Шпаргалка з "Фінансів"

 Підготовка  фахівців з питань фондового  ринку та корпоративного управління  потребує:

- створення  комплексної, постійно функціонуючої  системи підготовки фахівців  з питань фондового ринку та  корпоративного управління із  застосуванням сучасних навчально-методичних  технологій та використанням  міжнародного досвіду в цій  сфері;

- забезпечення  Державною комісією з цінних  паперів та фондового ринку  координації діяльності міністерств  та інших центральних органів  виконавчої влади, наукових установ  та навчальних закладів, об'єднань  професійних учасників ринку,  науковців у сфері підготовки  фахівців з питань фондового  ринку та корпоративного управління;

- встановлення  кваліфікаційних вимог до фахівців  професійних учасників фондового  ринку.

 Розвиток  фондового ринку в Україні  гальмує також низький рівень  знань, поінформованості населення  щодо його функціонування. Сьогодні  населення (навіть та його частина,  яка має заощадження, проте  зберігає їх у вигляді депозитів)  не має базових знань щодо  можливої користі вкладення коштів  у цінні папери, щодо процесів, які відбуваються на фондовому  ринку, мінімально необхідної  інформації про події на ньому,  — а тому не може оцінити  можливі переваги та втрати. Воно  не обізнане із законодавством, яке регламентує поведінку учасників  ринку, із власними правами,  що реалізуються у процесі  купівлі-продажу цінних паперів,  а також правами власників  акцій. Це призводить до низької  активності на ринку цінних  паперів фізичних осіб, які в  розвинутих країнах є одними  з головних інвесторів. До того  ж в Україні відсутня торговельна  інфраструктура для дрібних інвесторів, а торговці цінними паперами  звертають увагу на дрібних  власників лише тоді, коли скуповування  їхніх акцій обіцяє надприбутки.

 

101. Поняття фінансового механізму зовнішньоекономічних відносин

Головне місце  у зовнішньоекономічних зв'язках  займає здійснення операційної діяльності, пов'язаної насамперед із зовнішньою торгівлею (експорт, імпорт), виробничою кооперацією, лізингом тощо.

Згідно з  Законом України «Про зовнішньоекономічну  діяльність» від 16.04.1991р. № 959-ХІІ  до експортних операцій належать продаж товарів іноземним суб'єктам господарської  діяльності з вивезенням чи без вивезення  цих товарів через митний кордон України, включаючи реекспорт товарів. При цьому термін реекспорт означає  продаж іноземним суб'єктам господарювання і вивезення за межи України товарів, які були раніше імпортовані на територію  України [4].

Імпорт товарів - купівля у іноземних суб'єктів  господарювання товарів з ввезенням  чи без ввезення цих товарів на територію України, включаючи купівлю  товарів, призначених для власного споживання установами і організаціями  України, розташованими за її межами.

Зовнішньоекономічна діяльність може бути побудована на формах зустрічної торгівлі між резидентами  та нерезидентами: бартерні операції, кліринг, паралельні угоди, попередні  та зворотні закупки, промислова кооперація [20].

Найпоширенішою  формою зустрічної торгівлі є товарообмінні (бартерні) операції. Вони оформлюються бартерним договором або договором  зі змішаною формою оплати, яким часткова оплата експортних (імпортних) поставок передбачена в натуральній формі, між резидентом України та іноземними суб'єктами господарської діяльності, що передбачає збалансований за вартістю обмін товарами, роботами, послугами  у будь-якому поєднанні, не опосередкований  рухом коштів у готівковій або  безготівковій формі.

Операції  резидентів, які здійснюються в рамках виконання договорів виробничої кооперації, включають значні за обсягами операції з поставки сировини, матеріалів, вузлів, деталей, запасних частин, заготовок  напівфабрикатів, комплектуючих та інших виробів галузевого і міжгалузевого  призначення, що технологічно взаємозв'язані  і необхідні для спільного  виготовлення кінцевої продукції, а  також операції з виконання послуг з проектних і ремонтних робіт, технічного обслуговування та здійснення технологічних операцій.

До операцій резидентів, які здійснюються під  час виконання договорів консигнації, належать операції з реалізації товарів, відповідно до яких одна сторона (консигнатор) зобов'язується за дорученням іншої  сторони (консигнанта) протягом визначеного  часу (терміну угоди консигнації) за обумовлену винагороду продати з  консигнаційного складу від свого  імені товари, які належать консигнанту. При цьому до моменту передачі товарів третій особі їх власником  залишається консигнант.

До основних завдань суб'єктів господарювання в процесі здійснення зовнішньоекономічних операції належать:

1) вибір найприйнятнішої  форми розрахунків та їх організація;

2) здійснення  операцій з придбання та продажу  валюти на валютних аукціонах,  валютних біржах та міжбанківському  валютному ринку;

3) оптимізація  фінансових відносин з посередниками  (брокерами, агентами, консигнаторами  тощо), страховиками та транспортно-експедиційними  організаціями при здійснені  зовнішньоекономічних операцій;

4) фінансове  забезпечення імпортних та експортних  операцій;

5) визначення  умов здійснення товарообмінних  операцій, іншої діяльності, побудованої  на формах зустрічної торгівлі  між підприємством та іноземними  суб'єктами господарської діяльності;

6) податкове  планування при здійсненні зовнішньоекономічних  операцій;

7) оптимізація  фінансових відносин з державними  органами, відповідальними за регулювання  та контроль зовнішньоекономічних  операцій;

8) управління  ризиками у сфері зовнішньоекономічних  відносин.

Особлива  увага при здійснені зовнішньоекономічної діяльності повинна концентруватися  на оцінці та нейтралізації зовнішньоекономічних ризиків. Ці ризики можна класифікувати  таким чином:

1) транспортні  та складські ризики (ризик втрат  чи ушкодження товару під час  його транспортування);

2) ризик зміни  курсів валют, в яких здійснюються  розрахунки (ризик виникнення збитків  у вигляді курсових різниць);

3) платіжні  ризики;

4) політичні  ризики (заборона конвертації та  переказу валюти з країни; мораторій  чи заборона на виконання боргових  зобов'язань суб'єктами господарювання; ризик ембарго; ризик антидемпінгових  розслідувань тощо).

До основних інструментів нейтралізації зазначених ризиків належать: страхування ризиків  за допомогою страхових компаній (транспортні та складські ризики); хеджування валютних ризиків; валютні кредити; використання спеціальних форм розрахунків, валютно-цінові застереження

 

 

 

 

 

 

102. Роль фінансів в міжнародному інтеграційному процесі

Роль фінансів у розвитку міжнародних зв'язків  виявляється в чотирьох основних напрямах,

1. За допомогою фінансів відбувається вишукування джерел і мобілізація необхідних фінансових ресурсів для фінансування різних напрямків міжнародного співробітництва. Тобто, завдяки фінансам створюються умови для повноправного включення національного господарства у світову економіку - направлення необхідних коштів для фінансування найважливіших областей міжнародного співробітництва. Завдяки фінансам при здійсненні зовнішньоторговельної діяльності стимулюється імпорт тих товарів, витрати виробництва яких в республіці вище в порівнянні з іншими державами, і експорт товарів, національні витрати виробництва яких відносно нижчі, ніж у інших держав.

Поява на міжнародних  ринках конкурентоспроможної продукції  сприяє розвитку світової торгівлі товарами та послугами. Разом з тим створюються  умови для використання передового зарубіжного досвіду з метою  прискорення науково-технічного прогресу шляхом придбання нових машин, приладів, устаткування, ліцензій на винаходи, технологічні процеси, нову продукцію,

2. Фінанси сприяють регулювання міжнародних інтеграційних процесів. Це має на увазі роботу фінансових органів республіки в міжнародних організаціях та фондах. Така участь передбачає внесення відповідних внесків у статутні капітали та бюджети даних міжнародних організацій.

Джерелами даних  внесків є валютні і інші фінансові  фонди і ресурси беруть участь фінансових і господарюючих суб'єктів. Кошти міжнародних організацій  акумулюються у відповідні фонди  держави - учасника і розподіляються на цільові програми за напрямами  діяльності, пов'язані з перебудовою  економіки, створенням сучасної екологічної  та соціального середовища.

Завдяки інтеграції національних фінансових систем у міжнародні економічні зв'язки, відбувається розподіл національного доходу не тільки всередині  певної держави, але і в міжнародному масштабі.

3. Завдяки фінансам відбувається стимулювання розвитку кожного виду міжнародних відносин і безпосередніх учасників цих відносин.
4. Саме через фінанси здійснюється залучення фінансових ресурсів іноземних інвесторів. Іноземні інвестиції вкладаються у вигляді залучення коштів іноземних держав - інвесторів, іноземних комерційних організацій, міжнародних будівельних компаній для спорудження об'єктів у різних галузях економіки.

Підприємства  та об'єкти, які будуються і створюються  на умовах кредиту залишаються па території держав як національного  надбання. Інші підприємства, що фінансуються іноземними підприємствами за рахунок  фондів своїх фірм, а також з  коштів бюджетів іноземних держав, функціонують як спільні підприємства та іноземні юридичні особи.

Міжнародні  економічні інтеграційні процеси не тільки випробовують на собі вплив  фінансів і фінансового механізму, не та надають, в свою чергу, помітний вплив на фінансове становище  окремих країн і всього світового  співтовариства.

Вплив міжнародної  економічної інтеграції на фінанси  здійснюється за наступними напрямками.

Перше, міжнародні інтеграційні процеси сприяють створенню  клімату довіри, послаблюють військову  напруженість у взаєминах між  країнами. Це дозволяє скорочувати  військові витрати, а вивільнені кошти направляти на мирні цілі і  програми, що призводить до зростання  світового багатства, концентрації фінансових ресурсів для вирішення  таких глобальних проблем, як: охорона  навколишнього середовища; боротьба з раком; СНІДом, туберкульозом і т. д.

Друге, інтеграція сприяє оздоровленню фінансових систем національних держав, боротьбі з інфляцією, подоланню бюджетних дефіцитів. Тобто розширення міжнародних економічних  зв'язків сприяє формуванню зовнішніх  джерел фінансових ресурсів, що використовуються в зміцненні національних економік, фінансовому оздоровленні країн.

Третє, економічне співробітництво в області здійснення спільних проектів по створенню нової  техніки і технології вимагають  значних фінансових ресурсів. Ці заходи потребують об'єднання фінансових можливостей  декількох держав. Тобто, відбувається процес об'єднання фінансів різних країн, або інакше йде процес фінансової інтеграції.

Четверте, вона також впливає на фінансові можливості національних держав та розширення економічних  зв'язків. Фінансові ресурси від  зовнішньоекономічної діяльності втілюються в ресурсах, що формуються не тільки в національних валютах, але і  в іноземних валютах. А це в  кінцевому підсумку сприяє розширенню фінансових зв'язків з іншими державами.

Разом з тим, необхідно відзначити, що держави, втягнуті в світові інтеграційні процеси, втрачають до певної міри свій суверенітет  в області проведення самостійної  фінансової політики, проте це компенсується  за рахунок проведення узгоджених заходів  у фінансовій сфері, які дозволяють досягти більшої віддачі.

 

 

 

 

103. Особливості фінансів зовнішньоекономічної діяльності підприємства

Підприємства  в Україні самостійно здійснюють зовнішньоекономічну діяльність. Ця правова норма зафіксована в  ст. 25 Закону України "Про підприємства в Україні", причому з 1993 р. здійснення її суб'єктами підприємницької діяльності України не потребує їх державної  реєстрації як учасників зовнішньоекономічної діяльності. Юридичні особи мають  право здійснювати зовнішньоекономічну  діяльність відповідно до їх статутних  документів з моменту набуття  ними статусу юридичної особи.

Надання підприємствам  права самостійно виходити на світовий ринок, установлювати прямі зв'язки з іноземними партнерами створює  умови для зростання ефективності їх функціонування насамперед через  появу нових фінансових і технічних  можливостей, більш швидкого оновлення  матеріально-технічної бази виробництва, збільшення його експортного потенціалу завдяки підвищенню якості продукції, її конкурентоспроможності. Це відкриває  перед підприємствами нові можливості розширити ринок збуту своєї  продукції, збільшити кількість  робочих місць, а це -- прямий шлях до підвищення рентабельності та ''виживання" в умовах конкуренції.