Порядок ведення касової книги і зберігання грошей в установах банків

1. принципи  бух обліку в банківських установах

Основні принципи, на яких ґрунтується організація бухобліку  в Україні.:

1) обачність – передбачає  застосування в бухгалтерському  обліку методів оцінки, які повинні  запобігати заниженню оцінки  зобов’язань та витрат і завищенню оцінки активів і доходів підприємства;

2) повне висвітлення  — вимагає, щоб фінансова звітність  містила всю інформацію про  фактичні та потенційні наслідки  господарських операцій та подій,  здатних вплинути на рішення,  які приймаються на її основі;

3) автономність — передбачає, що кожне підприємство розглядається  як юридична особа, відокремлена  від її власників, у зв’язку  з чим особисте майно та  зобов’язання власників не повинні  відображатися у фінансовій звітності  підприємства;

4) послідовність – постійне (із року в рік) застосування підприємством обраної облікової політики, при цьому зміна облікової політики можлива лише у випадках, передбачених національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, і повинна бути обґрунтована та розкрита у фінзвітності;

5) безперервність діяльності  — за ним оцінка активів  та зобов’язань підприємства  здійснюється виходячи із припущення, що його діяльність буде тривати  далі;

6) нарахування та відповідність  доходів і витрат — зобов’язує  з метою визначення фінансового результату звітного періоду порівнювати доходи звітного періоду з витратами, які були здійснені для отримання цих доходів. При цьому доходи і витрати повинні відображатися в бухобліку та фін звітності в момент їх виникнення, незалежно від дати надходження або сплати грошових коштів;

7) превалювання сутності  над формою – передбачає облік  операцій відповідно до їх  сутності, а не лише виходячи  з юридичної форми; 

8) історична (фактична) собівартість — за ним пріоритетною  є оцінка активів підприємства виходячи з витрат на їх виробництво та придбання;

9) єдиний грошовий  вимірник — передбачає вимірювання  та узагальнення всіх господарських  операцій підприємства у його  фінансовій звітності в єдиній  грошовій одиниці; 

10) періодичність –  передбачає можливість розподілу діяльності підприємства на певні періоди часу з метою складання фінансової звітності.

 

2.Поняття запасів  матер. цінностей.система обліку  та методи визначення собівартості

Запаси — це активи, які утримуються для забезпечення безперервної роботи банку,

надання послуг. Запаси матеріальних цінностей банку складаються  з господарських ма

теріалів, малоцінних і  швидкозношуваних предметів, що використовуються не більше

ніж один рік.

Існують дві системи  обліку запасів матеріальних цінностей — періодична та по

стійна.

Періодична  система При цій системі придбання та продаж (реалізація, відпуск в експлуатацію)

запасів відображається в обліку не в момент їх здійснення, а в кінці звітного періоду.

Собівартість реалізованих запасів за звітний період розраховується в кінці

звітного періоду за формулою:

Собівартість  реалізованих запасів = початковий залишок  запасів + чиста вартість

придбаних запасів  — кінцевий залишок запасів

Наведене вище рівняння припускає, що уся кількість запасів, якої немає у наявності на

кінець періоду, є використаною чи проданою.

При постійній системі усі операції, пов’язані із запасами матеріальних цінностей

(придбання, реалізація, відпуск в експлуатацію тощо) негайно відображаються на

рахунках бухгалтерського  обліку. Важливою характеристикою постійної системи є

можливість простеження  кількості запасів від моменту  їх придбання до реалізації..

У банках України використовується постійна система обліку запасів матеріальних

цінностей.

Існує декілька загальноприйнятих  методів оцінки кінцевих запасів і відповідно

величини, яка списується на собівартість реалізованої продукції, зокрема:

• метод ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів;

• метод середньозваженої собівартості;

• метод вартості перших за часом надходження запасів — «перше надходження — пер

ший видаток» (ФІФО);

• метод вартості останніх за часом надходження запасів — «останнє надходження — перший

видаток» (ЛІФО);

• метод нормативних затрат;

• метод ціни продажу.

 

 

3 .Реквізити  банківських документів-елемент щоденного банківського контролю

Первинні документи  як у паперовій, так і в електронній  формі повинні мати певні

обов’язкові реквізити, зокрема:

• назву документа (форми);

• дату і місце складання;

• назву підприємства (банку), що склало документ;

• зміст та обсяг операції (короткий зміст операції та підстава для її здійснення), одиницю

її виміру;

• посади осіб, відповідальних за здійснення операції і правильність її оформлення;

• особистий підпис (електронний цифровий підпис) та інші дані, що дають змогу іденти

фікувати особу, яка  брала участь у здійсненні операції.

До обов’язкових реквізитів первинних документів, що використовуються для розра

хунків (крім перелічених  вище), також належать:

• назва одержувача коштів;

• сума операції (цифрами та словами)

• номери рахунків;

• назва банку (одержувача та платника коштів).

Первинні документи  залежно від виду операції можуть включати, крім обов’язко

вих, додаткові реквізити, що визначаються банками самостійно.

Первинні документи, які  не містять обов’язкових реквізитів, є недійсними і не мо

жуть бути підставою  для бухгалтерського обліку.

 

4.Суть депозитних  операцій банків та організація  їх обліку

Депозитна операція —  це операція із залучення коштів на депозитні рахунки. Під час її здійснення виконуються наступні облікові операції:

відкриття і реєстрація депозитного рахунку;

облік операцій щодо залучення  коштів на депозит;

облік операцій з вилучення  коштів з депозиту;

нарахування відсотків  за депозитом і операції щодо їх сплати клієнтам;

облік операцій щодо повернення коштів з депозиту та закриття депозитного рахунку.

Банк відкриває клієнту  строковий або ощадний депозитний - рахунок на підставі наступних  документів:

— депозитної угоди

— картки зі зразками підписів та відбитком печатки (для підприємств);

— паспорта або документа, що його замінює, і зразка підпису (для фізичних осіб).

Депозитна угода укладається  між банком і підприємством. Вона засвідчує право комерційного банку керувати залученими від юридичних і фізичних осіб грошовими коштами і право вкладників отримувати у чітко визначений строк суму депозиту та відсотків за користування ним. В угоді зазначається: дата внесення депозиту, сума депозиту, форма зарахування коштів на депозитний рахунок, відсоткова ставка за користування депозитом, періодичність виплати відсотків, порядок повернення депозиту і відсотків після закінчення строку зберігання, відповідальність сторін, умови розірвання угоди. В угоді проставляється номер відкритого особового депозитного рахунку.

Підписана депозитна  угода передається у бухгалтерію. Всі особові рахунки підлягають реєстрації як у бухгалтерії, так і в депозитному відділі банку. Датою відкриття депозитного рахунку є дата надходження (перерахування) грошей на депозит.

Форма надходження  грошей обумовлюється угодою. Підприємства мають право перерахувати кошти на депозитний рахунок тільки з поточного рахунку. Фізичні особи можуть внести кошти готівкою або перерахувати з поточного рахунку.

5.Баланс банкуі  принципи його побудови

Баланс комерційного банку - це бухгалтерський баланс, який відображає стан власних і залучених коштів, їх джерела, розміщення в кредитних та інших операціях.Особливістю балансу є рівність підсумків активу і пасиву. Ця вимога обов’язкова для балансу будь-якого підприємства. Вона випливає із того , що як у активі, так і в пасиві показується на певну дату одна і та ж маса коштів, тільки у різних групуваннях: в активі - по видах, в пасиві - по джерелах.

Джерела, що знаходяться  в пасиві балансу, поділяються на дві групи:

-вимоги, що пред’являються  власниками банку до його активів, і називаються власним капіталом;

-вимоги невласників,  які називаються зобов’язаннями.

Таким чином, можна сказати, що баланс знаходиться в рівновазі:

АКТИВИ = ЗОБОВ’ЯЗАННЯ + ВЛАСНИЙ КАПІТАЛ

 

 

При побудові банківських  балансів використовується принцип групування операцій за економічно однорідними ознаками. Активи і пасиви подаються у балансовому звіті у порядку зменшення їх ліквідності.

Відображення інформації в балансі досягається за допомогою  методу подвійного запису, зумовленого  бухгалтерським рівнянням

А = П = 3 + К,

де А — активи; П  — пасиви; 3 — зобов'язання; К —  капітал.

Кожна банківська операція, що підлягає реєстрації у балансі, аналізується з позиції цього бухгалтерського  рівняння (моделі). Операція завжди відображається як мінімум двома змінами в бухгалтерському рівнянні. Для того, щоб зберегти рівність, операція, яка змінює активи. також змінює заборгованість або капітал.

 

6. Суть та  значення обліково-операційної роботи  банку

Облікова політика банку — це сукупність визначених у межах чинного законодавства

принципів, методів і  процедур, що використовуються банком для складання та подання

фінансової звітноті.

В кожному банку має  бути розроблено Положення про облікову політику банку, яке затверджується наказом допочатку нового календарного року і доводиться до відома всіх філій та підрозділів банку. Ним встановлюється порядок ведення бухгалтерськогообліку операцій, які здійснює банк згідно з чинним законодавством, особливості організації та ведення бухгалтерського обліку банку.

Облікова політика банку базується на основних принципах бухгалтерського обліку,

яких банки повинні  дотримуватися при веденні рахунків і складанні зовнішньої та вну

трішньої звітності.

Основою бухгалтерського  обліку в банках є операційна діяльність. Операційна діяль-

ність банку — це сукупність технологічних процесів, пов’язаних з документуванням

інформації за операціями банку, проведенням їх реєстрації у  відповідних регістрах,

перевірянням, вивірянням та здійсненням контролю за операційними ризиками.

Основні вимоги до організації операційної діяльності банків регламентуються

Положенням про організацію  операційної діяльності в банках України, затвердженим

постановою Правління  НБУ від 16.06.2003 р. № 254.

Згідно з цим Положенням банки самостійно:

1) визначають систему  організації операційної діяльності залежно від їх структури, об

сягів та видів банківських  операцій, кількості працюючих, розвитку інформаційних

технологій тощо;

2) розробляють технології  здійснення банківських операцій;

3) визначають методи  внутрішнього контролю за проведенням операцій.

 

 

7.Методика  нарахування. сплати та обліку  кредитнмх відсотків

За користування кредитами  клієнти сплачують банку відсотки. Відсотки за кредит є вагомою складовою  в загальній сумі доходів банку.

Нарахування відсоткових  платежів здійснюється програмним шляхом у автоматичному режимі. Сума нарахованих відсотків відображається у відомості. Бухгалтер або кредитний працівник здійснюють вибірковий контроль за правильністю нарахування відсотків з метою попередження помилок.

Синтетичний облік нарахованих відсотків за користування кредитами ведеться окремо за кожною групою позичкових рахунків згідно з їх класифікацією в балансі. Відсотки обліковуються за ознакою строковості: окремо нараховані до настання строку їх сплати і окремо — прострочені. Для цього в кожній групі позичкових рахунків передбачено по два рахунки четвертого порядку. Списані з балансу прострочені відсоткові платежі обліковуються за балансом на рахунках № 9600 і 9601 «Несплачені в строк доходи за кредитами» відповідно банків і клієнтів.

Аналітичний облік нарахованих  відсотків ведеться в розрізі  позичальників і окремо за кожним видом наданого кредиту. Відсотки нараховуються  щомісяця. Позичальник перераховує  відсоткові платежі в строки, передбачені  кредитною угодою. Базою нарахування відсотків є сума залишку заборгованості за позичковим рахунком. У випадку нестачі суми коштів на рахунку позичальника для погашення боргів за позику і нараховані відсотки кошти скеровуються на Їх погашення у порядку, визначеному кредитною угодою.

Способи перерахування відсоткових платежів визначаються в кредитній угоді. Нарахування відсотків та їх відображення в обліку та фінансовій звітності банку здійснюється згідно з принципом нарощених доходів та витрат і відповідності. Визнання нарахованих, але несплачених у строк відсотків як безнадійних і прийняття рішення про їх списання з балансу є привілею правління комерційного банку в межах чинного законодавства.

 

 

 

 

8. Завдання  бух.обліку банківських установ

Відповідно до Положення  про організацію бухгалтерського обліку та звітності у бан

ках України, бухгалтерський облік та фінансова звітність  у банках України ґрунтуються

на таких принципах:

• повне висвітлення — усі банківські операції підлягають реєстрації на рахунках бухгал

терського обліку без  будьяких винятків.

• превалювання сутності над формою — операції обліковуються та розкриваються у звітності