Автор работы: Пользователь скрыл имя, 06 Мая 2013 в 16:49, шпаргалка
Предмет науки про фінанси
Сутність фінансів як історичної та економічної категорії
Функції фінансів.
Фінансовий
механізм — сукупність форм, методів
створення і використання фінансових
ресурсів з метою забезпечення різноманітних
потреб державних структур, господарських
суб'єктів і населення. Інструментами
виступають податки і неподаткові
надходження. Основними елементами
фінансового механізму є: 1. Фінансове
планування — діяльність з формування,
використання централізованих і
децентралізованих фінансових ресурсів,
призначених для цілей
Державні фінанси — це сукупність розподільно-перерозподільних відносин, що виникають у процесі формування і використання централізованих фондів грошових коштів, призначених для фінансового забезпечення виконання державою покладених на неї функцій.
Державні
фінанси являють собою досить
розгалужену систему відносин, яка
опосередковується формуванням
і використанням
Фінансові відносини,
що виникають у держави з іншими
суб’єктами, мають досить складний
характер. З позицій держави, з
одного боку, формування коштів централізованих
фондів характеризує і відносини
обміну, і розподілу, і перерозподілу.
Відносини обміну досить незначні за
обсягами і питомою вагою і
пов’язані з надходженням доходів,
отриманих від реалізації державного
майна і ресурсів, що належать державі,
від майнових прав, від надання
послуг тощо. Відносини розподілу
відображають частку держави у створеному
ВВП, яку вона отримує у формі
непрямих податків. Відносини перерозподілу
відбивають формування фондів за рахунок
оподаткування доходів
Склад державних фінансів розглядається за ланками і рівнями органів державної влади й управління. Ланками державних фінансів є:
— бюджет держави;
— фонди цільового призначення;
— державний кредит;
— фінанси державного сектора.
За рівнями державні фінанси поділяються на загальнодержавні й місцеві.
Державні доходи - це грошові відносини з приводу розподілу вартості ВВП. Як частина ВВП, що використовується державою для виконання своїх функцій, державні доходи об’єднуються в центра-лізовані фінансові ресурси і зосереджуються, як правило, у держав¬ному та місцевих бюджетах.
Доходи бюджету складаються з податкових, неподаткових надхо-джень, доходів від операцій з капіталом, трансфертів.
Основним джерелом державних доходів є податкові надходження.
Суть податків полягає насамперед у примусовому відчуженні дер-жавою частини новоствореної вартості, тобто національного дохо-ду. Податковими законами України передбачені загальнодержавні та місцеві податки, збори та інші обов’язкові платежі, що визнають-ся податковими надходженнями.
До неподаткових надходжень належать: доходи від власності та підприємницької діяльності; адміністративні збори та платежі; дохо¬ди від некомерційного та побічного продажу; надходження від штра-фів і фінансових санкцій.
Доходи від операцій з капіталом (капітальні доходи) - це дохо¬ди від продажу капітальних активів (основних фондів, державних запасів і резервів, землі), а також капітальні трансферти з недержав¬них джерел, тобто надходження безповоротних, необов’язкових пла-тежів цільового призначення (на будівництво будівель і споруд для бюджетних організацій і установ, наприклад лікарень, на придбання обладнання тощо).
Трансферти - це кошти, одержані від інших органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцево¬го самоврядування, інших держав або міжнародних організацій на безоплатній та безповоротній основі.
Доходи бюджетів поділяються на доходи Державного бюджету України і місцевих бюджетів.
За роллю у відтворенні вир-ва виділяють поточні і капітальні видатки бюджету. Поточні характеризують витрати на утримання п-в, усианов і закладів виробничої і соціальної інфраструктури. Капітальні – це видатки на створення нових та розширення д-ті діючих п-в. установ і закладів. За суспільним призначенням видатки відображають ф-ції держави: економічну – видатки на екон.д-ть і науку, соціальну – видатки на соц.захист і соціально-культурну сферу, оборонну – видатки на оборону, управлінську – видатки на органи держ.влади і управління, правоохоронні органи, судову владу і прокуратуру, митну і податкову службу, зовнішню політичну д-ть. У видатках бюджету також відокремлено видатки на обслуговування внутрішнього і зовнішнього держ.боргу. За галузями економіки і соц.сфери видатки розрізняються відповідно до різних галузей: промисловість, будівництво, транспорт, с-г, освіта, охорона здоровя, інші. За цільовим призначенням: видатки на кап.будівництво, кап.ремонт, оплату праці, комун.послуг та інші витрати. За рівнем бюдж.системи: видатки Держ.бюджету, Республіканського бюджету Криму, відповідних місц. бюджетів. За формами бюдж.фінансування: проектне фінансування – фінансування з бюджету інвестиційних проектів, бюджетні кредити – надання фін.допомоги субєктам підпр.д-ті на поворотній основів, кошторисне фінасування – виділення бюдж.асигнувань на основі кошторису, бюдж.трансферти – держ.субсидії, субвенції, дотації.
Держа́вний креди́т — функціями державного кредиту є позички і казначейські зобов'язання.
Як економічна
категорія державний кредит
Це зумовлюється тим,що Державний кредит - це відносини вторинного розподілу ВВП.
Функції державного кредиту:
Розподільна
Регулююча
Контрольна
Через розподільну функцію державного кредиту забезпечується формування централізованих грошових фондів держави, або їх використання на принципах строковості, платності, поверненості. Сутність регулюючої функції проявляється в тому, що вступаючи в кредитні відносини держава впливає на стан грошового обігу, рівень відсоткових ставок на ринку грошей і капіталів на виробництво і зайнятість. Державний кредит може бути внутрішнім і зовнішнім.
Внутрішній виступає у таких формах:
державні позики
ощадна справа - перетворення частини вкладів населення в державні позики
запозичення коштів загальнодержавного позичкового фонду
казначейські позики
гарантовані позики
Казначейські позики як форма кредиту виражають відносини з надання фінансової допомоги підприємствам і організаціям органами державної влади і управління за рахунок бюджетних коштів на умовах терміновості, платності, зворотності.
Форма
зовнішнього державного
Державні зовнішні позики
Позики міжнародних фінансових органів
Міжурядові позики, банківські кредити держави
Кредитори:
Всесвітній банк
Міжнародний валютний фонд
Європейський банк реконструкцій та розвитку
Держави Європейського співтовариства
Податки встановлюються для утримання державних структур і для фінансового забезпечення виконання ними функцій держави- управлінської, оборонної, соціальної та економічної.Вони не мають ні елементів конкретного еквівалентного обміну, ні конкретного цільового призначення. Однак, якщо їх розглядати сукупно, то ці прикмети плати і відрахувань видно досить чітко.
Податок-це плата суспільства за виконання державою її функцій, це відрахування частини вартості ВВП на загально суспільні потреби, без задоволення яких сучасне суспільство існувати не може.
Функції податків як фінансової категорії випливають з функції фінансів. Фінанси в цілому виконують дві функції- розподільну і контрольну. Податки безпосередньо пов’язані з розподільною функцією в частині перерозподілу вартості створеного ВВП між державою і юридичними та фізичними особамию Вони виступають методом централізації ВВП у бюджеті на загальносуспільні потреби, виконуючи таким чином фіскальну функцію.Фічкальна функція є основою у характеристиці сутності податків, вона визначає їхнє суспільне призначення.
Класифікація податків дає можливість більш повно висвітлити сутність та функції податків, показати їх роль у податковій політиці держави, напрям і характер впливу на соціально-економічну сферу. Податки класифікують за кількома ознаками.
За економічним змістом: податки па доходи, податки на споживання, податки на майно.
Залежно від рівня державних структур:загальнодержавні і місцеві,
За способом стягнення: розкладні і окладні. Розкладні податки встановлюються в загальній сумі відповідно до потреб в доходах, а потім цю суму розкладають (розподіляють) по окремих територіальних одиницях або платниках. Окладні податки передбачають установлення спочатку ставок, а відтак розміру податку для кожного платника окремо.
За формою оподаткування розрізняють прямі і непрямі податки. Прямі податки встановлюються безпосередньо щодо платників, їх розмір прямо залежить від масштабів об'єкта оподаткування. Прямі податки поділяються на дві групи: особисті та реальні. Видами особистих податків є прибутковий, майновий, на спадщину та дарування, подушний. Реальні податки передбачають оподаткування майна за зовнішніми ознаками. До них належать земельний, домовий, промисловий, на грошовий капітал.
Непрямі податки встановлюються в цінах товарів і послуг, а їх розмір для окремого платника прямо не залежить від його доходів.Існують три види непрямих податків: акцизи, фіскальна монополія і мито. Нині в Україні стягуються акцизи, які в свою чергу складаються з універсального та специфічних акцизів і мита. У податковій практиці існують три форми універсальних акцизів: податок з продажів (купівель) у сфері оптової або роздрібної торгівлі, податок з обороту і податок на додану вартість. Податок з обороту також стягується з валового обороту, але вже на всіх ступенях руху товарів.