грошей. Гроші не= фінансам. Самі по собі гроші не визначають суті фінансів, їх внутрішнього змісту і суспільного призначення. Фінансові відносини це частина грошових відносин їх сфера вужча за грошові відносини. Об’єктивною основою фінансів є такі функції грошей: 1. Гроші як засіб платежу (ЗП, пенсії, степенд) 2. Г. як засіб нагромадження (створення фондів) 2. Фінанси це категорія розподілу. В процесі розподілу ВВП формуються цільові грошові фонди ДЦ та ЦФ фін. рес. 3. Матеріальною основою фінансів є фінансові ресурси які формуються у суб’єктів господарювання та держави. Потенційні фін. ресурси створ на стадії виробництва, коли створюється нова вартість і стара вартість переноситься на новостворений продукт (основні фонди, обігові фонди). Реальне формування фінанс. ресурсів починається тільки на стадії розподілу, коли вартість реалізована і у складі виручки від реалізації виділяють конкретні форми реалізованої вартості собівартість, податки, прибуток, податок з прибутку, чистий прибуток, соц. фонди. Видима сторона фінансів проявляється у грошових потоках, які рухаються між суб'єктами фінансових відносин. Ці потоки — їх характер і форми, спрямованість і обсяги — виступають предметом практичної діяльності. Прихована сторона фінансів пов'язана з тим, що відображають ті чи інші грошові потоки, а саме — рух вартості створеного у суспільстві валового внутрішнього продукту, тобто обмінні й розподільні відносини.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

4. Функції фінансів.

Розподільна (розподіляє створений  продукт; за допомогою цієї функції  створюються фонди) та перерозподільча (перерозподіл створеного продукту, тобто повторний розподіл між членами суспільства); Суть розподільної функції полягає в тому, що фінанси виступають інструментом розподілу і перерозподілу ВВП. Причому вони є основним розподільним інструментом. На відміну від цін фінанси насамперед призначені для здійснення розподілу вартості ВВП. Механізм дії розподільної функції фінансів пов'язаний зі схемою розподілу ВВП- Він включає в себе кілька стадій: 1) первинний розподіл - це розподіл заново створеної вартості й формування первинних доходів суб'єктів, зайнятих у створенні ВНП.

2) перерозподіл полягає  у створенні й використанні  централізованих фондів.

3) вторинний розподіл це  другий етап перерозподілу в  частині формування первинних  доходів фізичних осіб, які зайняті  в бюджетній сфері.

Будучи тісно пов'язаною із розподільною функцією, контрольна функція фінансів через кількісні  параметри відповідних фінансових показників дозволяє оцінити результати господарської діяльності підприємств  і прийняти відповідні рішення, направлені на усунення виявлених негативних моментів. Суть контрольної функції полягає  в тому, що фінанси виступають інструментом контролю за формуванням і використанням  доходів суб'єктів обмінно-розподільних відносин. У процесі цього контролю охоплюється вся діяльність юридичних  і фізичних осіб та держави. Регулююча (фінанси можуть як стимулювати виробництво  так і пригноблювати його). Регулююча  функція пов'язана з втручанням держави через фінанси (державні витрати, податки, державний кредит) в процесі відтворювання. З метою  регулювання економіки і соціальних відносин використовуються також фінансове  і бюджетне планування, державне регулювання  ринку цінних паперів.

 

6. Вплив фінансів на суспільне виробництво 

Фінанси - сукупність об'єктивно  обумовлених ек відносин з приводу обміну, розподілу і перерозподілу вартості створеного у сус-ві ВВП формування, розподілу і вик-ня фондів грошових коштів і нагромаджень у розпорядженні суб'єктів госп-ня та дер-ви, призначених для цілей розширеного відтворення, матеріального стимулювання працівників, задоволення соц та ін потреб сус-ва. Вплив фінансів на сус-не вир-во здійснюсться через: 1) забезпечення за допомогою фінансів джерел ек розвитку; 2) через регламентування процесу формування фін ресурсів та їх використання за допомогою фін механізму. Фінанси відіграють таку роль у ринковій ек-ці: І) забезпечують розподіл ВВП та його перерозподіл між суб'єктами ек відносин, галузями, регіонами, між соц верствами населення; 2) забезпечують задоволення фін потреб суб'єктів ек відносин; 3) забезпечують кругообіг фін ресурсів та безперервність процесу відтворення: 4) впливають на інтереси суб'єктів, регулюють різні напрями соц ек розвитку; 5) фінанси утворюють сис-му фін показників, які є індикатором ек життя сус-ва; 6) контроль за формуванням і вик-м фін ресурсів. Фінанси впливають двояко: -кількісно (характеризується пропорціями розподільного процесу) -якісно (характеризується впливом фінансів на матеріальні інтереси суб'єктів господарювання, через різні форми організації фінансових відносин.). Якісна сторона впливає на суспільний продукт і пов'язана з перетворенням фінансів в стимул розвитку економіки. Таке перетворення можливе, коли порядок формування прибутків, умови і принципи формування фондів, напрями їх використання, вдається тісно пов'язати з економічними інтересами суб'єктів господарювання.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3. Специфічні ознаки фінансів та їх взаємозв’язок з іншими вартісними економічними категоріями

Специфічні ознаки фінансів підприємств виражають грошові  відносини, що залежать від первинного розподілу вартості валового внутрішнього продукту, формування та використання грошових доходів і децент¬ралізованих фондів. Особливості фінансів підприємств, зумовлені їхнім функціонуванням у різних галузях економіки.

Фінанси підприємств безпосередньо  пов'язані з рухом грошових коштів:

• пов'язані з формуванням  статутного фонду суб'єктів господа¬рювання;

 • пов'язані з утворенням  та розподілом грошових доходів:  ви¬ручки, валового та чистого доходу, прибутку, грошових фондів під¬приємств;

 • що виникають у  підприємств з державою з приводу  податко¬вих та інших платежів у бюджет та цільові фонди, бюджетного фі¬нансування, одержання субсидій;

 • які виникають  між суб'єктами господарювання  у зв'язку з ін¬вестуванням у цінні папери та одержанням на них доходів здійснен¬ням пайових внесків та участю в розподілі прибутку від спільної діяльності, одержанням і сплатою штрафних санкцій;

 • які формуються  в підприємств з банками, страховими  ком¬паніями у зв'язку з одержанням та погашенням кредитів, спла¬тою відсотків за кредит та інші види послуг, одержанням відсот¬ків за розміщення та зберігання коштів, а також у зв'язку зі стра¬ховими платежами та відшкодуваннями за різними видами стра¬хування;

 • що формуються  в підприємств у зв'язку з  внутрішньовироб¬ничим розподілом доходів.

Взаємозв'язок фінансів з  іншими елементами економічної системи

Економічна система —  це сукупність певних підсистем діяльності, пов'язаних між собою та спрямованих  на створення, розподіл, перерозподіл і споживання валового внутрішнього продукту відповідно до мети суспільства.

Важливими підсистемами в  кожній економічній системі є  фінансова підсистема, грошова, кредитна, підсистема цін, заробітної плати тощо.

Названі вище підсистеми пов'язані  з фінансовою ознакою діяльності суспільства, її вартісною оцінкою, яка здійснюється за допомогою певних показників. Зв'язок між підсистемами є двостороннім, вони активно впливають одна на одну

Фінанси виконують свою роль за допомогою форм і методів створення  й використання фінансових ресурсів поряд з іншими економічними категоріями  і передусім — з ціною. Ціна — це грошовий вираз вартості будь-якого  товару, тобто ціни, як і фінанси, здійснюють розподіл валового внутрішнього продукту. Ціни визначаються на основі попиту й пропозиції, але це при  реалізації товару. При формуванні ціни виробником враховуються всі витрати  виробництва й збуту, а також  певна сума накопичень у формі прибутку.

Можна дійти висновку, що ціна визначає параметри впливу фінансів на всі процеси, пов'язані зі створенням та використанням валового внутрішнього продукту. До певної міри це так, тому що при реалізації товару, роботи чи послуги  встановлюється їхня дійсна вартість і обсяги фондів фінансових ресурсів, які будуть створені по закінченні виробничого циклу. Це фонди нагромадження, споживання та відновлення виробничих фондів — основних і обігових.

Проте це лише візуальне враження, бо фінанси можуть впливати як на абсолютну  величину ціни, так і на внутрішню  її структуру найрізноманітнішими  методами. Так, держава, використовуючи фінанси, може суттєво впливати на структуру  ціни через зміну відрахувань  до фонду амортизації, пенсійного фонду  та фонду соціального страхування. Ціни можуть бути змінені завдяки  введенню акцизного збору або податку на додану вартість.

Фінанси мають ширший діапазон розподілу, ніж ціна. Вони здійснюють не лише первинний розподіл валового внутрішнього продукту на рівні виробничої структури, а й подальший перерозподіл через бюджетну систему. На цьому  етапі ціни можуть регулюватися за допомогою дотацій і виплат із бюджету різниці в цінах. Характерними щодо цього є дотації вугільній  промисловості, дотації на комунальні послуги, потреби електротранспорту, на окремі види ліків.

У теорії й практиці цінові та фінансові методи часто розглядаються  як рівнозначні щодо регулювання  економічних процесів. Є підстави стверджувати, що ці методи доповнюють один одного і їхнє використання залежить від конкретної економічної ситуації.

У розподільчих процесах поряд  з фінансами та ціною бере участь і заробітна плата. За своєю економічною  природою заробітна плата є грошовим виразом вартості праці. Це фонд грошових засобів, що знаходиться в розпорядженні  працівника й використовується для  задоволення особистих потреб.

Для виплати заробітної плати  на підприємстві створюється фонд фінансових ресурсів. Це свідчить про органічний зв'язок фінансів і заробітної плати. Фінанси створюють умови для  функціонування заробітної плати. Кошти, що надходять в розпорядження  працівника, є свідченням того, що відбувся процес обміну товару — робоча сила на овар-гроші. У подальшому товар обмінюватиметься на інші види товарів, які необхідні для задоволення потреб людини. Тобто поки що відбувається простий товарообмін.

Проте, одержавши заробітну  плату, використовує її не лише для  обміну на товари першої необхідності. Вона створює фонди грошових засобів для придбання товарів тривалого користування, цінних паперів із метою одержання доходів тощо. У цьому разі згадані фонди є фінансами кожного громадянина.