Феномен девіантної поведінки та специфіка його соціального дослідження

Найбільш високий середній рівень суїцидів за проаналізовані 8 років спостерігається в східній частині України, причому найвищий рівень відзначений у Сумській області. Найнижчий рівень протягом багатьох років спостерігається в Західному регіоні, зокрема, у Львівській та Чернівецькій областях. У Центральному і Південному регіонах рівень суїцидів наближається до такого в Східному регіоні. [32, с.113]

Представлені дані можна трактувати, враховуючи безліч можливих причин спостережуваних відмінностей. Відомо, що східні регіони України розвиненіші в промисловому відношенні, більш урбанізовані і найбільшою мірою відчували економічні труднощі у зв'язку з перехідним періодом. Західні регіони України значною мірою менш урбанізовані і в основному є аграрними. Ймовірно, мають значення особливості національно-етнічного складу населення перерахованих регіонів, релігійні та інші соціальні чинники. Не слід також забувати, що східні промислові регіони України (Донецько-Придніпровський промисловий комплекс) є найбільш неблагополучними в екологічному відношенні. Ситуація із забрудненням грунту, повітря, води, харчових продуктів на сході України часто розглядається як катастрофічна, а ступінь техногенного впливу на природу - як одна з найбільш виражених на території Європи. Західний регіон, на відміну від Східного, набагато більш благополучний в екологічному плані. Урбанізація, промисловий розвиток, ступінь вираженості соціально-економічних труднощів перехідного періоду і забруднення зовнішнього середовища зумовлюють комплексне стресовий вплив на населення.

Наведеш дані дозволяють сформулювати положення, згідно з яким регіонами найбільшого ризику в Україну є схід, центр і південь, в той час як населення заходу країни знаходиться у відносно благополучному положенні.

У зв'язку з порушеним питанням про роль урбанізації представляє інтерес порівняння ситуації в сільській та міській місцевості.

Представлені нами результати регіонального дослідження в Одеській області. Загальна чисельність населення Одеської області складає (за даними на 2005 р.) 2404,6 тис. осіб, з них в м. Одесі проживає 989.5 тис. чол. Регіон за площею відноситься до найбільших в Україні. Одеська область за соціально-економічному розвитку характеризується відносно благополучними показниками. Спочатку доцільно проаналізувати дані про загальну кількість самогубств і зіставити рівні з урахуванням сільського і міського проживання, в цілому і за тендерною ознакою.

У Одеському регіоні за період спостереження щорічно здійснюється близько 840 самогубств, з них 82,3%. - це чоловіки. Переважна частина самогубств (майже 75%) відбувається у сільській місцевості, і тільки 25% в місті Одесі. Співвідношення самогубств серед чоловіків і жінок істотно розрізняється в місті та в сільській місцевості. В урбанізованому середовищі число самогубств серед чоловіків в передньому перевищує серед жінок в 3,30 рази, а на селі - в 5,32 рази.

Представлені дані дозволяють ще точніше позначити групу осіб найбільшого ризику щодо завершеного самогубства - це чоловіки на селі у віці 45-54 року.

Аналогічні висновки містяться в монографії Л.Н.Юрьевой, причому на підставі не тільки статистичних, але і епідеміологічних досліджень, проведених недавно в Україну Асоціацією психіатрів України.

Вивчаючи проблему необхідно також коротко охарактеризувати таке явище, як суїцидальні спроби. Це можливо за даними нашого моніторингу в м. Одесі, що проводиться в рамках Європейської мережі з моніторингу та превенції суїцидальних спроб. За різними оцінками, зазвичай число суїцидальних спроб перевищує число завершених самогубств в 5-10 разів. Значною мірою виявляється співвідношення залежить від повноти реєстрації спроб. В наших умовах при реєстрації спроб за даними міської станції швидкої медичної допомоги, співвідношення між завершеними самогубствами і спробами в міській популяції склало 3:1. За даними 5-річних спостережень в середньому 46% всіх спроб належить чоловікам, 54% - жінкам. Таким чином, на відміну від завершених самогубств, спроби майже з рівною частотою відбуваються обома статями. Суїцидальні спроби в основному характерні для осіб молодого віку, максимум спостерігається у віці 20-24 р. До цього, вікового періоду число спроб у жінок помітно перевищує таке у чоловіків, у більш старших вікових групах картина зворотна або відмінності неістотні.

В плані превенції представляє інтерес аналіз методів суїцидальних спроб. На відміну від завершених суїцидів, в даному випадку близько половини всіх спроб скоєно шляхом самоотруєння медикаментами (49,7%), далі слідують самопорізи (35%), отруєння іншими токсичними речовинами, повішення і падіння з висоти складають кожен по -3,5-4% і вкрай незначно представлені вогнепальні поранення. Наведені дані дозволяють визначитися з групами максимального ризику щодо суїцидальних спроб - це люди молодого віку, в т.ч. підлітки, а серед них - переважно дівчата.

Даний короткий огляд об'єктивних особливостей суїцидальної поведінки в принципі демонструє відомі в суїцидології закономірності. Тим самим ми хотіли б підкреслити, що ситуація в Україні має в основному ті ж характеристики, що й ситуація в багатьох країнах Європи або Північної Америки. У той же час, ситуація в Україні має і деякі особливості, це перш за все неоднорідність числа самогубств в різних частинах країни, а також те, що дана проблема більш характерна для жителів сільської місцевості у порівнянні з міським населенням. Останнє проаналізовано на прикладі лише одного з регіонів, проте можна вважати, що в регіонах з аналогічними рівнями самогубств, соціально-економічними та національно-етнічними характеристиками картина може бути такою ж.

Все вищевикладене важливе для формулювання основних програмних цілей і завдань національного плану суїцидальної превенції.

Розглянемо ще один вид девіантної поведінки такий як проституція.

Соціологи провели незвичайне дослідження, вони вирішили вивчити скільки всього повій працюєть в Україні. Як повідомляла Ольга Балакірєва, голова правління Українського інституту соціад&них досліджень, в заняття проституцією було відмічено приблизно 50 000 жінок за весь 2011 рік. [95]

Дані соціологічного дослідження показують, що кількість неповнолітніх дівчат, що займаються проституцією у багато разів перевищують міліцейську статистику. За інформацією Ольги Балакірєвої кожна 6 або 7 простітка неповнолітня, тобто від 10 до 18% всіх повій молодше 18 років. Найбільше дівчат легкої поведінки в обласних центрах, у великих містах, в зонах відпочинку і там, де велике число трудових мігрантів. У Києві соціологи нарахували 9000 повій, в Одеській області - понад 6000, в Дніпропетровській і Донецькій області виявилося по 3000 повій, у Харківській області - 2500, а в Криму - 2000, хоча кримські соціологи відповіли, що це недооцінені показники.

Найбільше «нічних метеликів» в Україні - у Києві, на другому місці -Одеська область. Аналіз проводив український інститут соціальних досліджень імені Олександра Яременко.

Донеччина і Дніпропетровщина розділили на двох «бронзу» в цьому списку. «Більше 50 000 українок залучені до комерційного сексу. Приблизно кожна десята повія в країні є неповнолітньою. Хоча в офіційних даних цифри набагато менше. Так, кожна 6-10 дівчинка, в залежності від регіону, надає секс-послуги не досягнувши повноліття. У процентному співвідношенні - це 10-18% », повідомила на підсумковій конференції глава правління інституту-дослідника Ольга Балакірєва.

За словами експерта, найбільша кількість «путан» зосереджується у великих містах і обласних центрах. У таких, як лідери списку зосередження повій, - Київ, Одеса, Донецьк і /Дніпропетровськ. Нагадаємо, в шахтарській столиці одним з ризиків Євро-2012 вважали зараження ВІЛ від місцевих повій.

Телефонне опитування на тему «Мораль в Україну» проводився Інститутом Ґоршеніна з 20 по 22 грудня 2010^.- Всього за випадковою вибіркою було опитано 1000 респондентів у віці від 18 років, у всіх обласних центрах України. Квотами були регіон проживання, стать і вік респондентів. Похибка репрезентативності дослідження не перевищує + / -3,2%.[21,с.9]

Переважна більшість українців (85,1%) засуджує проституцію. З них 78,7% відповіли «повністю негативно» на це запитання, а 6,4% - «скоріше негативно». Позитивно ставляться до проституції 7,9% опитаних. З них вибрали відповідь «скоріше позитивно» 4,3%, «повністю позитивно» - 3,6%. Не змогли відповісти на дане питання 7,0% респондентів.

Проституція в Україні кримінально карається. Адвокати, міліціонери і медики вважають це юридичним анекдотом. Щоб довести в суді провину дівчини, потрібно привести третього - свідка, який підтвердить: секс дійсно був оплачений.

Слід відразу зазначити, що жоден закон не зможе справитися з самим явищем проституції, але сили держави повинні бути спрямовані на поліпшення становища жінок. Тут необхідно звернути увагу на досвід європейських країн, вже давно зважилися на „нестандартні", на український погляд, підходи до цього питання.

Європейські держави на даному етапі намагаються законодавчо закріпити статус зайнятих у секс-індустрії громадян. У Нідерландах і Німеччині проституція була легалізована. У Греції проституція також легалізована, але разом з тим запропонована обов'язкова реєстрація і регулярні медичні обстеження. Якою б не була політика державного підходу до цієї проблеми, є очевидним її прямий вплив на ситуацію зі здоров'ям кожної з повій, а головне - зі здоров'ям кожного з її (його) численних клієнтів.

Безумовно, Україні на сьогоднішній день не може на настільки високому рівні надати соціальний захист жодному зі своїх громадян, але нам важливо звернути увагу на ліберальні підходи до цієї проблеми, метою яких є захист чоловіків і жінок, змушених таким чином заробляти собі на життя. Чиновники і співробітники правоохоронних органів, що говорять „про боротьбу з проституцією", схоже, мислять у першу чергу категоріями боротьби зі злочинністю, яка на практиці виливається в боротьбу з самими повіями. Але з ними потрібно не боротися, їм потрібно дати альтернативу, шанс вибратися. Українці воліють ходити до повій нелегально. Трохи більше половини українців не вважають за необхідне законодавчо дозволити в країні проституцію. Такі дані опитування, проведеного соціологічною службою Центру імені О.Разумкова в листопаді 2003 року в усіх регіонах України. Опитано більше 2 тисяч респондентів старше 18 років. Похибка вибірки склала 2,3%.

На питання „Чи потрібно легалізувати проституцію в Україні?" негативно відповіли 50,2% респондентів.

Трохи менше третини опитаних (30,2%) вважають цю міру виправдано, а приблизно кожного восьмого респондента (13,5%) проблема легалізації проституції не цікавить. Вагалися з відповіддю 6,1%.

В цілому в українському суспільстві переважає негативне ставлення до проблеми легалізації проституції. Проте чоловіки виявилися більш толерантні в цьому питанні, ніж жінки. Серед представників сильної статі більше третини (36,8%) висловилися за легалізацію проституції, тоді як серед жінок - лише чверть (24,7%). Проти - 42,9% чоловіків і 56,4% жінок.

Тобто, серед чоловіків приблизно в 1,5 рази більше прихильників законодавчого дозволу проституції, ніж серед представниць прекрасної статі.

Отримані в ході опитування дані свідчать про істотні відмінності в позиціях респондентів різних вікових груп. З віком частка тих, хто вважає за необхідне узаконити в Україну проституцію, зменшується. Так, серед 18-29-річних співвідношення прихильників і супротивників легалізації проституції становить 36,2% і 46,4%; у віковій групі 30-39-річних - 36,1% і 48,6% відповідно; в групі 40-49 -річних - 32,3% і 45,9%; серед респондентів 50-59 років - 30,1% і 47,3%; серед опитаних старше 60 років -17,9% і 60,5%.

Таким чином, групу супротивників легалізації проституції в Україні становлять переважно представники старшого покоління, в той час як серед прихильників законодавчого дозволу секс-послуг переважають більш молоді респонденти.

На питання „Чому потрібно легалізувати проституцію?" респонденти відповідали, що це дозволить запобігти розширенню передаються статевим шляхом захворювань (такої думки дотримуються 23,7% усіх опитаних і 78,6% з числа тих, хто підтримує ідею легалізації проституції).

Крім того, це дозволить поставити проституцію під контроль правоохоронних органів (17,2% всіх респондентів і 57,1% прихильників легалізації); отримати додаткові надходження до місцевих бюджетів (13% і 42,9%); захистити жінок-повій від кримінальних угрупувань (9,9% і 32,7%) і від співробітників міліції (8,1% і 27%). І, нарешті, легалізація проституції може забезпечити соціальний захист осіб, які займаються проституцією (так вважають 8% всіх респондентів і 26,5% прихильників легалізації).

Кожна п'ята повія в Україні працює із задоволенням.

Згідно з даними опитування Українського інституту соціологічних досліджень (УІСД), працювати в секс-бізнесі подобається лише 20% з 636 представниць найдавнішої професії, опитаних УІСД в 12 містах України. При цьому 73% з них вибрали цю роботу, щоб „не працювати за копійки в якій-небудь конторі"; 61% сподівається заробити грошей і залишити це заняття; 27% повідомили, що працюють в секс-бцнесі вимушено.

При цьому лише 66% опитаних жінок користуються презервативами. [95].

Як зазначила один з авторів збірника, заступник директор УІСД Ольга Балакірєва, основним висновком, що випливає з досліджень, є необхідність удосконалення правового законодавства, що стосується сексуальної індустрії. Так, новий Кримінальний кодекс передбачає покарання для осіб, які надають секс-послги, проте відносно організаторів цього бізнесу покарання не передбачено. Між тим, згідно з даними опитування, жінки, що займаються секс-бізнесом, отримують на руки лише близько 20% зароблених грошей. У той же час за неофіційною інформацією, українські повії заробляють від 300 до 1000 доларів на місяць.