Шпаргалка з "Фінансів"

Щодо окремих  податків, провідне місце займають податок на додану вартість і податок  на прибуток (доходи) підприємств, які  становлять разом більше 40% надходжень до бюджету ПДВ – 8130,3 мле грн у 1999 (1992 р. — 42,6%, 1998 р. — 50%). Збільшується відсоткове значення прибуткового податку з громадян (1992р. — 8,4%, 1998 р. — 19,6%), що є наслідком зростання питомої ваги фонду заробітної плати у ВВП. Поступово збільшується роль акцизного збору в доходах бюджету (1992 р. — 3,3%, 1998 р. — 4,8%). Це пояснюється тим, що за останні роки було внесено ряд змін до законодавства щодо стягнення акцизів у напрямку гармонізації' ставок акцизних зборів, а також зміною механізму стягнення акцизних зборів з алкогольних і тютюнових виробів, що дало змогу державі посилити контроль за сплатою цих податків.

 

53. Сутність та функції місцевих фінансів.

Місцеві фінанси є однією з важливих складників фінанс.сис-ми держави, оскільки вони забезпечують фінансування значної частини держ.витрат на соц-кльт.і комн-побут.обслуговування населення. За допомогою регіональних фінансів здійснюється вирівнювання рівнів екон.розвитку територій, які в силу різних історичних, географічних та інших умов відстали від інших районів. Місцеві фінанси за своєю екон.сутністю є системою екон.відносин, за допомогою якої нац.дохід розподіляється і перерозподіляється на економічний і соціальний розвиток територій. Мат.основою місц.фінансів є регіональні фінасові ресурси, що представляють сукупність грошових коштів, яківикористовуються на розвиток тер-рій. Складниками місцевих фінансів є місцеві бюджети, териториальні позабюджетні фонди і кошти субєктів господарювання (комунальних підприємств).Місцевих бюджетів в Україні – понад 13 тисяч. Система місцевих бюджетів потребує вдосконалення.

Складниками місцевих фінансів є місцеві  бюджети, териториальні позабюджетні фонди і кошти субєктів господарювання (комунальних підприємств).Місцевих бюджетів в Україні – понад 13 тисяч. До місцевих належать обласні, районні, міські, селищні та сільські бюджети. Це фонди фін.ресурсів, що зосереджені в розпорядженні місц.Рад нар.днпутатів та органів місцевого та регіонального самоврядування. Компетенція кожного з них в галузі бюджету і фінансів розмежована. Місц.бюджети затверджуються місцевими органами влади і до держ.бюжету не включаються. Їх екон.сутність виявляється у формуванні грошових фондів, які є фін.забезпеченням діяльності місцевих Рад нар.депутатів, розподілі та використанні цих фондів на фінансування утримання і розвитку соціальної інфраструктури, місцевого господарства. Мат.основою місц.фінансів є регіональні фінасові ресурси, що представляють сукупність грошових коштів, яківикористовуються на розвиток тер-рій.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

52. Проблеми скорочення та можливі джерела покриття бюджетного дефіциту.

Існують наступні способи покриття бюджетного дефіциту:

Монетизація бюджетного дефіциту.

Зовнішнє  боргове фінансування.

Внутрішнє боргове  фінансування.

Збільшення  оподаткування.

Монетизація бюджетного дефіциту. У випадку монетизації  дефіциту (тобто внутрішнього банківського фінансування) нерідко виникає сеньйораж - дохід держави від друкування грошей. Сеньйораж є наслідком  перевищення темпу зростання  грошової маси над темпом зростання  реального ВВП, що призводить до підвищення середнього рівня цін. У результаті всі економічні агенти платять своєрідний інфляційний податок, і частина  їх доходів перерозподіляється на користь  держави через зрослі ціни.

Монетизація дефіциту державного бюджету може не супроводжуватися безпосередньо емісією  готівки, а здійснюється в інших  формах - наприклад, у вигляді розширення кредитів Центрального Банку державним  підприємствам за пільговими ставками або у формі відстрочених платежів.

Відстрочені платежі - спосіб фінансування бюджетного дефіциту, при якому уряд купує  товари і послуги, не оплачуючи їх в строк. Якщо закупівлі здійснюються в приватному секторі, то виробники  заздалегідь збільшують ціни, щоб  застрахуватися від можливих неплатежів. Це дає поштовх до підвищення загального рівня цін та рівня інфляції.

Зовнішнє  боргове фінансування. Альтернативні  можливості зовнішнього пільгового фінансування бюджетного дефіциту (наприклад, отримання безоплатних субсидій з-за кордону або пільгових позик  за низькими ставками з тривалими  строками погашення) є найбільш привабливими, тому що в цьому випадку дефіцит  не тільки не робить негативного впливу на економіку, але й може виявитися  дуже корисним, якщо таке фінансування пов'язане з продуктивною використанням  ресурсів.

Використання  зовнішнього боргового фінансування бюджетного дефіциту виявляється відносно ефективним, коли рівень внутрішніх процентних ставок перевищує середньосвітовий і є можливість відносно стабілізувати  валютний курс.

Внутрішньо  боргове фінансування. Якщо уряд випускає з метою фінансування облігації  державних позик, то попит на кредитні ресурси зростає, що, при стабільній грошовій масі, призводить до збільшення середніх ринкових ставок відсотка. Якщо внутрішні процентні ставки змінюються вільно, то їх зростання може бути достатньо  великим для того, щоб відвернути банківські кредити з приватного сектора.

У результаті приватні внутрішні інвестиції, чистий експорт і частково споживчі витрати - знижуються, викликаючи "ефект витіснення", який значно послаблює стимулюючий  потенціал фіскальної політики.

Збільшення оподаткування. Я не випадково позначила цей спосіб фінансування дефіциту останнім: справа в тому, що сучасна економічна наука сильно сумнівається в його ефективності. Дійсно, на перший погляд здається очевидним, що збільшення податків - найбільш простий спосіб скорочення або ліквідації дефіцитів федерального бюджету. Але є деякі обставини, які змушують думати, що збільшені податки можуть викликати лише збільшення дефіцитів.

 

 

82. Функції державного кредиту

Дер-ва для фінансування своїх потреб може мобілізовувати фін. ресурси у формі держ. кредиту.У цьому разі вона є позичальником, а н-ня і підприємницькі стр-ри, тобто фіз. і юр.особи,-кредитодавцями. Держ. кредит має строк повернення і ціеу в формі процента. Д.к. буває внутрішнім і зовнішнім. У сфері міжнар. екон. відносин. дер-ва виступає в ролі як кредитора так і позичальника. За своєю економічною сутністю держ. кредит-це форма вторинного перерозподілу ВВП. Його джерелом є вільні кошти н-ня, підприємстві установ.Використання держ. кредиту є цілком виправданою формою мобілізації коштів у розпорядження дер-ви. Їхня доцільність при покритті дефіциту б-ту зумовлена тим, що це має значно менші негативні наслідки для фінансового становища дер-ви, ніж покриття дефіциту за допомогою грошової емісії.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

56. Доходи місцевих бюджетів.

Одним із основних засобів реалізації державної політики щодо зменшення  відмінностей у рівнях розвитку регіонів і створення однакових умов життєдіяльності  усім членам суспільства є місцеві  бюджети. Саме місцевим бюджетам —  важливій формі впливу місцевого  самоврядування на соціально-економічні процеси в державі — належить одне з центральних місць у  механізмі державного регулювання  економічного і соціального розвитку суспільства, забезпечення фінансової стабільності в державі, розвитку демократії та підвищення життєвого рівня населення.

Цілеспрямований вплив місцевого  самоврядування на формування суспільних відносин можливий лише за достатнього  обсягу фінансових ресурсів у їхньому  розпорядженні. Для цього згідно з чинним законодавством органи місцевого  самоврядування у межах своєї  компетенції самостійно розробляють, затверджують і виконують місцеві  бюджети. Це дає можливість більш  економно і раціонально використовувати  мобілізовані фінансові ресурси.

Згідно із ст. 64—69 Бюджетного кодексу  України до доходів, що закріплюються  за бюджетами місцевого самоврядування та враховуються при визначенні обсягів  міжбюджетних трансфертів, включаються  такі податки і збори (обов´язкові  платежі):

—прибутковий податок із громадян у частині, визначеній Бюджетним кодексом;

—державне мито в частині, що належить відповідним бюджетам;

—плата за ліцензії на провадження певних видів господарської діяльності та сертифікати, що видаються виконавчими органами відповідних рад;

—плата за державну реєстрацію суб´єктів підприємницької діяльності, що справляється виконавчими органами відповідних рад;

—плата за торговий патент на здійснення деяких видів підприємницької діяльності (за винятком плати за придбання торгових патентів пунктами продажу нафтопродуктів — автозаправними станціями, заправними пунктами), що справляється виконавчими органами відповідних рад;

—надходження адміністративних штрафів, що накладаються виконавчими органами відповідних рад або утвореними ними в установленому порядку адміністративними комісіями;

—єдиний податок для суб´єктів малого підприємництва у частині, Що належить відповідним бюджетам.

Зазначені вище податки і збори (обов´язкові платежі) створюють  кошик доходів, що закріплюються  за бюджетами місцевого самоврядування і враховуються при визначенні обсягів  міжбюджетних трансфертів.

До доходів бюджетів міст Києва  і Севастополя зараховується 100% загального обсягу прибуткового податку  з громадян, що справляється на території  цих міст.

До доходів бюджетів міст республіканського (в Автономній Республіці Крим) та обласного  значення зараховується 75% від загального обсягу прибуткового податку з громадян, що справляється на території цих  міст.

До доходів бюджетів міст районного  значення, сіл, селищ чи їх об´єднань  зараховується 25% від загального обсягу прибуткового податку з громадян, що справляється на цій території.

Для забезпечення реалізації спільних соціально-економічних і культурних програм територіальних громад доходи бюджету Автономної Республіки Крим та обласних бюджетів, які враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів, формуються за рахунок  таких надходжень:

—25% прибуткового податку з громадян, що справляється на відповідній території;

—25% плати за землю, що справляється на території Автономної Республіки Крим і відповідної області;

—плати за ліцензії на провадження певних видів господарської діяльності та сертифікатів, що видаються Радою Міністрів Автономної Республіки Крим та обласними державними адміністраціями.

Для забезпечення реалізації спільних соціально-економічних і культурних програм територіальних громад доходи районних бюджетів, які враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів, формуються за рахунок  таких надходжень:

—50% прибуткового податку з громадян, що справляється на території сіл, селищ, міст районного значення та їх об´єднань;

—15% плати за землю, що сплачується  на території сіл, селищ, міст районного  значення та їх об´єднань;

—плати за ліцензії на провадження певних видів господарської діяльності та сертифікатів, що видаються районними державними адміністраціями;

—плати за державну реєстрацію суб´єктів підприємницької діяльності, що справляється районними державними адміністраціями;

— надходження адміністративних штрафів, що накладаються районними державними адміністраціями або утвореними ними в установленому порядку  адміністративними комісіями.

Надходження бюджету Автономної Республіки Крим і бюджетів міст Києва і Севастополя  формуються в порядку, встановленому  Бюджетним кодексом, із урахуванням  Законів України «Про затвердження Конституції Автономної Республіки Крим», «Про столицю України —  місто-герой Київ» і закону, що визначає особливий статус міста Севастополя.

Склад доходів бюджетів районів  у містах (у разі їх створення) визначається міською радою відповідно до повноважень, переданих районним радам у містах.

До доходів місцевих бюджетів, що не враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів, належать такі надходження:

—місцеві податки і збори, що зараховуються до бюджетів місцевого самоврядування;

—100% плати за землю — для  бюджетів міст Києва та Севастополя; 75% плати за землю — для бюджетів міст республіканського значення Автономної Республіки Крим і міст обласного  значення; 60% плати за землю —  для бюджетів сіл, селищ, міст районного  значення та їх об´єднань;

—податок із власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів у частині, що зараховується до відповідного бюджету;

—надходження сум відсотків за користування тимчасово вільними бюджетними коштами;

—податок на промисел, що зараховується до бюджетів місцевого самоврядування;

—надходження дивідендів, нарахованих на акції (частки, паї) господарських товариств, що є у власності відповідної територіальної громади;