Шпаргалка з "Фінансів"

 

20. Характеристика складових елементів фінансового механізму: фінансове право

Фінансовий  механізм — сукупність форм, методів  створення і використання фінансових ресурсів з метою забезпечення різноманітних  потреб державних структур, господарських  суб'єктів і населення. Інструментами  виступають податки і неподаткові  надходження. Основними елементами фінансового механізму є: 1. Фінансове  планування — діяльність з формування, використання централізованих і  децентралізованих фінансових ресурсів, призначених для цілей розширеного  відтворення, матеріального стимулювання. 2. Фінансові важелі (прибуток, ціна, орендна плата, амортизаційні відрахування, дивіденди, фінансові санкції, процентна  ставка, дисконт), стимули, нормативи  які характеризують певний рівень забезпечення видатків, різних видів витрат фінансових ресурсів усіх рівнів, фінансові показники  — абсолютні величини, які характеризу- ють створення і використання фінансових ресурсів в економіці держави, її фінансове становище, результати господарської діяльності підприємницьких структур, рівень доходів населення, розподіл і перерозподіл валового національного продукту за допомогою фінансів. 3. Управління фінансами- сукупність прийомів і методів впливу на об'єкт для досягнення певної мети. 4. Фінансовий контроль- контроль з боку держави за формуванням і використанням грошових коштів; фінансовий аудит- процес детальної перевірки правильності складання фінансової звітності та аналіз фінансового стану підприємства. 5. Фінансове право- сукупність юридичних норм, які регламентують фінансові відносини щодо формування, розподілу і викорис- тання фінансових ресурсів усіх рівнів. Ф політика на суч етапі має визначатися якісно новими підходами до функц-ня госп-их суб'єктів з урах переходу до ринк підносин, реформи цін, оплати праці, податк-ї і кред-ї сис-ми, спрямованих на формув-ня ФМ. Саме через ньго як сукупність методів і форм, інструментів і важелів впливу на ек і соц розвиток сус-ва в процесі розподільчих і перерозподільчих Ф відносин можливо реаліз завдання Ф політики. Формуючи ФМ, держава намагається забезпечити його найбільш повну відповідність вимогам Ф політики того чи ін періода, що передує повній реалізації її цілей і завдань.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

22. Сутність і склад державних фінансів

Державні  фінанси — це сукупність розподільно-перерозподільних відносин, що виникають у процесі  формування і використання централізованих  фондів грошових коштів, призначених  для фінансового забезпечення виконання  державою покладених на неї функцій.

Державні  фінанси являють собою досить розгалужену систему відносин, яка  опосередковується формуванням  і використанням централізованих  на різних рівнях адміністративного  поділу фондів грошових коштів. Розгалуженість цієї системи і наявність значної  кількості фондів обумовлюється  різноманітністю функцій держави  і завдань, які вона вирішує, а  також розмежуванням функцій  і повноважень між різними  рівнями державної влади.

Фінансові відносини, що виникають у держави з іншими суб’єктами, мають досить складний характер. З позицій держави, з  одного боку, формування коштів централізованих  фондів характеризує і відносини  обміну, і розподілу, і перерозподілу. Відносини обміну досить незначні за обсягами і питомою вагою і  пов’язані з надходженням доходів, отриманих від реалізації державного майна і ресурсів, що належать державі, від майнових прав, від надання  послуг тощо. Відносини розподілу  відображають частку держави у створеному ВВП, яку вона отримує у формі  непрямих податків. Відносини перерозподілу  відбивають формування фондів за рахунок  оподаткування доходів юридичних  і фізичних осіб. У процесі використання державних коштів виникають відносини  розподілу і перерозподілу. Розподільні  відносини з боку держави характеризують використання тієї частини державних  доходів, що отримана нею на основі обміну і розподілу, а перерозподільні  — тих, що отримані на основі перерозподілу. З погляду юридичних і фізичних осіб державні фінанси мають насамперед яскраво виражений перерозподільний характер, хоча в них присутні й  елементи обміну — плата за державні послуги.

Склад державних  фінансів розглядається за ланками і рівнями органів державної влади й управління. Ланками державних фінансів є:

— бюджет держави;

— фонди цільового  призначення;

— державний  кредит;

— фінанси  державного сектора.

За рівнями  державні фінанси поділяються на загальнодержавні й місцеві.

 

23. Функціонування сфери державних фінансів: державні доходи

Державні  доходи - це грошові відносини з  приводу розподілу вартості ВВП. Як частина ВВП, що використовується державою для виконання своїх  функцій, державні доходи об’єднуються в центра-лізовані фінансові ресурси і зосереджуються, як правило, у держав¬ному та місцевих бюджетах.

Доходи бюджету  складаються з податкових, неподаткових надхо-джень, доходів від операцій з капіталом, трансфертів.

Основним  джерелом державних доходів є  податкові надходження.

Суть податків полягає насамперед у примусовому  відчуженні дер-жавою частини новоствореної вартості, тобто національного дохо-ду. Податковими законами України передбачені загальнодержавні та місцеві податки, збори та інші обов’язкові платежі, що визнають-ся податковими надходженнями.

До неподаткових надходжень належать: доходи від власності  та підприємницької діяльності; адміністративні  збори та платежі; дохо¬ди від некомерційного та побічного продажу; надходження від штра-фів і фінансових санкцій.

Доходи від  операцій з капіталом (капітальні доходи) - це дохо¬ди від продажу капітальних активів (основних фондів, державних запасів і резервів, землі), а також капітальні трансферти з недержав¬них джерел, тобто надходження безповоротних, необов’язкових пла-тежів цільового призначення (на будівництво будівель і споруд для бюджетних організацій і установ, наприклад лікарень, на придбання обладнання тощо).

Трансферти - це кошти, одержані від інших органів  державної влади, органів влади  Автономної Республіки Крим, органів  місцево¬го самоврядування, інших держав або міжнародних організацій на безоплатній та безповоротній основі.

Доходи бюджетів поділяються на доходи Державного бюджету  України і місцевих бюджетів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

24. Функціонування сфери державних фінансів: державні видатки

За роллю  у відтворенні вир-ва виділяють поточні і капітальні видатки бюджету. Поточні характеризують витрати на утримання п-в, усианов і закладів виробничої і соціальної інфраструктури. Капітальні – це видатки на створення нових та розширення д-ті діючих п-в. установ і закладів. За суспільним призначенням видатки відображають ф-ції держави: економічну – видатки на екон.д-ть і науку, соціальну – видатки на соц.захист і соціально-культурну сферу, оборонну – видатки на оборону, управлінську – видатки на органи держ.влади і управління, правоохоронні органи, судову владу і прокуратуру, митну і податкову службу, зовнішню політичну д-ть. У видатках бюджету також відокремлено видатки на обслуговування внутрішнього і зовнішнього держ.боргу. За галузями економіки і соц.сфери видатки розрізняються відповідно до різних галузей: промисловість, будівництво, транспорт, с-г, освіта, охорона здоровя, інші. За цільовим призначенням: видатки на кап.будівництво, кап.ремонт, оплату праці, комун.послуг та інші витрати. За рівнем бюдж.системи: видатки Держ.бюджету, Республіканського бюджету Криму, відповідних місц. бюджетів. За формами бюдж.фінансування: проектне фінансування – фінансування з бюджету інвестиційних проектів, бюджетні кредити – надання фін.допомоги субєктам підпр.д-ті на поворотній основів, кошторисне фінасування – виділення бюдж.асигнувань на основі кошторису, бюдж.трансферти – держ.субсидії, субвенції, дотації.

 

25. Функціонування сфери державних фінансів: державний кредит

Держа́вний креди́т — функціями державного кредиту є позички і казначейські зобов'язання.

 Як економічна  категорія державний кредит поєднує  в собі фінансові та кредитні  відносини. Як ланка фінансової  системи він обслуговує формування  і використання централізованих  грошових фондів держави.

 Це зумовлюється  тим,що Державний кредит - це відносини  вторинного розподілу ВВП.

Функції державного кредиту:

Розподільна

Регулююча

Контрольна

Через розподільну  функцію державного кредиту забезпечується формування централізованих грошових фондів держави, або їх використання на принципах строковості, платності, поверненості. Сутність регулюючої функції проявляється в тому, що вступаючи в кредитні відносини держава впливає на стан грошового обігу, рівень відсоткових ставок на ринку грошей і капіталів на виробництво і зайнятість. Державний кредит може бути внутрішнім і зовнішнім.

 Внутрішній  виступає у таких формах:

державні  позики

ощадна справа - перетворення частини вкладів населення  в державні позики

запозичення коштів загальнодержавного позичкового  фонду

казначейські  позики

гарантовані позики

Казначейські  позики як форма кредиту виражають  відносини з надання фінансової допомоги підприємствам і організаціям органами державної влади і управління за рахунок бюджетних коштів на умовах терміновості, платності, зворотності.

 Форма  зовнішнього державного кредиту:

Державні  зовнішні позики

Позики міжнародних  фінансових органів

Міжурядові  позики, банківські кредити держави

Кредитори:

Всесвітній  банк

Міжнародний валютний фонд

Європейський  банк реконструкцій та розвитку

Держави Європейського  співтовариства

 

28. Економічна сутність і функції податків.

Податки встановлюються для  утримання державних структур і  для фінансового забезпечення виконання  ними функцій держави- управлінської, оборонної, соціальної та економічної.Вони не мають ні елементів конкретного еквівалентного обміну, ні конкретного цільового призначення. Однак, якщо їх розглядати сукупно, то ці прикмети плати і відрахувань видно досить чітко.

Податок-це плата суспільства  за виконання державою її функцій, це відрахування частини вартості ВВП  на загально суспільні потреби, без  задоволення яких сучасне суспільство  існувати не може.

Функції податків як фінансової категорії випливають з функції  фінансів. Фінанси в цілому виконують  дві функції- розподільну і контрольну. Податки безпосередньо пов’язані з розподільною функцією в частині перерозподілу вартості створеного ВВП між державою і юридичними та фізичними особамию Вони виступають методом централізації ВВП у бюджеті на загальносуспільні потреби, виконуючи таким чином фіскальну функцію.Фічкальна функція є основою у характеристиці сутності податків, вона визначає їхнє суспільне призначення.

 

29. Класифікація податків, її ознаки.

Класифікація податків дає  можливість більш повно висвітлити сутність та функції податків, показати їх роль у податковій політиці держави, напрям і характер впливу на соціально-економічну сферу. Податки класифікують за кількома ознаками.

За економічним змістом: податки па доходи, податки на споживання, податки на майно.

Залежно від рівня державних  структур:загальнодержавні і місцеві,

За способом стягнення: розкладні  і окладні. Розкладні податки  встановлюються в загальній сумі відповідно до потреб в доходах, а  потім цю суму розклада­ють (розподіляють) по окремих територіальних одиницях або платниках. Окладні податки  передбачають установлення спочатку ставок, а відтак розміру податку для  кожного платника окремо.

За формою оподаткування  розрізняють прямі і непрямі  податки. Прямі податки встановлюються безпосередньо щодо платників, їх розмір прямо залежить від масштабів  об'єкта оподаткування. Прямі податки  поділяються на дві групи: особисті та реальні. Видами особистих податків є прибутковий, майновий, на спадщину та дарування, подушний. Реальні податки  передбачають оподаткування майна  за зовнішніми ознаками. До них належать земельний, домовий, промисловий, на грошовий капітал.

Непрямі податки встановлюються в цінах товарів і послуг, а  їх розмір для окремого платника прямо  не залежить від його доходів.Існують три види непрямих податків: акцизи, фіскальна монополія і мито. Нині в Україні стягуються акцизи, які в свою чергу складаються з універсального та специфічних акцизів і мита. У податковій практиці існують три форми універсальних акцизів: податок з продажів (купівель) у сфері оптової або роздрібної торгівлі, податок з обороту і податок на додану вартість. Податок з обороту також стягується з валового обороту, але вже на всіх ступенях руху товарів.