Використання інтерактивних методів на уроках з англійської мови
Автор работы: Пользователь скрыл имя, 11 Сентября 2015 в 18:59, реферат
Описание работы
Іноземна мова є важливим засобом міжкультурного спілкування, вона сприяє вербальному порозумінню громадян різних країн, забезпечує такий рівень їхнього культурного розвитку, який дозволяє вільно орієнтуватись і комфортно почуватись у країні, мова якої вивчається. У зв’язку з цим стає актуальною позиція, за якої здатність зрозуміти представника іншої культури залежить не тільки від правильного використання мовних одиниць, але й від особливих умінь розуміти норми його культури, у тому числі мовленнєвої поведінки у різноманітних ситуаціях спілкування.
Содержание работы
Вступ Розділ 1. Головні принципи системного підходу 1.1 Системний підхід 1.2 Методи навчання 1.3 Комунікативний підхід Розділ 2. Інтерактивні методи навчання 2.1 Поняття інтерактивності та функції інтерактивної гри 2.2 Інтерактивні технології 2.3 Технологія інтерактивного навчання писемного мовлення 2.3.1 Дидактично-методичні передумови організації інтерактивного навчання писемного мовлення в середній школі 2.3.2 Методичні принципи організації інтерактивного навчання писемного мовлення й розробки комплексу вправ 2.3.3 Комплекс вправ для інтерактивного навчання писемного мовлення 2.4 Інтерактивні форми роботи для навчання читання Розділ 3. Комп'ютерні технології як інтерактивні методи 3.1 Інтерактивна дошка “Smart board” 3.2 Технічні засоби навчання 3.3 Текстові комп’ютерні редактори на заняттях англійської мови 3.4 Інтернет як метод інтерактивного навчання 3.5 Використання методу проектів Висновки Список використаних джерел
Спільна діяльність в процесі
пошуку більш продуктивна (злам психологічних
бар'єрів, пошук скорішого і вірнішого
рішення за рахунок збільшення кількості
й обговорення пропозицій). До факторів,
що гальмують пошук і створюють психологічний
бар'єр слід віднести: установки, некритичність
мислення, стереотипи в результаті минулого
досвіду, емоційну нестійкість тощо. Активне
спілкування учнів в процесі навчання
означає зняття заборони на спілкування
і стимулювання його, що сприяє перетворенню
вчення з індивідуальної діяльності у
інтерактивну працю. Мета такої праці
— обмін інформацією, порівняння, взаємооцінка,
пізнання своїх можливостей, вплив учня
на учня. Колективна пізнавальна діяльність
більш емоційна і привчає до ініціативи.
Матеріал для спілкування повинен бути
проблемним, інформативним [23, с.168]. Можна
запропонувати такі види безпосереднього
спілкування:
за змістом;
за кількістю учасників;
внутрішній діалог;
за етапом навчальної діяльності;
за пізнавальним рівнем;
у формі питання-відповідь;
дискусія.
Пропонується проводити цю
роботу у малих групах (кількість 2-3 учасники).
При роботі у малих групах учитель є одночасно
і учасником, і керуючим суб'єктом у залежності
від того, наскільки сформовані знання,
уміння та навички учасників групи. Групи
формуються на принципі «вільного» складу,
тому що постійний склад або учасники
з подібним рівнем викликають психологічні
бар'єри. Умовно групи можна поділити на
сильну, середню та слабку за рівнем базових
знань. Відповідно змінюється роль вчителя
як четвертого учасника групи: у сильній
групі він є коректором, в середній — консультантом,
в слабкій — безпосереднім учасником
роботи, тобто вчасно звертає увагу на
помилки, причину їх, разом розв'язує задачу.
Непарна кількість учасників зменшує
можливість конфліктних ситуацій. Завдання
для учасників повинні бути диференційованими,
але посильними для групи в цілому. Якщо
роботу в групах проводити на консультаціях,
їх можна поділити на: консультацію-пораду,
консультацію-роз'яснення, консультацію-обговорення
[2, с.47; 11, с.111; 18, с.224; 20, с.81-90].
Відзначені наступні переваги
такої технології:
різке підвищення інтересу
до вчення (відволікаються менш ніж 5%);
навчання ділового спілкування,
вироблення вміння розуміти та оцінювати
дії інших людей, регулювання своїх дій
у відповідності до вимог членів групи
і умов роботи;
вміння вибирати форми та засоби
передачі своїх думок, почуттів з метою
досягти якнайбільшого взаєморозуміння;
можливість обговорювати інформацію
з іншими, відстоювати свою точку зору,
що сприяє перетворенню знань у впевнення
тощо.
Ми розділяємо технології інтерактивного
навчання на чотири групи залежно від
мети уроку та форм організації навчальної
діяльності:
· Інтерактивні технології
кооперативного навчання.
· Інтерактивні технології
колективно-групового навчання.
· Технології ситуативного
моделювання.
· Технології оцінювання дискусійних
питань [86, с.135; 87, с. 192; 90, с.9-17; 93, с.360].
Інтерактивні технології
кооперативного навчання
Парна і групова робота організовується
як на уроках засвоєння, так і на уроках
застосування знань, умінь та навичок.
Це може відбуватися одразу ж після викладу
вчителем нового матеріалу, на початку
нового уроку замість опитування, на спеціальному
уроці, присвяченому застосуванню знань,
умінь та навичок, або бути частиною повторювально-узагальнюючого
уроку[100, с. 193].
Ротаційні (змінювані)
трійки
Діяльність учнів у цьому випадку
є подібною до роботи в парах. Цей варіант
кооперативного навчання сприяє активному,
ґрунтовному аналізу та обговоренню нового
матеріалу з метою його осмислення, закріплення
та засвоєння. Як організувати роботу:
1.Розробіть різноманітні
питання, щоб допомогти учням
почати обговорення нового або
роз'ясненого матеріалу. Використовуйте
переважно питання, що потребують
неоднозначної відповіді.
2.Об'єднайте учнів у
трійки. Розмістіть трійки так, щоб
кожна з них бачила трійку
справа й трійку зліва. Разом
усі трійки мають утворити
коло.
3. Дайте кожній трійці
відкрите питання (однакове для
всіх). Кожен у трійці має відповісти
на це питання по черзі.
4. Після короткого обговорення
попросіть учасників розрахуватися
від 0 до 2. Учні з номером 1 переходять
до наступної трійки за годинниковою
стрілкою, а учні з номером 2 переходять
через дві трійки проти годинникової
стрілки. Учні з номером 0 залишаються
на місці і є постійними
членами трійки. Результатом буде
повністю нова трійка.
5. Ви можете рухати
трійками стільки разів, скільки
у вас є питань. Так, наприклад,
коли проходить три ротації, кожен
учень зустрічається із шістьма
іншими учнями [22, с.223; 43, с.352; 58, с.159].
Два — чотири — всі
разом
Ще один варіант кооперативного
навчання, що є похідним від парної роботи,
ефективний для розвитку навичок спілкування
в групі, вмінь переконувати та вести дискусію.
Як організувати роботу:
Поставте учням запитання для
обговорення, дискусії або аналізу гіпотетичної
ситуації. Після пояснення питання або
фактів, наведених
у ситуації, дайте їм 1-2 хвилини
для продумування можливих відповідей
або рішень індивідуально. Об'єднайте
учнів у пари і попросіть обговорити свої
ідеї один з одним. Об'єднайте пари в четвірки
і попросіть обговорити попередньо досягненні
рішення щодо поставленої проблеми. Як
і в парах, прийняття спільного рішення
обов'язкове. Залежно від кількості учнів
у класі можна об'єднати четвірки в більші
групи чи перейти до колективного обговорення
проблеми [67, с.139-144].
Карусель
Цей варіант кооперативного
навчання найбільш ефективний для одночасного
включення всіх учасників в активну роботу
з різними партнерами зі спілкування для
обговорення дискусійних питань. Ця технологія
застосовується:
• для обговорення будь-якої
гострої проблеми з діаметрально протилежних
позицій;
• для збирання інформації
з якої-небудь теми;
• для інтенсивної перевірки
обсягу й глибини наявних знань (наприклад
слів з певної теми: seasons, professions, appearance,
etc.);
• для розвитку вмінь аргументувати
власну позицію [67, с.139-144; 70, №27, с.3-5].
Як організувати роботу:
1. Розставте стільці для
учнів у два кола.
2. Учні, що сидять у
внутрішньому колі, розташовані
спиною до центру, а в зовнішньому
— обличчям. Таким чином, кожен
сидить навпроти іншого.
3. Внутрішнє коло нерухоме,
а зовнішнє — рухливе: за сигналом
ведучого всі його учасники
пересуваються на один стілець
вправо і опиняються перед
новим партнером. Мета — пройти
все коло, виконуючи поставлене
завдання.
4. Запропонуйте їм пересісти
по групах. Переконайтеся в тому,
що учні сидять по колу «пліч-о-пліч,
один проти одного». Усі члени
групи повинні добре бачити
один одного.
5. Повідомте (нагадайте) учням
про ролі, які вони повинні
розподілити між собою і виконувати
під час групової роботи.
6. Будьте уважні до
питань внутрішньогрупового керування.
Якщо один з учнів повинен
відзвітувати перед класом про
роботу групи, забезпечте справедливий
вибір доповідача.
7. Дайте кожній групі
конкретне завдання й інструкцію
щодо організації групової роботи.
Намагайтеся зробити свої інструкції
максимально чіткими. Малоймовірно,
що група зможе сприйняти більш
як одну чи дві, навіть дуже
чіткі, інструкції за один раз.
8. Стежте за часом. Дайте
групам досить часу на виконання
завдання. Подумайте, чим зайняти
групи, які справляться із завданням
раніше за інших.
9. Подумайте про те, як
ваш метод заохочення (оцінки) впливає
на застосування методу роботи
в малих групах. Забезпечте нагороди
за групові зусилля [70, №28, с.16-24; 79,
с.144; 82, с.220-223].
Технології колективно-групового
навчання
До цієї групи можна віднести
інтерактивні технології, що передбачають
одночасну спільну (фронтальну) роботу
всього класу.
Мікрофон
Різновидом загально групового
обговорення є технологія «Мікрофон»,
яка надає можливість кожному сказати
щось швидко, по черзі, відповідаючи на
запитання або висловлюючи свою думку
чи позицію. Як організувати роботу:
1.Поставте запитання класу.
2.Запропонуйте класу якийсь
предмет (ручку, олівець тощо), який
виконуватиме роль уявного мікрофона.
Учні передаватимуть його один
одному, по черзі беручи слово.
3.Надавайте слово тільки
тому, хто отримує «уявний» мікрофон.
4.Запропонуйте учням говорити
лаконічно й швидко [68, с.445; 75, с.360;
79, с.144].
Незакінчені речення
Цей прийом часто поєднується
з «Мікрофоном» і дає можливість грунтовніше
працювати над формою висловлення власних
ідей, порівнювати їх з іншими. Робота
за такою методикою дає присутнім змогу
долати стереотипи, вільніше висловлюватися
щодо запропонованих тем, відпрацьовувати
вміння говорити коротко, але по суті й
переконливо. Визначивши тему, з якої учні
будуть висловлюватись в колі ідей або
використовуючи уявний мікрофон, учитель
формулює незакінчене речення і пропонує
учням висловлюючись закінчувати його.
Кожний наступний учасник обговорення
повинен починати свій виступ із запропонованої
формули. Учні працюють з відкритими реченнями,
наприклад: «During our lesson the most important discovery
for me was…» або «This information allows us to make the conclusion…»
або «This decision was reached because…» тощо [83, с.159;
118, р.27-34; 121, р.83-112].
Ажурна пилка («Мозаїка»,
«Джиг-со»)
Технологія використовується
для створення на уроці ситуації, яка дає
змогу учням працювати разом для засвоєння
великої кількості інформації за короткий
проміжок часу. Ефективна і може замінити
лекції у тих випадках, коли початкова
інформація повинна бути донесена до учнів
перед проведенням основного (базисного)
уроку або доповнює такий урок. Заохочує
учнів допомагати один одному вчитися,
навчаючи.
Як організувати роботу:
1.Щоб підготувати учнів
до уроку з великим обсягом
інформації, підберіть матеріал, необхідний
для уроку, і підготуйте індивідуальний
інформаційний пакет для кожного
учня (матеріали підручника, додаткові
матеріали-вирізки з газет, статті тощо).
2.Підготуйте таблички
з кольоровими позначками, щоб
учні змогли визначити завдання
для їхньої групи. Кожен учень
входитиме у дві групи —
«домашню» й «експертну». Спочатку
об'єднайте учнів у «домашні»
групи (1, 2,3), а потім створіть «експертні»
групи, використовуючи кольорові
позначки, що їх учитель попередньо
роздає учням. У кожній домашній
групі всі її учасники повинні
мати позначки різних кольорів,
а у кожній експертній —
однакові.
3.Розпишіть учнів по
«домашніх» групах від 3 до 5 чоловік,
залежно від кількості учнів.
Кожен учень має бути поінформований,
хто входить до його «домашньої»
групи, тому що її члени будуть
збиратися пізніше. Дайте домашнім
групам порцію інформації для засвоєння,
кожній групі — свою. Завдання домашніх
груп — опрацювати надану інформацію
та опанувати нею на рівні, достатньому
для обміну цією інформацією з іншими.
4.Після завершення роботи
домашніх груп запропонуйте учням
розійтись по своїх «кольорових»
групах, де вони стануть експертами
з окремої теми (своєї частини
інформації). В кожній групі має
бути представник із кожної
«домашньої» групи.
5.Кожна експертна група
повинна вислухати всіх представників
домашніх груп і проаналізувати
матеріал в цілому, провести його
експертну оцінку за визначений
час (для цього може знадобитися
цілий урок, якщо матеріали складні
або великі за обсягом).
6.Після завершення роботи
запропонуйте учням повернутися
«додому». Кожен учень має поділитися
інформацією, отриманою в експертній
групі з членами своєї «домашньої»
групи [90, с.28-42; 92, с.288-302; 104, р.44-57].
Технології ситуативного
моделювання
Модель навчання у грі — це
побудова навчального процесу за допомогою
включення учня у гру. Використання гри
в навчальному процесі завжди стикається
з протиріччям: навчання є завжди процесом
цілеспрямованим, а гра за своєю природою
має невизначений результат. Тому завдання
педагога при застосуванні гри у навчанні
полягає у підпорядкуванні гри визначеній
дидактичній меті. Учасники навчального
процесу, за ігровою моделлю, перебувають
в інших умовах, ніж у традиційному навчанні.
Учням надається максимальна свобода
інтелектуальної діяльності яка обмежується
лише визначеними правилами гри [100, с.
193]. Учні самі обирають власну роль у грі,
висуваючи припущення про ймовірний розвиток
подій, створюють проблемну ситуацію,
шукають шляхи її розв'язання, беручи на
себе відповідальність, за обране рішення.
Вчитель в ігровій моделі виступає як:
інструктор (ознайомлення з правилами
гри, консультації під час її проведення),
суддя-рефері (коректування і поради з
розподілу ролей), тренер (підказки учням
для прискорення проведення гри), головуючий,
ведучий (організатор обговорення). Як
правило, ігрова модель навчання реалізується
за чотири етапи:
1) орієнтація (введення учнів
у тему, ознайомлення з правилами
гри, загальний огляд її перебігу);
2) підготовка до проведення
гри (викладення сценарію гри, визначення
ігрових завдань, ролей, орієнтовних
шляхів розв'язання проблеми);
Імітаціями ( імітаційними іграми) називають
процедури з виконанням певних простих
відомих дій, які відтворюють, імітують
будь-які явища навколишньої дійсності.
Учасники імітації реагують на конкретну
ситуацію в рамках заданої програми, чітко
виконуючи інструкцію, наприклад проводячи
дослід. Як правило, вчитель надає під
час імітації чіткі поопераційні інструкції.
Учні можуть виконувати дії індивідуально
або в групах. Дуже важливою процедурою
імітації є обговорення отриманих результатів
діяльності та усвідомлення учнями причинно-наслідкових
зв'язків, які можна простежити, аналізуючи
результати імітації у різних її учасників.
Імітаційні ігри розвивають уяву та навички
критичного мислення, сприяють застосуванню
на практиці вміння вирішувати проблеми.
Як організувати роботу: