Зобовязання пiдприэмства: визначення, критерii визнання, класифiкацiя та особливостi облiку

 

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І  НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

Хмельницький  національний університет

ЕКОНОМІЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ 

Кафедра обліку і аудиту

 

 

 

 

 

 

 

КУРСОВА РОБОТА

 

з дисципліни «Фінансовий  облік ІІ» на тему:

«ЗОБОВ’ЯЗАННЯ ПІДПРИЄМСТВА:ВИЗНАЧЕННЯ, КРИТЕРІЇ ВИЗНАННЯ, КЛАСИФІКАЦІЯ ТА ОСОБЛИВОСТІ ОБЛІКУ»

КРОА 0001.00.00

 

 

 

 

 

 

Виконав ст. гр. ОА-09-1____________________________  О.В. Марчук

(дата, підпис)

 

 

Перевірила _____________________________________ Н.В. Валькова

(дата, підпис)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Хмельницький, 2012

План

ВСТУП……………………………………………………………………………….3

РОЗДІЛ1.ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ОБЛІКУ ЗОБОВ’ЯЗАНЬ ПІДПРИЄМСТВА…………………………………………………………………...3

     1.1 Економічний  зміст, оцінка та класифікація  зобов'язань…………………...3

     1.2 Нормативно-законодавче  забезпечення обліку зобов'язань  на підприємстві………………………………………………………………………...10

     1.3 Проблеми  обліку зобов'язань………………………………………………13

РОЗДІЛ 2. МЕТОДИКА ОБЛІКУ ЗОБОВ’ЯЗАНЬ………………………………17

     2.1 Облік поточних  зобов'язань………………………………………………..17

         2.1.1. Облік зобов’язань з оплати  праці та перед фондами соціального    страхування……………………………………………………………………….17

         2.1.2. Облік зобов'язань перед бюджетом…………………………………..23

         2.1.3. Облік інших поточних зобов'язань…………………………………...30

     2.2 Методика  обліку довгострокових зобов'язань…………………………….33

     2.3 Облік забезпечення  зобов'язань і доходів майбутніх  періодів………..40

         2.3.1 Облік забезпечення майбутніх витрат і платежів……………………40

         2.3.2 Облік цільового фінансування  та цільових надходжень…………….46

         2.3.3 Облік страхових резервів………………………………………………50

         2.3.4 Облік доходів майбутніх періодів…………………………………….53

ВИСНОВОК………………………………………………………………………..55

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ…………………………………………………………..57

Практична частина

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

     При переході  до ринкової системи господарювання  економіка України зазнала значних  змін. Відтак, число державних підприємств  і організацій вже не перевищує  кількість приватних підприємств,  які для успішної праці і  функціонування в умовах ринкової  конкуренції мають втілювати  у життя нові технології, брати  на себе економічну і соціальну  відповідальність, ризикувати.

Для збільшення своїх виробничих потужностей та впровадження нових  ідей підприємству необхідний оборотний  капітал (грошовий потік), який не можливо  отримати без зобов’язань. Зобов’язання виникають унаслідок здійснення підприємством господарських операцій, пов’язаних з отриманням кредитів, а також товарів і послуг з відстроченням платежу. Майнові відносини між суб’єктами господарювання, що виникають у результаті здійснення таких операцій, набувають характеру цивільно-правових зобов’язань. Управлінський апарат організації повинен контролювати розміри зобов’язань, щоб їх зростання не призвело до неплатоспроможності підприємства та банкрутства.

     Стаття 151 Цивільного  кодексу України наголошує: «У силу зобов’язання одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію, як-от: передати майно, виконати роботу, сплатити гроші та інше або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку». Із цього визначення випливає, що в будь якому зобов’язанні розрізняються: суб’єкти, об’єкти та зміст зобов’язання, що забезпечує індивідуалізацію зобов’язання у кожному конкретному випадку.

     Кожний із  суб’єктів зобов’язання має права й обов’язки, юридично 
однакове положення і не підпорядкований іншому. 

    У деяких зобов’язаннях один із суб’єктів виступає виключно як кредитор, інший – виключно як боржник. Однак здебільшого кожен з учасників     
зобов’язання є водночас і кредитором, і боржником, оскільки обидві сторони можуть мати права й обов’язки одна перед іншою. 

    Об’єктом зобов’язання є те, на що спрямовані права й обов’язки суб’єктів. Так, кредитор має право вимагати від боржника, а боржник зобов’язаний вчинити на користь кредитора певну дію: передати майно, виконати роботу сплатити гроші. Отже, об’єктами зобов’язань є дії. Наприклад, у договорі купівлі – продажу продавець зобов’язаний передати майно, а покупець – оплатити його.

     Переважна  більшість зобов’язань виникає з договорів. Договір – це згода двох і більше осіб, спрямована на виникнення, зміну або припинення взаємних прав і обов’язків.

     У разі невиконання  боржником своїх обов’язків до нього можуть бути застосовані певні санкції шляхом подання кредитором позову до суду або арбітражного суду. При цьому право кредитора має позовний захист у межах визначеного законодавством терміну (3 роки).

     Для правильної  організації бухгалтерського обліку  зобов’язань важливим є визначення моменту виникнення зобов’язання, оскільки юридичні та економічні аспекти цього питання не збігаються.

     Так, у момент  підписання угоди на поставку  товарів виникає юридичне зобов’язання, суть якого полягає в тому, що воно підлягає виконанню у майбутньому. У бухгалтерському обліку таке зобов’язання не знаходить відображення, оскільки воно не є борговим.

     У бухгалтерському  обліку зобов’язання реєструється лише тоді, коли у зв’язку з ним виникає заборгованість. Як правило, заборгованість виникає після одержання прав використання товарів і послуг. Разом з тим, невиконання укладеної угоди може призвести до штрафних санкцій, заборгованість за якими також має відображатись у бухгалтерському обліку.

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ОБЛІКУ ЗОБОВ’ЯЗАНЬ ПІДПРИЄМСТВА

1.1 Економічний зміст,  оцінка та класифікація зобов’язань

 

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про зобов’язання та розкриття  її у фінансовій звітності визначаються П(С)БО 11 «Зобов’язання». Норми цього  Положення (стандарту) застосовуються підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами незалежно від  форм власності, крім бюджетних установ.

     Визначення, визнання, порядок оцінки та розкриття  інформації щодо зобов’язань регламентуються також Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», 2 «Баланс», 13 «Фінансові інструменти».

Зобов’язання – це заборгованість підприємства, яка виникла внаслідок минулих подій і погашення якої, як очікується, призведе до зменшення речтал підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди [3].

Зобов’язання містять у собі ймовірність майбутнього вилучення коштів підприємства і втрати економічної вигоди внаслідок прийнятих у минулому обов’язків. Водночас підприємство може мати обов’язок діяти певним чином, але це не обов’язково призводить до відображення у його бухгалтерському обліку і фінансовій звітності певного зобов’язання.

Згідно П(с)БО 11 зобов’язання визнається і відображається у бухгалтерському обліку за умови, що:

     •   його оцінка може бути достовірно  визначена;

      •  існує  ймовірність зменшення економічних  вигод у майбутньому внаслідок його погашення.

Погашення зобов’язання можна здійснювати шляхом: сплати кредиторові грошових коштів; відвантаження готової продукції, товарів або надання послуг у рахунок отриманого авансу від покупця або в порядку заліку заборгованості; переведення зобов’язань у корпоративні права, які належать кредитору (елементи капіталу) тощо.

У кожному разі погашення зобов’язання пов’язано з вибуттям активів, а отже, зі зменшенням майбутніх економічних вигод у результаті вибуття ресурсів підприємства.

Іноді погашення одного зобов’язання призводить до виникнення іншого. Наприклад: постачальникові, перед яким виникла кредиторська заборгованість, виписують вексель. У цьому разі одне зобов’язання (кредиторська заборгованість) замінюється іншим (зобов’язанням за виданим векселем). Однак остаточне погашення зобов’язання пов’язано з вибуттям у майбутньому ресурсів (активів) підприємств, тобто зі зменшенням майбутніх економічних вигод.

Значна частина зобов’язань підприємства виникає під час нарахування витрат. Підприємство нараховує витрати і у відповідних сумах одночасно повинно визнати зобов’язання. Зобов’язання за рахунками зі сплати податків, обов’язкових платежів, заробітної плати, створення забезпечень – все це є типові приклади визнання зобов’язань разом із нарахуванням витрат. У разі нарахування фінансових витрат, що належать до звітного періоду та підлягають сплаті у наступних періодах, виникає зобов’язання щодо нарахованих відсотків.

Відсутність на дату складання фінансової звітності достатніх умов для  визнання тих зобов’язань, які обліковувалися раніше на балансі підприємства, означає необхідність їх списання з одночасним визнанням доходів звітного періоду (тобто зобов’язання не підлягає погашенню).

     Обов’язки підприємства розглядаються як його зобов’язання, якщо вони:

1. Існують на  даний момент і є наслідком  минулих господарських операцій  (наприклад, придбання товарів чи послуг) або подій (понесені чи передбачувані збитки, за які підприємство несе відповідальність).

2. Пов’язані з необхідністю майбутніх платежів з метою збереження господарських зв’язків підприємства або зі здійсненням нормальної підприємницької діяльності.

3. Мають бути  виконані неминуче. Економічні наслідки  невиконання зобов’язання, наприклад у зв’язку зі штрафними санкціями, не дадуть підприємству можливості уникнути вибуття ресурсів на користь іншої сторони.

4. Мають визначений  строк виконання, хоча точна  дата може бути невідомою.

5. Прийняті відносно  суб’єктів (юридичних чи фізичних осіб або їх групи), які можуть бути ідентифіковані, якщо не в момент прийняття зобов’язання, то в момент його виконання.

Відповідно до П(С)БО 11 з метою бухгалтерського обліку зобов’язання поділяються на:

- довгострокові зобов’язання;

- поточні зобов’язання;

- забезпечення майбутніх витрат  і платежів;

- непередбачені зобов’язання;

- доходи майбутніх періодів.

Довгострокові зобов’язання  – зобов’язання, які повинні бути погашені впродовж більш як дванадцять місяців або впродовж періоду більшого, ніж один операційний цикл підприємства з дати балансу, якщо такий цикл становить більш як дванадцять місяців. До довгострокових зобов’язань належать: довгострокові кредити банків; інші довгострокові фінансові зобов’язання; відстрочені податкові зобов’язання; інші довгострокові зобов’язання.

Довгострокові зобов’язання, на які нараховують відсотки, відображають у Балансі за їхньою теперішньою вартістю.

Поточні зобов’язання – зобов’язання, які будуть погашені впродовж операційного циклу підприємства або повинні бути погашенні впродовж дванадцяти місяців, починаючи з дати балансу.

До поточних зобов’язань належать: короткострокові кредити банків; поточна заборгованість за довгостроковими зобов’язаннями; короткострокові векселі видані; кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги; поточна заборгованість за розрахунками (з отриманих авансів, з бюджетом, з позабюджетних платежів, зі страхування, з оплати праці, з учасниками, з внутрішніх розрахунків); інші поточні зобов’язання. Поточні зобов’язання відображають у Балансі за сумою погашення.

Зобов’язання, пов’язані з витратами, які виникають у ході нормального операційного циклу (унаслідок придбання товарно-матеріальних цінностей, нарахування комунальних послуг, заробітної плати персоналу тощо), є поточними навіть тоді, коли термін їх погашення настає після 12 місяців від дати балансу.

Особливим видом зобов’язань є забезпечення, які не мають чітко визначеного терміну та суми погашення на дату балансу. Оцінку забезпечень здійснюють на основі лише попередніх розрахунків. Період нарахування забезпечень зазвичай обмежують дванадцятьма місяцями. Наприкінці року невикористані забезпечення корегують шляхом донарахування.

Забезпечення створюють на відшкодування  наступних (майбутніх) операційних  витрат на: виплату відпусток працівникам; додаткове пенсійне забезпечення; виконання  гарантійних зобов’язань; реструктуризацію; виконання зобов’язань щодо обтяжливих контрактів тощо. Треба мати на увазі, що заборонено створювати забезпечення для покриття майбутніх збитків від діяльності підприємства.

Особливу групу зобов’язань становлять ті категорії, які обліковують за Балансом, але є дуже важливими позиціями з погляду оцінки впливу потенційних наслідків певних подій на перспективи розвитку підприємства. Серед них потрібно виділити, головним чином, непередбачені зобов’язання.