Податкова політика України в умовах ринкової економіки

Такі основні параметри  структури та механізму функціонування федеральної податкової системи  США.

Не менш жорсткою є податкова  система Норвегії. Кожен працюючий  норвежець зобов’язаний до 31 січня  подати  в податкову контору  своєї комуни декларацію. Інакше, хто  прислав її із запізненням, заплатить  значний штраф, а  якщо зовсім не надіслав декларацію, то штраф буде ще більшим. Однак перед цим податковий інспектор разом з представником  відділу поліції з економічних  злочинів оцінить у правопорушника будинок, поспілкується з його роботодавцем і перевірить факт отримання зарплати, звернеться в банк, де зберігаються  кошти такого платника податків, наведе інші довідки і на свій розсуд складе декларацію. Складена податковим інспектором  декларація буде не на користь платника. Але головне те, що вона буде надіслана  до суду, який встановить розмір  штрафу і строк сплати податку. Як бачимо, ухилитися в Норвегії від подачі декларації неможливо. Неможливо ще й тому, що кожен норвежець має  свій персональний номер у так  званому Реєстрі населення, згідно з яким він повинен зареєструватися  у податковому відомстві тієї комуни, де він проживає. без цього  неможливо влаштуватися на роботу. В кінці року  органи комунальної  влади надсилають кожному платнику бланк декларації про доходи –  бланк ”доносу самого на себе”, який слід заповнити і повернути  в податкову контору до 31 січня. Якщо все правильно, то на підставі суми доходів інспектор нараховує  суму податку і особливим листом кожний платник податків  повідомляється про це.

Якщо в декларації знайдено помилку й інспектор робить висновок, що помилка умисна, то може статися, що штраф за таку помилку складе половину всієї суми податку. Поняття  умисна помилка може тлумачитися  суб’єктивно.

Інформація про доходи перевіряється, що називається, за шаблоном. Щорічно обробляється близько 3 млн. декларацій. Однак декілька декларацій   кожна податкова контора перевіряє  дуже старанно. Якщо буде встановлено  порушення, то такі декларації надсилаються до поліції з економічних злочинів. Ухилення від сплати податків або  приховування доходів у Норвегії є дуже серйозним правопорушенням, за яке в особливих випадках може настати покарання у вигляді  позбавлення волі на строк до п’яти  років.

Приховання доходів у  Норвегії може негативно вплинути на кар’єру політика або державного діяча.

У Норвегії є три головні  категорії податків.

Перша категорія – це так званий соціальний внесок, який вираховується з річної зарплати. Терпимим його, в більшій чи меншій мірі, можна вважати з річної зарплати до 267 тис. крон (42 тис. доларів). Усе, що отримано більше цього, оподатковується прогресивним податком. При високій зарплаті цей податок сягає максимально 49,8% зарплати (до 1992 року максимальний розмір його був 80%).

Друга категорія  – податок на загальний доход. Загальний доход становить суму всіх грошових надходжень. Це зарплата (таким чином, з урахуванням соціального внеску зарплата оподатковується двома видами податками); гонорари; пенсія за старістю чи по догляду за дитиною; можливі виграші в лотерею; цінні подарунки.

Важливою частиною загального доходу вважається наявність власного житла. Причому доход від наявності  власного житла можна назвати  умовним. Його як такого насправді може й не бути, якщо житло не здається в оренду. Іншими словами, стягується податок за можливість заробляти  на власному житлі. За місцевим положенням, якщо будинок (або дача) коштує менше 451 тис. крон (72 тис. доларів), податок становить 2,5% вартості житла. Якщо ж будинок коштує більше 451 тис., то податок становить 2,5% того, що перевищує 451 тис.

Крім того, в загальний  доход записується прибуток від  сільськогосподарського використання власної землі, від використання власної частини лісу, від риболовства  та полювання, а також прибуток від  будь-якого виду бізнесу і річні  проценти з банківського вкладу. Доходом  вважається також наявність службового автомобіля, який використовується в  особистих потребах.

Важливим пунктом декларації про доходи є стаття, куди платник  податку записує свої витрати, які  дозволяють зменшити суму загального доходу, що підлягає оподаткуванню. Якщо людина довго хворіла і витрачала  гроші на ліки, якщо вона пенсіонер  або оплачувала послуги адвоката, якщо в сім’ї є діти чи якщо вона більше двох годин на власній машині добирається до роботи й назад, їй гарантовано зниження податку, тільки все це треба задокументувати.

Третя категорія – так  званий податок на “багатство”, яким вважається: сума на рахунках у норвезьких та іноземних банках; кошти готівкою та чеки; акції підприємств й інші цінні папери. крім того, сюди входить  абсолютна ринкова вартість житла  та приміських будинків, що є у приватній  власності, земельних чи лісних угідь, приватних промислових підприємств, автомобілів, всіляких морських та річкових суден.

“Багатство” вважається меншим на ту суму, яку громадянин винен, наприклад, у формі частини загального боргу  житлового кооперативу, у формі  боргу банку чи підприємству. У  бланку декларації про доходи є спеціальна графа борг. Сума цієї графи відраховується від суми “багатства”. З отриманого результату відраховується податок  на “багатство”.

Франція – найбільш оподатковувана країна серед європейських держав. При цьому більшу  частину податків у Франції становлять невидимі податки. Так, кожний пакет цукру або пачка цигарок оподатковуються своїм податком. Ставки податків постійно зростають.

Щорічно, в лютому, французи отримують податкову анкету, яку  вони мають заповнити й надіслати  до податкових органів до вказаної в анкеті дати. При запізнені вони обкладаються 10-відсотковою надбавкою  на податок. Через місяць платник  податку отримує повідомлення про  те, яку суму податку необхідно  сплатити за минулий рік з відображенням  дати внесення першої третини. Запізнення знову приводять до 10-відсоткового штрафу.

Підрахована податковим управлінням  сума не є кінцевою. Податкові інспектори постійно перевіряють дані на предмет  не задекларованих доходів. При виявленні  правопорушень з платника податків стягується більш значний штраф. У разі незгоди з рішенням податкових органів та внесення до зазначеної дати визначеної суми матеріали передаються  судовому виконавцю. Якщо й після  цього платник відмовляється  сплатити нараховану суму, то виконавець прийде і опише все, що вважатиме  за необхідне, крім знарядь праці. Єдині  послаблення – це те, що під час  опису ще можна сплатити всю суму боргу. Тоді майна не позбавляють, але  борг сплачується вже з відповідним  штрафом і неустойкою судовому виконавцеві. Більше того, можна протягом декількох  днів (строк вказується) викупити конфісковане майно. після зазначеної дати все  описане продають “з  молотка”.

Ухилення від сплати податків – основний вид правопорушень  у сфері оподаткування. До них  відносять: неподання в податкові  установи інформації про доходи, приховування реальних доходів шляхом внесення неправильних або перекручених відомостей у документи, використання підроблених документів.

Приховування або перекручування інформації про доходи шляхом  обману, шахрайства або підробки, як правило, належить до злочинних дій.

Законодавством більшості  країн за такі дії передбачається кримінальна відповідальність у  вигляді штрафу або позбавлення  волі від 1 до 5 років. Крім того, у Франції, наприклад, однаково карається як  закінчений злочин, що проявляється у  викривленні або приховуванні даних, істотних для оподаткування, так  і замах на такий злочин. У США  відповідальність настає навіть за спробу уникнути сплати податків. Податкові  злочини належать  до категорії  діянь, які дуже важко викрити  і розслідувати. Тому в багатьох країнах передбачено особливий  порядок їх розслідування і судового розгляду.

РОЗДІЛ 2. ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ ПОДАТКОВОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ В УМОВАХ ПЕРЕХОДУ ДО РИНКОВОЇ ЕКОНОМІКИ.

2.1  Головні напрямки здійснення податкової політики на сучасному етапі розвитку.

Питання податкової політики постійно обговорюється як економістами, так і політиками. Разом з тим, у світі ще не знайдено підходу до побудови такої податкової системи, яка б повністю задовольнила і державу, і платника податків.

Податкова політика, і, як наслідок, податкова система кожної держави  — одна з головних складових формування і розвитку економіки. Вона визначає умови і рівень розвитку держави, її соціальної сфери, обороноздатності, внутрішньої і зовнішньої політики. Впливають на неї і географічне положення країни, і традиції народу. Ось чому податкова система повинна будуватися з урахуванням багатьох факторів, які в тій чи іншій мірі можуть впливати на результати її функціонування. При всьому цьому податкова політика повинна забезпечити вирішення двоєдиного завдання:

• з одного боку, встановлення оптимальних податків, які не будуть стримувати розвиток підприємництва;
• з другого боку, забезпечення надходження до бюджету коштів, достатніх для задоволення державних і соціальних потреб.

Перехідні процеси в нашій  країні проходять надзвичайно складно і неоднозначно, а іноді й болісно. У таких умовах не вдалось обійтись без помилок, упущень і прорахунків. Тут впливали як суб'єктивні, так і об'єктивних причини, позначився брак досвіду та кваліфікованих кадрів, науково-практичних розробок у сфері розвитку податкової системи перехідного періоду.

Становлення системи оподаткування  неминуче пов'язане з питанням про її вдосконалення, оптимізацію.

Останнім часом питання  оподаткування опинилися в центрі уваги наукової і громадської думки. Особливо сьогодні, в пошуках шляхів виходу з економічної кризи, назріла необхідність податково-бюджетного регулювання в Україні замість проведення суто фіскальної податкової політики. Крім цього, сьогодні доводиться на державному рівні визнати гостроту проблеми оподаткування, пов'язаної з надмірністю податкового тягаря. Останній і є однією з причин фінансової нестабільності підприємств, зменшення сукупного попиту і поглиблення економічної кризи.

Щоб здійснити реальну  розбудову нашої економіки через призму соціально-ринкової спрямованості й соціального добробуту, треба не вдосконалювати розподіл і перерозподіл валового внутрішнього продукту, а налагодити виробництво і не заважати відродженню вітчизняного виробника.

У сучасних умовах спад економічних  показників означає втрату ринку  як світового, так і внутрішнього. При цьому наявні прогалини миттєво  і безперешкодно заповнюються товаровиробниками — конкурентами з інших країн.

Слід нагадати, що сьогодні в Україні діє понад 28 законів, які регулюють порядок обчислення і сплати різних видів податків і відрахувань. Усього чинним законодавством передбачено 20 загальнодержавних податків, зборів і відрахувань і 14 місцевих податків та зборів.

Конституція України закріпила  положення про те, що система оподаткування  встановлюється тільки законами України. Це положення вимагає приведення усього податкового законодавства у відповідність до Конституції України і водночас — це досить зручний момент для вдосконалення системи оподаткування.

Чинна податкова система  зазнає нищівної критики як у наукових колах, так і з боку підприємців, політичних діячів, депутатського корпусу. Однак стає дедалі очевиднішим, що ця критика базується на емоційних, поверхневих факторах економічної дійсності. Відсутній глибокий аналіз фінансових зв'язків в економіці, потреб держави у фінансових ресурсах для виконання нею функцій із регулювання темпів і пропорцій розвитку економіки, підтримання на належному рівні суспільного добробуту, обороноздатності, систем державного управління.

На будь-якому етапі  розвитку держави існує межа зниження витрат бюджету і рівня його дефіциту, перевищувати який економічно недоцільно. Зниження рівня оподаткування, як показав досвід проведення податкових реформ у розвинутих країнах, не супроводжується швидким зростанням податкових надходжень до бюджету через уповільнену реакцію економічних суб'єктів на зниження податків. Воно швидко не впливає і на темпи економічного зростання. За оцінками різних економіко-математичних моделей, розрахованих на країни з розвинутою ринковою економікою, тривалість зовнішнього лагу — з моменту зміни податкової політики до зростання доходів бюджету — становить 2,5-3 роки. Зміни ж у темпах економічного зростання проявляються ще пізніше.

За допомогою певної податкової політики можна регулювати такі соціально-економічні процеси, як обсяг виробництва, зайнятість, інвестиції, розвиток науки і техніки, структурні зміни ціни, зовнішньоекономічні зв'язки, рівень життя населення, рівень споживання певних матеріальних благ тощо.

Якими б великими не були потреби у фінансових засобах, необхідних для забезпечення витрат держави, податки не повинні підривати зацікавленість платників у господарській діяльності. Надмірні податки, по-перше, зумовлюють звуження податкової бази внаслідок зменшення обсягів виробництва і доходів, а отже, призводять до зменшення надходжень до державного бюджету; по-друге, породжують такі явища, як приховування доходів від оподаткування.