Управління якістю промислової продукції на прикладі АТ «АТП-16363"

 

2.2. Планування, контроль  і аналіз процесів управління якості на промислових підприємствах

 

Планування якості – це діяльність, яка встановлює цілі і вимоги до якості та застосування елементів системи управління якістю. Планування якості поширюється на конкретні показники продукції (послуг), процеси системи управління [16].

Під плануванням якості продукції (послуг) розуміється встановлення обґрунтованих завдань по її випуску з необхідними значеннями показників якості на заданий момент чи протягом заданого інтервалу часу.

Планування підвищення якості повинне спиратися на науково обґрунтоване прогнозування потреб внутрішнього і зовнішнього ринку. При цьому велику роль у правильному обґрунтуванні планів підвищення якості здобувають використання даних про фактичний рівень її якості.

Плани підвищення якості повинні забезпечуватися необхідними матеріальними, фінансовими і трудовими ресурсами, а плановані показники і заходи щодо підвищення якості ретельно улаштовуватися розрахунками економічної ефективності.

До основних завдань планування підвищення якості продукції відносяться:

− забезпечення випуску продукції з максимальною відповідністю її властивостей існуючим і перспективним потребам ринку;

− досягнення і перевищення технічного рівня і якості кращих вітчизняних і закордонних зразків;

− встановлення економічно оптимальних завдань по підвищенню якості продукції з погляду їхнього ресурсного забезпечення і запитів споживачів;

− збільшення випуску сертифікованої продукції;

− поліпшення окремих споживчих властивостей продукції, що уже випускається, (надійності, довговічності, економічності й ін.);

− своєчасне скорочення виробництва неконкурентоспроможної продукції;

− забезпечення строгого дотримання вимог стандартів, технічних умов і іншої нормативної документації, своєчасне впровадження знову розроблених і перегляд застарілих стандартів;

− розробка і реалізація конкретних заходів, що забезпечують досягнення заданого рівня якості;

− збільшення економічної ефективності виробництва і використання продукції поліпшеної якості.

Планування підвищення якості продукції базується на загальних принципах планування і застосуванні методів планування. До загальних принципів планування відносять:

− сполучення централізованого керівництва із самостійністю підрозділів;

− пропорційність, тобто збалансований облік ресурсів і можливостей підприємства;

− комплексність (повнота) – взаємопов’язання всіх сторін діяльності підприємства;

− деталізація – ступінь глибини планування;

− точність – ступінь допусків і відхилень параметрів плану;

− простота і ясність – відповідність рівню розуміння розроблювачів і користувачів плану;

− безперервність – цілісність тимчасового простору планування;

− еластичність і гнучкість – можливість використання резервів і облік альтернатив;

− науковість – облік у плануванні новітніх досягнень науки і техніки, вимог перспективних стандартів, потреб ринку (як існуючих, так і перспективних);

− економічність – ефективність планової діяльності з позицій співвідношення (цільовий результат)/витрати.

До методів планування відносять [25]:

– розрахунково-аналітичний, заснований на розчленовуванні виконуваних робіт і угрупованню використовуваних ресурсів по елементах і взаємозв'язкам, аналізі умов найбільш ефективної їхньої взаємодії і розробці на цій основі проектів планів;

– експериментальний (досвідчений) – проектування норм, нормативів і моделей підсистем керування підприємством на основі проведення і вивчення вимірів і досвідів, а також обліку досвіду менеджерів, плановиків і інших фахівців;

– звітно-статистичний – розробка проектів планів на основі звітів, статистики й іншої фактичної інформації, що характеризує реальний стан і зміну характеристик підсистем керування.

У плановій діяльності по забезпеченню необхідного рівня якості застосовуються і специфічні види робіт:

− аналіз вимог споживачів;

− вивчення попиту;

− аналіз рекламацій;

− облік вимог перспективних стандартів і результатів НДР;

− вивчення патентної інформації;

− облік змін вимог до сертифікації продукції;

− здійснення планових розрахунків;

− ув'язування планових заходів.

Планування погоджує плани підрозділів підприємства з його загальною стратегією й оперативними задачами. Задачі планування – це формування системи планів і показників оцінки їхнього виконання.

Однією з основних функцій управління якістю на підприємстві є контроль. Організація системи контролю дозволяє у фіксовані моменти часу відповісти на два питання: де стосовно мети знаходиться керована система і які зусилля доцільно використовувати, щоб у час, що залишився, поставлена мета була досягнута.

Контроль якості – це діяльність, що включає проведення вимірів чи оцінки однієї або декількох характеристик керованого об'єкта і зіставлення отриманих результатів із установленими вимогами [17].

Основні вимоги до проведення контролю:

− контроль повинний бути всеосяжним;

− контроль повинний бути операційним, тобто здійснюватися в кожній ланці процесу формування якості;

− проведення тільки над вимірюваними явищами;

− система контролю повинна бути простою;

− безперервність у часі, щоб вчасно впливати на визначені характеристики об'єкта.

Контроль якості на підприємстві включає:

1. Відстеження, що полягає у фіксації показань індикаторів і порівнянні їх з цільовими значеннями.

2. Контролювання, що полягає в забезпеченні стабільного виходу (із припустимими відхиленнями) на контрольованому етапі процесу при несподіваній зміні вхідних характеристик ресурсів чи процесу.

3. Самоконтроль, виконуваний операторами процесу (власниками процесу, зазначеними в результаті його ідентифікації), що повинні:

— знати необхідні параметри якості виходу процесу незалежно від того, на якій його операції вони працюють;

— мати засоби і знання для перевірки відповідності вимогам специфікації;

— знати, де і як виконати коригувальні дії для проведення процесу відповідно до вимог специфікації;

— уміти виявляти й усувати всі причини невідповідності на своїй операції без перекладання рішення цього питання на керівника процесу. Керівник (менеджер) процесу потрібний тільки іноді, коли в процесі виникають труднощів, що не дозволяються виконавцем. Однак у цьому випадку задача менеджера не тільки вирішити проблему, але і передбачити поліпшення процесу, що виключає поява цієї проблеми надалі чи самостійне рішення дозволяє, що виконавцю приймати.

Попереджувальні дії є виявленням можливих невідповідностей і усуненням їх причин з метою попередження повторного виникнення.

Вироблення попереджувальних впливів полягає в пошуку потенційно можливих проблем і удосконалюванні процесів з метою попередження виникнення цих проблем.

Коригувальні впливи є вирішенням виниклої проблеми шляхом усунення причин невідповідностей продукції (послуг) встановленим вимогам з метою недопущення їхнього повторного виникнення.

Для аналізу рівня якості різних процесів використовуються статистичні методи. У виробництві розрізняються дві області застосування статистичних методів:  при регулюванні ходу технологічного процесу з метою утримання його в заданих рамках; при прийманні виготовленої продукції.

Для аналізу результатів контролю якості використовуються сім, так званих, статистичних методів чи інструментів: розшаровування (стратифікація) даних; графіки; діаграма Парето; причинно-наслідкова діаграма; контрольний листок і гістограма; діаграма розкиду; контрольні карти.

Контрольні карти використовують для оцінки того, знаходиться чи не знаходиться досліджуваний процес у статистично керованому стані. На одній карті може бути відображений тільки один показник, що змінюється в часі. Для одночасного аналізу декількох показників їх необхідно привести до одного параметра. Для досить надійного статистичного аналізу, кількість крапок повинна бути досить великою, від 30 і вище. Однак на практиці для орієнтування можливі використання і менші вибірки, але не менш 12-15 значень.

 

3. Мотивація якості на на АТ «АТП-16363»

 

Успішність і ефективність досягнення поставлених задач у системі управління якістю залежить від людського фактора – усіх зацікавлених осіб: споживачів (наскільки вони зацікавлені у співробітництві), вищого керівництва і персоналу підприємства (наскільки вони зацікавлені в досягненні якості як кінцевого результату роботи підприємства).

Концептуальне розуміння мотивації якості на підприємстві, насамперед, передбачає встановлення сутності цього поняття.

Мотивація в системі менеджменту якості на підприємстві, повинна включати три елементи, що відбивають суб’єктно-об’єктні взаємодії: споживач, організація (підприємство) і виконавець.

Процес мотивації можуть здійснювати:

− по-перше, споживачі стосовно організації (менеджерів) і до виконавців, задаючи, наприклад необхідний рівень якості і визначаючи тим самим способи мотивування його досягнення;

− по-друге, виконавці, що є внутрішніми споживачами організації, ніби “задають” характер їхнього мотивування.

− по-третє, менеджери організації повинні забезпечити задоволеність працівників даною організацією, її якістю.

Тому мова повинна йти про трискладність або тритомність процесу мотивації.

Мотивація якості повинна враховувати різний характер таких аспектів цього процесу, як потреби, інтереси і цінності (ціннісні орієнтації), а також їхнє співвідношення між складовими елементами.

Отже, мотивація якості буде мати місце при наявності хоча б у одного з трьох елементів відчуття нестачі якості – продукції, умов виконання робіт, життя і т. ін. Ці потреби спонукають до дій, тобто породжують інтерес до певної цільової діяльності. Інтереси – це усвідомлені потреби, джерела діяльності, об'єктивна необхідність виконання певних функцій для задоволення потреб. Ціннісні орієнтації служать орієнтиром у виборі варіантів шляхів задоволення потреб. Вони характеризують спрямованість особистості на ті чи інші цінності, їхнє ранжирування (свідоме чи неусвідомлене) принципово-основних факторів з обов'язковим твердженням найважливіших.

Характер цих категорій визначає спрямованість процесу мотивації і його багатоконтурність, зумовлюваний тим, що потреби, інтереси і  цінності у сфері якості у різних елементів можуть збігатися, не збігатися в просторі та за часом тощо. Так, наприклад, в організації і споживачів виявляється мотив до забезпечення якості продукції (послуг), а працівники не мотивовані на його досягнення. Тому процес мотивації якості повинний бути “динамічним багатоконтурним”.

Мотивацію якості, як процес, необхідно направити на досягнення цілей споживачів продукції (послуг), цілей підприємства в сфері якості й особистих цілей працівників, що беруть участь у процесі створення продукції і формування її якості. По-перше, така цільова орієнтація випливає з тритомії мотивації; по-друге, із принципових положень концепції загального менеджменту якості – залучення і зацікавленість усіх у забезпеченні якості.

Таким чином, мотивація, як функція в системі менеджменту якості, є динамічним багатоконтурним тритомним процесом з виявлення мотивів і формування (або) використання стимулів, що забезпечують досягнення і збіг цілей споживачів продукції (послуг), підприємства і його працівників в сфері якості.

Відомо, що сучасні системи мотивації та стимулювання побудовані на умові обов´язкового виконання працівниками вимог до якості з урахуванням всієї різноманітності спектра стимулів і мотивів. При цьому стимулювання і мотивація персоналу у сфері якості розглядається не як самостійна система, а як невід´ємна частина єдиної системи стимулювання і мотивації персоналу.

У різних організаціях на АТ «АТП-16363» використовуються такі форми стимулювання: премії, участь у прибутках; участь в акціонерному капіталі; відстрочені платежі; оплата транспортних витрат; страхування від нещасних випадків; безкоштовне медичне обслуговування; знижки на купівлю товарів підприємства; субсидії на харчування; оплата освіти; пенсії тощо.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 3. ОЦІНКА, УДОСКОНАЛЕННЯ І СЕРТИФІКАЦІЯ СИСТЕМ УПРАВЛІННЯ ЯКІСТЮ

3.1. Оцінка систем управління якістю на АТ «АТП-16363»

 

Відповідно до міжнародного стандарту ІСО 9004-2000, самооцінка – ретельне оцінювання, що звичайно проводиться самим керівництвом організації, підсумком якого є думка або судження про результативність і ефективність організації і рівні зрілості системи управління якістю.

Самооцінка може використовуватися організацією у таких випадках: для порівняння своєї діяльності з кращими досягненнями ведучих організацій і показниками світового рівня за певним видом діяльності; для виміру досягнень у порівнянні з поставленими цілями; для одержання вихідних даних для визначення областей в організації, що вимагають поліпшення.