Шпаргалка з "Фінансів"

накопичує, зберігає і використовує резерви валютних цінностей для здійснення державної  валютної політики;

видає ліцензії на здійснення валютних операцій та приймає  рішення про їх скасування;

визначає  способи становлення і використання валютних (обмінних) курсів іноземних  валют, виражених у валюті України, курсів валютних цінностей, виражених  в іноземній валюті або розрахункових (клірингових) одиницях.

У сфері валютного  контролю Національний банк здійснює контроль за виконанням правил валютних операцій на території України та забезпечує виконання уповноваженими банками функцій щодо здійснення валютного контролю.

Метою валютного  контролю є дотримання чинного валютного  законодавства при здійсненні операцій з валютними цінностями, а саме: перевірка наявності необхідних ліцензій та дозволів, правил декларування валютних цінностей, виконання зобов'язань  щодо продажу валюти, обґрунтованості  платежів, повноти обліку та звітності  за валютними операціями, правил вивезення  та ввезення валютних цінностей, переказів  валюти тощо.

Основні напрями  вдосконалення валютного регулювання  державної грошово-кредитної політики:

забезпечення  стабільності гривні;

зменшення рівня  доларизації української економіки  через підвищення привабливості  гривневих активів порівняно  з вкладеннями в активи в іноземній  валюті;

забезпечення  достатнього рівня золотовалютних резервів;

стимулювання  експорту та забезпечення рівноваги  платіжного балансу;

здійснення  поточного регулювання системи  валютних обмежень та економічних нормативів;

вдосконалення структури внутрішнього валютного  ринку з урахуванням міжнародної  практики та запровадження нових  видів міжнародних розрахунків;

створення сприятливих  умов для інвестування в національну економіку

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

97. Види цінних паперів, їх загальна характеристика

Цінні папери- грошові документи ,що засвідчують право володіння або відносин позички, визначають взаємовідносини між особою ,яка їх випустила, та їхнім власником і передбачають, як правило, виплату доходу у вигляді дивідендів або процентів , а також можливість передавання прав , що зазначенні в цих документах, іншим особам.Акція- цінний папір без установленого строку обігу, що засвідчує внесеня певного паю до статутного фонду акціонерного товариства.Облігація- це цінний папір , який посвідчує внесення його власникомпевних коштів і підтвержує зобовязання емітента відшкодувати його власникові номінальну вартість цього цінного паперу в передбачений строк із виплатою процента.Казначейські зобовязання-це вид цінних паперів на предявника , які розміщують виключно на добровільних засадах і які свідчать про внесення їхнім власником грошових засобів до бюджету й дають право на отриманя фінансового доходу.Ощадний сертифікат- це письмове свідоцтво банку про депонування коштів.Вексель-це письмове абстрактней безспірне зобовязання позичальника сплатити після настання строку визначену суму грошейвласникові векселя.Депозитне свідоцтво- це цінний папір, який підтвержує ,що особа володіє акціями однієї з іноземних корпорацій, які зберігаються в одному з банків, та має право на одержання дивідендів, а також на частку активів цієї корпорації у разі її ліквідації.Інвестиційниі сертифікати- це цінні папери , що випускаються виключно інвестиційним фондом чи інвестиційною компанією і дають право їх власнику на отримання доходу у вигляді дивідендів.

ресурсів  значно вагоміше ніж у ролі продавця.Фізичні особи , навпаки, більше продають тимчасово вільні кошти, ніж позичають їх, хоча споживчий кредит у сучасних умовах також досить поширений.

 Державними  органами регулювання ринку цінних  паперів є Міністерство фінансів, Національний банк, Фонд державного  майна України, а також Державна  комісія з цінних паперів та  фондового ринку.

 

 

 

98. Біржовий та позабіржовий ринок цінних паперів

Існує дві  основні форми вторинного ринку  цінних паперів -  біржовий та позабіржовий, який виник як альтернатива біржі. 

Діяльність  біржі спрямована на створення в  Україні централізованого ринку  цінних паперів, який підлягає державному регулюванню і характерними ознаками якого мають бути котирування  цінних паперів, ліквідність, відкритість, прозорість  гласність ринкової інформації з метою задоволення  запитів кожного вкладника, довіра з боку широких верств населення. Фондовий ринок України повинен  складатися з трьох провідних  елементів - єдиної національної фондової біржі, єдиного клірингового банку, а також єдиного Центрального депозитарію.

 Для спрощення  процедури передачі цінних паперів  від одного власника до іншого  збільшення гарантій для власників  цінних паперів щодо обліку  прав на цінні папери та  їх зберігання створюється Національна  депозитарна система.

Функціонування  централізованого ринку цінних паперів  неможливе без брокерських контор. Брокерською конторою  фондової біржі є господарське товариство (як правило, ТзОВ),  яке має дозвіл на здійснення діяльності з цінними паперами, є членом або підрозділом члена фондової біржі, власником брокерського місця чи орендарем брокерського місця та зареєстроване на фондовій біржі.

На фондовій біржі обертаються цінні папери акціонерних  товариств чи інших  емітентів, які пройшли біржову  експертизу і включені до біржового  списку.

Об'єктивною причиною існування позабіржового  ринку є той  факт, що багато фірм-емітентів  не можуть із-за різних причин потрапити  на біржу, так як показники їх діяльності не відповідають  вимогам реєстрації на біржі. В сучасних умовах в позабіржовому  обігу перебуває переважна частина  всіх цінних паперів. Це акції  невеликих  фірм традиційних галузей, акції  великих нових компаній що працюють в новітніх галузях економіки  та мають великі  потенційні можливості перетворитися в майбутньому  у величезні  корпорації, цінні  папери кредитних інститутів, облігації  корпорацій, державні та муніципальні боргові цінні папери, нові випуски  акцій та інше. Позабіржовий ринок  можна поділити на дві частини: організаційно  оформлений (торгівельні системи) та неорганізований („вуличний", дилерський). Значення дилерського ринку в не однакове для різних країн. Дилери, як правило,  спеціалізуються на різних інструментах: одні торгують акціями,  інші облігаціями корпорацій, ще інші - державними цінними паперами, купуючи певну кількість відповідних цінних паперів як запас, котрий потім розпродують, виходячи з ринкової кон'юнктури. Ціни на вуличному ринку встановлюються в ході переговорів між продавцем і покупцем, посередником виступає дилер.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

99. Економічні передумови функціонування фінансового ринку України

Метою утворення  та функціонування фінансового ринку  є акумулювання та ефективне розміщення заощаджень в економіці, стан якої, у свою чергу, значною мірою зумовлений ефективністю переливу інвестиційних  коштів від тих, хто має заощадження, до тих, у кого на даний момент є  потреба в капіталі. Чим різноманітніша, з точки зору суб’єктів і розмірів, структура заощаджень та можливостей  інвестицій, тим більшою є необхідність в існуванні фінансового ринку.

 Дії на  фінансових ринках визначаються  основними функціями, що притаманні  грошам, тому зупинимося на них  більш докладно. Отже, існує три  функції грошей.

 Гроші  як засіб обігу. Ця функція  грошей реалізується тоді, коли  гроші використовуються як засіб  оплати за товари і послуги.  Вона стимулювала розвиток торгівлі  та спеціалізації у виробництві.  В умовах високого рівня інфляції  використання грошей як засобу  обігу знижується, і торгівля  за допомогою бартеру за цих  умов переважає. Пов’язано це, насамперед, з тим, що при високих  темпах інфляції витрати, пов’язані  зі зберіганням грошей для  здійснення угод, багаторазово перевищують  втрати і незручності бартеру.

 Гроші  як міра вартості. Окрім функції  обігу, гроші виконують ще і  роль міри вартості. Але для  виконання цієї функції вони  повинні бути однорідні для  зіставлення і порівняння вартості  різних товарів швидко і без  особливих зусиль. Не виконується  ця функція грошей у період  швидкої інфляції. Для визначення  вартості товарів і послуг  у цьому випадку розділяють  функції грошей як міри вартості  і як засобу обігу. Як правило,  ціна на товар встановлюється  у ВКВ, наприклад, у доларах  США, а розрахунки здійснюються  у національній валюті на основі  обмінного курсу відповідно до  ВКВ. Тобто ціна, виражена у  національній валюті, росте, а  ціни у ВКВ залишаються загалом  на попередньому рівні. Таким  чином, національна валюта виконує  роль засобу обігу, а ВКВ  є стандартною мірою вартості.

 Гроші  як засіб накопичення. У цьому  випадку вони є особливого  роду активами, що зберігаються  після продажу товарів та послуг  і забезпечують власникові цього  активу купівельну спроможність  у майбутньому. Звичайно, люди  можуть зберігати свою майбутню  купівельну спроможність або  багатство у вигляді дорогоцінностей,  творів мистецтва, нерухомості  тощо. Проте гроші понад усе  підходять для виконання цієї  функції, оскільки їм властива  ліквідність, тобто здатність  активу бути використаним у  якості засобу платежу (або  бути перетвореним у засіб  платежу) і мати фіксовану номінальну  вартість. Гроші володіють абсолютною  ліквідністю, оскільки вони використовуються  як засіб платежу і, виконуючи  функцію міри вартості, не змінюють  своєї власної номінальної вартості  у термінах масштабу цін. Усім  іншим видам активів ліквідність  властива у більшому або меншому  ступені.

В економічній  літературі виділяється ще дві функції  грошей: гроші як засіб платежу  і світові гроші.

 У випадку  виконання грішми функції засобу  платежу відбувається розрив  між строками одержання товару  і грошей за нього, тобто  коли купівля товарів або основних  фондів здійснюється у кредит. Але й тоді гроші виступають  засобом обігу як у випадку  авансованих платежів, так і у  випадку кредитів.

 Функція  світових грошей реалізується  при обслуговуванні світових  ринків. Останнім часом світова  торгівля набуває все більшого  значення, тому дуже важко уявити  собі наше життя без міжнародного  товарообміну. І знову гроші виконують  свої основні функції міри  вартості і засобу обігу, оскільки  вартість товару призводиться до еквівалентної вартості і після цього сплачується.

 Визначившись  із основними функціями грошей  і зрозумівши природу створення  фінансових ринків, ми можемо  відзначити, що, діючи на фінансовому  ринку кожен з його учасників  керується однією метою – примножити  свій капітал, тобто одержати  додатковий прибуток.

Розглядаючи в історичному аспекті фінансовий ринок в Україні, слід зазначити, що він існував у дореволюційний період (до 1917 року), потім у період НЕПу в кінці 20-х рр., а також і в наступний період, але в досить звуженому й урізаному вигляді. Усі ці етапи суттєво розрізняються певною специфікою, диференціацією і глибиною категорії

 

 

 

 

100. Сучасний стан і перспективи розвитку ринку цінних паперів в Україні

Головною  метою функціонування та розвитку фондового  ринку в Україні повинно стати  залучення інвестиційних ресурсів для спрямування їх на відновлення  та забезпечення подальшого зростання  виробництва. Ліквідний, надійний та прозорий фондовий ринок має забезпечити  реалізацію національних інтересів  України, сприяти зміцненню економічного суверенітету шляхом:

- сприяння  надходженню інвестицій у реальний  сектор економіки;

- створення  ефективної системи захисту прав  і інтересів інвесторів, як вітчизняних,  так і іноземних;

- створення  сприятливих умов для розвитку  інститутів спільного інвестування, в тому числі недержавних пенсійних  фондів;

- розбудови  сучасної надійної системи виконання  угод з цінними паперами та  обліку права власності на  цінні папери;

- розбудови  ефективної системи організованої  торгівлі, яка має визначати ринкову  вартість цінних паперів вітчизняних  емітентів;

- створення  умов для підвищення конкурентоспроможності  фондового ринку України з  дальшою цивілізованою його інтеграцією  в міжнародні ринки капіталу;

- гармонізації  політики держави на фондовому  ринку з грошово-кредитною, валютною  і бюджетно-податковою політикою  з метою розвитку фондового  ринку України.

 Податкове  стимулювання розвитку фондового ринку України потребує:

- звільнення  від обкладення податком на  прибуток підприємств та податком  на додану вартість некомерційних  (неприбуткових) організацій фондового  ринку;

- скасування  плати (державного мита) за реєстрацію  інформації про новий випуск  цінних паперів в частині, що  відповідає сумі раніше зареєстрованої  емісії, та реєстрацію інформації  про випуск цінних паперів,  розміщення яких здійснюється  на організаційно оформленому  ринку;

- відмови  від оподаткування курсових різниць,  що виникають при перерахуванні  у національну валюту інвестицій  на фондовому ринку, які надходять  в іноземній валюті;

- скасування  оподаткування майна та коштів, що надходять підприємству-платнику  податків від інвесторів на  виконання інвестиційних зобов'язань  за договорами купівлі-продажу  державних пакетів акцій під  час приватизації такого підприємства;

 Розбудова  інфраструктури фондового ринку  потребує:

- розвитку  професійної діяльності з управління  цінними паперами, кастодіальної, з інвестиційного консультування;

- зосередження  торгівлі акціями та облігаціями  підприємств та угод з великими  пакетами цінних паперів на  організаційно оформленому ринку;

- організації  обміну інформацією між організаційно  оформленими ринками;

- запровадження  електронного документообігу при  укладанні та виконанні угод  з цінними паперами, прийняття  єдиних стандартів та сертифікації  систем електронного цифрового  підпису та шифрування даних;

- здійснення  заходів щодо запобігання маніпулюванню  ринком, нечесній торговій практиці  і порушенню етики професійної  діяльності на фондовому ринку.

 Розвиток  законодавства України про цінні  папери потребує:

- прийняття  Законів України "Про інститути  спільного інвестування (корпоративні  та пайові інвестиційні фонди)", "Про цінні папери та фондовий  ринок" (нова редакція), "Про  акціонерні товариства", "Про  недержавні пенсійні фонди", "Про  електронний документообіг та  електронний підпис", "Про інсайдерську інформацію". Прийняття Закону України "Про акціонерні товариства", в якому повинні бути визначені принципи ефективного корпоративного управління, дасть змогу усунути наявні недоліки та забезпечити захист акціонерів. Використання під час укладення угод із цінними паперами інсайдерської інформації, що спотворює ціни на фондовому ринку, знижує довіру до ринку цінних паперів та його учасників, тому для захисту прав і законних інтересів емітентів та інвесторів, контролю за діяльністю інсайдерів на ринку цінних паперів системі законодавчого регулювання фондового ринку України бракує Закону "Про інсайдерську інформацію", що, як правило, застосовується в розвинутих країнах.