Податкова політика України в умовах ринкової економіки

Так, наприклад, в США, Японії, Великобританії, Канаді переважають  прямі, а у Франції – непрямі  податки.

Як свідчить практика, існує  залежність співвідношення прямих і  непрямих податків від таких факторів, як життєвий рівень населення країни, рівень його ку3льтури, існуючі традиції в оподаткуванні та шляхи вдосконалення  механізму стягнення податків, зборів та обов’язкових платежів, властивості системи оподаткування мінімізувати ухилення від їх сплати.

Так, суттєві масштаби непрямого  оподаткування у Франції, Німеччині, Італії обумовлені особливостями соціально-економічної  політики, яка проводиться в цих  країнах.

Прямі податки ставлять рівень оподаткування в пряму залежність від рівня доходів платника. Ці податки вважаються найбільш справедливими. Пряме оподаткування  дозволяє перекласти основний податковий  тягар на багаті верстви населення.

Тим не менше непряме оподаткування  широко застосовується в багатьох системах оподаткування розвинених країн  світу. Так, зокрема, в таких країнах, як Німеччина та Франція, непрямі  податки традиційно відіграють провідну роль.

Значна роль непрямих податків у багатьох країнах викликана  їх високою фіскальною ефективністю та можливістю забезпечення рівномірності  надходження платежів до бюджету.

Однією з найважливіших  причин розвитку непрямого оподаткування  в країнах-членах Європейського  Союзу поряд з історичними  традиціями в оподаткуванні є  політика уніфікації систем оподаткування  країн ЄС.

Результатом такої політики в країнах ЄС стало наближення методів стягнення непрямих податків. У той  же час в галузі прямого  оподаткування цим країнам надається  більша самостійність.

Соціально-економічна політика держав спрямовується на вирішення  існуючих у країнах соціальних проблем. Запровадження пільг в оподаткуванні  доходів фізичних осіб проводиться  регулювання соціальних процесів у  країні.

При цьому значна частина  соціальних видатків перекладається  на приватні та державні компанії, що також  впливає на співвідношення прямих і  непрямих податків.

Важливою особливістю  систем оподаткування розвинених  країн світу є структура прямих податків. Вона відображає залежність співвідношення податку на доходи корпорацій та податку на доходи фізичних осіб від структури національного  доходу.

В таких країнах, як США, Великобританія, Франція, Італія, Канада, Японія, доля оподаткування  доходів фізичних осіб в податкових надходженнях перевищує долю податку  на доходи корпорацій.

Системи податків у розвинених країнах багатогранні та розгалужені. Вони включають в себе федеральні або загальнодержавні податки, податки регіонів та місцеві податки. Ступінь оподаткування в Європі вище, ніж в Північній Америці. Так, питома вага обов’язкових платежів по відношенню до ВВП в США становить близько 30%, Канаді – 34%, Франції, Бельгії, Нідерландах, Швеції – більше 40%, Німеччині – 38%.

У західних країнах через  податки вирішуються проблеми екології.

На сьогодні в Німеччині  податок на автомобілі залежить від  двох факторів. Це, зокрема, об’єм циліндра двигуна (потужність двигуна) та наявність  каталізатора. Власники менш потужних автомашин, які оснащені каталізаторами, від податку взагалі звільнені.

Диференційовані податки  на автотранспорт, які враховують екологічну чистоту двигуна, запроваджені в  США в семидесятих  роках і активно застосовуються і сьогодні.

Тепер розглянемо основні  засади податкової політики окремих  країн світу.

Податкова система Сполучених Штатів Америки в сучасному вигляді відповідає завданням не просто фіскальним – забезпечувати надходження доходів до федерального бюджету, бюджетів штатів та місцевих бюджетів, а й служить інструментом розвитку економіки держави.

При розвинених ринкових відносинах, вільному підприємництву в США невід’ємною  складовою господарського механізму  є державне регулювання, основним інструментом якого є податкова політика.

До регулювання економіки, крім федеральних властей, активно  залучаються й місцеві органи управління. Вони володіють значними власними джерелами фінансових ресурсів, обсяги яких, до речі, за останні 15-20 років  у США суттєво зросли. В країні існує більш як 83 тисячі місцевих органів управління, які мають  власну фінансову базу.

Проблема формування дохідної частини бюджетів різних рівнів у  США знаходиться на першому місці.

За допомогою суто економічних  регуляторів, до яких належить й оподаткування, держава примушує приймати такі рішення  в господарській діяльності, які  в найбільшій мірі забезпечують суспільні  потреби. Крім виконання фіскальної функції система оподаткування  служить інструментом економічного впливу на суспільну виробництво, його структуру, динаміку розвитку та розміщення.

Згідно з конституційним принципом федералізму повноваження щодо стягнення податків у США  мають: федеральний уряд, уряди штатів та органи місцевого самоврядування.

Кожен штат має свою  податкову  систему, над  якою законодавчі збори  штату здійснюють певну юрисдикцію; федеральний уряд не має права  втручатись в цю сферу. Хоча податкові  системи штатів мають подібні  риси, проте в двох цілком однакових  систем немає. тому податкові тягарі в кожному штаті не однакові. До 50% податкових надходжень штатів складають  загальний і вибіркові податки  з продажу, що є фіксованою надбавкою  до роздрібної ціни більшості товарів  та послуг, які реалізуються на території  даного штату (розмір податку обов’язково  вказується в кожному торговому  чеку або  квитанції за послуги). Середня величина податку з продажу  по країні становить трохи більше 4%. Приблизно 35% податкових надходжень складають збори від прибуткових  податків з населення штатів і  податків на прибутки корпорацій.

У цілому на рівні штатів непрямі податки (податки на споживання) становлять до 60% усіх доходів. Ці  податки постійно піддаються критиці з боку платників податків через регресивний характер. Однак, з погляду властей, прямі податки мають перевагу в простоті збору їх. Це справді так,  тому що покупець товару ніяк не може ухилитися від сплати податку з продажу: йому просто не продадуть товар. У той же час механізм збору, наприклад, прибуткових податків у штатах вкрай складний через високу мобільність працездатного населення. Багато американців живе в одному штаті, а працює в іншому. Оскільки прибутковий податок, як правило, утримується із заробітної плати за  місцем роботи, а розмір цього податку в двох сусідніх штатах може значно відрізнятися  (в 6 штатах його зовсім немає), нерідко виникають заплутані ситуації.

Основу бюджетних органів  місцевого самоврядування становлять податки на майно (з нерухомої  власності) – більш як 80% усіх надходжень.

Податки, що стягуються федеральним  урядом, однакові на всій території  країни і є основою формування доходів федерального бюджету. Федеральне оподаткування є переважно прямим, питома вага непрямих податків незначна.

Головне місце у федеральній  податковій системі США посідають  три податки:

• індивідуальний прибуток;
• на соціальне страхування;
• на прибуток корпорацій.

Сукупний  збір від цих  податків становить більше 90% доходів  федерального  бюджету. Крім того, на федеральному рівні діє кілька акцизних податків, тобто вибіркових податків з продажу (на бензин, тютюнові вироби, алкогольні напої) та податок на спадщину і дарування.

Федеральний індивідуальний прибутковий податок стягується з усього працездатного населення  США. Ним оподатковуються практично  всі види доходів, які можуть бути одержані населенням: заробітна плата  і допомога; прибуток від приватної  підприємницької діяльності; відсотки за внесками в кредитно-ощадні установи; дивіденди; рента; допомога по безробіттю, що виплачується приватним компаніям. Не підлягають оподаткуванню  доходи від  відсотків, які отримують утримувачі деяких видів цінних паперів, що  випускаються урядами штатів. Частково оподатковуються пенсії та допомога з соціального страхування.

Кожний платник податків має право на ряд знижок і відрахувань  із свого валового доходу перед нарахуванням податку. Перш за все, існують так  звані персональні відрахування.

Окрім персональних відрахувань, платники податків мають право робити ряд цільових знижок із свого доходу, який підлягає оподаткуванню. Найбільше  значення мають п’ять статей таких  знижок.

У такий спосіб дозволяється вираховувати із валового доходу частину  витрат на лікування та інше медичне  обслуговування, яке перевищує 7,5% цього  доходу за минулий рік.

Значна частина американців  купує приватні житлові будинки  на виплату, використовуючи спеціальний  банківський кредит, що надається  на строк до 30 років, але під високі річні відсотки. Виплати цих відсотків  також вираховується із річних доходів. Крім того, дозволяється вираховувати частину виплат відсотків за споживчим  кредитом. Вираховуються із річного  доходу кошти, виплачені у формі  податків штатним і місцевим органам  влади, а також пожертвування  всіляким неприбутковим організаціям, головним чином, - релігійного та добровільного  спрямування. Замість того, щоб робити всі ці знижки за статтями, платник  податків на свій  вибір має право  застосовувати так звану стандартну знижку, розмір якої залежить лише  від сімейного стану, але не від  величини доходу або яких-небудь статей витрат.

Після того, як платник податків зробив усі дозволені законом  вирахування із свого валового річного  доходу, сума, яка залишилася, безпосередньо  оподатковується прибутковим податком. Другим за значенням із федеральних  податків є податок на соціальне  страхування,  що стягується лише з  доходів від заробітної плати  і дарування. Цей податок має  ряд специфічних рис. Перш за все, він стягується в рівних частинах з робітників, наймодавців та підприємців. Це означає, що підприємець сплачує за кожного зайнятого в нього на підприємстві суму, яка дорівнює розміру податку, що стягується з даного робітника. До того ж податком на соціальне страхування оподатковується не вся зарплата, а лише частина її до певного рівня, встановленого в законодавчому порядку.

Збори від цього податку  за законом визначено винятково  для виплати пенсій престарілим, інвалідам, сім’ям, котрі втратили годувальника, і можуть бути використані  на інші заходи.

Третім великим федеральним  податком є податок на прибуток корпорації. Ним оподатковується валовий  перерозподільний прибуток корпоративного бізнесу. Прибуток у розмірі 50 тис. дол. оподатковується за максимальною ставкою  – 34%.

Збір податків в умовах надзвичайно високої правової регламентації  економічної і фінансової сфер є  дуже складним завданням.

З офіційного погляду, система  сплати податків у США базується  на принципі добровільності. Проте  можна вважати, що таке твердження цілком відповідає дійсності. З одного боку, все працездатне населення країни щорічно заповнює податкові декларації, в яких докладно підраховується одержаний  прибуток і розмір податку, котрий необхідно  сплатити. З іншого – обов’язок  громадянина, що має певні доходи, - сплачувати податки, і це недвозначно  зафіксовано в законі. Відмова  від “добровільної” сплати податків або приховування частини доходів  може потягти за собою покарання  аж до ув’язнення. Добровільність у  даному випадку розуміється в  такому значенні, що держава в особі  її фінансових органів не бере на себе турбот щодо підрахунку доходів громадян, а надає можливість робити це їм самим, залишаючи за собою лише функцію  контролю та перевірки.

Однак на практиці з усіх, хто працює за наймом, прибутковий  податок і податок на соціальне  страхування утримується безпосередньо  із заробітної плати та допомоги їхніх  роботодавців.

Підприємці утримують  прибутковий податок із своїх  робітників та службовців за ставками, трохи нижчими номінальних. При  цьому підприємець зобов’язаний щорічно видавати кожному робітнику  особливу квитанцію, яка підтверджує  розмір його зарплати і утриманих  з неї податків. Копії цих квитанцій  підприємцями пересилаються на федеральні податкові депозити – особливі банківські рахунки, що контролюються міністерством  фінансів. Через систему федеральних  податкових депозитів збирається майже 70% усіх федеральних податків, у т. ч. 100% суми податків на соціальне страхування.

В  американців правило  – всі контакти з урядом та  іншими установами здійснюються в основному  через пошту, в тому числі і  відправлення податкових декларацій. Лише в деяких випадках платник податку  йде до податкового інспектора і  подає йому документи.

Сплата податків у США  є обов’язком, з яким кожному  потрібно рахуватись, тому що, за чинним законодавством, навіть за неправильно  заповнену податкову декларацію може бути накладено штраф до 1 тис. доларів. Кожний американець зобов’язаний підрахувати всі свої прибутки за минулий рік, визначити за спеціальною  таблицею суму податку, акуратно заповнити  формуляр 1040 і відправити його разом  із чеком на відповідну суму до податкового  бюро. У звіті потрібно відобразити  всі види доходів: заробітну плату, всякі  прибутки від ділової активності та банківських операцій, а також  інші наявні надходження аж до чайових. Із цієї суми відраховуються витрати  на медичне обслуговування, добродійні пожертвування, добровільні внески у філантропічні фонди, грошові  відрахування дитячим, релігійним, культурним, правозахисним, освітнім і науковим організаціям. До анкети 1040 додається  таблиця, за якою можна визначити, скільки  потрібно платити. Суми кожний міняються  і, як правило, в сторону підвищення.

Ухилитися від сплати податків дуже складно, а точніше, практично  неможливо, але до зменшення суми прагне багато платників. Є різноманітні законні та напівзаконні способи, що допомагають наблизитися до цієї мети. Одні відраховують  від суми, призначеної для сплати податків, кошти, витрачені на широко тлумаченні представницькі витрати, інші вдаються до маніпуляції своїм капіталом, щоб одержати пільги, якими перемінюються капіталовкладенням в якісь проекти або програми, треті використовують з вигодою для себе інфляцію, спекулюють цінними паперами.