Бухгалтерський облік та контроль браку та відходів у виробництві

2. дбати  про особисту безпеку і здоров’я, а також про безпеку і здоров’я  оточуючих людей в процесі  виконання будь-яких робіт чи  під час перебування на території  підприємства;

3. знати  і виконувати вимоги нормативно-правових  актів з охорони праці, правила  поводження з машинами, механізмами,  устаткуванням та іншими засобами виробництва, користуватися засобами колективного та індивідуального захисту.

Працівник несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Закон України  “Про охорону праці” регулює роботу з охорони праці на підприємстві. Згідно закону на підприємстві з кількістю  працюючих 50 і більше осіб роботодавець створює службу охорони праці  відповідно до типового положення, що затверджується спеціально уповноваженим  центральним органом виконавчої влади з питань нагляду за охороною праці. На підприємстві з кількістю  працюючих менше   50 осіб функції  служби охорони праці можуть виконувати в порядку сумісництва особи, які мають відповідну підготовку. На підприємстві з кількістю працюючих  менше 20 осіб для виконання функцій  служби охорони праці можуть залучатися сторонні спеціалісти на договірних засадах, які мають відповідну підготовку. Служба охорони праці підпорядковується  безпосередньо роботодавцю.

На підприємстві з метою забезпечення пропорційної участі працівників у вирішенні  будь-яких питань безпеки, гігієни праці  та виробничого середовища за рішенням трудового колективу може створюватися комісія з питань охорони праці.

Комісія складається з представників  роботодавця та професійної спілки, а також уповноваженої найманими  працівниками особи, спеціалістів з  безпеки, гігієни праці та інших  служб підприємства відповідно до типового положення, що затверджується спеціально уповноваженим центральним органом  виконавчої влади з нагляду за охороною праці. Рішення комісії  мають рекомендаційний характер.

На підприємствах, установах та організаціях повинно  бути забезпечено фінансування та організація  проведення попереднього (під час  прийняття на роботу) і періодичних (протягом трудової діяльності) медичних оглядів працівників, зайнятих на важких роботах, роботах із шкідливими чи небезпечними умовами праці або таких, де є  потреба у професійному доборі, щорічного обов’язкового медичного огляду осіб віком до 21 року. За результатами періодичних медичних оглядів у разі потреби роботодавець повинен забезпечити проведення відповідних оздоровчих заходів. Медичні огляди проводяться відповідними закладами охорони здоров’я, працівники яких несуть відповідальність згідно із законодавством за відповідність медичного висновку фактичному стану здоров’я працівника. Порядок проведення медичних оглядів визначається спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров’я. Роботодавець зобов’язаний забезпечити за свій рахунок позачерговий медичний огляд працівників за заявою працівника, якщо він вважає, що погіршення стану його здоров’я пов’язане з умовами праці; за своєю ініціативою, якщо стан здоров’я працівника не дозволяє йому виконувати свої трудові обов’язки. За час проходження медичного огляду за працівниками повинно зберігатися місце роботи (посада) і середній заробіток.

Працівники  під час прийняття на роботу і  в процесі роботи повинні проходити  за рахунок роботодавця інструктаж, навчання з питань охорони праці, з надання першої медичної допомоги потерпілим від нещасних випадків і  правил поведінки у разі виникнення аварії. Працівники, зайняті на роботах  з підвищеною небезпекою або там, де є потреба у професійному доборі, повинні щороку проходити за рахунок  роботодавця спеціальне навчання і  перевірку знань відповідних  нормативно-правових актів з охорони  праці.

Перелік робіт з підвищеною небезпекою затверджується спеціально уповноваженим центральним  органом виконавчої влади з нагляду  за охороною праці. Посадові особи, діяльність яких пов’язана з організацією безпечного ведення робіт, під час прийняття  на роботу і періодично, один раз  на три роки, проходять навчання, а також перевірку знань з  питань охорони праці за участю профспілок. Порядок проведення навчання та перевірки  знань посадових осіб з питань охорони праці визначається типовим  положенням, що затверджується спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з нагляду за охороною праці. Працівники, у тому числі посадові особи, які не пройшли навчання, інструктаж і перевірку знань з охорони праці, до роботи не допускаються.

Вивчення  основ охорони праці, а також  підготовка та підвищення кваліфікації спеціалістів з охорони праці  з урахуванням особливостей виробництва  відповідних об’єктів економіки  забезпечуються спеціально уповноваженим  центральним органом виконавчої влади в галузі освіти та науки  в усіх навчальних закладах за програмами, погодженими із спеціально уповноваженим  центральним органом виконавчої влади з нагляду за охороною праці.

Фінансування  охорони праці здійснюється роботодавцем. Фінансування профілактичних заходів  з охорони праці, виконання загальнодержавної, галузевих та регіональних програм  поліпшення стану безпеки, гігієни  праці та виробничого середовища, інших державних програм, спрямованих  на запобігання нещасним випадкам та професійним захворюванням, передбачається, поряд з іншими джерелами фінансування, визначеними законодавством, у державному і місцевих бюджетах, що виділяються  окремим рядком.

Суми  витрат з охорони праці, що належать до валових витрат юридичної чи фізичної особи, яка відповідно до законодавства  використовує найману працю, визначаються згідно з переліком заходів та засобів з охорони праці, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

Виробничі будівлі, споруди, машини, механізми, устаткування, транспортні засоби, що вводяться  в дію після будівництва (виготовлення) або реконструкції, капітального ремонту  тощо, та технологічні процеси повинні  відповідати вимогам нормативно-правових актів з охорони праці.

Експертиза  проектів, реєстрація, огляди, випробування тощо виробничих об’єктів, інженерних інфраструктур об’єктів соціально-культурного призначення, прийняття їх в експлуатацію провадяться у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

У разі коли роботодавець не одержав зазначеного  дозволу, місцевий орган виконавчої влади або орган місцевого  самоврядування, за поданням спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з нагляду за охороною праці, вживає заходів до скасування державної  реєстрації цього підприємства у  встановленому законом порядку  за умови, якщо протягом місяця від  часу виявлення вказаних недоліків  роботодавець не провів належних заходів  з їх усунення.

Технологічні  процеси, машини, механізми, устаткування, транспортні засоби, хімічні речовини і їх сполуки та інша небезпечна продукція, придбані за кордоном, допускаються в експлуатацію (до застосування) лише за умови проведення експертизи на відповідність їх нормативно-правовим актам з охорони праці, що чинні  на території України. Не допускається застосування у виробництві шкідливих  речовин у разі відсутності їх гігієнічної регламентації та державної  реєстрації.

Роботодавець  зобов’язаний інформувати працівників  або осіб, уповноважених на здійснення громадського контролю за дотриманням  вимог нормативно-правових актів  з охорони праці, та Фонд соціального  страхування від нещасних випадків про стан охорони праці, причину  аварій, нещасних випадків і професійних  захворювань і про заходи, яких вжито для їх усунення та для забезпечення на підприємстві умов і безпеки праці  на рівні нормативних вимог.

Згідно  із Законом України “Про охорону  праці” органи державного управління охороною праці у встановленому  порядку інформують населення України, працівників про реалізацію державної  політики з охорони праці, виконання  загальнодержавної, галузевих чи регіональних програм з цих питань, про рівень і причини аварійності, виробничого  травматизму і професійних захворювань, про виконання своїх рішень щодо охорони життя та здоров’я працівників.

На державному рівні ведеться єдина державна статистична  звітність з питань охорони праці, форма якої погоджується спеціально уповноваженим центральним органом  виконавчої влади з нагляду за охороною праці, професійними спілками та Фондом соціального страхування  від нещасних випадків.

В разі збитків, завданих роботодавцем порушенням вимог  з охорони праці юридичним, фізичним особам і державі, роботодавець повинен  відшкодувати збитки на загальних підставах, передбачених законом.

Державне  управління охороною праці здійснюють:

Кабінет Міністрів України;

1. спеціально  уповноважений центральний орган  виконавчої влади з нагляду  за охороною праці;

2. міністерства  та інші центральні органи  виконавчої влади;

3. Рада  міністрів Автономної Республіки  Крим, місцеві державні адміністрації  та органи місцевого самоврядування.

До компетенції  Кабінету Міністрів України в  галузі охорони праці входить:

Забезпечення  реалізації державної політики в  галузі охорони праці;

Подання на затвердження Верховною Радою  України загальнодержавної програми поліпшення стану безпеки, гігієни  праці та виробничого середовища; спрямовування і координація  діяльності міністерств, інших центральних  органів виконавчої влади щодо створення  безпечних і здорових умов праці  та нагляду за охороною праці; встановлення єдиної державної статистичної звітності  з питань охорони праці.

З метою  координації діяльності органів  державного управління охороною праці  створюється Національна рада з  питань безпечної життєдіяльності  населення, яку очолює віце-прем’єр-міністр  України.

Для координації, вдосконалення роботи з охорони  праці і контролю за цією роботою  в міністерствах та інших центральних  органах виконавчої влади створюються  структурні підрозділи з охорони  праці.

Спеціально  уповноважений центральний орган  виконавчої влади з питань праці  та соціальної політики забезпечує проведення державної експертизи умов праці  із залученням служб санітарного  епідеміологічного нагляду спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі охорони здоров’я, визначає порядок та здійснює контроль за якістю проведення атестації робочих  місць щодо їх відповідності нормативно-правовим актам з охорони праці.

До обов’язків спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з нагляду  за охороною праці відноситься:

1. здійснення  комплексного управління охороною  праці на державному рівні,  реалізація державної політики  в цій галузі та здійснення  контролю за виконанням функцій  державного управління охороною  праці міністерствами, іншими центральними  органами виконавчої влади, Радою  міністрів Автономної Республіки  Крим, місцевими державними адміністраціями  та органами місцевого самоврядування;

2. розроблення  за участю міністерств, інших  центральних органів виконавчої  влади, Фонду соціального страхування  від нещасних випадків, всеукраїнських  об’єднань роботодавців та профспілок  загальнодержавної програми поліпшення  стану безпеки, гігієни праці  та виробничого середовища і  контроль за їх виконанням;

3. здійснення  нормотворчої діяльності, розроблення  та затвердження правил, норм, положень, інструкцій та інших нормативно-правових  актів з охорони праці або  зміни до них;

4. координація  роботи міністерств, інших центральних  органів виконавчої влади, Ради  міністрів Автономної Республіки  Крим, місцевих державних адміністрацій,  органів місцевого самоврядування, підприємств, інших суб’єктів  підприємницької діяльності в  галузі безпеки, гігієни праці  та виробничого середовища;

5. одержання  безоплатно від міністерств, інших  центральних органів виконавчої  влади, Ради міністрів Автономної  Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів статистики, підприємств, інших суб’єктів підприємницької діяльності відомостей та інформації, необхідних для виконання покладених на нього завдань;

6. приймання  участі у міжнародному співробітництві  та в організації виконання  міжнародних договорів, згода  на обов’язковість яких надана  Верховною Радою України, з  питань безпеки, гігієни праці  та виробничого середовища, вивчення, узагальнення і поширення світового  досвіду з цих питань, опрацювання  та подання у встановленому  порядку пропозиції щодо удосконалення  і поступового наближення чинного  законодавства про охорону праці  до відповідних міжнародних та  європейських норм.

Рішення, прийняті спеціально уповноваженим  центральним органом виконавчої влади з нагляду за охороною праці  в межах його компетенції, є обов’язковими  для виконання всіма міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими державними адміністраціями, органами місцевого  самоврядування, юридичними та фізичними  особами, які відповідно до законодавства  використовують найману працю.

В Україні  науково-дослідними інститутами, проектно-конструкторськими  установами та організаціями, вищими навчальними  закладами та фахівцями проводяться  фундаментальні та прикладні наукові  дослідження з проблем охорони  праці, ідентифікації професійної  небезпечності.

Отже, згідно з Законом України “Про охорону  праці” за порушення законодавства  про охорону праці, невиконання  розпоряджень посадових осіб органів  державного нагляду за охороною праці  юридичні та фізичні особи, які відповідно до законодавства використовують найману  працю, притягаються органами державного нагляду за охороною праці до сплати штрафу у порядку, встановленому  законом.