Облік і аудит наявності, руху основних засобів та аналіз їх технічного стану

За даними таблиці 15 можна зробити висновок, що виробнича потужність у 2004 році збільшилась на 51,3% у зв’язку з введенням нового цеху, хоча в свою чергу виробництво продукції збільшилось на 42,4%, звідси зменшення рівня використання виробничої потужності, яке склало 2% у порівнянні з 2003 роком. Резерв виробничої потужності більше 20%, у проекті виробничого завдання по лісопилянню та переробці деревини на 2006 рік нами було запропоновано збільшення виробництва паркету за зміну на 25% і становить 80м2 проти 60м2, також зменшили в проекті кількість змін на рік з 334 на 250.

РОЗДІЛ IІІ. Аудит основних засобів

3.1. Мета, завдання аудиту основних  засобів.

Найважливіша мета аудиту — пізнання об’єктивної істини про господарські явища, що вивчаються. Під істиною розуміють ті знання про предмет, які правильно відображають цей предмет, відповідають йому. Оскільки істина відображає об’єктивно існуючий світ, її зміст не залежить від свідомості людини. Тобто істина об’єктивна, її зміст характеризується тими об’єктивними процесами, які вона відображає. Аудитор, в першу чергу, направляє свої зусилля на встановлення об’єктивної істини щодо дій і подій господарюючого суб’єкта.

Основним завданням і метою аудиту основних засобів є:

1. встановлення правильності документального оформлення і своєчасного відображення в обліку операцій з основними засобами, їх надходження, внутрішнє переміщення і вибуття;
2. перевірка правильності розрахунку, своєчасного відображення зносу основних засобів;
3. перевірка доцільності проведення ремонту основних засобів, контроль за витратами на капітальний ремонт, за правильністю їх відображення;
4. перевірка правильності відображення в обліку фінансових результатів від вибуття (в т.ч. ліквідації) основних засобів;
5. контроль за збереженням основних засобів;
6. перевірка правильності проведення індексації основних засобів;
7. підтвердження законності і правильності відображення на рахунках бухгалтерського обліку операцій з основними засобами;
8. встановлення своєчасності і правильності списання недоамортизованої частини основних засобів на фінансові результати;

Джерелами інформації для аудиту основних засобів є:

• Баланс (форма № 1);
• Звіт про фінансові результати та їх використання (форма № 2);
• Звіт про фінансово-матеріальний стан підприємства (форма № 3);
• Синтетичні регістри обліку основних засобів (головна книга, журнал-ордер № 13);
• Первинні документи з обліку основних засобів: інвентарні картки, акти приймання-передачі, введення в експлуатацію, ліквідації, відомості індексації балансової вартості основних засобів.

При перевірці операцій по обліку основних засобів аудиторам на основі первинних даних і даних аналітичного і синтетичного обліку основних засобів звертається увага на наступні основні питання:

• своєчасність і правильність документального оформлення і відображення в облікових регістрах надходження, переміщення і вибуття основних засобів
• правильність розрахунку амортизаційних сум і віднесення їх на собівартість продукції, а також відображення її на рахунках синтетичного обліку
• своєчасність і правильність списання недоамортизованої частини основних засобів на фінансові результати підприємства
• правильність і своєчасність нарахування орендної плати за основні засоби і віднесення на собівартість продукції
• правильність віднесення до основних засобів тих, що знаходяться на балансі підприємства
• правомірність списання витрат на проведення ремонту основних засобів
• своєчасність і правильність проведення інвентаризації і відображення результатів на рахунках
• достовірність індексації вартості основних засобів і віднесення сум на рахунки бухгалтерського обліку
• правомірність реалізації основних засобів, а також їх оцінка при реалізації як підприємством , так і приватною особою

Щоб реалізувати всі ці задачі необхідно переконатися в правильності організації аналітичного обліку; вияснити чи всі основні засоби закріплені за матеріально відповідальними особами; правильність проведення останньої інвентаризації, які її результати і чи відображені вони в обліку; проконтролювати достовірність облікових даних про наявність і рух основних засобів.

Нормативом 14 “Аудиторські докази” зазначено, що аудитор повинен одержати таку кількість аудиторських доказів, яка б забезпечила спроможність зробити необхідні висновки, при використання яких буде підготовлено аудиторський висновок.

Аудиторські докази одержуються в результаті належного поєднання тестів системи контролю та процедур перевірки на суттєвість. За деяких обставин докази можуть бути одержані тільки в результаті процедур перевірки на суттєвість.

Аудиторські докази – інформація, одержана аудитором для вироблення думок, на яких ґрунтується підготовка аудиторського висновку та звіту. Аудиторські докази складаються з первинних документів та облікових записів, що кладуться в основу фінансової звітності, а також підтверджувальної інформації з інших джерел.

Законом України “Про аудиторську діяльність” та національним нормативом України з аудиту № 26 “Аудиторський висновок” передбачено, що аудитор повинен проаналізувати й оцінити інформацію, отриману на підставі аудиторських доказів, для формування висновку.

В цілому, процес аудиту слід розглядати як встановлення істини, одержання доказів, донесення істини до користувачів інформації шляхом видачі об’єктивних висновків аудитора.

Жодна господарська операція, що здійснюється на підприємстві, не зникає безслідно, а обов’язково, в тій чи іншій мірі, відображається в певних документах. Тут чітко проявляється дія закону всебічного взаємозв’язку явищ і загального відображення матеріального світу. Це дозволяє аудитору через деякий час встановити законність, достовірність і доцільність здійсненої операції.

Робочі документи аудитора – це записи, зроблені ним під час планування, підготовки, проведення перевірки, узагальнення її даних, також документальна інформація, отримана в процесі аудиту від третіх осіб, підприємства-клієнта, або усні відомості, задокументовані аудитором за допомогою тестування.

Склад та кількість аудиторських документів визначаються аудитором у кожному конкретному випадку. При цьому вирішальне значення відіграє мета складання робочих документів, а саме:

• планування аудиторської перевірки;
• документальне підтвердження виконаних аудитором процедур, робіт;
• збір матеріалів для перевірки фінансової звітності з їх подальшим узагальненням;
• складання аудиторського звіту і підготовлення висновку про фінансову звітність;
• забезпечення юридичної обґрунтованості проведення аудиту, законності;
• контроль робочого часу аудитора та обґрунтування оплати його праці (гонорару);
• контроль за якістю проведеної перевірки;
• отримання у випадку необхідності інформації про перевірку конкретного підприємства, що відбувалася декілька років тому, наприклад, у випадках судової справи, виникненні спорів, претензій та ін.;
• забезпечення можливості отримання відповідей на так названі зворотні питання (від клієнта, акціонерів та інших зацікавлених осіб), тобто довести правоту аудитора або доповнити деякі питання;
• обґрунтований вибір методики, методів та способів проведення аудиту, напрямів та підходів перевірки;
• документальне оформлення встановленого або визначеного самим аудитором аудиторського ризику з наведенням його величини;
• формування уявлення про професіоналізм, кваліфікацію аудитора, його компетентність та можливості їх підвищення;
• отримання матеріалів для наступних аудиторських перевірок.

Аудиторські робочі документи повинні відповідати наступним вимогам:

• містити достатньо повну і детальну інформацію, щоб інший аудитор, який не приймав участі у перевірці, мав змогу скласти чітке уявлення про виконану роботу і підтвердити висновки цієї перевірки;
• документи повинні бути складені в процесі перевірки, їх складання після закінчення перевірки і підготовлення висновків не дозволяється;
• при складанні робочих документів аудитор повинен враховувати не лише інформацію, що стосується звітного періоду, а й дані минулих періодів (наприклад, сальдо по рахункам на кінець попереднього періоду), а також інформацію, отриману після складання бухгалтерської звітності, про події, що сталися після завершення звітного періоду і можуть істотно вплинути на діяльність або фінансовий стан підприємства;
• документи повинні відображати найбільш істотні моменти, стосовно яких аудитор повинен висловлювати свою думку, охоплювати найбільш важливі напрями перевірки та завдання, поставлені та вирішені аудитором;
• дозволяти оцінити фінансову звітність згідно зі встановленими критеріями;
• містити інформацію, необхідну або корисну для наступних аудиторських перевірок;
• відображати стан та оцінку системи внутрішнього контролю на підприємстві та ступінь довіри до неї;
• фіксувати проведені аудиторські процедури з перевірки та оцінки системи бухгалтерського обліку клієнта, дотримання прийнятої (встановленої) облікової політики та відповідність бухгалтерського обліку на підприємстві встановленим принципам, стандартам, вимогам та законам;
• повинні бути складені чітко та розбірливо;
• скорочення та умовні позначення повинні бути пояснені на початку папки робочих документів;
• необхідно обов’язково вказувати місце та дату складання документу, прізвище аудитора та його підпис, номер документу, порядковий номер сторінки в робочій документації;
• повинні бути вказані джерела інформації та дані про походження наведених документів, що фіксують господарсько-фінансову діяльність підприємства, а також про виконані аудиторські процедури.

Робочі документи аудитора тісно пов’язані з отриманням та відображенням аудиторських доказів, оскільки перші документально фіксують останні. Виходячи з цього, маючи уявлення про способи та джерела отримання аудиторських доказів, робочі документи можна класифікувати наступним чином: отримані від третіх незацікавлених осіб (відповіді на запити аудитора до банку), отримані від підприємства-клієнта (оригінали та копії первинних документів, облікових регістрів, звітів), складені самим аудитором (зафіксовані документально особисті спостереження, результати тестів, аналітичного огляду).

В процесі аудиторської перевірки аудитор виконує велику кількість різноманітних аудиторських процедур, що допомагають вирішити поставленні перед ним завдання. Виходячи з цього, робочі документи за їх призначенням, тобто метою складання, можна класифікувати таким чином:

• оглядові, в яких наведена загальна характеристика підприємства-клієнта або загальний огляд фінансової звітності;
• інформативні, що надають точну інформацію про здійснені господарські операції, події та стан справ;
• перевірочні – свідчать про перевірку стану відображених у звітності активів та пасивів, їх повноти, фактичної наявності, належності за всіма критеріями оцінки звітності;
• підтверджувальні – відповіді на запити від третіх осіб, які підтверджують або не підтверджують інформацію, надану підприємством-клієнтом, або висновки аудитора;
• розрахункові, що містять деякі розрахунки аудитора і підтверджують дані фінансової звітності (власні розрахунки аудитора для перевірки правильності визначення бухгалтерських підсумків, сальдо);
• порівнювальні, що складаються аудитором з метою порівняння, наприклад, показників звітного та попереднього періодів з метою виявлення тенденцій розвитку підприємства або порівняння результатів діяльності підприємства-клієнта та інших підприємств цієї галузі;
• аналітичні, що складаються в результаті використання аудитором методу аналітичного огляду.

За формою надання робочі документи можуть бути табличними (зміст представлено у формі таблиці), текстовими (описова форма), графічними (у вигляді графіків, діаграм та схем) та комбінованими (поєднання табличного, текстового та графічного матеріалу).

Відповідно до способу складання робочі документи аудитора поділяються на ручні та виготовлені на машинних носіях.

Вибір техніки складання робочих документів в основному залежить від того, яким способом ведеться бухгалтерський облік на підприємстві, а також особистого досвіду та компетентності аудитора.

Сукупність робочих документів, складених аудитором до початку і в процесі перевірки, уявляє собою аудиторське досьє (папку), що має свій номер, відмітки про дати початку та закінчення перевірки.

Вимоги до робочих документів аудитора визначають їх обов’язкові реквізити та складові, а саме: найменування документу, назва клієнта, порядковий номер документу та сторінка його розміщення в досьє, період перевірки, зміст (зазначення процедур, методів, отриманих результатів, висновки аудитора стосовно конкретних фактів перевірки), зазначення осіб, що склали та перевірили документ, їх підписи, дата складання документу та інші спеціальні реквізити.