Шпаргалка з "Фінансів"

 

37. Бюджет як економічна та юридична категорія, його функції і призначення.

Сутність  бюджету як економічної категорії  реалізується через розподільну (перерозподільну) і контрольну функції. Завдяки розподільній функції відбувається концентрація грошових коштів у руках держави  та їх використання з метою задоволення  загальносуспільних потреб. Контрольна функція дозволяє дізнатись, наскільки  своєчасно й повно фінансові  ресурси надходять у розпорядження  держави, якими фактично є пропорції  у розподілі бюджетних коштів, чи ефективно вони використовуються. Основу контрольної функції складає  рух бюджетних ресурсів, який відображається у відповідних показниках бюджетних  надходжень і видатків.

Зміст цих  функцій, сфера та об'єкт їхньої дії  характеризують специфіку бюджету  як економічної категорії. Так, зміст  розподільної функції бюджету визначається процесами перерозподілу фінансових ресурсів між різними підрозділами суспільного виробництва. Жодна  інша ланка фінансової системи не здійснює такого різноманітного і багаторівневого  перерозподілу коштів, як бюджет. Сфера  дії розподільної функції визначається тим, що у відносини з бюджетом вступають майже всі учасники суспільного виробництва.

Специфіка контрольної  функції бюджету полягає в  тому, що бюджет об'єктивно — через  формування і використання фонду  грошових коштів держави — відображає економічні процеси, які відбуваються в структурних ланках економіки.

 

46. Державний бюджет – основний фінансовий план країни

З даної точки  зору бюджет являє собою розпис доходів  і видатків держави, який затверджується органами законодавчої влади у вигляді  закону. Як фінансовий план бюджет відображає економічну, соціальну, військову, міжнародну політику держави.

Видатки на економічну діяльність визначаються двома чинниками: 1)масштабами державного сектора економіки: 2)економічною політикою держави. Доходи бюджету характеризують податкову  політику держави. В україні бюджет як фінансовий план має певні відмінності від бюджету як економічної категорії, оскільки до нього включають фонди цільового призначення. Стан бюджету як фінансового плану характеризується трьома показниками: -рівновага доходів і видатків; -бюджетний надлишок – перевищення доходів над нормативними видатками; -бюджетний дефіцит – перевищення видатків над постійними доходами. Причиною дефіциту є потреба держави витрачати коштів більше, ніж це дозволяють фінансові можливості.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

49. Видатки Державного бюджету України

Видатки бюджету  відіграють визначальну роль у процесах трансформаційної перебудови економіки  держави та забезпечують фінансування соціальної сфери, різних галузей народного  господарства, сприяють розвитку міжнародних  відносин та визначають пріоритетні  напрями фінансової політики. Структура  видатків Державного бюджету України  визначає ефективність впливу держави  на економічний розвиток та є індикатором  пріоритетності певної функції держави.

В процесі  виконання державного бюджету виділяють  видатки бюджету і витрати  бюджету. Видатки бюджету - це кошти, що спрямовуються на здійснення програм  та заходів, передбачених відповідним  бюджетом. Витрати бюджету включають  видатки бюджету та кошти, що спрямовуються  на погашення основної суми боргу, що виникає в процесі фінансування бюджету.

Як зазначалось, класифікація видатків Державного бюджету  за бюджетною класифікацією наступна:

- функціональна  класифікація;

- економічна  класифікація;

- відомча  класифікація;

- програмна  класифікація.

Видатки бюджету  за функціональною класифікацією, в  свою чергу, поділяються на видатки  на забезпечення загальних функцій  держави, Автономної Республіки Крим чи місцевого самоврядування. До видатків, що здійснюються за рахунок коштів державного бюджету відносяться  видатки на фінансування:

- державного  управління, тобто видатки, що  забезпечують загальнодержавні  функції;

- національної  оборони;

- громадського порядку, безпеки та забезпечення функціонування судової законодавчої та виконавчої влади;

- економічну  діяльність;  - охорону навколишнього природного середовища;   - житлово-комунальне господарство;   - охорону здоров'я;

- духовний  і фізичний розвиток;

- освіту;

- соціальний  захист і соціальне забезпечення.

До основних видатків, що проводяться з бюджету  Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів, відносяться такі види видатків:

- на освіту  та охорону здоров'я;

- на соціальний  захист та соціальне забезпечення; на розвиток культури і мистецтва;

- на фізичну  культуру і спорт.

За економічною  класифікацією видатки Державного бюджету поділяються на поточні  та капітальні.

Поточні видатки - це видатки бюджету на фінансування підприємств, установ, організацій  і органів, визначені на початок  бюджетного року, а саме на фінансування соціального захисту населення, а саме: державне споживання, виплати  населенню (трансферти), перекази за кордон, державні субсидії.

Державне  споживання поділяють на цивільне та військове. Цивільне споживання пов'язане  з потребами поточного утримання  адміністративних будівель, шкіл, лікарень, наукових установ, тобто соціальної інфраструктури.

Трансферти (грошові перекази населенню) - це видатки  держави, які сприяють реалізації сукупного  суспільного продукту і пов'язані  із виплатою пенсій і соціальної допомоги з метою підтримання на належному  рівні тієї категорії населення, яка за віком або за станом здоров'я  є непрацездатною.

Перекази  іншим державам - це видатки, які  пов'язані із переказом державного капіталу за кордон, платежами за зовнішніми позиками, переказами грошей міжнародним  організаціям тощо.

Субсидія - вид  допомоги у грошовій або натуральній  формі, що надається із коштів державного чи місцевого бюджетів юридичним  і фізичним особам і має форму  фінансової допомоги чи відшкодування  втрат доходів (житлові субсидії в Україні малозабезпеченим громадянам на оплату житлово-комунальних послуг).

Капітальні  видатки - це видатки бюджету на фінансування інвестиційної та інноваційної діяльності держави, а саме: капітальні вкладення (включаючи субсидії приватному сектору  і перекази за кордон на капіталовкладення  тощо). Капітальні видатки направляються  на фінансування капітальних вкладень виробничого і невиробничого  призначення, фінансування структурної  перебудови народного господарства, виплату субвенцій, та інших видатків, пов'язаних із розширеним відтворенням.

Поточні видатки  здійснюються за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету, капітальні видатки - за рахунок коштів спеціального фонду.

За відомчою класифікацією видатки розподіляються серед головних розпорядників бюджетних  коштів. Розпорядники бюджетних коштів - це бюджетні установи, що мають право  на фінансування за рахунок коштів бюджету. До складу розпорядників бюджетних  коштів, зокрема, відносяться міністерства, комітети, комісії, адміністрації, державні університети, служби тощо. За обсягами наданих прав розпорядники поділяються  на головних розпорядників бюджетних  коштів та розпорядників бюджетних  коштів нижчого рівня.

Програмна класифікація видатків бюджету використовується в тому разі, коли бюджет формується за програмно-цільовим методом.

50. Принципи бюджетного фінансування

Використання  грошових коштів бюджетів конкретними  розпорядниками передує їх виділення (надання) відповідним юридичним  особам. Надання грошових коштів з  бюджетів різних рівнів відбувається на умовах безповоротності і безоплатності  з метою забезпечення соціально-економічного розвитку суспільства, державного управління, оборони тощо називається бюджетним  фінансуванням. Суть бюджетного фінансування полягає у тому, що з його допомогою  налагоджуються грошові відносини, які виникають між державою, з  одного боку, та суб´єктами господарювання усіх форм власності — з іншого, щодо спрямування грошових коштів бюджетів. Своєчасність і повнота фінансування значною мірою залежать від рівня  наповнюваності грошовими коштами  бюджету.

Бюджетне  фінансування включає принципи, форми  і методи надання грошових коштів бюджетів відповідним розпорядникам.

Незалежно від  джерел формування грошових коштів бюджетне фінансування здійснюється на основі певних принципів.

Принцип плановості означає, що обсяг видатків з Державного бюджету визначається законом про  Державний бюджет на наступний рік, а видатки місцевих бюджетів ухвалюються  рішеннями відповідних рад. Видатки  грошових коштів з різних бюджетів відображаються у фінансових планах і кошторисах суб’єктів господарювання.

Принцип цільового  спрямування коштів означає, що бюджетні видатки мають здійснюватися  лише за суворо цільовим призначенням. Грошові кошти бюджету спрямовуються  на фінансування витрат, передбачених у відповідних кошторисах і фінансових планах.

Принцип безповоротності  використання бюджетних коштів означає, що кошти, спрямовані на фінансування державного управління, економічної  діяльності держави, оборони, соціальної сфери тощо, не потребують їх відшкодування.

Принцип безоплатності  означає відсутність плати за виділені бюджетні кошти. Він безпосередньо  пов´язаний з принципом ефективності використання коштів, який має на меті досягнення запланованих цілей при  залученні мінімального обсягу бюджетних  коштів та одержання максимального  результату при використанні визначених бюджетом коштів.

Принцип справедливості і неупередженості визначається тим, що бюджетне фінансування здійснюється на засадах справедливого і неупередженого розподілу бюджетних ресурсів між  усіма розпорядниками коштів.

Принцип публічності  та прозорості полягає у наданні  об’єктивної інформації суспільству  у формі звітів про використання бюджетних коштів їх розпорядниками та прийнятті відповідних рішень.

Принцип контрольованості витрачання бюджетних коштів означає  використання всіх видів, форм і методів  бюджетного контролю щодо кожного розпорядника коштів.[1.ст.88-89]

Бюджетне  фінансування являє собою безповоротний  та безоплатний відпуск коштів з  державного та місцевих бюджетів на виконання  загальнодержавних функцій і  функцій муніципальних органів  та забезпечення діяльності бюджетних  установ та організацій. Кожне окреме бюджетне підприємство, організація  або установа отримує асигнування  лише з одного бюджету. Саме це є  одним зі специфічних принципів  бюджетного фінансування поряд із загальними принципами здійснення видаткової політики. Винятком із загального правила є  фінансування незапланованих заходів, пов'язаних із стихійним лихом, епідеміями, ліквідацією втрат від катастроф  тощо. У такому разі кошти на покриття витрат виділяються як з місцевих, так і з державного (зокрема, з  Резервного фонду Кабінету Міністрів  України) бюджетів.

Ще одним  спеціальним принципом бюджетного фінансування є фінансування бюджетних  установ на основі встановлених економічно і науково обґрунтованих нормативів, що встановлюються для кожної сфери  діяльності держави.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

51. Бюджетний дефіцит, причини його виникнення

В Україні  використовуються три види непрямих податків: акцизний збір (специфічний  акциз), податок на додану вартість (універсальний акциз), ввізне (імпортне) мито.

Непрямі податки  включають у ціни товарів, що реалізуються; робіт, що виконуються; послуг, що надаються. Отже, ці податки є ціноутворюючим елементом і можуть суттєво впливати на загальний рівень цін.

У відпускну  ціну продукції підприємств виробничої сфери можуть бути включені два непрямі  податки: акцизний збір і податок  на додану вартість.

Акцизний  збір, що включається в ціну, розраховується у твердих ставках в ЕКЮ, або  виходячи з відсоткової ставки податку  до ціни виробника продукції, включаючи  акцизний збір.

Податок на додану вартість, що включається в ціну, розраховується виходячи з відсоткової  ставки податку до ціни виробника  і суми акцизного збору, включеного в ціну.

Ввізне (імпортне) мито встановлюється у твердих ставках  в ЕКЮ з одиниці товарів, що імпортуються, або у відсотках  до обороту з придбання імпортних  товарів.

.Митна вартість придбаних товарів включає витрати: на їх придбання (контрактна вартість); на транспортування, вантажно-розвантажувальні роботи, страхування до перетину митного кордону; на сплату брокерських, агентських, комісійних та інших видів винагород, митних зборів.