Шпаргалка з "Фінансів"

Включаючи сферу страхування до фінансової системи, ми виходимо з того, що економічна категорія страхування  є складником котегарії фінансів. Разом їз тим можна виділити суттєві ознаки, що характеризують специфічність категорії С (страхування), а саме:

С пов’язане тільки з перерозподільчими відносинами, які зумовлені настанням страхових випадків;

При страх-ні має місце солідарне  розподілення нанесеного збитку між  учасниками С, що зумовлює повернення коштів, мобілізованих до страхового фонду;

С передбачає перерозподіл збитку як між територіальними одиницями, такі в часі.

За формою проведення С (страхування) поділяється на: обов’язкове і  добровільне.

Обов’язкове здійснюється на підставі відповідних законодавчих і нормативних  актів, що пердбачають перелік об’єктів, які підлягають обов’язковому страхуванню, рівень і норму страхового забезпечення, обсяг стр-вої відповідальності, мах. страхові тарифи і міn. страхові суми, періодичнчсть внесення страхових платежів і інші суттєві умови. Крім того, обов’язковому страх-ню притаманні принципи суцільного охоплення об’єктів С, автоматичності поширення С на дані об’єкти, нормування С забезпечення. Обов’язкове с дозволяє знизити страхові тарифи і здешевити страхові послуги при умові певної конкуренції серед страховиків. Однак при цьому не повністю враховуються фінансові можливості кожного страхувальника та особливістю об’єктів С і страхових ризиків. В Україні передбачено законом здійснення 27 видів обов’язкового С, решта видів С, що не ввійшли сюди здійснюються у добровільній формі.

Добровільне С здійснюється на основі договору між страховиком і страхувальником. Загальні умови і проведення ДС визначається правилами С, що встановлюється страховиком  самостійно відповідно до вимог чинного  законодавства. Конкретні умови  С визначаються при укладанні  договору С відповідно до затверджених правил С.

 

 

77. Особисте страхування, його суть і значення в забезпеченні соціального захисту громадян

Особисте страхування можна  визначити як галузь страхової діяльності, яка має на меті надання певних послуг як фізичним (окремим громадянам, членам їхніх сімей), так і юридичним  особам (наприклад, страхування працівників  за рахунок коштів підприємств від  нещасних випадків). Ці послуги передбачають страховий захист страхувальників (застрахованих) у разі настання несприятливих  подій для їхнього життя і  здоров'я.

 Особисте страхування має  багато спільного із соціальним  страхуванням, і насамперед щодо  об'єктів страхового захисту громадян. Проте між особистим страхуванням  і соціальним є відмінності.  Головна з них стосується джерел  формування страхових фондів. В  особистому страхуванні ними  є переважно індивідуальні доходи  громадян, а в соціальному - кошти  підприємств, установ, організацій.

 В особистому страхуванні  розглядають такі страхові ризики: смерть страхувальника (застрахованого); тимчасова втрата працездатності; постійна втрата працездатності; закінчення страхувальником (застрахованим)  активної трудової діяльності  у зв'язку із виходом на пенсію; дожиття страхувальника (застрахованого) до закінчення строку страхування.

 Особисте страхування об’єднує  короткострокові і довгострокові  договори страхування.

 За довгостроковими договорами  у страховика виникає відповідальність  у разі смерті або дожиття  до закінчення строку страхування  чи визначеної договором строку  дії.

 За короткостроковими договорами  відповідальність страховика виникає  у разі:

 ü смерті внаслідок нещасного випадку;

 ü втрати тимчасової постійної непрацездатності;

 ü захворювання;

 ü звернення до медичного закладу.

 Особисте страхування може  здійснюватися в добровільній  і обов’язковій формі.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

76. Страхування майна юридичних та фізичних осіб, його види і форми

Майнове страхування є однією з  галузей страхування. Його значення зумовлене тим, що майно служить  обов'язковим елементом господарської  діяльності юридичних осіб і життєдіяльності  людей, тому забезпечення страхового захисту  майна є пріоритетним у системі  страхових відносин.

Економічне призначення майнового  страхування полягає у відшкодуванні  збитків, заподіяних страхувальнику внаслідок  пошкодження або знищення майна  при настанні страхових випадків. Мета такого страхування — компенсування  шкоди.

До майнового страхування у  світовій практиці відносять будь-яке  страхування, що не пов'язане з особистим  страхуванням та страхуванням відповідальності.

Зазвичай, під майном у майновому  страхуванні розуміють як конкретні  предмети, вантажі, транспортні засоби, так і групу речей, предметів, виробів тощо.

Закон України "Про страхування" (2001) визначає як об'єкт страхування  майна майнові інтереси, що пов'язані  з володінням, користуванням та розпорядженням майном. Страховий захист охоплює  лише ті майнові інтереси, які зумовлені  необхідністю збереження майна через  можливість його знищення, затоплення, пошкодження, крадіжки у результаті настання непередбачуваних випадків та інших негативних подій, а не отриманням якихось вигод чи переваг, пов'язаних із володінням, користуванням чи розпорядженням цим майном. Звідси під майном, що підлягає страхуванню, розуміють не всі, а лише такі об'єкти цивільних  прав, стосовно яких:

— існує інтерес щодо їх збереження;

— завдані страховим випадком збитки можна оцінити вартісно.

Як правило, не страхуються предмети, факт знищення яких важко встановити, тобто діють певні обмеження  щодо об'єктів майнового страхування. Зокрема, не приймаються на страхування:

— документи, грошові знаки та цінні  папери;

— рукописи, креслення, бухгалтерські  та ділові книги;

— картотеки;

— технічні носії інформації (магнітні плівки, касети, магнітні диски тощо);

— дорогоцінні метали;

— майно, яке знаходиться у застрахованому приміщенні, але не належить страхувальнику;

— будівлі, споруди, які перебувають  в аварійному стані чи знаходяться  у зоні, якій загрожують обвали, зсуви, повені та інші стихійні явища;

— виробнича деревина та дрова  на лісосіках і під час сплаву тощо.

Страхувальниками у майновому  страхуванні можуть бути юридичні й (або) фізичні особи. Залежно від  того, хто виступає у ролі страхувальника, ця галузь страхування охоплює дві  підгалузі:

1. Страхування майна юридичних  осіб (виробничого майна):

— нерухоме майно;

— обладнання;

— устаткування;

— транспортні засоби;

— вантажі;

— інструменти;

— інше майно підприємств. .

. Страхування майна фізичних  осіб (особистого майна):

— будівлі та квартири громадян;

— домашні тварини;

— транспорт;

— домашнє майно та майно на садибі;

— інше майно.

Залежно від виду страхових подій  майнове страхування класифікують за такими групами ризиків:

— страхування майна від вогневих ризиків та стихійного лиха (вогневе  страхування);

— страхування сільськогосподарських  культур від стихійних явищ, посухи, граду тощо;

— страхування тварин на випадок  загибелі в результаті хвороби та нещасних випадків;

— страхування засобів транспорту від аварій, крадіжок та інших ризиків  тощо.

Страхування майна як юридичних, так  і фізичних осіб може здійснюватись  у добровільній і обов'язковій  формах.

Отже, страхування майна фізичних осіб здійснюється в основному в  добровільній формі, тоді як значна частина  майна юридичних осіб страхується  в обов'язковій формі. Насамперед, це стосується тих об'єктів, які мають  високу вартість та зачіпають майнові  інтереси не тільки окремих суб'єктів  господарювання, але й національні  інтереси.

 

 

 

 

 

 

 

 

78. Медичне страхування: економічна необхідність, значення і види

У системі заходів щодо поліпшення соціальної захищеності громадян важливе  місце посідає забезпечення їм можливості одержати необхідну, своєчасну та якісну медичну допомогу.

Організація охорони здоров’я, яка  забезпечує право кожного громадянина  на одержання медичної допомоги, може бути забезпечена системою страхової  медицини. За допомогою страхової  медицини вирішуються питання гарантованості і доступності медичних послуг для  широких верств населення, залучення  додаткових ресурсів у сферу охорони  здоров’я.

Важливим елементом системи  страхової медицини є медичне  страхування . Медичне страхування  передбачає страхування на випадок  втрати здоров’я з будь-якої причини. Воно забезпечує більшу доступність, якісність  і повноту щодо задоволення різноманітних  потреб населення в наданні медичних послуг, є ефективнішим порівняно  з державним фінансуванням системи  охорони здоров’я.

 Медичне страхування пов’язане  із компенсацією витрат громадян, які обумовлені одержанням медичної  допомоги, а також інших витрат, спрямованих на підтримку здоров’я.

 Соціальна та економічна  ефективність медичного страхування  залежить від того, наскільки  глибоко і всебічно пророблено  концепцію розвитку страхової  медицини в країні.

 Об’єктом медичного страхування   є життя і здоров’я громадян.  Мета його проведення  полягає  в забезпеченні громадянам у  разі виникнення страхового випадку  можливості одержання медичної  допомоги за рахунок накопичених  коштів і фінансування профілактичних  заходів.

 Медичне страхування може  проводитися в обов’язковій і  добровільній формах. Вибір форми  медичного страхування в кожній  країні залежить від конкретних  економічних і культурно-історичних  умов, від особливостей демографічних  і соціальних показників, рівня  захворюваності та інших факторів, які характеризують загальний  стан здоров’я і рівень медичного  обслуговування.

 Принцип обов’язкового медичного  страхування діє, наприклад у  Франції, Канаді, Німеччині, Нідерландах. 

 В Ізраїлі і Швейцарії  переважає добровільне страхування  здоров’я, а обов’язкове існує  лише щодо осіб окремих професій.

 Обов’язкова форма медичного  страхування використовується, як  правило, у тих країнах, де  переважне значення має суспільна  охорона здоров’я, а добровільна  — там, де поширені приватні  страхові програми.

 

 

 

82. Державний нагляд за страховою діяльністю в України

Законом У-ни “Про страх-ня” передбачено єдиний орган держ. Викон влади, що здійснює нагляд за страх діяль-тю-Держ нагляд за страх діяльністю.

Функції:1)єдиний реєстр страховиків;2)видача ліцензій; 3) контроль за платоспроможністю  страховиків;4) установлення правил формування, розміщення та обліку страхових резервів; 5) розробка нормативних і методичних документів з питань страхової діяльності; 6) участь у здійсненні заходів, спрямованих  на підвищення кваліфікації кадрів для  страхової діяльності.

Завдання :

• видача ліцензій;• перевірка  щодо правильності застосування страховиками законодавства України про страхову діяльність та достовірності їх звітності;•  методичне забезпечення роботи страховиків;•  розробку проектів актів законодавства  з питань страхової діяльності; •  прийом нормативних актів з питань страхової діяльності;• аналіз додержання об'єднаннями страховиків чинного  законодавства;• контроль за платоспроможністю  страховиків;• аналіз стану і  тенденцій розвитку страхової діяльності в Україні;• інші функції

 

83. Поняття страхового ринку та його організаційна структура.

Сукупність страхових компаній і послуг, що ними надаються, формують страховий ринок. Товаром цього  ринку є страхова послуга —  конкретний вид страхування. Страхові компанії, як правило, спеціалізуються  на одній-двох галузях страхування. При цьому перелік їх страхових  послуг та ціни на них різняться, що є предметом конкуренції. Як на будь-якому  ринку, наявність певних послуг визначається попитом на неї, а ціна — врівноваженістю  попиту і пропозиції.

Крім безпосередніх суб'єктів  страхування, на страховому ринку діють  страхові посередники — агенти і  брокери. Страхові агенти укладають  угоди страхування зі страхувальниками від імені страховика. Страхові брокери, також виконуючи функції укладання  угод, діють від імені страхувальника, добираючи йому найвигідніші умови  і надійні страхові компанії.

Функціонування страхового ринку  пов'язане з такими поняттями  як страхове поле і страховий портфель. Страхове поле — це наявність потенційних  страхувальників з певного виду страхування.

Страхове поле визначає потенційні масштаби страхування. ^ Страховий портфель являє собою сукупність укладених  певною компанією угод як з того чи іншого виду страхування, так і  з усіх видів. Страховий портфель характеризує діяльність кожної компанії на ринку. Мета — сформувати якомога  більший страховий портфель, адже це збільшує доходи і здешевлює страхування.

84. Необхідність та економічна сутність державного кредиту

Неодмінною  економічною передумовою існування  кредиту е функціонування виробників на засадах комерційного розрахунку. Кредитні відносини між суб'єктами не можуть виникнути, якщо авансовані у виробничу сферу грошові  кошти не здійснюють кругообігу, або, якщо той, хто хоче скористатись кредитом, не має постійного доходу. Вартість, що передається кредитором позичальнику, віддається лише на визначений час, а  потім вона повинна бути повернена  з виплатою відсотків. Тобто, за кредитною  угодою до позичальника переходить у  тимчасове користування лише споживча вартість грошей чи речей без зміни  їх власника. Кошти у позичальника мають вивільнитися у розмірі, що забезпечує повернення кредитору не тільки запозиченої вартості, а й  відсотків за користування нею.' Без одержання кредитором від позичальника доходу у вигляді відсотку у кредитора не буде зацікавленості позичати гроші. Варто зазначити, що у ряді випадків кредит може бути повернений кредитору третьою особою – гарантом, поручителем чи страховиком, якщо позичальник неспроможний сам це зробити. Якщо надана в позику вартість до кредитора не повертається, то кредит втрачає свою економічну сутність.