Шпаргалка з "Фінансів"

Фіскальна монополія —  це прибуток держави від реалізації монополізованих державою товарів. При частковій монополії держава  монополізує або тільки процес ціноутворення, або ціноутворення і виробництво  певних видів товарів, або ціноутворення і реалізацію.

Мито встановлюється при  переміщенні товарів через митний кордон держави, тобто при ввезенні, вивезенні або транспортуванні  транзитом. На відміну від інших  непрямих податків стягнення мита має  за мету не стільки фіскальні потреби  держави, скільки формування раціональної" структури експорту і імпорту.

 

31. Розвиток видів податків i форм оподаткування: пряме оподаткування

Прямий податок це обовязковий платіж, котрий стягується державою безпосередньо з доходів і майна фізичних та юридичних осіб. Прямий податок поділяється на реальний та особистий.

До реальних відносять:

• на землю,

• промисловий,

• на цінні папери.

Особисті податки включають:

• прибутковий податок  з громадян,

• податок на прибуток підприємств  та організацій,

• податок на доходи від  грошових капіталів,

• податок на приріст капіталу,

• податок на зверхприбуток,

• податок з успадкувань.

Прямі податки мають суттєве  значення у податковій системі України. Найрозвинутішою є система прибуткового оподаткування.

Залежно від платників  податку прибуткове оподаткування  класифікується на два види:

• оподаткування фізичних осіб (прибутковий податок з громадян, податок на землю, податок на майно);

• оподаткування юридичних  осіб (податок на прибуток підприємств  та організацій, податок на землю, податок на майно);

Кожен з указаних видів  передбачає різні умови справляння податку. Це пояснюється тим, що доходи юридичних і фізичних осіб, маючи  однакову економічну природу – добавлену  вартість, розрізняються за характером використання, виконуючи різні функції.

Переваги прямого оподаткування:

• дають змогу встановити пряму залежність між доходами платника і його платежами в бюджет,

• пряме оподаткування  є важливим фінансовим інструментом регулювання економічних процесів (інвестицій, нагромадження капіталу, сукупного попиту, ділової активності),

• соціальні переваги –  пряме оподаткування сприяє розподілу  податкового тиску таким чином, що більші податкові витрати припадають на тих членів суспільства, які мають  більші доходи.

Існують певні недоліки:

• організаційного характеру  – пряма форма оподаткування  потребує складного механізму їх стягнення і обліку,

• бюджетного характеру –  полягає у тому, що прямі податки  не можуть забезпечити стабільні  надходження до бюджету,

• контрольного характеру  – складний механізм стягнення податку  потребує розширення податкового апарату  і розробки сучасних методів обліку і контролю.

 

32. Розвиток видів податків i форм оподаткування: непряме оподаткування.

В Україні використовуються три види непрямих податків: акцизний збір (специфічний акциз), податок  на додану вартість (універсальний  акциз), ввізне (імпортне) мито.

Непрямі податки включають  у ціни товарів, що реалізуються; робіт, що виконуються; послуг, що надаються. Отже, ці податки є ціноутворюючим елементом і можуть суттєво впливати на загальний рівень цін.

У відпускну ціну продукції  підприємств виробничої сфери можуть бути включені два непрямі податки: акцизний збір і податок на додану вартість.

Акцизний збір, що включається  в ціну, розраховується у твердих  ставках в ЕКЮ, або виходячи з  відсоткової ставки податку до ціни виробника продукції, включаючи акцизний збір. Податок на додану вартість, що включається в ціну, розраховується виходячи з відсоткової ставки податку до ціни виробника і суми акцизного збору, включеного в ціну.

Ввізне (імпортне) мито встановлюється у твердих ставках в ЕКЮ  з одиниці товарів, що імпортуються, або у відсотках до обороту  з придбання імпортних товарів. .Митна вартість придбаних товарів включає витрати: на їх придбання (контрактна вартість); на транспортування, вантажно-розвантажувальні роботи, страхування до перетину митного кордону; на сплату брокерських, агентських, комісійних та інших видів винагород, митних зборів.

Щодо окремих податків, провідне місце займають податок  на додану вартість і податок на прибуток (доходи) підприємств, які  становлять разом більше 40% надходжень до бюджету ПДВ – 8130,3 мле грн у 1999 (1992 р. — 42,6%, 1998 р. — 50%). Збільшується відсоткове значення прибуткового податку з громадян (1992р. — 8,4%, 1998 р. — 19,6%), що є наслідком зростання питомої ваги фонду заробітної плати у ВВП. Поступово збільшується роль акцизного збору в доходах бюджету (1992 р. — 3,3%, 1998 р. — 4,8%). Це пояснюється тим, що за останні роки було внесено ряд змін до законодавства щодо стягнення акцизів у напрямку гармонізації' ставок акцизних зборів, а також зміною механізму стягнення акцизних зборів з алкогольних і тютюнових виробів, що дало змогу державі посилити контроль за сплатою цих податків.

33. Розвиток видів податків i форм оподаткування: місцеві податки і збори.

З прийняттям в лютому 1997 року Закону України «Про систему  оподаткування» встановлено 16 видів  платежів: два місцеві податки (комунальний  податок і податок на рекламу); 14 зборів (за право використання місцевої символіки; за парковку автотранспорту; за видання дозволу на розміщення об'єктів торгівлі; за право проведення конкурсного розпродажу і лотерей; за право проведення кіно- і телезйомок; за проїзд територією прикордонних областей автотранспортом, що прямує за кордон).

Місцеві податки і збори  сплачують юридичні і фізичні  особи. Податки і збори, названі  вище, сплачують юридичні особи. Особливості  їх стягнення і впливу на фінансово-господарську діяльність суб'єктів господарювання полягають у такому.

1. Місцеві податки і  збори включаються до складу  валових витрат, які виключаються  з валового доходу, а отже, зменшують  суму оподатковуваного прибутку.

2. Місцеві податки і  збори суб'єкти господарювання  відносять на собівартість продукції  (робіт, послуг), що впливає на формування їхнього прибутку.

Комунальний податок. Платниками податку є всі юридичні особи. Від сплати податку звільняються сільськогосподарські підприємства, планово-дотаційні  організації, бюджетні установи.

Об'єктом для розрахунку податку є фонд оплати праці. Останній обчислюється множенням середньоспискової кількості працівників на місячний неоподаткований мінімум доходів громадян. Граничний розмір ставки податку — 10% від об'єкта оподаткування (фонду оплати праці).

Податок сплачується щомісяця до 15 числа, виходячи з суми, що оподатковувалася у попередньому місяці.

Податок з реклами. Платниками податку є суб'єкти підприємницької  діяльності, що рекламують свою діяльність (власну продукцію, послуги).

Податок з реклами стягується зі всіх видів комерційних оголошень  і повідомлень, що поширюються з  допомогою засобів масової інформації (радіо, телебачення, преса), афіш, плакатів, рекламних щитів (на вулицях, магістралях, площах, будинках, транспорті); друкуються на спортивному одязі чи майні.

Об'єктом оподаткування  є вартість послуг за встановлення і розміщення реклами. Ставки податку  визначені в таких розмірах: 0,1% від вартості послуг за одноразову рекламу; 0,5% від вартості розміщення стаціонарної реклами на тривалий час; 0,3% за рекламу на майні, товарах, одязі.

Рекламодавці сплачують  податок під час сплати послуг. Виробники реклами сплачують  податок щомісяця (до 15 числа місяця, наступного за звітним).

Збір за право використання місцевої символіки. Платниками збору  є юридичні особи, що використовують символіку з комерційною метою. Об'єктом оподаткування є вартість виробленої продукції, виконаних робіт, наданих послуг. Ставка збору не повинна перевищувати 0,1% від вартості об'єкта оподаткування.

34. Становлення і розвиток системи майнового оподаткування

До майнових податків, які  справляються в Україні та які  тільки передбачається ввести, належать: податок на майно підприємств, податок  на нерухоме майно громадян, податок  із власників транспортних засобів  та інших самохідних машин і механізмів. Із цих трьох податків поки що стягується лише останній, два інших готуються  до введення. Як свідчить назва цих  податків, об’єктом оподаткування  тут є майно. Що перебуває у  власності юридичних осіб та громадян, при цьому перший податок справлятиметься  виключно з юридичних осіб, другий – з фізичних осіб (громадян), третій стягується і з юридичних і  фізичних осіб.

 Джерелами сплати цих  податків є особистий дохід  громадян або доход (прибуток) підприємств. Податки цієї групи  поповнюють дохідну базу бюджетів  усіх рівнів. Так, податок із  власників транспортних засобів  надходить до бюджетів Республіки  Крим, областей та міст Києва  та Севастополя. Податок на  нерухоме майно громадян має  надходити виключно до бюджетів  місцевого самоврядування. Податок  на майно підприємств розподіляється  між державним бюджетом, бюджетами  Республіки Крим, областей, міст  Києва та Севастополя у порядку,  що визначається в Законі України  про державний бюджет України  на відповідний рік.

Недоліком майнових податків є обмежена регулююча функція. Якщо вона і діє, то тільки як фінансовий тиск проти власника, бо для того, щоб не платити такі податки, треба  не бути власником.

 

35. Види неподаткових надходжень до державного та місцевих бюджетів

У доходах бюджету виділяється  група так званих неподаткових платежів.

Неподаткові доходи визначаються законами України про державний  бюджет України і постановами  Кабінету Міністрів України, включаються  до Класифікації доходів і видатків державного та місцевих бюджетів і  справляється на підставі відповідних положень.

Відмінність між ними і  податками, а також податковими  платежами дуже проста і виходить із їхнього функціонального призначення. Податки й податкові платежі  із самого початку створюються як фіскальні інструменти формування бюджету. Неподаткові платежі такого значення не мають. У них може бути досить різноманітна роль, ніяк не пов’язана  з бюджетом. Спрямування таких  неподаткових надходжень до бюджету  визначається одним фактором – бюджет є основним централізованим фондом держави, а ці платежі не мають  цільового призначення.

Неподаткові платежі, як це розуміло із їхньої суті, посідають практично  невідчутне місце в доходах бюджету, іх можна тільки прогнозувати, але ніяк не планувати.

Склад неподаткових доходів  бюджету, на відміну від податкової системи, досить широкий.

Особливе місце в доходах  бюджету посідають доходи від  реалізації майна, що перейшло у власність  держави. На відміну від решти  неподаткових платежів і зборів, стягнення  яких здійснюється різноманітними організаціями  та установами і контролюється фінансовими  органами, вказані доходи контролюються податковими інспекціями.

До майна, яке згідно з  чинним законодавством переходить у  власність держави, належать такі його види: конфісковане; визнане в установленому порядку безхазяйним; майно, що перейшло у власність держави за правом спадкоємця; скарби, передані державним податковим інспекціям; незатребуване від органів зв’язку майно, відправлене посилками, бандеролями, листами й грошовими переказами; бездокументні, незатребувані, реалізовані в дорозі вантажі та незатребуваний багаж на залізничному, водному, повітряному та автомобільному транспорті; інше майно.

Інші надходження, які  формують доходну базу бюджету, мають, як правило, неподатковий характер. Одним  з основних видів цих надходжень є просрочені суми кредиторської та депоненської заборгованості.

Так, згідно з чинним законодавством України підлягають перерахуванню  до бюджету прострочені суми кредиторської  заборгованості, щодо яких минув один рік із дня виникнення цієї заборгованості. Днем виникнення кредиторської заборгованості вважається: день зарахування суми на розрахунковий рахунок підприємства або оприходування товарно-матеріальних цінностей; день проведення останньої операції при розрахунках за допомогою планових платежів; день фактичного виконання робіт та послуг щодо сум, одержаних підприємствами в рахунок оплати цих робіт та послуг.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

36. Податкова служба України в сучасних умовах.

Нині можна стверджувати , що в Україні створено податкову  систему, яка дає змогу мобілізувати кошти в розпорядження держави , здійснювати їхній розподіл та перерозподіл на цілі економічного і  соціального розвитку. На сьогодні в Україні порядок обчислення та сплати різних видів податків і  відрахувань регулюється 28 законами . Усього за чинним законодавством передбачено 20 загальнодержавних податків і  відрахувань та 14 місцевих податків та зборів . Податкова система України  встановлена Законом (Про систеиу оподаткування ), який був прийнятий вперше у 1991р. У 1994р цей Закон був прийнятий у новій редакції з урахуванням змін та доповнень , які мали місце в 1992-1993рр. Нині діє редакція з доповненями до закону , прийнята в 1997р . До нього включуно як податки, та інші обовязкові платежі, що справляються в Україні, з поділом їх на загальнодержавні та місцеві. Загальнодержавні податки та обовязкові платежі включають чотири групи: прямі й непрямі податки, платежі за ресурси та інші обовязкові платежі, внески у цільові фонди.До місцевих податків та зборів належать: податок з реклами, готельний збір, курортний збір, ринковий збір, та інші.