Отчет по практике в ТОВ „НВЦ ”Еталон”

 

 

 

 

 

 

 

2. Фінансовий  облік на ТОВ „НВЦ ”Еталон”

2.1 Облік грошових  коштів

Одним з найважливіших показників діяльності підприємства в ринковій економіці, за яким оцінюється стабільність фінансового становища підприємства, є ліквідність. Найбільше ліквідна частина оборотних активів - це кошти. Вони складаються з коштів у касі й на поточних рахунках у банках.

Облік грошових коштів регулюється рядом нормативних документів додаток А-2.1

Облік грошових коштів на ТОВ „НВЦ”  Еталон” здійснюється в  розрізі  обліку готівки в касі підприємства та безготівкових грошей на рахунку в банку. ТОВ „НВЦ” Еталон” має 2 розрахункові рахунки: один у національній валюті (в гривнях), а інший – в доларах США в подільській філії комерційного банку „Експобанк”, МФО 320597. В додатку Б-2.1 схематично зображено документообіг, пов’язаний з рухом безготівкових коштів.

Згідно чинного законодавства  ТОВ „НВЦ” Еталон”  зобов'язано  зберігати свої кошти в установах  банків. Підприємство при розрахунках  з постачальниками та покупцями  не використовує готівкові гроші. Але у своїй касі може мати готівку в межах ліміту залишку грошей у касі, який встановлюється щорічно банком протягом першого кварталу (до встановлення ліміту каси на поточний рік і одержання його клієнтом продовжує діяти ліміт попереднього року), а у випадку необхідності можуть бути переглянуті й впродовж  року. Схема касових операцій базового підприємства наведено на в додаткуВ-2.Основними первинними документами  є ПКО та ВКО додаткиН-2.1,П-2.1.

Облік готівкових коштів та на поточному рахунку в банку здійснюється на основі первинних документів. Основні документи, що використовуються для обліку грошових коштів на підприємстві наведені в додатку Г-2.1.

              Важливу роль в роботі підприємства відіграє чітко організований документообіг. Тому на ТОВ „НВЦ ”Еталон” розроблено та затверджено графіки документообігу з різних груп документів. В додатку Д-2.1 наведено графік документообігу з основних документів, що забезпечують облік грошових коштів. Також на підприємстві розроблені оперограми обробки деяких первинних документів додаток

Облік  грошових коштів на ТОВ „НВЦ „Еталон” ведеться відповідно до Інструкції „Про застосування Плану  рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських  операцій” на відповідних рахунках додаток Є-2.1.

Розглянемо кореспонденцію рахунків з обліку грошових коштів підприємства „Еталон”  для цього  проаналізуємо картки відповідних  рахунків додаток Ж-2.1 та Й-2.1. Основна кореспонденція з обліку грошових коштів базового  підприємства наведена в додатку К-2.1. З цього додатку видно, що на базовому підприємстві при обліку грошових коштів дотримуються методології обліку відповідно до Інструкції.

Інформація з обліку грошових коштів на базовому підприємстві групується у відповідних журналах-ордерах та відомостях додатки Л-2.1 та М-2.1.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2.2 Облік дебіторської  заборгованості

 

У процесі своєї діяльності кожне підприємство вступає у  господарські відносини із постачальниками, працівниками, покупцями та іншими юридичними і фізичними особами. Ці відносини забезпечують нормальне функціонування підприємства. При встановленні господарських відносин між сторонами виникають певні права і зобов'язання. Як наслідок, в однієї сторони в складі господарських засобів виникає актив у вигляді дебіторської заборгованості, а в іншої — зобов'язання погасити цю заборгованість перед кредитором.

Принципи формування та обліку інформації про дебіторську  заборгованість та вимоги щодо її розкриття  у фінансовій звітності визначено  законодавчо. Основні законодавчі  акти щодо обліку дебіторської заборгованості наведено в додатку А-2.2.

Одним із завдань бухгалтерського  обліку розрахунків з дебіторами є правильний вибір ознак класифікації дебіторської заборгованості, що повинні  відповідати чинному законодавству. Відповідно до П(С)БО 10 дебіторська  заборгованість поділяється на довгострокову та поточну.

При віднесенні заборгованості до поточної або довгострокової до уваги береться не загальний очікуваний строк оплати згідно з договором, а очікуваний строк до погашення, який залишився з дати балансу.

Класифікацію дебіторської заборгованості, існуючу на базовому підприємстві, показано в додатку Б-2.2.

Також на підприємстві поточну  дебіторську заборгованість за можливістю погашення класифікують за трьома напрямами додаток В-2.2.

Дебіторська заборгованість на ТОВ „НВЦ „Еталон” визнається активом, якщо існує ймовірність одержання підприємством майбутніх економічних вигод, та її сума може бути достовірно визначена. Дебіторська заборгованість, як складова елементу фінансової звітності активу, на підприємстві визнається і відображається у звітності в грошовій сумі, яка визначається з урахуванням оцінки дебіторської заборгованості в поточному обліку, яка залежить від її виду додаток Г-2.2.

Будь-яка заборгованість, як довгострокова, так і поточна, у певний момент може бути визнана  підприємством безнадійною. На базовому підприємстві заборгованість визнається безнадійною, якщо виконується одна з з таких умов:

• закінчився строк позовної давності (3 роки);
• існує впевненість у тому, що боржник не погасить свою заборгованість.

Безнадійна заборгованість в момент її визнання списується за рахунок резерву сумнівних богів, який формується на дату балансу на підставі даних бухгалтерського обліку минулих звітних періодів. П(С)БО 10 передбачає три методи формування резерву сумнівних боргів:

• платоспроможність окремих дебіторів;
• питомої ваги безнадійних боргів у чистому доході від реалізації продукції на умовах наступної оплати;
• на основі класифікації дебіторської заборгованості.

На базовому підприємстві для формування резерву сумнівних  боргів використовують другий метод. Він передбачає порівняння чистого доходу від реалізації продукції на умовах наступної оплати за кілька років підряд з сумою дебіторської заборгованості за продукцію, товари, роботи, послуги, що визнана безнадійною. Поділивши другу суму на першу, визначають коефіцієнт сумнівності, який використовують для розрахунку резерву сумнівних боргів на дату балансу. Для цього дохід від реалізації продукції, робіт, послуг за звітний період множать на коефіцієнт сумнівності.

Облік дебіторської заборгованості на підприємстві здійснюється відповідно до законодавства. Етапи та порядок організації обліку розрахунків з покупцями та замовниками представлено в додатку Д-2.2.

Підставою для відображення дебіторської заборгованості в бухгалтерському  обліку є господарські договори та первинні документи, що засвідчують факт здійснення господарської операції додаток Е-2.2.

На підприємстві розроблені оперограми обробки деяких первинних  документів з обліку дебіторської заборгованості додаток Є-2.2.Основними первинним документом з обліку розрахунків з підзвітними особами є авансовий звіт- додаток Н-2.2.

Облік  дебіторської заборгованості на ТОВ „НВЦ „Еталон” ведеться відповідно до Інструкції „Про застосування Плану  рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій” на відповідних рахунках додаток Ж-2.2.

Розглянемо кореспонденцію рахунків з обліку дебіторської заборгованості підприємства „Еталон”  для цього  проаналізуємо картки  рахунків 36 та 37  додаток Й-2.2 та К-2.2. Основна кореспонденція з обліку дебіторської заборгованості базового  підприємства наведена в додатку Л-2.2.

З дод. Л-2.2 видно, що на базовому підприємстві при обліку дебіторської заборгованості використовують робочий план рахунків з “1С:Бухгалтерія” та дотримуються встановленої методології обліку відповідно.

Інформація з дебіторської заборгованості на підприємстві групується у відповідних журналах-ордерах  та відомостях додатки Л-2.2 та М-2.2.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2.3 Облік фінансових інвестицій

 

У процесі господарської  діяльності підприємство може використовувати тимчасово вільні кошти для інвестування в окремі об'єкти різних галузей економічної діяльності з метою отримання прибутку або досягнення соціального ефекту.

Інвестиції - грошові, майнові, інтелектуальні цінності, що вкладаються  в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності з метою отримання прибутку або досягнення соціального ефекту.

Фінансові інвестиції - активи, які утримуються підприємством з метою збільшення прибутку (відсотків, дивідендів тощо), зростання вартості капіталу або інших вигод для інвестора.

Здійснення інвестицій та їх облік  регулюється законодавством України  додаток А-2.3.

На базовому підприємстві відповідно до П(С)БО фінансові інвестиції поділяються на довгострокові - інвестиції зі строком більше одного року, та короткострокові - на строк менше одного року. Довгострокові фінансові інвестиції розглядаються як необоротні активи, короткострокові - як поточні активи додаток Б-2.3.

Основними документами, які пов’язані з фінансовими інвестиціями є:

• договір -  юридичний документом, за яким підприємство придбаває фінансові інвестиції;
• касові ордери (прибутковий чи видатковий), платіжне доручення, виписка банку з поточного рахунка;
• акт приймання передачі основних засобів, накладна на відпуск матеріалів на сторону, акт вибуття (ліквідації) об'єкта права інтелектуальної власності у складі нематеріальних активів.

Варто відмітити, що на ТОВ “НВЦ “Еталон” за останні два роки не було ні довгострокових, ні поточних фінансових інвестицій.

 

 

2.4 Облік запасів

 

Запаси є однією з  найбільших складових активів підприємства. Від правильності ведення обліку запасів залежить достовірність даних про отриманий підприємством прибуток та збереження самих запасів.

При організації обліку запасів на підприємствах необхідно  керуватися певними законодавчими та нормативними документами, які регламентують методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про запаси і розкриття її у фінансових звітах додаток А-2.4.

Облік запасів на ТОВ  “НВЦ “Еталон” здійснюється відповідно до законодавства й  передбачає, що:

• одиницею бухгалтерського обліку запасів є конкретне найменування;
• при відпуску запасів у виробництво, продаж та іншому вибутті оцінка їх здійснюється за методом середньозваженої собівартості;
• первісна вартість запасів, що придбані за плату, визначається за собівартістю запасів згідно з П(С)БО 9;
• первісна вартість запасів, що виготовляються власними силами підприємства, визначається згідно з П(С)БО 16;
• запаси відображаються в бухгалтерському обліку за найменшою з двох оцінок: первісною вартістю або чистою вартістю реалізації згідно з П(С)БО 9;
• запаси, які не принесуть підприємству економічних вигод у майбутньому, визнаються неліквідами і списуються в бухгалтерському обліку, а при складанні фінансової звітності не відображаються в балансі, а враховуються на позабалансовому субрахунку 07.

Схеми організації обліку та документообороту запасів на базовому підприємстві наведена в додатку Б-2.3 та додатку В-2.4 відповідно.

Приймання запасів від  постачальників здійснюється на підставі його супровідних документів. До яких відносяться такі документи:

• накладна на відпуск  запасів (видаткова) (додаток Г-2.4   );
• товарно-транснортна накладна;
• податкова накладна (додаток Д-2.4);
•   рахунок-фактура (додаток Е-2.4);
•   сертифікати, що підтверджують якість запасів .

Для одержання матеріальних цінностей у постачальника, матеріально - відповідальній особі необхідно  надати довіреність (додаток Є-2.4) завірену печаткою, підписом керівника і бухгалтера підприємства. Довіреність є бланком суворої звітності.  

Для забезпечення первинного обліку виробничих запасів передбачені  типові форми первинних документів додаток Ж-2.4.

Оцінка залишків незавершеного  виробництва на підприємстві “Еталон” здійснюється згідно із галузевим порядком калькулювання собівартості готової продукції за винятком понесених внаслідок технічно неминучого браку, відшкодування зносу спеціального інструменту та витрат на освоєння виробництва нових видів продукції. Точне визначення залишків незавершеного виробництва та його правильна оцінка має суттєве значення не лише для забезпечення їх збереження, але й для достовірності калькулювання собівартості виготовленої продукції. Вартість незавершеного виробництва уточнюється при проведенні інвентаризації.

Для обліку  руху та використання напівфабрикатів на базовому підприємстві складають оперативний баланс руху деталей у виробництві.

Записи в балансі  руху напівфабрикатів здійснюються на підставі накопичувальних документів, в яких записуються первинні дані про отримання і передачу напівфабрикатів. Баланс складає диспетчерська служба цеху під наглядом бухгалтерії. При проведенні інвентаризації дані про фактичні залишки порівнюються з обліковими і встановлюються причини відхилень.

  Готова  продукція на ТОВ “НВЦ “Еталон” оцінюється за первісною вартістю (собівартістю її виробництва), яка визначається шляхом калькулювання фактичної собівартості. Собівартість готової продукції, виготовленої власними силами, відповідно до п. 11 П(С)БО 16, визначається двома поняттями: виробничою собівартістю продукції та собівартістю реалізованої продукції .

Для забезпечення своєчасного  відображення господарських операцій з обліку запасів в регістрах  бухгалтерського обліку, на підприємстві “Еталон” чітко визначені терміни передачі первинних документів до бухгалтерії для відповідного їх оформлення та розроблено графік руху документів з обліку запасів додаток Й-2.4.