Власний капітал підприємства: структура, формування і використання

Власний   капітал містить у собі різні по  своєму  економічному   змісті,

принципам формування і використання джерела  фінансових ресурсів: статутний, додатковий, резервний капітал. Крім того, до складу власного капіталу, яким може оперувати  господарюючий суб'єкт, без застережень  при здійсненні угод, входить нерозподілений прибуток; фонди спеціального призначення  та інші резерви. Також до власних  засобів відносяться безоплатні надходження й урядові субсидії. Величина статутного капіталу повинна  бути визначена в статуті й  інших установчих документах організації, зареєстрованих в органах виконавчої влади. Вона може бути змінена тільки після внесення відповідних змін в установчі документи [28, с.78].

Додатковий капітал включає  вартість майна, внесеного засновниками (акціонерами) понад зареєстровану  величину статутного капіталу; суми, що утворяться в результаті змін вартості майна при його переоцінці; інші надходження у власний капітал  підприємства.

Резервний капітал - це частина власного капіталу, що виділяється з прибутку організації для покриття можливих збитків і втрат. Величина резервного капіталу і порядок його утворення  визначаються законодавством України  і статутом організації [39, с.249].

Нерозподілений прибуток - основне  джерело нагромадження майна  підприємства чи організації. Це частина  валового прибутку, що залишилася після  сплати податку на прибуток у бюджет і відволікання засобів за рахунок  прибутку на інші цілі [65, с.128].

Фонди спеціального призначення характеризують чистий прибуток, спрямований на виробничий розвиток і розширення підприємства, а також на заходи соціального  характеру.

До інших резервів відносяться  резерви, що створюються на підприємстві в зв'язку з майбутніми великими витратами, що включаються в собівартість і витрати обігу. Субсидії і надходження утворяться в результаті спеціальних асигнувань з бюджету, позабюджетних фондів, інших організацій і фізичних осіб.

Усі власні  засоби   в   тому  чи  іншому  ступені   служать  джерелами

формування  засобів, використовуваних організацією  для досягнення поставлених цілей.

У статті “Аналіз власного капітал” у Єфімова О.В. відзначає, що в складі власного капіталу можуть бути виділені дві основні складові: інвестований капітал, тобто капітал, вкладений власниками в підприємство; і накопичений капітал, тобто капітал, створений на підприємстві поверх того, що спочатку авансовано власниками [42, с.18].

Інвестований капітал включає  номінальну вартість простих і привілейованих акцій, а також додатково оплачений (понад номінальну вартість акцій) капітал. До даної групи звичайно відносять  і безоплатно отримані цінності. Перша  складова інвестованого капіталу представлена в балансі статутним капіталом, друга - додатковим капіталом (у частині  отриманого емісійного доходу), третя - додатковим капіталом (у частині  безоплатно отриманого майна) чи фондом соціальної сфери.

Накопичений капітал знаходить  своє відображення у вигляді статей, що виникають у результаті розподілу  чистого прибутку (резервний капітал, нерозподілений прибуток, інші аналогічні статті). Незважаючи на те, що джерело  утворення окремих складових  накопиченого капіталу одне - нерозподілений прибуток, цілі і порядок формування, напрямки і можливості використання кожної його статті істотно відрізняються [27, с.104].

Усі статті власного капіталу формуються відповідно до  законодавства України, установчими документами й обліковою  політикою. Чинне законодавство  визначає обов'язок акціонерного товариства створювати два фонди - статутний  і резервний. Іншого обов'язкового переліку фондів, що повинне створювати підприємство, а також нормативи відрахувань  у них, законодавство не містить. Питання використання резервного і  інших фондів товариства відносяться до виняткової компетенції ради директорів товариства.

Позиковий капітал товариства характеризує залучені для фінансування розвитку підприємства на поворотній основі  кошти чи інші майнові цінності. Джерела позикового капіталу можна  розділити на дві групи - довгострокові  і короткострокові. До довгострокового  капіталу в українській практиці відносяться ті позикові джерела, термін погашення яких перевищує дванадцять місяців. У закордонній практиці позикові джерела, що видаються на термін від одного до п'яти років, вважаються середньостроковими. До короткострокового  позикового капіталу можна віднести кредити, позики, а також вексельні  зобов'язання - з терміном погашення  менше одного року; кредиторську і дебіторську заборгованості.

По формах інвестування розрізняють  капітал у грошовій, матеріальній і нематеріальній формах, використовуваний для формування статутного капіталу підприємства. Інвестування капіталу в цих формах дозволено законодавством при створенні нових підприємств [5, с.25].

По об'єкту інвестування виділяють  основний і оборотний види капіталу підприємства. Основний капітал характеризує ту частину використовуваного підприємством  капіталу, що інвестований в усі  види його необоротних активів. Оборотний  капітал характеризує ту його частину, що інвестована в усі види його оборотних активів.

Щодо  форм власності поділяють  на приватний капітал та державний  капітал.

По організаційно - правових формах діяльності виділяють наступні види капіталу: акціонерний капітал (капітал  підприємств, створених у формі  акціонерних товариств); пайовий  капітал (капітал партнерських підприємств, товариств з обмеженою відповідальністю, командитних тощо) і індивідуальний капітал (капітал індивідуальних підприємств - сімейних та інших) [2, с.18].

По характеру використання власником  виділяють споживчий і  накопичувальний  види капіталу. Споживчий капітал  після його розподілу на цілі споживання утрачає функції капіталу. Він  являє собою відтік засобів підприємства, здійснюваний з метою споживання (виплати дивідендів, відсотків, соціальні потреби підприємства і його працівників).  Капітал, що накопичується, характеризує різні форми його приросту в процесі капіталізації прибутку, дивідендних виплат тощо.

 Щодо бюджетних установ, то  у його складі виділяють: фонд  у необоротні активи, фонд у  малоцінні швидкозношувані предмети, результати виконання кошторису та результати переоцінок [33, с.334].

Приведений перелік не відбиває всього різноманіття видів капіталу, використовуваних у науковій термінології і економічній практиці. У ньому  присутні ті необхідні класифікаційні ознаки, що будуть використовуватися в роботі надалі.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.2 Характеристика форм  власного капіталу та нормативно-правових документів

Поняття “капітал” асоціюється  з поняттям “власність”. При створенні підприємства його стартовим капіталом виступає вартість майна підприємства. На цьому етапі, коли підприємство ще не має зовнішньої заборгованості, капітал підприємства визначається за такою формулою: Власний капітал (ВК) (початковий капітал) = вартість активів за балансом, тобто: 
            Власний капітал = Активи                                                                (1.1)

Здійснюючи господарську діяльність, підприємство завжди використовує залучені кошти, тобто створює борги. Тоді власний капітал визначається як різниця між вартістю його майна  і борговими зобов’язаннями [31, с.54].

Формула, за якою обчислюється власний  капітал набуває такого вигляду:

Власний капітал = Активи - Зобов’язання                                     (1.2)

Тобто власний капітал – це частина  активів підприємства, що залишається  після вирахування його зобов’язань [47, с.377].

Серед теоретичних основ управління формуванням капіталу однією з базових  є його структура. Структура капіталу - це співвідношення всіх форм власних і запозичених грошових коштів, що використовуються підприємством з метою фінансування активів [62, с.345].

 Структура власного капіталу  підприємства залежить від форми  власності та його виду. Наприклад,  для акціонерних товариств чи  товариств з обмеженою відповідальністю, заснованих на колективній формі  власності, створення і поповнення  визначеного розміру статутного  капіталу є необхідною умовою  їх реєстрації в органах державної  влади та легітимності проведення  діяльності. Підприємство, засноване  на приватній власності створює  статутний капітал лише за  рішенням власника, виходячи з  необхідності забезпечення статутної  діяльності.

     Основною метою формування  капіталу підприємства є задоволення  потреби у придбанні необхідних  активів і оптимізації його  структури з позицій забезпечення  умов ефективного його використання.

Таким чином, з урахуванням цієї мети процес формування капіталу підприємства базується на основі таких принципів:

• врахування перспектив розвитку господарської діяльності підприємства;
• забезпечення відповідності обсягу капіталу, який залучається, до обсягу активів підприємства, що формуються;
• забезпечення оптимальності структури капіталу з позицій ефективного його функціонування;
• забезпечення мінімізації затрат щодо формування капіталу з різних джерел;
• забезпечення високоефективного використання капіталу у процесі

         господарської діяльності.

Капітал підприємств формується і використовується суб’єктами господарювання в будь-якій економічній системі відповідно до стратегічних і тактичних цільових настанов цієї системи [48, с.52].

         У своїй  роботі “Фінансовий облік” Г. В. Нашкерська зазначає, що  власний капітал підприємства формується за допомогою: вкладенням (інвестиціями) власників; даруванням майна або коштів фізичними та юридичними особами; дооцінкою активів підприємства за умови зростання їх ринкової вартості; реінвестуванням нерозподіленого прибуток [56, с.458].

Тоді, як у роботі “Теорія бухгалтерського обліку” Ф. Ф. Бутинець, Олійник О.В. та інші зазначають, що власний капітал формується двома шляхами перший - внесенням власниками підприємства  грошових коштів та інших активів; та другий - накопиченням суми доходу, що залишається на підприємстві [27, с.105].

Аналіз  світової та вітчизняної економічної літератури свідчить про

різноманітність підходів до з’ясування формування капітал капіталу. Разом з тим  майже  всі  автори  одностайні  у  тому,  що  формування  капіталу  –  це

самозростаюча вартість, яка здатна у своєму русі приносити дохід.

На  діючому підприємстві власний  капітал згідно  П(с)БО 2  “Баланс”

представлений наступними основними формами: статутний  капітал, пайовий, додатковий вкладений  капітал, інший додатковий капітал, резервний капітал, нерозподілений прибуток [37, с.78].

Крім основних складових елементів  власного капіталу П(С)БО 2 визначає також  коригуючи показники, які відображають рух власного капіталу у процесі  його формування та управління.

До коригуючих показників власного капіталу відносяться неоплачений капітал та вилучений капітал [59, с.51].

1. Статутний капітал. Характеризує первісну суму власного капіталу підприємства, інвестовану у формування його активів для початку здійснення господарської діяльності. Його розмір визначається установчими документами і статутом підприємства. Для підприємства окремих сфер діяльності й організаційно - правових форм (акціонерне товариство, товариство з обмеженою відповідальністю) мінімальний розмір статутного капіталу регулюється законодавством.

2. Пайовий капітал — це сукупність коштів фізичних та юридичних осіб, добровільно вкладених у здійснення спільної фінансово-господарської діяльності.

3. Додатковий вкладений капітал відображає суму, на яку вартість реалізації випущених акцій перевищує їх номінальну вартість.

4. Інший додатковий капітал відображає суму до оцінки необоротних активів, вартість активів, безкоштовно отриманих підприємством від інших юридичних або фізичних осіб, та інші види додаткового капіталу.

5. Резервний капітал. Являє собою зарезервовану частину власного капіталу підприємства, призначену для внутрішнього страхування його господарської діяльності. Розмір цієї резервної частини власного капіталу визначається установчими документами. Формування резервного капіталу здійснюється    за    рахунок   прибутку   підприємства  (мінімальний   розмір

відрахувань прибутку в резервний фонд регулюється  законодавством).

6. Нерозподілений    прибуток.     Характеризує   частина    прибутку

підприємства, отриману в попередньому періоді  і не використану на споживання власниками (акціонерами, пайовиками) і персоналом. Ця частина прибутку призначена для  капіталізації, тобто для реінвестування на розвиток виробництва. По своєму економічному змісті вона є однієї з форм резерву  власних фінансових засобів підприємства, що забезпечують його виробничий розвиток у майбутньому періоді.

В інших джерелах складові капіталу  поділяють на: статутний капітал, додатковий і резервний капітал, нерозподілений прибуток і фонди  спеціального призначення, субсидії, надходження та інші резерви [26, с.108].

Статутний капітал. Статутний капітал є одним з найважливіших показників, що дозволяють одержати уявлення про розміри і фінансовий стан економічних суб'єктів. Це один з найбільш стійких елементів власного капіталу організації, оскільки зміна його величини допускається в строго визначеному порядку, установленому законодавчо [31, с.65].