Порядок ведення касової книги і зберігання грошей в установах банків

 

 

Належність вкладень до першої (на продаж) групи обмежена календарним роком, після чого їх автоматично переводять у другу  групу цінних паперів — на інвестиції, а також навпаки. Це повинно здійснюватися  дуже рідко і лише за відповідною постановою Правління банку або наказом керівництва.

 

57.Порядок обліку розрахунків з персоналом

Виходячи зі спеціалізації  банку, структури його підрозділів, обсягів робіт і технічного облаштування визначають кількість працюючих, штатний розпис і на його основі, залежно від рівня кваліфікації та складності робіт, формується фонд основної й додаткової заробітної плати.

Прийом на роботу здійснюється на основі поданих заяв шляхом укладання  контрактів і наказу керівника банку  про призначення на посаду і розмір посадового окладу.

На кожного працівника відділ кадрів відкриває особову  картку, яка містить довідкові  дані, і призначена для відображення всіх службових переміщень під час  роботи її власника в банку.

У бухгалтерії банку  на кожного співробітника відкриваються особові рахунки для щомісячної реєстрації всіх видів нарахувань оплати праці і утримань з неї. Оплата нараховується на основі даних табеля обліку використаного часу про відпрацьований час, про чергову і адміністративну відпустки, хворобу, виконання суспільних обов'язків і т. п.

 

58.Специфіка  обліку прибуткових та видаткових  касових операцій

Касир після отримання  надісланих внутрішнім порядком прибуткових  касових документів перевіряє дату, наявність і тотожність зразкам  підписів операційних працівників, звіряє відповідність сум, указаних у документі цифрами і літерами, викликає особу, яка вносить гроші, і приймає готівку поаркушним перерахуванням. Після приймання грошей касир звіряє суму, вказану у прибутковому документі, з сумою фактично виявленою при підрахунку. У разі відповідності сум касир підписує об’яву, квитанцію і ордер до неї, ставить на квитанції печатку і видає її особі, яка внесла гроші. Ордер до об’яви касир надсилає відповідальному працівникові, який веде касовий журнал, а об’яву залишає в себе.

Якщо клієнтом гроші  до каси банку не були внесені, прибуткові документи касир повертає операційним  працівникам для з’ясування. Після  з’ясування на квитанціях за підписами  керівника і головного бухгалтера або їх заступників вказуються причини, з яких гроші не були внесені. У цих випадках операційний працівник відміняє (не підтверджує) відповідне бухгалтерське проведення в «операційному дні банку».

Видаткові касові операції комерційних банків оформляються видатковим касовим ордером або грошовим чеком. За грошовим чеком здійснюється більшість видаткових касових операцій — видача готівки на заробітну плату тощо. Видатковим касовим ордером оформляються внутрішньобанківські видаткові касові операції, видача позик індивідуальним позичальникам, пенсій, вкладів тощо. З метою безпеки у здійсненні видаткових касових операцій банку, крім операціоніста і касира, бере участь контролер. Для проведення видаткових касових операцій завідувач каси видає касирам під звіт готівку. Про отримані готівкові кошти касири розписуються в Книзі обліку прийнятих і виданих грошей (цінностей).

 

59.Облік цінних  паперів емітованих банком

Банк як емітент цінних паперів випускає цінні папери і  зобов'язується виконувати обов'язки, що випливають з умов їх випуску. Права і обов'язки щодо цінних паперів виникають з часу їх передання емітентом або його уповноваженою особою одержувачу (покупцю) чи його уповноваженій особі.

Акція засвідчує пайову участь у статутному фонді банку.

Банківські акції можуть бути виключно іменними. Обіг іменної акції фіксується у реєстрах власників іменних цінних паперів. За типом акції можуть бути простими та привілейованими. Привілейовані акції дають власникові переважне право на одержання дивідендів, але власники цих акцій не мають права брати участь в управлінні банком. Прості акції мають право голосу.

Привілейовані акції  можуть випускатися з фіксованою сумою дивідендів, яка визначається у процентах до їх номінальної  вартості і виплачується щорічно. Виплата  дивідендів за привілейованими акціями проводиться у розмірі, зазначеному в акції. Прості акції не мають фіксованої дивідендної ставки, і їх ринкова вартість може значно підвищуватись. Прості і привілейовані акції в бухгалтерському обліку відображаються окремо.

На сумарну номінальну вартість акцій акціонерам може видаватися сертифікат.

Акції оплачуються у  гривнях, а у випадках, передбачених статутом банку, також в іноземній  валюті. Незалежно від форми внесеного  вкладу вартість акцій за рахунками  капіталу виражається у гривнях.

 

60.Облік цінних  паперів в портфелях банку

Портфель цінних паперів — це згрупована інформація з обліку інвестицій у цінні па'

пери за їх видами і  призначенням з метою складання  фінансової звітності.

У торговому  портфелі обліковуються цінні папери, придбані банком для перепрода'

жу та переважно з  метою отримання прибутку від  короткотермінових коливань їх ціни

. До торгових цінних  паперів можуть бути віднесені  будь'які інші

цінні папери, що визначаються банком на етапі первісного визнання як такі, щодо

яких банк має намір  і змогу обліку за справедливою вартістю з визнанням переоцінки

через прибутки/збитки

У портфелі цінних паперів на продаж обліковуються акції, інші цінні папери з нефік'

сованим прибутком та боргові цінні папери, а саме:

• боргові цінні папери з фіксованою датою погашення, які банк не має наміру і/або змо'

ги тримати до дати їх погашення 

• цінні папери, які банк готовий продати у зв’язку із зміною ринкових відсоткових ста'

вок, його потребами,

• акції та інші цінні папери з нефіксованим прибутком, за якими неможливо достовірно

визначити справедливу  вартість;

• фінансові інвестиції в асоційовані та дочірні компанії, що придбані та/або утримують'

ся виключно для продажу  протягом 12 місяців;

• інші цінні папери, придбані з метою утримання їх у портфелі на продаж.

У портфелі до погашення обліковуються придбані боргові цінні папери з фіксованими

платежами або з платежами, що можна визначити, а також з  фіксованим строком пога'

шення. Боргові цінні  папери відносяться до портфеля до погашення, якщо банк має на'

мір та змогу утримувати їх до строку погашення з метою отримання процентного доходу.

 

61.Кореспондентські відносини між банками відкриття коресп.рахунків

У банківській практиці під кореспондентськими відносинами розуміють усі можливі

форми співпраці між  двома банками, що базуються на чесному і узгодженому виконанні

взаємних доручень.

У більшості випадків, встановлення кореспондентських відносин між банками

передбачає взаємне  або одностороннє відкриття кореспондентських  рахунків. Корес

пондентський  рахунок — рахунок, на якому відображаються операції списання і зараху

вання коштів, що виконує  один банк за дорученням іншого банку  на підставі кореспо

ндентської угоди. Розрізняють  два види таких рахунків: «лоро» та «ностро». Коли банк

відкриває кореспондентський  рахунок в іншому банку, то з позиції банку, що звернув

ся із заявою про відкриття, це буде рахунок «ностро», а з  точки зору банку, що відкрив

такий кореспондентський  рахунок, він буде рахунком «лоро».

Українські банки можуть установлювати кореспондентські відносини і відкривати

кореспондентські рахунки  в Національному банку України, інших вітчизняних та за

кордонних банках.

Порядок відкриття та режим кореспондентських рахунків в іноземній валюті регла

ментується Положенням про відкриття та функціонування кореспондентських рахунків

банків — резидентів та нерезидентів в іноземній валюті та кореспондентських рахунків

банківнерезидентів у  гривнях, затвердженим постановою Правління  НБУ від 26.03.98 р.

№ 118 (у редакції Постанови НБУ від 25.05.2000 р. № 209 із змінами).

Порядок реєстрації кореспондентських  рахунків банків, банківських об’єднань  та

здійснення контролю за кореспондентськими відносинами  регламентуються Прави

лами реєстрації кореспондентських  рахунків банків Національним банком України,

затвердженими постановою Правління НБУ від 15.08. 2001 р. № 343.

 

62.Облік доходів  за кредитними операціями

Від проведення операцій з кредитування банки отримують  комісійну винагороду та

процентний дохід, у  тому числі дохід у вигляді  амортизації дисконту. Окрім, цього  у ви

падку отримання коштів за кредитною заборгованістю, що була визнана банком безна

дійною, такі кошти відносяться  до доходів від повернення раніше списаних активів.

Процентні доходи від  наданих банком кредитів визнаються за відповідними рахунками

6 класу «Доходи» розділу 60 «Процентні доходи» із застосуванням методу ефективної

ставки  відсотка.

Нарахування процентів  за наданими кредитами здійснюється за номінальною про

центною ставкою, яка  передбачена умовами договору, і  відображається за рахунками з

обліку нарахованих доходів.

Умови нарахування та сплати процентів за наданими банком кредитами (дата нарахуван

ня, термін сплати за обумовлений  період, метод визначення умовної  кількості днів, період

розрахунку тощо), а  також неустойки в разі порушення  боржником зобов’язання визнача

ються договором між банком і контрагентом.

Будьякі різниці, що виникають  між сумою визнаних за ефективною ставкою відсотка

процентних доходів  та нарахованих за номінальною процентною ставкою доходів за кре

дитами, наданими за номінальною  вартістю, відображаються за рахунками з обліку неамортизованого дисконту (премії) у кореспонденції з рахунками з обліку процентних доходів.

Визнані банком доходи від  проведення кредитних операцій відображаються в бухга

лтерському обліку із застосуванням принципу нарахування та обачності.

Бухгалтерський облік  нарахованих доходів здійснюється не рідше одного разу на мі

сяць за кожною кредитною  операцією (договором) окремо.

 

 

63. Амортизація  основних засобів і нематер.активів  методика розрахунку

Амортизація — це систематичний розподіл вартості необоротних активів, яка амор

тизується, протягом строку їх корисного використання (експлуатації).

Нарахування амортизації необоротних активів передбачає визначення:

1) строку корисного  використання (експлуатації);2) вартості, що амортизується;

3) методу амортизації.

Строк корисного  використання — це очікуваний період часу, протягом якого не

оборотні активи будуть використовуватися підприємством  або з їх використанням буде

виготовлено (виконано) очікуваний підприємством обсяг продукції (робіт, послуг).

Вартість, яка  амортизується — це первісна або переоцінена вартість необоротних ак

тивів за вирахуванням їх ліквідаційної вартості. Під останьою розуміють суму коштів

або вартість інших активів, яку підприємство очікує отримати від реалізації (ліквідації)

необоротних активів  після закінчення строку їх корисного  використання (експлуата

ції), за вирахуванням витрат, пов’язаних з продажем (ліквідацією).

Метод амортизації — це модель, за якою корисність необоротного активу, як очіку

ється, буде спожита.

Амортизацію основних засобів банки нараховують із застосуванням таких методів:

• прямолінійного;• зменшення залишкової вартості;• прискореного зменшення залишкової вартості;

• кумулятивного;• виробничого.

Амортизація інших необоротних  матеріальних активів нараховується за прямоліній

ним або виробничим методом.

Прямолінійний метод — це метод, за яким річна сума амортизації визначається

діленням вартості, яка  амортизується, на строк корисного  використання об’єкта ос

новних засобів.

Метод зменшення залишкової вартості — це метод, за яким річна сума амортизації

визначається як добуток  залишкової вартості об’єкта на початок  звітного року або пер

вісної вартості на дату, з якої починається нарахування  амортизації, та річної норми

амортизації. Річна норма амортизації (у процентах) обчислюється як різниця між оди

ницею та результатом  кореня ступеня кількості років  корисного використання об’єкта

в результаті ділення  ліквідаційної вартості об’єкта  на його первісну вартість.

Метод прискореного зменшення залишкової вартості — це метод, за яким річна сума

амортизації визначається як добуток залишкової вартості об’єкта  на початок звітного

року або первісної  його вартості на дату, з якої починається  нарахування амортизації,

та річної норми амортизації, яка обчислюється залежно від строку корисного викорис

тання об’єкта, і подвоюється.

Кумулятивний  метод — це метод, за яким річна сума амортизації визначається як добу

ток вартості, що амортизується, та кумулятивного коефіцієнта. Кумулятивний коефіцієнт

розраховується діленням кількості років, що залишаються до кінця строку корисного вико

ристання об’єкта  основних засобів, на суму числа років  його корисного використання.

 

64.Особливості  обліку нарахування зарплати  та розрахунків з працівниками  банку

Нарахована оплата праці включається до складу адміністративно-управлінських витрат (дебет рахунку № 740 «Витрати на утримання персоналу», відповідний субрахунок), премії за виробничі досягнення — також до складу зазначених витрат, а інші — за рахунок фондів економічного стимулювання і кредиту рахунку № 3652 «Нарахування працівникам банку за заробітною платою». За рахунок фондів стимулювання надається матеріальна допомога, видаються подарунки, сплачуються медичні послуги і харчування. Їх обліковують на особових рахунках окремо, з метою надання інформації податковим органам про сукупний дохід кожного працівника.

Щомісячно бухгалтерія  здійснює всі розрахунки щодо нарахування  оплати праці та утримання як податків, так і аліментів, погашення виданих  кредитів, недостач, різних штрафів, відрахувань у пенсійний фонд тощо. Одночасно з нарахуванням оплати праці бухгалтерія здійснює також нарахування обов'язкових платежів у різні державні фонди: соціального страхування — 37,5 %, фонд зайнятості — 1%, фонд ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи — 5 %. Усі обов'язкові нарахування до зазначених фондів, поряд з заробітною платою, включаються у витрати основної діяльності банку (собівартість банківських послуг), рахунок № 740 «Витрати на утримання персоналу»,