Олімпійський спорт як наукова та навчальна дисципліна

   Тема 1

Олімпійський спорт  як наукова та навчальна дисципліна

План  лекції

1. Загальна характеристика структури і змісту предмета "Олімпійський спорт"
2. Сутність спорту, його роль, форми та умови функціонування в суспільстві
3. Основні терміни дисципліни "Олімпійський спорт"

Олімпійський спорт  вивчається протягом 6-7 семестрів загальною кількістю 108 годин, з яких ___ години – лекції, __ – семінарські заняття і __ годин самостійної роботи.

Олімпійський спорт – спеціалізована ігрова змагальна діяльність людини, яка спрямована на досягнення максимально можливого високого результату.

ОС – це одне з дивовижних явищ в історії людства. Зародившись в Стародавній Греції у 776 році до н.е. (рік проведення Ігор першої Олімпіади), ОІ регулярно проводились біля 1000 років, закінчивши свій багатовіковий цикл у 394 році нашої ери. ОІ відродилися у кінці минулого століття в нових історичних умовах.

У сучасному ОС спортивна , виховна  й освітня сторони тісно спілкуються з соціально-філософськими, економічним й політичними сторонами життя людини. Він став прикладом ефективного співробітництва людства в ім’я гармонійного розвитку й поваги людини, зміцнення миру й взаєморозуміння між державами й народами.

Сучасна наука про ОС – закономірний результат багаторічної аналітичної пізнавальної діяльності з історії ОІ Древньої Греції, відродження ОІ і розвитку  сучасного олімпійського руху.

Аналіз системи знань про  ОС як науки свідчить про те, що навчальна дисципліна "ОС" містить загальну концепцію стану і розвитку міжнародного олімпійського руху; за своїм призначенням – загальний метод пізнання явищ ОС; за своїми функціями – практичне керівництво для спортсменів, тренерів, діячів олімпійського руху та інших фахівців спорту, а також осіб, діяльність котрих в тій чи іншій мірі пов'язана з олімпійським спортом; за своєю структурою і змістом – сукупність понять, принципів, фактів, ідей і гіпотез, які мають відноситися до даної сфери людської діяльності.

Предметом навчальної дисципліни "ОС" є знання його різних складових як багатофункціонального суспільного явища, системи змагань і пов'язаної з нею системи підготовки до ОІ.

Об'єктами дисципліни "ОС", передбаченими навчальною програмою, є наступне:

• витоки, зародження та історія ОІ Стародавньої Греції;
• відродження ОІ та історія сучасного олімпійського руху;
• міжнародна олімпійська система, її структура і основоположні принципи функціонування;
• соціально-політичні, організаційно-правові і економічні основи ОС;
• олімпійські види спорту, змагання і змагальна діяльність спортсменів;
• сторони підготовленості спортсменів, які визначають рівень спортивних досягнень та їх вдосконалення;
• структура підготовки спортсменів та методика розбудови тренувального процесу;
• відбір, орієнтація, контроль, управління і прогнозування в системі підготовки спортсменів;
• позатренувальні і позазмагальні фактори в системі підготовки і змагальної діяльності спортсменів.

Олімпійський спорт  як наукова і навчальна дисципліна може бути поділена на наступні структурні елементи:

1. Вихідна емпірична основа – різноманітні факти, які отримані в ході практичної і дослідницької діяльності, які вимагають ще свого пояснення, теоретичного обгрунтування, інтерпретації, визначення місця в цілісній системі знань.
2. Вихідна теоретична основа – включає в себе наступні основні компоненти: ідеї, гіпотези, закономірності, принципи.
3. Вихідна логічна основа – в системі знань про олімпійський спорт – це поняття, які відбивають основні властивості об'єктів або явищ.
4. Власне теоретична частина – сукупність наслідків, установлень і доказів.

Таким чином до предмету ОС відноситься вивчення загальних закономірностей виникнення, становлення й розвитку спорту вищих досягнень.

ОС як навчальна дисципліна має вирішити наступні завдання:

1. Сформувати системні знання та визначити  історичне місце олімпійського руху в суспільстві.
2. Забезпечити теоретико-методичну підготовку, необхідну в роботі з спортсменами високої кваліфікації.
3. Оволодіти вмінням застосовувати отримані знання в оцінці ідей та явищ, що відбуваються в олімпійському русі.

Зміст предмета визначається засобами, формами, методами, ідеями і теоріями, які мали місце в розвитку ОС на різних історичних етапах розвитку людства. Зміст ОС залежить від конкретної суспільно-політичної формації, географічного середовища, національних традицій, політики, економічного стану, розвитку науки і культури. Іншими словами, ОС підпорядковується тим же закономірностям розвитку, що і фізична культура. Крім того, ОС , його розвиток залежить від стану інших складових ФК: фізичного виховання, фізичної реабілітації, фізичної рекреації. І, нарешті, ОС сам є частиною спортивної діяльності. Ефективність ОС визначається не тільки якістю функціонування власних складових, але і інших напрямків спорту.

1. Сутність спорту, його роль, форми та умови функціонування в суспільстві

Сучасні знання про спорт  – закономірний результат багатолітньої пізнавальної діяльності людини. Поняття "спорт" слід розглядати як багатофункціональне явище культури , як сукупність матеріальних і духовних цінностей суспільства , як вид і результат діяльності.

 

           

 

 

 

 

 

 

 

 

Мал.1 

Спорт як частина культури суспільства – це сукупність досягнень суспільства у справі використання сучасних засобів і методів спортивного тренування, спортивної науки, сучасних спортивних споруд, спортінвентарю й обладнання.

Об'єктом теоретико-методичних основ підготовки спортсменів є спорт як вид і результат спеціалізованої діяльності людини. Тільки для спорту як виду суспільної діяльності характерне специфічне виробництво – спортивний результат, який виробляється в змаганнях. При цьому слід підкреслити – якщо з цієї специфічної діяльності забрати змагання, то спорт як вид діяльності щезає. Залишаються лише фізичні вправи, тобто фізична культура, але не спорт.

В спорті як виді діяльності розрізняють спорт масовий , спорт вищих досягнень і

параспорт (спорт інвалідів). Мал.1. Спорт масовий може бути диференційований на спорт самодіяльний і спорт базовий.

Самодіяльний спорт  – переслідує розважальні цілі, носить нерегулярний характер, відсутність чіткої тренувальної програми і керівника-педагога, тренера, інструктора (секції  на підприємствах, спортивних клубах). Епізодично можуть проводитись змагання.

Базовий спорт – здійснюється в певній організаційній структурі (навчальні заклади, служба в армії). Здійснюється за чіткою програмою спортивної підготовки. Базовий спорт може також бути спрямованим на засвоєння тих видів, в яких рухові навички більш адекватні майбутній професійній діяльності (військовий спорт, пожежно-прикладний спорт).

Спорт вищих досягнень поділяється на аматорський і професійний.

Аматорський спорт  термін є дуже відносним. Без систематичних, щоденних багатогодинних занять, професійного ставлення до тренування, систематичної участі у змаганнях (до 30-80 змагань на рік) домогтися результатів у спорті вищих досягнень неможливо.

Професійний спорт – це спеціалізовані по видах спорту об'єднання спортсменів вищої кваліфікації, які за контрактами виступають за професійний клуб. ПС "живе" в основному за рахунок відбору спортсменів-аматорів, переможців Олімпіад, світових, континентальних першостей (бокс, карате, ), але дає методику підготовки, сучасні спортивні бази, збирає і підтримує кращих спортсменів. Практично сфера великого бізнесу (прибуток 4 основних професійних ліг США по бейсболу, баскетболу, футболу і хокею у 1989 р. був понад 1,8 млрд доларів; чемпіон світу серед боксерів-професіоналів Е.Холіфілд "заробив" у 1991 році за свої виступи на рингу 60,5 млн доларів).

Характерні риси ПС: висока організація підготовки та змагань, максимальне сучасне матеріально-технічне, науково-методичне та медичне забезпечення підготовки; велика свідомість та відповідальність за свою підготовку і спортивний результат.

В сучасному суспільстві велику увагу приділяють спорту інвалідів (параспорт). Перші паралельні олімпійські ігри для інвалідів відбулись у Сеулі у 1988 р.

Спорт як вид діяльності привертає велику увагу людей, що робить його одним з найбільш популярних видовищ. Це породжує інтерес до нього комерційних кіл, які використовують видатних спортсменів з метою реклами своєї продукції. У свою чергу це приводить до появи чисто видовищних ,  комерційних видів спорту.

Звичайно, без певної участі бізнесу  неможливо було б досягти необхідного  матеріально-технічного забезпечення підготовки спортсменів, будівництва стадіонів і палаців спорту ( в Атланті на ОІ витрачено біля двох мільярдів доларів, отримано 500 мільйонів прибутку), участі науково-технічних організацій у створенні сучасного інвентарю та обладнання , засобів науково-методичного забезпечення підготовки спортсменів.

Спорт – це явище, котре постійно розвивається. Ті види, які в недалекому минулому були обмежені національними кордонами, стають олімпійськими. Наприклад, на останній олімпіаді олімпійськими видами стали пляжний волейбол, велокрос. В деяких видах зараз вже проводяться чемпіонати світу – гольф, авто-мотоспорт, спортивна аеробіка, міні-футбол, л/а крос та інші, в деяких проводиться чемпіонат континенту – чемпіонат Європи зі стрибків на скакалці (на швидкість,  обов’язкова, групова).

Розуміння спорту було б неповним , якби спорт розглядався тільки вузько спеціалізовано – як вид і результат певної діяльності. В сучасному розумінні спорт – це соціальне явище, явище культури людства, котре має свої духовні та матеріальні цінності.

Для суспільства велике значення має  гуманістична цінність спорту. Це процес удосконалення вольових якостей людини, її постійна боротьба за перевагу над силами гравітації, простором і часом, прагнення до пізнання і розвитку можливостей самоутвердження особистості і багато іншого.

Досягнення науки про спорт, методика підготовки, висококваліфікованих спортсменів, використання її результатів в інших галузях: медицині, мистецтві, фізичній культурі, педагогіці, психології, космонавтиці, військових науках та ін. – це сукупність духовних цінностей спорту.

Олімпійські ідеали миру, прогресу людства, радості спілкування, справедливості та благородства спортивної боротьби, неприйняття расизму та апартеїду, демократизм спорту – ось основні гуманістичні, духовні цінності спорту.

До сутності матеріальних цінностей спорту слід віднести самі види спорту, їх постійний розвиток протягом всієї історії людства, спортивне обладнання і новітню технологію його виготовлення, спортивні споруди, архітектуру та технологія  будівництва, наукове , медичне та методичне устаткування й апаратуру і навіть спортивну моду.

2. Основні терміни дисципліни "Олімпійський спорт"

Система знань про  олімпійський спорт виражається  перш за все в основних термінах та їх визначенні.

Базові терміни – це найбільш загальні терміни, що відносяться як до олімпійського спорту в цілому, так і до окремих його аспектів – історичного, гуманістичного, організаційно-правового і власне спортивного.

Похідні терміни підпорядковані базовим термінам і виводяться від них.

До першої групи термінів слід віднести найбільш загальні.

Олімпізм – філософія життя, яка об'єднує у єдине, збалансоване ціле гідність тіла і духу, концепція виховання гармонійно розвиненої людини засобами спорту, розповсюдження гуманістичних ідей в житті суспільства, розвиток співробітництва, взаєморозуміння і взаємодопомоги.

Олімпійський  рух – спираючись на концепцію олімпізму є найкрупнішим соціальним рухом сучасної епохи, який охоплює світове суспільство в дусі взаємного визнання і співпраці без дискримінації за расовими, національними, політичними і економічними ознаками.

Олімпійський  спорт – міжнародний, багатофункціональний спортивний рух, спрямований на пропаганду загальнолюдських , гуманістичних цінностей у відповідності з концепцією олімпізму; найважливіша складова міжнародного спортивного руху, який є невід'ємною частиною сучасного суспільного життя і міжнародних відносин.

Олімпійські ігри – змагання між спортсменами з індивідуальних та командних видів спорту, визнаних МОК в якості олімпійських. ОІ складаються з Ігор Олімпіади в зимових ОІ, кожні з котрих проводяться один раз на чотири роки.

Ігри Олімпіади –  найкрупніші всесвітні комплексні змагання, які проводяться з 1896 року у відповідності з Олімпійською хартією. Організуються олімпійським містом і НОК країни під загальним керівництвом МОК.

Зимові Олімпійські ігри – комплексні змагання з зимових видів спорту, які проводяться МОК кожні чотири роки. Регулярне проведення самостійних ЗОІ ведеться з 1924 року (Шамоні, Франція). Термін Олімпіада у зв'зку з зимовими олімпійськими іграми не застосовується.

 Олімпіада – чотирирічний період, який починається з Ігор Олімпіади і завершується з відкриттям Ігор наступної Олімпіади. Такий підхід запозичений у стародавніх греків, тому не можна ототожнювати термін "Олімпіада" і "Олімпійські ігри".

   Олімпійська символіка – комплекс атрибутів олімпійського руху. Основними з них є загальний олімпійський символ і олімпійський девіз, які складають олімпійську емблему і олімпійський прапор. Ця символіка є власністю МОК і не може бути використана без його дозволу в рекламних або комерційних цілях.