Порядок ведення касової книги і зберігання грошей в установах банків

 

65. Загальні  вимоги до формування фінансової  звітності банку її склад

Фінансова звітність є кінцевим етапом облікового циклу банку та основним засобом

донесення фінансової інформації про нього зовнішнім користувачам. Нагадаємо, що

до зовнішніх користувачів фінансової звітності відносяться: наявні та потенційні інвес"

тори, кредитори, банки"кореспонденти, клієнти (вкладники), НБУ та інші державні

органи влади.

Метою фінансових звітів є надання користувачам для прийняття  рішень повної,

правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан, результати діяльності та

рух грошових коштів банку.

Склад і зразки форм фінансової звітності, порядок, періодичність  складання та ви"

моги до розкриття  інформації у фінансовій звітності, порядок її подання до НБУ та

оприлюднення регламентуються Інструкцією про порядок складання та оприлюднення

фінансової звітності  банків України. Відповідно до цієї Інструкції, до складу фінансо"

вої звітності, яку складають  банки входять:

• звіт «Баланс» ; • звіт про фінансові результати; • звіт про рух грошових коштів;

• звіт про власний капітал; • примітки до звітів.

Фінансову звітність  банки складають та подають до Національного банку в грошо"

вій одиниці України (у  тисячах гривень).

Усі форми фінансової звітності (уключаючи й примітки до них) подаються порівняно

з даними попереднього року (за певний період). Вихідні залишки  фінансової звітності за

попередній період є  вхідними залишками фінансової звітності  за звітний період. До кож"

ної статті фінансових звітів робляться перехресні посилання на будь"яку пов’язану з ними

інформацію в примітках. Фінансову звітність підписують керівник та головний бухгалтер

банку, а консолідовану  — керівник та головний бухгалтер  материнського банку.

Вітчизняні банки складають  як квартальну, так і річну фінансову звітність.

 

66.Податковий облік та особливості оподаткування прибутку банківських установ

Податковий облік - це складова системи обліку Банку, який ведеться з метою накопичення  і систематизації даних про валові доходи, валові витрати та амортизаційні відрахування, визначення податкового прибутку і податкового зобов'язання.

Податковий облік ведеться відповідно до Законів України "Про  систему оподаткування", "Про  оподаткування прибутку підприємств", "Про податок на додану вартість",

Податковий облік у системі Банку ведеться, в основному, на рахунках бухгалтерського обліку (3, 6, 7 та 9 класів Плану рахунків). Облік операцій, пов'язаних з оподаткуванням, які не знаходять відображення в бухгалтерському обліку або операцій, результат яких у бухгалтерському обліку відрізняється від результату в податковому, ведеться на рахунках 8 класу "Управлінський облік".

Підставою для ведення  податкового обліку є первинні та первинні облікові документи, на підставі яких операції Банку відображаються в бухгалтерському обліку.

На основі податкового  обліку складається податкова звітність, зокрема декларація про прибуток, форма, правила, порядок і терміни подання якої визначаються Державною податковою адміністрацією України. Складання декларації про прибуток автоматизовано забезпечується шляхом введення до параметрів аналітичного обліку спеціального додаткового параметру, який надає змогу систематизувати операції, відображені на аналітичних рахунках, за відповідними статтями податкової декларації та додатками до неї

До прямих податків банків відносять податок на прибуток підприємств і організацій, плату за землю, податок із власників транспортних засобів, прибутковий податок з громадян.

Облік податку  на прибуток банків. Об'єктом оподаткування банківської діяльності є прибуток, який визначається шляхом зниження суми скоригованого валового доходу звітного періоду на суму валових витрат платника податку та суми амортизаційних відрахувань, передбачених Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 283/97-ВР від 22.05.97 р.

 

67.Правове регулювання  бух.обліку в банках

Регулювання питань методології  бухгалтерського обліку та фінансової звітності

здійснюється Міністерством  фінансів України, яке затверджує національні  положення

(стандарти) бухгалтерського обліку (П(С)БО), інші нормативноправові акти щодо ве

дення бухгалтерського  обліку та складання фінансової звітності.

Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку (П(С)БО) —  це нормати

вно правовий акт, затверджений Міністерством фінансів України, що визначає прин

ципи та методи ведення  бухгалтерського обліку і складання  фінансової звітності, що не

суперечать міжнародним  стандартам.

Згідно із Законом  «Про бухгалтерський облік та фінансову  звітність в Україні»,

порядок ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в банках

встановлюється Національним банком України.

У статті 41 Закону України  «Про Національний банк України» зазначено, що НБУ встановлює обов’язко

ві для банків стандарти  та правила ведення бухгалтерського обліку та звітності, що від

повідають вимогам законодавства  України. У статті 68 Закону України  «Про банки і

банківську діяльність»  сказано, що банки організовують  бухгалтерський облік відповід

но до внутрішньої  облікової політики, розробленої  на підставі правил, встановлених

Національним банком України відповідно до міжнародних  стандартів бухгалтерського

обліку та положень (стандартів) України.

На сьогодні ведення  фінансового обліку та складання  фінансової звітності в банках

України регламентується значною кількістю нормативно*правових актів, які умовно

можна поділити на 3 групи:

1 група — нормативно правові акти, що регламентують питання організації фінансо*

вого обліку та звітності  в банках:

2 група — нормативно*правові акти, що забезпечують ведення синтетичного обліку

в банках:

3 група — нормативно*правові акти, що регламентують методику обліку різних бан*

ківських операцій та фінансових результатів від їх проведення:

 

68.Ревізія каси  банку. відображення в обліку  результатів ревізії

Ревізія грошових білетів, монети та інших цінностей, які знаходяться в грошових сховищах і касах установ банків, а також перевірка стану їх зберігання виконується: 1.не менше одного разу на півріччя;

2.станом на 1 січня; 3.при  зміні керівника, головного бухгалтера  або завідувача каси;4. при зміні службових осіб, відповідальних за збереження цінностей;5. валютних цінностей — щомісяця; 6.в усіх інших випадках — за розпорядженням загальних зборів акціонерів, Національного банку України тощо.

Ревізія проводиться  раптово, з перевіркою всіх цінностей, за станом на одну й ту ж дату і в такій послідовності, яка б виключала можливість приховування розкрадання чи недостачі грошей і цінностей. Вона не повинна порушувати звичайного ходу операцій установ банку.

Грошові білети, монети та інші цінності перераховуються повністю; контрольне перераховування здійснюється особисто керівником ревізії.

Після перерахування  грошових білетів, монети та інших цінностей, які знаходяться в грошових сховищах, ревізуючі звіряють виявлені цінності з даними книг обліку готівки обігової (операційної) каси й інших цінностей, обліку грошей у фондах та наявності іноземної валюти та платіжних документів у іноземній валюті, щоденного балансу, аналітичного обліку і, крім того, перевіряють, чи всі вилучені для ревізії цінності повернені до грошового сховища.

Суми розписок та інших  документів, не проведених через бухгалтерський облік, у виправдання залишку  каси не приймаються і вважаються недостачею у касира. Виявлені надлишки каси повинні бути оприбутковані  й поверненню не підлягають.Про проведену ревізію цінностей складається акт за підписами всіх працівників, які брали участь у ревізії, і службових осіб, відповідальних за збереження цінностей.У бухгалтерському обліку операції, пов'язані з ревізією, відображаються проводками.

1. На прибуткування  надлишків:

Д-т  рахунку№ 1001 «Банкноти та монети в касі банку»;

К-т  рахунку№ 680 «Непередбачені доходи».

2. Недостачі списуються у видаток по касі на особовий рахунок працівника (касира), в якого виявлена недостача, до її погашення:

Д-т  рахунку№ 355 «Дебіторська заборгованість за розрахунками з працівниками банку» (рахунок 4-го порядку № 3552 «Нестачі та інші нарахування на працівників банку»);

К-т  рахунку№ 1001 «Банкноти та монети в касі банку

 

69.Облік операцій  із надання банком кредитів клієнтам

та їх повернення

У день виникнення в банку  зобов’язання з кредитування (зобов’язання банку нада

ти клієнту кредит на певних умовах) банк відображає суму зобов’язання на позабалан

сових рахунках такою  бухгалтерською проводкою:

Дт 9129 «Інші зобов’язання з кредитування, які надані клієнтам»

Кт 9900 «Контррахунок».

Зобов’язання з кредитування банк визнає за позабалансовими рахунками  до часу

його погашення або  закінчення строку виконання.

У разі припинення дії  договору, часткового або повного його виконання відповідна сума зо

бов’язання списується з позабалансових рахунків і здійснюються такі бухгалтерські проводки:

Дт 9900 «Контррахунок»

Кт 9129 «Інші зобов’язання з кредитування, які надані клієнтам».

Якщо на дату операції (у день виникнення в банку зобов’язання з кредитування)

кредит надається в  повній сумі, то зобов’язання з кредитування за позабалансовими ра

хунками не відображається.

Надані банком клієнтам кредити в поточну та інвестиційну діяльність, а також іпо

течні кредити відображаються в бухгалтерському обліку такою проводкою:

Дт Рахунки для обліку наданих  кредитів ( 2062, 2063, 2072, 2073, 2074, 2082, 2083,

2102, 2103, 2112, 2113, 2122, 2123, 2132, 2133, 2202, 2203, 2232, 2233)

Кт Рахунки для обліку грошових коштів та коштів клієнтів (1001, 1002, 1200, 1500,

2600, 2605, 2620, 2625 та інші).

 

70.Внутрішньобанківський  контроль його суть і види

Внутрішньобанківський контроль —  це сукупність засобів і способів, за допомогою яких здійснюється контроль за правильністю виконання і відображення в обліку банківських операцій.

За своїм змістом і часом  проведення внутрішньобанківський  контроль поділяється на поточний і  наступний:

Поточний контроль — це контроль, який здійснюється на етапі оформлення і перевірки документів.

Поточний контроль є суцільним, тобто він проводиться при виконанні відповідальним виконавцем усіх без винятку операцій. Він передбачає застосування візуальних, логічних, арифметичних та інших прийомів контролю і повинен запобігти помилкам під час здійснення операцій.

Додатковому контролю підлягають окремі операції, при виконанні яких існує  вірогідність виникнення помилки і  махінацій:

видача чекових книжок; гарантованих платіжних доручень;

стягнення з клієнтів штрафів; операції по доходах і видатках банку;

вкладні операції; операції за сумами до з'ясування та деякі інші. .

Коло операцій, які підлягають додатковому  контролю, визначається відповідно до нормативних документів НБУ і  внутрішніх інструкцій комерційного банку.

Основним завданням наступного контролю є виявлення недоліків поточного контролю і з'ясування причин їх виникнення. За результатами перевірок, отриманих під час наступного контролю, розробляються конкретні заходи щодо поліпшення і недопущення у подальшому виявлених недоліків, підвищення фахового рівня бухгалтерських працівників.

Наступний контроль здійснюється у  вигляді тематичних перевірок і  ревізій, може бути вибірковим і суцільним.

Тематичним перевіркам підлягає діяльність окремих відповідальних виконавців або окремі види обліково-операційної  роботи.