Діагностика психічної діяльності дітей

                                                                                                                                                                               

 

                                                                 

 

                                                ЗМІСТ                                            стор

ВСТУП………………………………………………………………………….3                                                                                                                         

РОЗДІЛ 1. Психолого-педагогічна характеристика розумово-відсталих    школярів…………………………………………………………………  6

     1.1. Дефекти фізичного розвитку…………………………………………15

     1.2. Особливості психічного розвитку школярів з інтелектуальними вадами…………………………………………………………………19      

      1.3. Клініко-психологічні особливості розумової відсталості…..……..21                                       

      1.4. Особливості пізнавальних процесів розумово відсталих дітей         

       молодших класів………………………………………………………….25

      1.4.1.Особливості уваги у школярів зі зниженими розумовими здібностями……………………..……………………………………….25                                                                                    

      1.4.2 Пам'ять інтелектуально відсталих школярів…………………..….27                             

      1.4.3. Мислення та мовлення дітей з розумовою відсталістю………….28

Висновки до розділу 1………………………………………………………..34

РОЗДІЛ 2. Діагностика психічної діяльності дітей………  …………….36

      2.1. Стан властивостей уваги в учнів…………………………………….40

      2.2. Середні показники продуктивності пам’яті в учнів…………..……41

      2.3. Аналіз показників процесів мислення в учнів ………..……………43

Висновки до розділу 2………………………………………………………..44

ВИСНОВКИ…………………………………………………………………..45                                                                                                     

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………….46                                                       

ДОДАТКИ…………………………………………………………………….50

Додаток А. Зразки бланків для визначення психофізіологічних функцій..51

Додаток Б. Показники психофізіологічних функцій в учнів………………55

Додаток В. Діагнози розумово-відсталих дітей, що приймали участь в експериментальному дослідженні…………………………………………...58

 

ВСТУП

Вивчення аномалій психічного розвитку є одним з найбільш інтенсивно опрацьованих напрямків в дефектології. Треба зазначити, що розумово відсталою називають таку дитину, в якої непохитно порушена пізнавальна діяльність внаслідок органічного ураження головного мозку (що успадкована або набута).

Аналіз загальної структури розумової відсталості; зроблений вітчизняними та зарубіжними авторами (Г. Є.Сухаревої, Т. І. Гольдовського, А. І. Тимофієвої, Г. Джервіса, П. Стенлі) свідчать про перевагу її легкого ступеня (дебільність).

Аномалії психічного розвитку, як набуті, так і вроджені, можуть бути викликані дією різноманітних шкідливих факторів на організм дитини як при народженні, так і в наступному періоді розвитку, а саме інтелектуального. Тому, особливості пізнавальних процесів учнів – актуальна проблема сучасної дефектології.

Частота виявлення розумової відсталості зростає після 6-7 річного віку у зв’язку зі вступом до школи, де порушення розумового розвитку виявляються з більшою імовірністю внаслідок труднощів у навчанні. Тому фахівцю–дефектологу треба бути добре обізнаним особливостями пізнавальної діяльності молодших школярів, щоб завчасно, на самому початку навчання, виявити розумову відсталість та почати її корекцію.

При навчанні розумово відсталих дітей необхідно враховувати їх розумовий рівень, особливості їх пізнавальної діяльності.

Розвиток пізнавальної діяльності розумово відсталих дітей молодших класів, розуміння їх особливостей і пошук відповідних методів виховання і навчання, створення корекційних програм розвитку неможливий без знання структури порушень інтелекту цієї категорії дітей.

Оскільки у роботі розкриваються особливості порушень пізнавальних процесів молодших школярів з розумовою відсталістю, що є провідною ознакою цього захворювання, доцільним буде зазначити, що ступінь розумової відсталості кількісно визначається за допомогою «коефіцієнту інтелектуальності» (IQ), запропонованим Біне і Сімоном та модифікованим пізніше. Коефіцієнт IQ призначався для того, щоб допомогти паризьким вчителям правильно розподілити учнів по класах школи. Дітей класифікували за роками життя і роками розумового віку. При порівнянні розумового віку з хронологічним відразу ставало зрозумілим, чи є прогрес у розумовому розвитку дитини. Дану оцінку слід вважати досить приблизною, оскільки розумові здібності осіб зі зниженим інтелектом якісно відмінні від здібностей нормальних людей.

Людина у соціумі сприймається відповідно до її статусу, а статус значною мірою залежить від того, що і як людини знає. Знання дефектологом особливостей пізнавальних процесів розумово відсталих дітей молодших класів допоможуть йому ефективно навчати учнів з самого початку їх шкільного життя. Уміння і навички одержані у 1-4 класі допоміжної школи, стануть фундаментом для формування особистості розумової відсталості дитини.

Мета роботи:  вивчення актуальних проблем олігофренопсихології, розгляд специфіки порушень пізнавальної сфери розумово відсталих дітей молодших класів та проведення дослідження пізнавальних процесів.

Завдання роботи:

1. Опрацювання літературних джерел з питань специфіки порушенні пізнавальної діяльності розумово відсталих дітей.
2. Підготовка та проведення експериментального дослідження з діагностики пізнавальних процесів уваги, пам’яті та мислення у дітей допоміжної та загальноосвітньої шкіл.
3. Проведення статистичної обробки отриманого фактичного експериментального матеріалу та здійснення порівняльної характеристики між учнями експериментального та контрольного класів.
4. Узагальнення отриманих результатів експериментального дослідження та формування висновків роботи.

          Об’єкт дослідження: діагностика пізнавальних процесів у розумово відсталих молодших школярів

Предмет дослідження: особливості пізнавальних процесів розумово відсталих дітей молодших класів.

Методи: історико-теоретичний аналіз, узагальнення і систематизація, диференціація на основі методик «Переплутані лінії», «Відшукування чисел», «Визначення короткочасної пам’яті», «Встановлення суттєвих ознак», «Виключення понять».  

        

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

      РОЗДІЛ 1

ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧА ХАРАКТЕРИСТИКА РОЗУМОВО -ВІДСТАЛИХ ШКОЛЯРІВ

 

Правильне визначення поняття «розумова відсталість» має не тільки теоретичне, але й практичне значення. Теоретичне значення такого визначення перебуває в тому, що воно сприяє  більш глибокому розумінню сутності аномального психічного розвитку дітей. Не менш важливе практичне значення правильного визначення «розумова відсталість». Усі розумово відсталі діти повинні навчатися не в масових, а в допоміжних школах. Від сутності і чіткості визначення питання «розумової відсталості» залежить доля багатьох дітей. Якщо визначення буде помилковим, або розпливчастим, важко буде правильно вирішити яку  дитину варто віднести до числа розумово відсталих [7].

Якщо дитина,  що не є розумово відсталою, але деякими  своїми особливостями схожа на неї, направляється в допоміжну школу, це наносить важку психічну травму не тільки дитині, але і її батькам.

Розумова відсталість, будучи результатом незворотних органічних деструктивних змін у тканині мозку, характеризується насамперед  нездатністю до творчого мислення, правильного судження і умовиводів. У основі її лежить незворотне порушення психічної та інтелектуальної діяльності. Розумову відсталість варто розглядати, як невиліковне хронічне захворювання. Вона не обмежується психічною сферою, це страждання всього організму з переважним ураженням кори великого мозку. Психіатр О.Р. Лурія, праці якого зробили значний внесок у розвиток сучасної дефектології пише з цього приводу, наступне: «Розумово відсталі діти, що підлягають навчанню в допоміжних школах це зовсім не діти з «низькою обдарованість», це  насамперед хворі діти, що перенесли у ранньому дитинстві серйозні мозкові захворювання. Було б великою помилкою приймати цих дітей за дітей «із зниженою обдарованістю» і відноситися до них як до варіанта нормальних, але «мало здатних» дітей. Насправді ці діти є аномальними дітьми» [19].

 Крім того, не можна  вважати  розумово-відсталих не хворими, в  даний момент, а тільки такими, що перенесли хворобу і страждаючих від її наслідків. Головним розладом у клініко-психологічній картині розумової відсталості є виражена недостатність пізнавальної діяльності. Вона  обумовлена як низькою спроможністю до мислення, так і порушенням темпу, рухливості психічних  процесів, недостатністю пам'яті, уваги, ряду коркових функцій.

Розумово відсталою називають таку дитину, у якої непохитно порушена пізнавальна діяльність внаслідок органічного ураження головного мозку (яка успадкована або набута) [17].

Виходячи з вище зазначеного, до розумової відсталості не можна відносити явища важкої педагогічної занедбаності, тому що її прояви не відповідають приведеним вище критеріям розумової відсталості (незворотність інтелектуального дефекту, мала спроможність до пізнавальної діяльності, органічна недостатність інтелектуальних функцій, а також біологічна етіологія недорозвинення). Не  можна також відносити до розумової відсталості тимчасову затримку психічного розвитку конституційного, церебрального, психогенного і соматичного ґенеза, тому що позитивна динаміка цих форм також не відповідає критерію незворотності інтелектуального дефекту, типовому для розумової відсталості.

У житті ми зустрічаємо дітей, що справляють враження розумово відсталих. Тому виникає сумнів у тому, чи зможуть вони почати або продовжувати навчання в масовій школі. Зазначене враження може справляти, наприклад, слабкочуюча дитина.

Дитина зі зниженим слухом, якщо вона не була у спеціальному дитячому садку, до початку шкільного навчання набагато відстає від

 

однолітка, що чує, по своєму розумовому розвитку. Але чи можна вважати таку дитину розумово відсталою? Зрозуміло ні. Незважаючи на подібність словосполучень «відстав по розумовому розвитку» і «розумово-відсталі діти», це далеко не те саме. Сказане відноситься до усіх тих, у кого є ураження або недорозвинення якогось з органів чуттів. Такі діти (що слабко чують та слабко бачать) при відсутності своєчасного корекційного навчання, можуть не тільки робити враження розумово відсталих, але і фактично відставати по розумовому розвитку від однолітків. Але якщо органічної ураження головного, мозку в дитини немає, якщо її нервова система здорова, можна з повною впевненістю заперечити наявність розумової відсталості [1].

Більш усього сумнівів звичайно виникає у відношенні тих дітей, яких називають педагогічне занедбаними. Позбавлені по тим чи іншим причинам нагляду з боку старших, вони відстають від своїх однолітків по розумовому розвитку. Крім того, їм часто бувають властиві негативні навички і схильності. До початку шкільного навчання в них немає прагнення вчитися. У класі вони не можуть зосередити свою увагу на поясненні вчителя, їм нецікаво на уроці, не хочеться виконувати домашні завдання, ці діти не вміють вчитися, думати. В результаті вони не засвоюють програму шкільного навчання. При цьому заважають займатися усьому класу. Створюється враження, що в них непохитно порушені пізнавальні процеси. Оскільки в педагогічно занедбаних дітей немає органічного ураження головного мозку, нервові пронеси у нормі, їх можна і потрібно навчати в масовій школі. Досвід показує, що при відповідному вихованні такі діти можуть надалі нормально розвиватися [8].

Також, якщо ураження головного мозку, безсумнівно, мало місце, це не означає, що дитина виявиться розумово відсталою. Серед тих, хто переніс травму голови ще у дитинстві, менінгоенцефаліт або страждаючих на протязі всього життя важким захворюванням головного мозку є відомі вчені, фахівці з вищою освітою. У них можуть бути деякі особливості, неадекватна поведінка, однак при цьому їхня пізнавальна діяльність не постраждала від захворювання. Можливі випадки, наприклад, коли важке інфекційне захворювання, струс мозку, голод, приводять до деяких порушень нервових процесів. В результаті у дітей спостерігається тимчасове порушення розумової працездатності. У таких дітей можуть спостерігатися більш-менш тривалі затримки розумового розвитку. При всьому цьому вони не є розумово відсталими. Дефект пізнавальної діяльності в них не стійкий. Згодом вони наздоганяють своїх однолітків.