Власний капітал підприємства: структура, формування і використання

Статутний капітал організації - джерело  формування засобів організації, які  потрібні йому для виконання статутних  зобов'язань. Це стартовий капітал  для виробничої діяльності з метою  одержання надалі  прибутку. Статутний  капітал являє собою засоби, вкладені власниками підприємства. Власниками підприємства можуть виступати як юридичні, так і фізичні  особи, а також  окремі приватні особи.

Формування статутного капіталу зв'язано  з цілями створення організації  і її організаційно-правовою формою. Порядок формування статутного капіталу організацій різних організаційно-правових форм досить жорстко в даний час  регулюють закони України. Крім того, ряд підзаконних актів регламентує  дія по бухгалтерському відображенню цього процесу.

Відповідно до законодавства України  статутний капітал, у залежності від організаційно-правової форми підприємства, може виступати у виді: статутного капіталу, статутного фонду, складового капіталу та пайового фонду [5, с. 25].

Статутний капітал - сукупність у грошовому  вираженні внесків  засновників (учасників) у майно організації  при її створенні для забезпечення діяльності в розмірах, визначених установчими документами. Формується в господарчих товариств: акціонерних товариств, товариств з обмеженою відповідальністю.

Пайовий фонд - сукупність пайових  внесків членів виробничого кооперативу  для спільного ведення підприємницької  діяльності, а також придбаного і  створеного в процесі діяльності.

Однієї з найпоширеніших  форм підприємницької діяльності сьогодні є акціонерне товариство.

Можна виділити три основні функції, що виконує статутний капітал  акціонерного товариства:

1) є майновою основою діяльності  товариства, тобто первісним (стартовим)  капіталом;

2) дозволяє визначити частку (відсоток) участі засновника (акціонера, учасника) у товаристві, оскільки їй відповідає  кількість голосів учасника на  загальних зборах і розмір  його доходу (дивіденду);

3) гарантує виконання зобов'язань  товариства перед третіми особами,  тому законодавством установлений  його мінімальний розмір [65, с.130].

Відповідно до  законодавства  України акціонерним товариством  визнається комерційна організація, статутний  капітал, якої поділений на визначене  число акцій, що засвідчують обов'язкові права учасників товариства стосовно   товариства. Порядок створення і правове положення акціонерних товариств визначені Законом України “Про акціонерні товариства” [7, с.14].

Юридично власність акціонерного товариства не є власністю акціонерів, а саме воно не залежить від окремих  фізичних осіб, що володіють акціями. Акціонери не відповідають по боргових зобов'язаннях товариства і не несуть фінансового збитку, якщо акціонерне товариство збанкрутувало, і його борги  перевищують вартість реалізованого  майна.

Відповідно до Закону України “Про акціонерні товариства” розмір статутного капіталу відкритого товариства повинен бути не менше суми, еквівалентної 1250 мінімальним заробітним платам, закритого товариства - не менше суми, еквівалентної 100 мінімальним заробітним платам, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на момент створення товариства [7, с.14].

Розмір власного капіталу товариства дорівнює розміру перевищення балансової вартості активів товариства над  балансовою вартістю його зобов'язань.  

Якщо за даними річної фінансової звітності, яка подається на затвердження загальними зборами, власний капітал  буде менше статутного капіталу товариства, до порядку денного річних загальних  зборів повинно включатися питання  про перетворення або ліквідацію товариства, зменшення статутного капіталу товариства, залучення додаткових коштів, санацію товариства, яка керується  боржником, або вживанням інших  заходів.

 Відповідно до діючого законодавства,  внеском у статутний капітал  товариства можуть бути гроші,  цінні папери, інші  речі чи  майнові права або інші права, що мають грошову оцінку.

Додатковий і резервний  капітал. У процесі господарської діяльності в підприємства може з'явитися нове  майно чи зрости облікова вартість уже наявного, тобто збільшуються розміри активів. Для обліку джерел такого  майна чи приросту його вартості в бухгалтерському обліку введене поняття додаткового капіталу. Як об'єкт обліку він виник відповідно до  змін правил оцінки статей бухгалтерської звітності організацій для відображення інфляційних процесів.

Доходи організації, що відносяться  на додатковий капітал, збільшують власний  капітал організації, однак не впливають  на фінансовий результат діяльності організації в звітному періоді. Наприклад, організація може безоплатно одержати у власність дороге виробниче  приміщення, у результаті її майно  і капітал будуть мати істотний приріст, однак фінансовим результатом діяльності організації в звітному періоді  може стати збиток. Наявність доходів, що  включаються не у фінансовий результат діяльності, приймається  в розрахунок у податковому обліку: при обчисленні оподатковуваного прибутку, доходи що відносяться на додатковий капітал, приєднуються до прибутку, який підлягає оподатковуванню.

Утворення засобів відбувається шляхом:

- приросту вартості необоротних  активів (основних засобів, нематеріальних  активів, довгострокових фінансових  вкладень і інших капітальних  вкладень) підприємства в результаті  переоцінки;

- безоплатно отриманого майна  і коштів  від юридичних і  фізичних осіб;

- додаткової емісії  акцій чи  підвищення номінальної вартості  акцій, за рахунок суми різниці  між продажною і номінальною  вартістю акцій, вирученої при  реалізації їх за ціною, що  перевищує номінальну вартість;

- приросту вартості необоротних  активів, створених за рахунок  прибутку чи фондів підприємства;

- відображення позитивних курсових  різниць по внесках іноземних  інвесторів у статутні капітали українських підприємств [62, с.355].

Додатковий капітал може утворюватися не тільки за перерахованими вище причинами. Що включати до складу додаткового  капіталу і як його використовувати, вирішують власники підприємства, що розробляють відповідні положення. Ці положення повинні бути затверджені  протоколом загальних зборів засновників, після чого закріплюються наказом  про облікову політику.

Резервний капітал створюється відповідно до  законодавства й установчих документів організації на покриття можливих у майбутньому непередбачених збитків, утрат. Резервний капітал - це так зване запасне фінансове джерело, що створюється як гарантія безперебійної роботи підприємства і дотримання інтересів третіх осіб. Наявність такого фінансового джерела додає останнім впевненість у погашенні підприємством своїх зобов'язань. Чим більший резервний капітал, тим більша сума збитків може бути компенсована і тим більшу можливість маневру одержує керівництво підприємства при подоланні збитків.

 Утворення резервного капіталу  може носити обов'язковий і  добровільний

характер. У першому випадку він створюється  відповідно до  законодавства України, а в другому - відповідно до  порядку, встановленому в установчих документах підприємства, чи з його обліковою  політикою. В даний час створення  резервного капіталу є обов'язковим  тільки для акціонерних товариств  і підприємств з іноземними інвестиціями.

Акціонерне товариство, відповідно до законодавства України, повинно  створити резервний капітал у  розмірі не менше ніж 15 відсотків  статутного капіталу. Резервний капітал  формується за рахунок щорічних відрахувань  від чистого прибутку товариства. До досягнення встановленого статутом розміру резервного капіталу розмір щорічних відрахувань повинен бути не менше ніж 5 відсотків суми чистого прибутку товариства за рік.  Резервний капітал є джерелом коштів тільки для покриття збитків.

Розмір резервного фонду для  підприємств з іноземними інвестиціями має бути не більш 25% від статутного капіталу.

Якщо в організації є філії  і представництва, зареєстровані  як платники податків, то вони також  можуть утворювати резервні фонди. Якщо в установчих документах не передбачений пункт створення резервного фонду, то підприємство не має право його створювати.

Інформація про величину резервного капіталу в балансі підприємства має надзвичайне значення для  зовнішніх користувачів бухгалтерської звітності, що розглядають резервний  капітал, як запас фінансової міцності підприємства. Недостатня величина обов'язкового  резервного капіталу свідчить або про  недостатність прибутку, або про використання резервного капіталу на покриття збитків.

Засоби резервного фонду призначені для покриття балансового збитку за звітний рік, для погашення  облігацій і викупу акцій акціонерного товариства при відсутності інших  засобів. Резервний фонд створюється  підприємствами також і на випадок  припинення їхньої діяльності для покриття кредиторської заборгованості. Ні на які інші мети використовувати “резервні” гроші не можна.

Нерозподілений прибуток і фонди спеціального призначення. Фінансовим результатом підприємства, що здійснює підприємницьку діяльність, є  прибуток чи збиток. Прибуток виступає джерелом, який може бути використаний, після обов'язкових платежів у бюджет, на цілі, обумовлені статутними  документами чи відповідними рішеннями керівництва організації і засновників (акціонерів). При одержанні збитку виникає необхідність вишукування джерел його покриття. 

Прибуток, що залишається в розпорядженні  підприємства після сплати в бюджет податку на прибуток, у бухгалтерському обліку прийнято називати “нерозподіленим прибутком”. Нерозподілений прибуток являє собою суму чистого прибутку, що не був розподілений у вигляді дивідендів між акціонерами організації [31, с.58].

Нерозподілений прибуток звітного року використовується на виплату дивідендів засновникам і на відрахування в  резервний фонд . У відповідності  зі своєю обліковою політикою  організація може прийняти рішення  про використання прибутку, що залишилася в розпорядженні підприємства, на фінансування своїх планових заходів.

Ці заходи можуть носити виробничий характер у випадку направлення коштів на розвиток і розширення виробництва, модернізацію використовуваного устаткування, і невиробничий характер у випадку використання коштів  на заходи соціального характеру і матеріальну підтримку працівників організації та на інші цілі, не пов'язані з виробництвом продукції, або довгостроковими фінансовими вкладеннями

певної  організації.

Значна частина власного капіталу підприємства акумулюється у фондах спеціального призначення. Ці засоби резервуються і направляються на утворення  джерел фінансування витрат, на створення  нового майна виробничого призначення і соціальної інфраструктури, а також на потреби соціального розвитку (крім капітальних вкладень).

Головним    джерелом формування фондів спеціального  призначення

служить, частина прибутку що залишаються  в розпорядженні підприємства. З  позиції фінансового контролю першорядне значення має чітке розмежування засобів, що направляються підприємством  на виробничий розвиток і потреби  споживання [62, с.354].

Реалізація політики організації, спрямованої на акумулювання свого  чистого прибутку для фінансування цільових заходів, проводиться шляхом утворення фондів спеціального призначення. Кількість фондів, їхня назва і  використання організація визначає самостійно.

Фонди спеціального призначення утворяться по нормах, установленим власниками, а  також за рахунок безоплатних  внесків засновників і інших  підприємств. Вони, як правило, підрозділяються  на фонд нагромадження, фонд соціальної сфери і фонд споживання [65, с.130].

Засоби фондів нагромадження направляються  на виробничий розвиток організації  й інші аналогічні цілі, зокрема  на:

- фінансування витрат по технічному переозброєнню, реконструкції і розширенню діючого виробництва і будівництва нових об'єктів;

- проведення науково-дослідних робіт, придбання устаткування, приладів;

- витрати, пов'язані з випуском і поширенням акцій, облігацій і інших цінних паперів;

- внески в створення інвестиційних фондів, спільних підприємств, акціонерних товариств і асоціацій;

- списання   витрат,  що по  діючим положеннях не включаються в

собівартість  продукції (робіт, послуг), а проводяться  безпосередньо за рахунок прибутку, що залишається в розпорядженні  підприємств;

- на фінансування природоохоронних заходів та інших [59, с.54].

Якщо підприємство використовує засоби для капітальних вкладень, то сам  фонд нагромадження не зменшується, тому що відбувається перетворення фінансових засобів у майно організації.

Засоби фонду споживання, на відміну  від фонду нагромадження, направляються  на соціальний розвиток і матеріальне  заохочення персоналу, а також інші заходи, що не приводять до утворення нового майна організації. Засоби спеціальних фондів використовуються відповідно до кошторису, що обговорюється і затверджується власниками організації (акціонерами). Про виконання кошторису вони інформуються у встановлений термін.