Управління якістю промислової продукції на прикладі АТ «АТП-16363"

Масштаб і рівень самооцінки необхідно планувати, виходячи з цілей і пріоритетів організації.

Основною причиною проведення самооцінки, у першу чергу, є самомотивація, а не примушення ззовні. Однак самооцінка ефективна тільки в тому випадку, якщо організація домоглася успіху в загальному управлінні якістю, тому що не можна оцінювати те, що не організовано належним чином.

Одним з основних показників проведення самооцінки системи управління якістю є вироблення критеріїв самооцінки.

В основу формування критеріїв самооцінки покладені наступні принципи:

- орієнтація на споживача;

- усвідомлення і виконання  керівництвом ролі лідерів у  роботі з якості;

- встановлення партнерських  взаємин з постачальниками і  споживачами;

- націленість на постійне  удосконалювання;

- системне управління  процесами;

- взаємодія із суспільством;

- орієнтація на результати.

Перед підприємствами, що прагнуть домогтися значних успіхів на місцевих і міжнародних ринках, стоять дві глобальні задачі — підготувати своє устаткування відповідно до міжнародних стандартів і людей, здатних працювати на цьому устаткуванні у відповідність з цими стандартами.

Критерій оцінки персоналу є в кожній премії в області якості, але проблеми, що виникають перед підприємствами в області підготовки людей для роботи з організації системи управління якістю, свідчать про недостатність ваги і кількості критеріїв оцінки. У блоці «Можливості», що є точкою відліку для початку проведення самооцінки, можна виділити два блоки: «Використання принципів управління якістю персоналу» і «Використання принципів управління якістю підприємства».

Відповідно до методології споживчої оцінки рівень результативності управління якістю потрібно встановлювати: по-перше, виходячи зі ступеня задоволення потреб і інтересів відповідних груп зацікавлених сторін; по-друге, порівнювати одержаний зовнішній результат (з позицій зацікавлених сторін) з внутрішнім результатом (зусиллями менеджменту щодо задоволення потреб певних зацікавлених сторін); по-третє, розрахунок рівня якості менеджменту здійснювати окремо за видами зацікавлених сторін без використання зведеного показника.

Щодо конкретизації зацікавлених сторін (interested party – особа або група, що зацікавлена в діяльності або успіху організації), то слід відмітити, що існує певна множина їх класифікацій.

В цій роботі будемо ґрунтуватися на класифікації зацікавлених сторін в діяльності організації, що міститься в стандарті ISO 9004:2000. Згідно з цим стандартом виділено п’ять зацікавлених сторін: споживачі; акціонери і власники бізнесу; працівники організації; постачальники; суспільство, держава.

 

 

3.2. Сертифікація якості  на промислових підприємствах

 

Завершальним етапом формування системи управління якістю на

підприємстві є підготовка до сертифікації безпосередньо системи і виробленої продукції (виконуваних послуг) і наступна сертифікація.

Сертифікація в загальноприйнятій міжнародній термінології визначається як встановлення відповідності, підтвердження відповідності продукції, що випускається (робіт, послуг), системи менеджменту встановленим вимогам (стандартним, ринковим, договірним і ін.); створення впевненості такої відповідності у споживача, власників підприємства [19].

Національні законодавчі акти різних країн у сфері сертифікації конкретизують: відповідність чому встановлюється, і хто встановлює цю відповідність. Так, у державному стандарті України “Сертифікація. Основні поняття” сертифікація визначена як “процедура, за допомогою якої третя сторона дає письмову гарантію, що продукція, процес чи послуга відповідає заданим вимогам”.

В Україні такою третьою стороною виступає спеціально створена державна система сертифікації УкрСЕПРО, роботу якої очолює і координує Держстандарт України.

В організаційній структурі УкрСЕПРО виділено науково-методичний і інформаційний центри; територіальні центри стандартизації, метрології і сертифікації; органи із сертифікації продукції; органи із сертифікації систем якості; випробувальні лабораторії (центри).

УкрСЕПРО відкрита для вступу в неї органів сертифікації інших держав і доступу до неї будь-яких підприємств і організацій. При цьому право проведення робіт із сертифікації може надаватися спеціальним органам, випробувальним лабораторіям (центрам) і експертам-аудиторам, акредитованим у державній системі сертифікації і включеним у її реєстр.

Технічний нагляд за виробництвом сертифікованої продукції в державній системі сертифікації виконує орган з сертифікації або з його доручення інші організації (органи з сертифікації систем якості, територіальні центри Держстандарту); під час проведення технічних наглядів враховується інформація про якість продукції, одержувана від органів державного спостереження, суспільств споживачів і інших зацікавлених організацією сторін.

Процес сертифікації – спільний процес реєстратора й організації, що  претендує на сертифікат. Тому його процедури збігаються з процесом підготовки підприємства до сертифікації [20].

Роботи із сертифікації мають один попередній і два основних етапи сертифікації:

- попередня оцінка системи управління якістю (СУЯ);

- перевірка й оцінка системи якості в організації;

- інспекційний контроль над сертифікованою системою якості.

Попередня оцінка системи управління якістю полягає в оцінці й аналізі документації системи якості організації, що перевіряється. Проводить попередню оцінку Орган по сертифікації з метою визначення рівня готовності організації до сертифікації системи якості і доцільності подальших робіт із сертифікації.

Здійснюється попередня оцінка, з огляду на аналіз зведень, що є у вихідних документах, які заявник представив в орган із сертифікації: заявка на проведення сертифікації; вихідні дані для попередньої оцінки стану виробництва; організаційно-структурні схеми підприємства-заявника і його служби якості; політика організації (заявника) в області якості; перелік внутріфірмових документів системи якості.

Для сертифікації систем якості Орган із сертифікації вправі зажадати від організації інші необхідні додаткові зведення. Це можуть бути стандарти підприємства, що описують проведення іспитів і контролю, документи, що регламентують технологію проведення[20].

На етапі підготовки перевірки й оцінки системи управління якістю складається програма, де між членами експертної комісії розподіляються обов'язки, а також готуються робочі документи по перевірці. Розробляє програму перевірки головний експерт, а затверджує її керівник органа із сертифікації.

Обов'язковій перевірці підлягає система іспитів, що забезпечує контроль характеристик продукції і відповідність їх вимогам, передбаченим при обов'язковій сертифікації. Розроблювальні експертами робочі документи несуть допоміжний характер, тому вони застосовуються для полегшення, упорядкування і підвищення ефективності перевірки. До числа таких документів можуть бути віднесені форми для документування допоміжні даних, переліки контрольних питань і ін.

Перевірка містить у собі наступні процедури: попередня нарада; обстеження організації, що перевіряється; складання звіту про перевірку; заключна нарада.

Передбачається, що заявник у заявці на сертифікацію має право запропонувати кожну зі схем сертифікації. У випадку виявлення в ході експертизи заявки невідповідності організаційно-технічних можливостей заявника умовам застосування і вимогам обраної ним схеми орган із сертифікації повинен у рішенні за заявкою викласти мотивоване обґрунтування недоцільності проведення сертифікації за даною схемою і призначити іншу схему сертифікації.

Оцінка відповідності послуг ведеться органами із сертифікації відповідно до вимог нормативних документів. У процедурах оцінки органами із сертифікації можуть бути використані документи, що підтверджують відповідність послуг, які підлягають сертифікації, встановленим вимогам і отримані при виконанні робіт із сертифікації, у тому числі: результати соціологічних і експертних оцінок; акти перевірок, сертифікати, висновки органів виконавчої влади, що здійснюють контроль і нагляд за якістю і безпекою послуг, суспільних об'єднань споживачів (їхніх асоціацій і союзів); результати аналізу (експертизи) технічних документів, використовуваних виконавцем послуг на відповідність вимогам нормативних документів.

Рис. 3.1 - Структурна схема системи сертифікаціЇ УкрСЕПРО

 

Результати оцінки оформлюються у вигляді офіційних документів (протоколів, актів), що підтверджують обґрунтованість ухвалення рішення із сертифікації. Результати оцінки відповідності послуг представляються у вигляді “Акта оцінки відповідності послуг”.

Виконаємо аналіз якості процесів технічного обслуговування і ремонту автомобілів на ВАТ «АТП-16363» методом контрольних карт (методом середніх значень). Зробити висновки щодо знаходження процесу під контролем.

 

Таблиця 3 – Досліджувані показники

Номер спостереження	1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11	12	13	14	15	16	17	18	19	20
Трвалість ремонту, год.	12	11	9	8	7	11	9	18	14	12	3	6	8	9	13	15	21	17	9	6

 

1. За наведеними даними про параметри реалізації процесів ТО і Р автомобілів розрахуємо необхідні показники для побудови контрольних карт:

середньоарифметичні значення досліджуваного показника;

середньоквадратичні відхилення показника; верхню і нижню границі регулювання. Результати надати в табл. 4.

Таблиця 4 – Параметри для оцінки якості процесів

Показники	Розрахункова формула	Значення за досліджуваними показниками
Середнє значення показника		10,9
Стандартне відхилення		4,36
Верхня межа регулювання	ВМР =	13,82
Нижня межа регулювання	НМР =	7,98

 

Примітка. При кількості спостережень n=20 коефіцієнт А=0,671.

2. Побудуємо контрольні карти (рис. 1). На карту обов’язково нанести центральну лінію, дві контрольні межі (над і під центральною лінією) і значення характеристики (показника якості).

На основі аналізу контрольної карти можна зробити наступні висновки:

- 12 показників знаходяться  в зоні регулювання

- 8 показників знаходиться  поза зоною регулювання, це свідчить  про те, що процес вийшов з  під контролю, ці процеси необхідно  нормувати.

 

Рисунок 1 - Загальний вигляд контрольної карти

 

3.3. Рекомендації з підвищення  рівня системи якості на на АТ «АТП-16363»

 

З рекомендацій щодо підвищення рівня якості на ВАТ «АТП-16363» можна виділити:

1. На основі вертикального  аналізу якості можна зробити висновки, що на підприємстві є невідповідність рівня якості при зниженні коефіцієнта сприйняття «інструментальних» показників і відповідності, що сприймається, рівня необхідному (очікуваному).

Підприємству необхідно:

- координація всіх структурних підрозділів, що беруть участь у формуванні якості (вироблення корегувальних управлінських дій);

- мотивація підвищення  рівня якості;

- підвищення кваліфікації  і контролю роботи персоналу;

- розробка і специфікація  автотранспортних послуг.

2. На основі горизонтального аналізу якості можна зробити висновки, що на підприємстві є підвищення якості, що сприймається l-м споживачем, при зниженні наданих йому послуг. Підприємству необхідно впровадити моніторинг і контроль якості, позитивне стимулювання виконавців, розробка і реалізація заходів для запобігання виникнення різних відхилень.

3. На основі аналізу  контрольної карти можна зробити  наступні висновки:

- 12 показників знаходяться  в зоні регулювання

- 8 показників знаходиться  поза зоною регулювання, це свідчить про те, що процес вийшов з під контролю, ці процеси необхідно нормувати.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ І ПРОПОЗИЦІЇ

 

В результаті виконаної роботи можна зробити наступні висновки:

1. Головним завданням  економіки промислово розвинутих  країн є підвищення продуктивності праці і поліпшення якості продукції, що дозволяє при низькій її собівартості забезпечувати високий прибуток і конкурентноздатність на світовому ринку. Серед факторів, які впливають на оцінку якісних і кількісних характеристик нових виробів, особливе місце відведено обгрунтоваому вибору бази для порівняння (аналога), тобто виробу з показниками якого роблять зіставлення техніко-економічних характеристик при визначенні технічного рівня і економічної ефективності нового виробу.