Шпаргалка з "Фінансів"

Фінанси та заробітна плата  перебувають у постійній взаємодії. Так, держава регулює заробітну  плату за допомогою податків, створюючи  загальнодержавні фонди фінансових ресурсів. Водночас держава за рахунок  централізованих фондів фінансових ресурсів стимулює розвиток окремих  видів діяльності, надаючи субсидії, субвенції та інші форми фінансових дотацій.

Фінанси тісно пов'язані  з кредитом, по суті, мають однакову економічну природу. Вони виражають  рух вартості валового внутрішнього продукту. Проте кожна з них  має свою специфіку участі в економічних  процесах. При функціонуванні як фінансів, так і кредиту створюються  й використовуються фонди фінансових ресурсів. Фінанси готують передумови для функціонування кредиту.

Фінанси формують централізовані й децентралізовані фонди фінансових ресурсів на рівні підприємств і  держави. У процесі використання цих фондів виникають ситуації, коли на одному підприємстві з'являються  тимчасово вільні кошти, а па іншому — потреба в них.

При нестачі у підприємницьких  структур коштів для виробничої діяльності та розширення виробництва вони використовують кредит як джерело формування фінансових ресурсів. При наявності вільних  коштів підприємство їх продає банку  на певний "час.

На рівні держави уряд при нестачі коштів для фінансування загальнодержавних потреб, а також  місцевого самоврядування, може використовувати  кредити банків, кошти населення  і міжнародних фінансових організацій. Кредит подовжує перерозподільчі процеси, розпочаті фінансами, ціною, заробітною платою.

Між фінансами та кредитом існують певні відмінності. Фінанси  здійснюють розподіл і перерозподіл валового внутрішнього продукту, а  кредит обмежується лише перерозподілом, бо має справу тільки з тимчасово  вільними коштами — акумулює їх і за плату надає в користування на умовах повернення. А для фінансів характерний рух без умови  повернення.

За господарської практики доцільне комплексне використання економічних  категорій з урахуванням відмінностей кожної з них.

Взаємовідносини фінансів і  грошей мають свою специфіку та особливу систему зв'язків, яка часто призводить до їх ототожнення. Фінанси нерідко  визначають, передусім у побуті, як певну суму грошей, що знаходиться  у розпорядженні юридичної або  фізичної особи.

Звісно, в цьому немає  крамоли, навпаки, є певна істина. Справа в тім, що фінанси, як правило, завжди мають грошовий вимір. Проте  певна сума грошей — це ще не фінанси. Фінанси — це процес формування доходів і видатків, і залежно  від того, в яких грошових одиницях проходитиме цей процес, відповідним  буде й величина вашого доходу або  видатку.

Спершу це якось не сприймається. Але якщо взяти, наприклад, дохід  фізичної особи в розмірі 1000 грн. і 1000 дол. США, то зрозуміло, що величина доходу тут буде різна, а відповідно сума витрат і фінансове становище  теж.

Гроші — це товар, який виконує  роль загального еквіваленту, тобто  має властивість обмінюватися на будь-який інший товар. Гроші мають  своє чітке призначення в економічному житті, що виражено в їхніх функціях.

Щодо фінансів, гроші завжди є технічним засобом вираження  величини доходу фізичної чи юридичної  особи. Словом, вони є обліковими одиницями  цього доходу або видатку. Кількість  грошей не дає відповіді на запитання  про те, якою величиною доходу володіє  суб'єкт економічних відносин. Тому виникають додаткові запитання. А саме: в яких грошових одиницях вимірюється дохід? Яке співвідношення даної грошової одиниці з іншими? Чим забезпечується стабільність даної  грошової одиниці, ким і як?

Водночас гроші та грошовий обіг суттєво впливають на фінансове  становище як фізичних і юридичних  осіб зокрема, так і держави в  цілому. Якщо грошей в обігу більше, ніж товарів та послуг, що надаються, то гроші знецінюються. Відповідно зменшуються доходи й обсяги витрат кожного. Але це тільки один бік явища. Інший полягає в тому, що держава  якраз і є ініціатором цього  розладу. Не володіючи необхідною кількістю  доходів, держава провадить витрати, випускаючи в обіг додаткову кількість  грошей. Лише рішучі дії з обмеження  витрат держави та збільшення доходів  можуть забезпечити стабілізацію фінансового  становища.

Будучи тісно пов'язаними  між собою, фінанси й гроші  не можуть існувати одне без одного. Тому часто вживається таке визначення, як фінансово-грошові відносини, що має певний сенс, адже не можна досягти  поліпшення фінансового становища, не налагодивши нормального грошового  обігу в державі. У свою чергу, якщо держава не здійснює свої витрати  відповідно до наявних доходів, то це розладить грошовий обіг.

Треба завважити, що як на грошовий обіг, так і на фінанси впливають  також інші стабілізаційні і дестабілізаційні фактори Так, на розлад фінансів може вплинути кредитна політика, особливо надання інфляційних кредитів, відсутність резервних фондів іноземної валюти, зростання цін на продукцію, що імпортується, негативне сальдо зовнішньої торгівлі, зростання собівартості продукції тощо.

11. Управління фінансовою системою

Існує досить складна схема  взаємозв'язку органів управління фінансовою системою з її окремими сферами й  ланками. Фінансові органи та інститути  можуть бути згруповані в чотири блоки. Перший блок становлять органи, які  функціонують у сфері бюджету  держави. Це насамперед Міністерство фінансів України: складання і виконання  бюджету держави, у сфері державного кредиту погашення боргів, у міжнародних  фінансових відносинах взаємовідносини  з урядами інших країн, міжнародними організаціями і міжнародними фінансовими  інститутами, фінанси підприємств  організаційне регулювання фінансової діяльності підрозділи — державне казначейство (виконання Державного бюджету) і контрольно-ревізійна  служба: ревізії складання і виконання  бюджетів, контроль за використанням  бюджетних асигнувань; у фінансах державного сектора контроль за фінансовою діяльністю. До цієї ж групи відноситься  державна податкова адміністрація: у сфері бюджету держави та загальнодержавних цільових фондах- облік платників податків і обов'язкових платежів, контроль за дотриманням по­даткового законодавства. Другий блок становлять контрольно-регулюючі органи — Рахункова палата Верховної Ради України: контроль за складанням і виконанням, у сфері державного кредиту- контроль за залученням, використанням і погашенням державних позик; контроль у сфері грошово-кредитної політики

 Державна комісія з  цінних паперів та фондового  ринку діє на ринку цінних  паперів: Реєстрація випуску цінних  паперів (крім державних): ліцензування  діяльності фінансових посередників; регулювання операцій з цінними  паперами: нагляд за діяльністю  суб’єктів ринку. Комітет з  нагляду за страховою діяльністю  видача ліцензій на страхову  діяльність; контроль, за діяльністю  страхових компаній. Аудиторська  палата має тісний зв’язок  з фін підпр- видача ліцензій аудиторам і аудиторським фірмам, контроль за аудиторською діяльністю. Аудиторські фірми- проведення незалежного фінансового контролю Третій блок становлять фінансові інститути, які працюють на фінансовому ринку: Національний банк України діє у таких сферах та ланках: кредитна система (реєстрація банків, видача ліцензій на окремі банківські операції, банківський нагляд); державний кредит (агентські послуги уряду з розміщення держ ЦП); бюджет держави (організація касового виконання); Міжнародні фінансові відносини (проведення міжнародних розрахунків). Комерційні банки- здійснення банківських операцій. Міжбанкінська валютна біржа - купівля-продаж валюти. Міжбанківська валютна біржа, фондові біржі та фінансові посередники, страхові компанії. До четвертого блоку входять органи управління цільовими фондами: Пенсійний фонд України: акумуляція коштів фонду, нарахування та виплата пенсій. Фонд соціального страхування, державний інноваційний фонд виконують аналогічні функції відносно відповідних цільових ринків.

12. Фінансова політика як складова економічної і соціальної

політики  держави

Фінансова політика — сукупність заходів держави  з організації та використання фінансів для забезпечення економічного і  соціального її розвитку. Основні  завдання фін політ на сучасн етапі вихід ек-ки з кризового стану та збалансування тов-грош відносин, фінансових відносин. Напр виріш: удоскон податк сист, скорочення рівня централізованих коштів в руках держ, удосконалення кред сист, розв фін ринку, ефективність інвестицій, скорочення бюдж дефіц та інші. Основні завдання Ф політики: 1)знаходження науковообгрунт концепц розвитку Ф; 2)визначення осн шляхів використ Ф на перспективу та на сучасн етапі; 3)здійсненпя практичних дій, спрямованих на досягнення поставлених цілей. Ф політика як особлива сфера ек діяльн держави направлена на мобілізацію Ф рес-ів, їх раціональний розподіл і використання для забезпечення функцій держави.

Фінансова стратегія  довгостроковий курс фінансової політики, розрахований на перспективу і передбачає рішення крупномасштабних задач, які визначаються економічною і соціальною стратегією. У процесі розробки фінансової стратегії прогнозуються основні напрями розвитку фінансів, намічаються принципи використання і організації фінансів, вирішується питання про необхідність концентрації фінансових ресурсів на тих напрямах розвитку економіки, які розроблені і прийняті економічною політикою. Економічна політика це взаємопов'язана система довгострокових і поточних цілей економічного розвитку, що визначені державою, комплексу відповідних державних рішень (законів, постанов, інших нормативних актів) та заходів, спрямованих на досягнення цих цілей з використанням державної влади в сфері економіки.

Отже, фінансова  політика, як складова частина економічної  політики, вирішує задачі вишукування, концентрації і акумуляцій фінансових ресурсів і їх розподілу у напрямах розвитку, які виробляються економічною  політикою.

Фінансова тактика  рішення задач на певному етапі  розвитку країни і забезпечення цього  розвитку шляхом своєчасної зміни способів організації фінансових ресурсів, направлених  на рішення задач фінансової політики. Фінансова тактика більш гнучка, оскільки вона визначається рухливістю економічних умов і соціальних чинників.

Фінансова стратегія  і фінансова тактика взаємопов'язані. Стратегія створює умови для  рішення тактичних задач, а також  виявляє вирішальні дільниці розвитку і приводить у відповідність  зі способами і формами організації  фінансових відносин і взаємозв'язків. Фінансова тактика дозволяє в  більш стислі терміни і з найменшими витратами вирішувати задачі фінансової стратегії.

13. Сутність класичної, регулювальної і планово-директивної (фіскальної) фінансової політики

1)класична, 2)регулююча; 3)планово -дерективна. До кінця 20-х років 20-го ст осн. тип Ф політики - класична заснована на праці класиків пол економії. Основний напрям - невтручання держави в ек-ку, підтримка вільної конкуренції, внкорист. ринк-го мех-зму як головний регулятор госп процесів. Для неї хар-но: • обмеж-ня державних видатків; - забеспсч. умов для формув і використ збаланс-го бюджету; • податкова сис-ма складалася з непрямих податків на майно, які були простими і ефективними з точки зору механізму їх стягнення; система управління фінансовою діяльністю здійснюється через Мін Фін. Починаючи з кінця 20-их рр. здійсн-ся перехід до регулюючої Ф політики, що базується на кейнсіанській ек. теорії. Хар-но: -головним інструментом втруч в ек-ку є держ витрати, за рах яких формується додатковий попит та заб-ся зрост-ня нац доходу та ліквідації безробіття; -змінюється система оподаткування. Головний прибутковий податок, який мав прогресивні ставки. Він забороняє вилуч-ня у суб'єктів госп-ня додаткових доходів, які могли б виконуватися як заощадження цими суб'єктами- увага держ кредиту. Планово-директивна Основа такої політики - державна власність на засоби вир-ва. Мета Ф політики -забезпеч макс-ї концентрації Ф рес-ів у централізованих органах влади і управління для наступного перерозподілу відповідно до держ плану. Основним завданням Ф мех-му було створ інструментів вилуч Ф рес-ів, що невикористовувалися суб'єктами відносин відповідно до бюджетного плану. Для держ підпр-тв існував 2-канальннн мех-зм вилуч доходів: 1)вилуч за допомогою податку з обороту в галузях, де за доп. держ цін утворюється додатк дохід (харчова, легка промисловість); 2)відрах-ня від прибутку або вільний залишок прибутку. Нова Ф політика. Вона базується на використані елементів ринк мех-зму і сис-ми держ рег-ня ек-кою 1) основою сучасної Ф політики є свобода підпр-кої Д розвиток різних форм госп-ня, приватизація держ власності. Держава перейшла до податкових взаємовідносин юр осіб з бюджетом. 2) змінилася сис-ма видатків з бюджету: а)треба було скоротити видатки для зменш бюджетного дифіциту, скоротилося фінансування оборотних галузей промисловості, скоротилося фінансування на н/г і утримання збиткових підпр; б)зміна порядку надання бюджетних коштів 3)розвив-ся держ кредит- важливіше і відкритіше джерело покриття бюджетною дифіциту. 4)змін-ся організація бюджетної сис-ми 5)форм-ся і розвивається Ф ринок. 6)розвив-ся сис-ма позабюдж держ фондів. 7)розв-ся страх ринок. 8)змін-ся сис-ма упр-ня Ф. 9)розвив-ся аудиторський контроль;

15. Характеристика складових елементів фінансового механізму: фінансове планування та прогнозування

Фінансовий  механізм — сукупність форм, методів  створення і використання фінансових ресурсів з метою забезпечення різноманітних  потреб державних структур, господарських  суб'єктів і населення. Інструментами  виступають податки і неподаткові  надходження. Основними елементами фінансового механізму є: 1. Фінансове  планування — діяльність з формування, використання централізованих і  децентралізованих фінансових ресурсів, призначених для цілей розширеного  відтворення, матеріального стимулювання. 2. Фінансові важелі (прибуток, ціна, орендна плата, амортизаційні відрахування, дивіденди, фінансові санкції, процентна  ставка, дисконт), стимули, нормативи  які характеризують певний рівень забезпечення видатків, різних видів витрат фінансових ресурсів усіх рівнів, фінансові показники  — абсолютні величини, які характеризу- ють створення і використання фінансових ресурсів в економіці держави, її фінансове становище, результати господарської діяльності підприємницьких структур, рівень доходів населення, розподіл і перерозподіл валового національного продукту за допомогою фінансів. 3. Управління фінансами- сукупність прийомів і методів впливу на об'єкт для досягнення певної мети. 4. Фінансовий контроль- контроль з боку держави за формуванням і використанням грошових коштів; фінансовий аудит- процес детальної перевірки правильності складання фінансової звітності та аналіз фінансового стану підприємства. 5. Фінансове право- сукупність юридичних норм, які регламентують фінансові відносини щодо формування, розподілу і викорис- тання фінансових ресурсів усіх рівнів. Ф політика на суч етапі має визначатися якісно новими підходами до функц-ня госп-их суб'єктів з урах переходу до ринк підносин, реформи цін, оплати праці, податк-ї і кред-ї сис-ми, спрямованих на формув-ня ФМ. Саме через ньго як сукупність методів і форм, інструментів і важелів впливу на ек і соц розвиток сус-ва в процесі розподільчих і перерозподільчих Ф відносин можливо реаліз завдання Ф політики. Формуючи ФМ, держава намагається забезпечити його найбільш повну відповідність вимогам Ф політики того чи ін періода, що передує повній реалізації її цілей і завдань.

14. Використання фінансового механізму для активізації економічного зростання й підвищення суспільного добробуту

Фінансовий  механізм — явище об'єктивне, зумовлене  наявністю фінансів в економічній  системі держави, проте його функціонування значною мірою залежить від того, як владні структури в державі  зуміють його використати для  досягнення поставлених цілей, тобто  для здійснення тієї фінансової політики, яку вони проводять.