Власний капітал підприємства: структура, формування і використання

Фонд споживання призначений для  забезпечення соціального захисту  персоналу: дотацій на харчування, придбання  проїзних квитків, путівок у санаторії, дитячі установи, на житлове будівництво, а також на матеріальне заохочення працівників (одноразові премії, подарунки, матеріальна допомога) тощо.

Фонд соціальної сфери являє  собою зарезервовані суми як  фінансове забезпечення розвитку соціальної сфери. Фонд соціальної сфери покриває капітальні вкладення не у виробництво  як фонд нагромадження, а в соціальні  служби підприємства, наприклад у  будівництво дитячого саду. Засоби фонду направляються на фінансування витрат, пов'язаних з утриманням об'єктів  житлово-комунального господарства, охорони  здоров'я, культури, спорту, дитячих  установ, будинків і баз відпочинку, що враховуються у балансі організації.

Власне, якщо не вважати амортизацію, нерозподілений прибуток є єдиним великим  джерелом фінансування діяльності підприємства. Його підприємство завжди може направити  на свої  потреби чи створення  спеціальних фондів. Відмінною рисою  на знову створюваних підприємствах  є складність у прогнозуванні  прибутку через ще не виниклий попит на вироблені товари і послуги [65, с.131]. На вже працюючих підприємствах можливі побудови прогнозів про величину прибутку в майбутньому, але тільки в складі загального прогнозу діяльності підприємства й аналізу кон'юнктури ринку. Уся справа в тім, що на розмір прибутку будуть впливати численні фактори як усередині підприємства, так і фактори зовнішнього середовища й абстрагований аналіз прибутку на майбутній період може привести до того, що засобів може попросту не вистачити навіть на підтримку поточної діяльності.

Субсидії, надходження та інші резерви. Цільове фінансування і надходження являють собою засоби некомерційної організації, призначені для фінансування тих чи інших заходів цільового призначення. До них відносяться засоби, що надійшли від інших підприємств, субсидії урядових органів, грошові внески батьків на утримання дітей у дитячих установах та інші подібні засоби [65, с.134].

До інших резервів відносяться  резерви, що створюються на підприємстві в зв'язку з майбутніми великими витратами, що включаються в собівартість і витрати обігу. Наприклад, резерви: на оплату відпусток, на ремонт предметів, що здаються в прокат, для виплати  щорічної винагороди за вислугу років, для винагород за підсумками роботи за рік, на виробничі витрати по підготовчих  роботах у зв'язку із сезонним характером виробництва й інші (на цілі, передбачені  законодавством України, нормативними актами Мінфіну України).

 Рішення про створення резервних  фондів повинне бути зафіксоване  в обліковій політиці організації.  Якщо ж організація не створює  резервних фондів, то цей факт  можна не обмовляти в обліковій  політиці.

Як уже зазначалося по формах власності виділяють приватний  капітал державний капітал .

Під державним власним капіталом  розуміють власні джерела утворення  господарських господарських засобів, які забезпечують безперервну діяльність.

У складі власного капіталу установи обліковується балансова (первісна за нововведеними необоротними активами) вартість необоротних активів, первісна вартість малоцінних швидкозношуваних предметів, результати виконання кошторисів, результати переоцінок.

До власного капіталу входить:

• фонд у необоротних активах;
• фонд у малоцінних та швидкозношуваних предметів;
• результати виконання кошторисів;
• результати переоцінок.

Складові    власного    капіталу    відображають    суму,    яку   власники

(засновники) передали в розпорядження установи  як внески або суму, що її  підприємство одержало у своє  розпорядження ззовні (від інших  підприємств та організацій без  повернення) [29, с.336].

Основними нормативними документами  при формуванні капіталу виступають Господарський кодекс України, Цивільний  кодекс України та Закон України “Про господарські товариства”.

 Господарським кодексом України  передбачено особливості формування  власного капіталу на підприємстві  різних форм власності, тобто  унітарні (державні підприємства, комунальні, підприємства, засновані на приватній власності засновника та підприємства, засновані на приватній власності об’єднання громадян, релігійної) та корпоративні (кооперативи, господарські товариства, ін.).

Власний капітал регулюється П(С)БО 2 “Баланс” відповідно до якого власний капітал є частиною в активах підприємства, яка залишається після вирахування його зобов’язань, Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 5 “Звіт про власний капітал”, який висвітлює питання обміну власного капіталу, нарахування дивідендів, питання емісії і іншими елементами власного капіталу, і П(С)БО 6 “Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах” та інструкції по застосуванню Плану рахунків бухгалтерского обліку дозволяють сподіватися на транспарентність цього звіту.

Облік власного капіталу на міжнародному рівні регулюється:

- Концептуальною основою складання та подання фінансової звітності;

- МСБО 1“Подання фінансової звітів”;

- МСБО 32 “Фінансові інструменти: розкриття та подання”.

Концептуальна основа складання та подання фінансової звітності повністю збігається із визначенням, наведеним у П(С)БО 2 “Баланс” відповідно до якого, як уже зазначалося, власний капітал є частиною в активах підприємства, яка залишається після вирахування його зобов’язань

Спеціального МСБО, присвяченого питанням обліку та звітності при операціях  зі власним капіталом немає, але  деякі питання з даної тематики розглядаються в двох Тлумаченнях, випущених Постійним комітетом з тлумачень при Комітеті з міжнародних стандартів фінансової звітності – ПКТ 16 “Акціонерний капітал” і ПКТ 17 “Власний капітал: витрати на операції з власним капіталом”.

Щодо власного капіталу бюджетних  установ, його регулювання відображається у Плані рахунків - Наказ ГУДКУ “Про затвердження Плану рахунків бухгалтерського обліку бюджетних установ і Порядок застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку бюджетних установ” №114 від 10.12.1999 р.[19, с.2], та Інструкції №61 - Наказ ДКУ № 61 від 10.07.2000 р. “Про затвердження Інструкції про кореспонденцію субрахунків бухгалтерського обліку для відображення основних господарських операцій бюджетних установ” [20, с.4].

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ ІІ. Облік формування капіталу в бюджетних установах

2.1 Загальна характеристика  розвитку бюджетної установи та аналіз фінансового стану (аналіз економічного потенціалу установи; аналіз  активів і власного капіталу; аналіз зобов’язань)

Об'єктом економічного аналізу  в даній курсовій роботі є Івано-Франківський коледж фізичного виховання, а саме його фінансово-господарська діяльність та всі економічні процеси та операції, що з цим пов'язані.

Коледж фізичного виховання  займає основне місце в системі  народної освіти. Метою її господарської  діяльності є надання населенню  систематизованих знань науки та техніки, розвинути відповідні навички  та вміння.

Коледж фізичного виховання  є державним та навчально-виховним закладом освіти, який повинен задовольняти потреби молоді віком від 16 років. Дана установа повинна створити необхідні  умови для отримання населенням освіти, а також забезпечити раціональне  використання педагогічних кадрів, матеріально-технічних  та фінансових ресурсів.

Юридична адреса даної установи наступна: м. Івано-Франківськ, вул. Г. Мазепи, 142а. Івано-Франківський коледж фізичного виховання був створений відповідно до рішення Ради Народних Комісарів УРСП від 6 червня 1940 року.

Коледж у своїй діяльності керується  Конституцією України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, нормативними актами Міністерства освіти і науки України, Міністерства України  у справах молоді та спорту та цим  статутом.

Слід відмітити, що метою фінансово-господарської  діяльності крім високої фізичної підготовки є розвиток та формування особистості  студентів, забезпечення соціально-психологічного становлення і трудової їх адаптації, а також виховання в них  загальнолюдських цінностей та громадської  позиції.

Крім своїх обов'язків дана бюджетна установа має також і права, а  саме:

- право визначати контингент  учнів;

- право коректувати пільгами, що  передбачені державним бюджетом;

- право створювати структурні  підрозділи;

- право формувати штатний розпис;

- право проходити у встановленому  порядку державну акредитацію;

- право встановлювати посадові  оклади та ставки згідно єдиної  тарифікаційної сітки;

- право встановлювати форми  матеріального заохочення в межах  фонду оплати праці;

- право отримувати кошти та  матеріальні цінності від органів  державного управління, юридичних  та фізичних осіб;

- право залишати в своєму  розпорядженні та використовувати  кошти від господарської діяльності;

- право спрямовувати власні  кошти на будівництво або благоустрій  соціально-побутових об'єктів;

- право запрошувати на роботу  спеціалістів, в тому числі і  закордонних, на договірних (контрактних)  умовах.

Основними формами коштів коледжу  фізичного виховання є: кошти  державного бюджету, що надходять у  розмірах, передбачених нормативами  фінансування освіти для забезпечення вивчення предметів в обсязі державних  стандартів, кошти, отримані від проведених змагань, тощо.

Кошти коледжу фізичного виховання  зберігаються на рахунках в державному казначействі України і витрачаються відповідно до затвердженого кошторису.

На  даний час тут вчиться  понад 856 чоловік. В установі працює понад 198 основних працівників та 38 сумісників.

Відповідно до рішення Державної  акредитаційної комісії Міністерства освіти і науки України від 4 липня 2001 року, протокол № 34, ліцензія № 232653 Івано-Франківський коледж віднесено  до вищих закладів освіти 11 (другого) рівня акредитації, який має право готувати фахівців за такими

освітньо-кваліфікаційними рівнями як “Молодший спеціаліст” та “Бакалавр”.

Облік ведеться шляхом застосування меморіально-ордерної форми обліку, при якій ведеться 15 ордерів ( типові форми яких затверджені наказом  Державного казначейства України від 27.07.2000р. за № 68 та зареєстровані Міністерстві юстиції України 31.08.2000р. за № 570\4791 із внесеними змінами і доповненнями наказом ДКУ від 28.01.02р. №12 та зареєстровані  Міністерстві юстиції України 18.02.02р. за № 140\6428), на основі плану рахунків бухгалтерського обліку бюджетних  установ, затвердженого наказом  Державного казначейства України від 10.12.99р. за № 114 та зареєстрованого Міністерстві юстиції України 20.12.99р. за № 890\4183 із змінами і доповненнями.

Одним з важливих напрямків роботи коледжу - є їх фінансова діяльність. Вона заключається в отриманні, організації  руху та використанні фінансових ресурсів. Її результат характеризує фінансовий стан установи чи організації.

Мета аналізу фінансового стану  бюджетної установи є підвищення фінансової стійкості та ефективності використання ресурсів бюджетної установи [40, с.48].

Особливістю фінансово-господарської  діяльності бюджетних та наукових установ  і організацій є те, що процеси  надання певного виду послуг та їх споживання тісно взаємопов'язані  та співпадають у часі. У зв'язку з цим в якості об'єкта аналізу  виступає сфера обслуговування. Для  бюджетних установ вона характеризується контингентом - сукупністю людей, що утворюють  однорідну в будь-якому відношенні групу. Це колектив службовців установи, учнів школи, студентів вузу. Під  контингентом також розуміється певна норма обслуговування [44, с.55].

Для вузів вона встановлюється у  вигляді контингенту прийому  учнів з метою забезпечення виконання  завдань та заказів на підготовку спеціалістів для народного господарства у відповідності до встановленої потреби в них, чисельність населення  для обслуговування поліклінікою, лікарнею чи бібліотекою.

По   установах  науки об'єктом   аналізу є  масштаби  розповсюдження

договірних  зв'язків на виробництво та втілення наукових розробок. Це може бути народне  господарство в цілому, група чи окремі галузі суспільного виробництва, кількість підприємств та власне наука.

Фінансово-господарська діяльність бюджетних  та наукових установ і організацій  по виконанню їхніх функцій простежується  в різноманітних економічних  явищах та господарських процесах. До них відносяться, наприклад, проведення лекцій в навчальному закладі  тощо.