Шпаргалка з "Фінансів"

 

17. Центральний апарат Міністерства фінансів України в системі управління фінансами

Серед державних  органів, на які покладено практичні  завдання забезпечення розробки і здійснення фінансової політики в Україні, провідне місце належить органам системи  Міністерства фінансів України, які  включають в себе:

 • вища  ланка — Центральний апарат  Мінфіну;

 • середня  ланка: Міністерство фінансів  АРК; обласні та міські (міста  Київ та Севастополь) фінансові  управління державних адміністрацій;

 • базова  ланка—міські та районні фінансові  відділи.

 Центральний  апарат Мінфіну України як  орган державної виконавчої влади  незалежної держави було сформовано  у 1992 році. Остаточно його головні  завдання, функції і правові засади  діяльності закріплено у Положенні  про Міністерство фінансів України,  яке затверджене Указом Президента  України від 26 серпня 1999 року. Згідно  з Положенням загальним завданням  Мінфіну є забезпечення державної  фінансової політики і здійснення  загального керівництва у сфері  державних фінансів. Серед конкретних  завдань у галузі забезпечення  бюджетного процесу на мінфін  покладено завдання складання  і забезпечення виконання Державного  бюджету.

 Функції,  які виконує Міністерство фінансів  України, доцільно згрупувати  за напрямками діяльності. Можна  виділити шість блоків функцій:

- вироблення  і реалізація фінансової політики  в державі;

- організація  фінансових відносин у суспільстві;

- організація  бюджетного процесу;

- реформування  відносин власності та управління  загальнодержавним майном;

- становлення  фінансового ринку в Україні;

- забезпечення  фінансових взаємовідносин з  іншими країнами.

 У сфері  організації бюджетного процесу  Міністерство фінансів України  виконує такі функції:

1) організує  роботу, пов’язану зі складанням  проекту Державного бюджету України,  за дорученням Кабінету Міністрів  України визначає порядок і  термін подання центральними  органами державної виконавчої  влади, Радою Міністрів Республіки  Крим, обласними, Київською та  Севастопольською міськими державними  адміністраціями матеріалів для  підготовки проекту Державного  бюджету і прогнозних розрахунків  для визначення частини загальнодержавних  податків, зборів і платежів, що  зараховуються до бюджетів Республіки  Крим, областей, міст Києва та  Севастополя;

2) складає  проект Державного бюджету, готує  пропозиції щодо нормативів відрахувань  частини загальнодержавних податків, зборів і платежів до бюджетів  Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя  і подає їх на розгляд Кабінету  Міністрів України;

3) організує  виконання Державного бюджету  за доходами і видатками, веде  облік касового виконання Державного  бюджету. Разом із іншими міністерствами, відомствами, Радою Міністрів  Республіки Крим, обласними, Київською  та Севастопольською міськими  державними адміністраціями, виконкомами  місцевих Рад народних депутатів  забезпечує надходження доходів до Державного бюджету та вживає заходів щодо ефективного витрачання бюджетних коштів;

4) здійснює  методичне керівництво роботою  в галузі територіального фінансово-бюджетного  планування, розробляє порядок надання  з Державного бюджету субвенцій,  дотацій, субсидій;

5) складає  річний і помісячний розпис  доходів і видатків, забезпечує  виконання Державного бюджету,  затвердженого Верховною Радою  України, проводить в установленому  порядку взаємні розрахунки Державного  бюджету з бюджетами Автономної  Республіки Крим, областей, міст  Києва та Севастополя, в межах  своїх повноважень здійснює обслуговування  державного внутрішнього і зовнішнього  боргу;

6) здійснює  контроль за виконанням Державного  бюджету і за додержанням установами  Національного банку та комерційними  банками правил касового виконання  Державного бюджету за доходами;

7) визначає  порядок ведення бухгалтерського  обліку і складання звітності  про виконання державного і  місцевих бюджетів, кошторисів видатків  бюджетних установ. Установлює  форми обліку і звітності щодо  касового виконання бюджетів;

8) складає  звіт про виконання Державного  бюджету, розробляє та вносить  на розгляд Кабінету Міністрів  України пропозиції щодо ефективного  використання коштів Державного  бюджету;

9) розробляє  проект Правил складання і  виконання державного та місцевих  бюджетів і подає його на  затвердження Кабінету Міністрів  України. Затверджує класифікацію  доходів і видатків цих бюджетів;

10) бере участь  у розробці пропозицій щодо  вдосконалення структури органів  державної виконавчої влади та  здійснює контроль за витрачанням  коштів на їх утримання. Аналізує  витрати на утримання органів  законодавчої, виконавчої та судової  влади і готує пропозиції щодо  їх оптимізації;

11) бере участь  у розробці умов оплати праці  працівників органів виконавчої  та судової влади, правоохоронних  органів, закладів освіти, охорони  здоров’я і соціального забезпечення, культури та інших бюджетних  установ.

 Структура  центрального апарату Мінфіну  побудована за функціональними  напрямами діяльності (рис. 2).

 Мінфін  очолює міністр, який призначається  на посаду Указом Президента  України. Міністр має заступників,  яких за його поданням призначає  Кабінет Міністрів України. Для  погодженого вирішення питань, що  належать до компетенції Мінфіну,  обговорення найважливіших напрямів  його діяльності у міністерстві  утворюється колегія у складі  міністра (голова колегії), заступників  міністра за посадою, а також  інших керівних працівників центрального  апарату. Структура центрального  апарату міністерства затверджується  віце-прем’єр-міністром України.  Зміни в структурі центрального  апарату міністерства затверджуються  також віце-прем’єр-міністром України  за поданням мінфіну.

 

 

30. Податкова політика держави: поняття і загальні принципи її побудови.

Податкова система — це сукупність різних видів податків, які справляються в державі. Побудова податкової система повинна спиратись  на наукові основи, які передбачають застосування таких вимог, як системність, встановлення визначальної бази цієї системи, формування правової основи і  вихідних принципів. Вимога системності  полягає в тому, що податки повинні  бути взаємопов'язані між собою, органічно доповнювати один одного, не заходити в суперечність із системою в цілому та іншими її елементами. Визначальною базою побудови податкової системи  є обсяг коштів, якого потребує держава для виконання покладених на неї функцій. Правову основу системи  доходів держави становлять відносини  власності, а вихідними принципами побудови податкової системи є: стимулювання підприємницької виробничої діяльності та інвестиційної активності, обов'язковість, рівнозначність і пропорційність, рівність, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації, соціальна справедливість, стабільність, економічна обгрунтованість, рівномірність сплати, єдиний підхід, доступність.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

18. Державна контрольно-ревізійна служба в Україні

 У січні  1993р. було прийнято Закон України  “Про державну контрольно-ревезійну службу в Україні”, яким визначено її статус, функції та правові засади діяльності.

 Державна  контрольно-ревезійна служба складається з Головного контрольно-ревезійного управління України, контрольно-ревезійних управлінь в Автономній Республіці Крим, областях, міста Києва та Севастополі, контрольно-ревезійних підрозділів (відділі, груп) в райнах, містах і райнах у містах.

 Головним  завданням державної контрольно-ревезійної служби є здійснення державного контролю за витрачанням коштів та матеріальних цінностей. Їхнім збереженням, станом і достовірністю бухгалтерського обліку та звітності в міністерствах, відомствах, державних комітетах, державних фондах, бюджетних установ, а також на підприємствах і в організаціях, які оримують кошти з бюджетів усіх рівнів та державних валютних фондів, розролення пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їх винекненню.

 Державний  контроль здійснюється у вигляді  ревізій та перевірок.

 Державна  контрольно-ревезійна служба діє при Міністерстві фінансів України і підпорядковується йому.

 Державна  контрольно-ревезійна служба координує свою діяльність з місцевими Радами народних депутатів та органами виконавчої влади, фінансовими органами, державною податковою службою, іншими контролюючими органами, органами прокуратури, внутрішніх справ, служби безпеки.

 Видатки  на утримання державної контрольно-ревезійної служби визначаються Кабінетом Міністрів України і фінансуються з державного бюджету.

 Державна  контрольно-ревезійна служба виконує такі функції:

 організовує  роботу контрольно-ревізійних підрозділів  з проведенням ревізій і перевірок,  узагальнює результати документальних  ревізій і перевірок і у  випадках передбачених законодавством, повідомляє їх органами законодавчої  та виконавчої влади;

 провадить  ревізії та перевірки фінансової  діяльності, збереження коштів та  матеріальних цінностей, достовірності  обліку і звітності в міністерствах,  відомствах, державних комітетах  та інших органах державної  влади;

 здійснює  ревізії та перевірки правильності  витрачання державних коштів  на утримання миісцех органів державної виконавчої влади, установ і організацій, що діють за кордоном і фінансуються за рахунок державного бюджету;

 провадить  ревізії та перевірки повноти  оприбуткування, правильності витрачання  і збереження валютних коштів;

 здійснює  контроль за усунення недоліків  і порушень, виявлення попередніми  ревізіями та перевірками;

 Розробляє  інструктивні та інші нормативні  акти про проведення ревізій  та перевірок;

 одержує  від Націоналного банку України та його установ, комерційних банків та інших кредитних установ необхідні відомості, копії документів, довідки про банківські операції й залишки коштів на рахунках об’єктів, що ревізуються або перевіряються;

 пред’являє  керівникам та іншим службовим  особам об’ктів, що ревізуються або перевіряються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів.

 Службові  особи державних контрольно-ревезійних служб зобов’язані суворо додержувати Конституції України, законів України, прав та інтересів громадян,підприємств і установ, що охороняються законодавством. За невиконання або неналежне виконання службовими особами державних контрольно-ревезійних служб свої обов’язків вони притягуються до дисциплінарної та кримінальної відповідальності відповідно до чинного законодавства.

 Працівники  державної контрольно-ревезійної служби зобов’язані у випадках виявлення зловживань і порушинь чинного законодавства передавати правоохоронним органам матеріали ревізій, а також повідомляти про виявлені зловживання і порушення державним органам і органам, уповноваженим упрявляти державним майном. Працівники державної контрольно-ревезійної служби повинні забезпечити дотримання комерційної та службової таємниці.

 Органи  державної контрольно-ревезійної служби проводотя ревізії та перевірки суб’єктів підприємницької діяльності незалежно від форми власності за постановою прокурора або слідчого, винесеною в ході розслідування кримінальної справи.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

19. Характеристика складових елементів фінансового механізму: фінансовий контроль

Фінансовий  механізм — сукупність форм, методів  створення і використання фінансових ресурсів з метою забезпечення різноманітних  потреб державних структур, господарських  суб'єктів і населення. Інструментами  виступають податки і неподаткові  надходження. Основними елементами фінансового механізму є: 1. Фінансове  планування — діяльність з формування, використання централізованих і  децентралізованих фінансових ресурсів, призначених для цілей розширеного  відтворення, матеріального стимулювання. 2. Фінансові важелі (прибуток, ціна, орендна плата, амортизаційні відрахування, дивіденди, фінансові санкції, процентна  ставка, дисконт), стимули, нормативи  які характеризують певний рівень забезпечення видатків, різних видів витрат фінансових ресурсів усіх рівнів, фінансові показники  — абсолютні величини, які характеризу- ють створення і використання фінансових ресурсів в економіці держави, її фінансове становище, результати господарської діяльності підприємницьких структур, рівень доходів населення, розподіл і перерозподіл валового національного продукту за допомогою фінансів. 3. Управління фінансами- сукупність прийомів і методів впливу на об'єкт для досягнення певної мети. 4. Фінансовий контроль- контроль з боку держави за формуванням і використанням грошових коштів; фінансовий аудит- процес детальної перевірки правильності складання фінансової звітності та аналіз фінансового стану підприємства. 5. Фінансове право- сукупність юридичних норм, які регламентують фінансові відносини щодо формування, розподілу і викорис- тання фінансових ресурсів усіх рівнів. Ф політика на суч етапі має визначатися якісно новими підходами до функц-ня госп-их суб'єктів з урах переходу до ринк підносин, реформи цін, оплати праці, податк-ї і кред-ї сис-ми, спрямованих на формув-ня ФМ. Саме через ньго як сукупність методів і форм, інструментів і важелів впливу на ек і соц розвиток сус-ва в процесі розподільчих і перерозподільчих Ф відносин можливо реаліз завдання Ф політики. Формуючи ФМ, держава намагається забезпечити його найбільш повну відповідність вимогам Ф політики того чи ін періода, що передує повній реалізації її цілей і завдань.