Курс лекций по "Прикладні методики в соціальній роботі"

3. Третя група труднощів  у налагодженні психопрофілактичної роботи пов’язана із сучасними проблемами управління школою.

Зрозуміло, що організація  психопрофілактичної роботи, яка  у свою чергу тісно переплітається з медико-соціальною профілактикою  в навчальному закладі, вимагає  чіткої координації зусиль практичного психолога і шкільного лікаря, а також зацікавленої участі учителів валеології, класних керівників та інших учасників педагогічного процесу. Однак школа ще не отримала спеціальних методичних розробок, які б допомагали налагоджувати творче співробітництво практичного психолога і педагогів школи, застосовувати нові форми педагогічного спілкування в розв'язанні назрілих професійних проблем, зокрема, що стосуються зміцнення здоров’я школярів.

Психолого-педагогічна  профілактика з метою організації здорового способу життя школярів охоплює три основні стадії:  первинну,  вторинну,  третинну.  Якщо  первинна психолого-педагогічна профілактика особливо щільно пов'язана з соціальною та соціально-медичною    профілактикою,    а   вторинна    - з медико-соціальною,  то третинна  виступає як  вдале поєднання медичних, педагогічних і психопрофілактичних заходів.                              

Профілактичні програми з метою організації здорового  способу життя школярів розраховані  на масові, групові (на першій і другій стадії), та на переважно групові або індивідуальні (на другій або третій стадії) форми впровадження.                                           

Вважаємо, що особливості  розгортання стадії психолого-педагогічної профілактики теж варто розглянути в згаданій логіці, тобто у відповідності до ЇЇ видів і завдань. Ці залежності подані у вигляді таблиці.

Стадії психолого-педагогічної профілактики у відповідності до її видів та завдань

Отже, первинна психолога-педагогічна  профілактика серед школярів - це попередження впливу несприятливих зовнішніх  умов  здоров'я дитини шляхом поліпшення якості довкілля й організації форм конструктивної оздоровчої активності учнів, які зумовлюють стійкість до існуючих факторів ризику.

Протягом життя людина потрапляє в профілактичні ситуації як епізодично, випадково, так і стає об'єктом цілеспрямованого впливу з  метою зміцнення тих чи тих аспектів її здоров'я, відвертання факторів ризику,   хворіб,   попередження  шкідливих  звичок,   і,   врешті-решт, оздоровлення її способу життя в цілому. У такому випадку вона стає учасником однієї чи кількох профілактичних програм,  які можуть мати найрізноманітнішу спрямованість. Останні конструюються на основі побудови превентивних впливів, скерованих на групу чи окремого і індивіда у відповідності до мети і завдань певної стадії профілактичного процесу.

На сучасному етапі  розвитку психологічної служби існує безліч технік, що використовуються у психопрофілактичній роботі. Популярними зараз є Веронія образотворчим мистецтвом, драмотерапія, пісочна терапія, музикотерапія, ароматерапія, кольоротерапія та інші. Найбезпечнішим і напевно, найприємнішим методом лікування психіки залишається арт-терапія, яка впливає на психіку через витвори мистецтва – музику, малюнок, літературний твір.

З метою систематизації психологічної служби та роботи практичних психологів необхідно було прийняти загальнодержавне рішення на сучасному етапі розвитку психологічної науки.

“Ідея створення загальнодержавної  соціально-психологічної служби як єдиної системи охорони і підтримки  психічного здоров’я населення виникла  досить давно. На сторінках журналу  “Вопросы психологи” ці питання обговорювалися у 1979 та 1982 роках. Особливої актуальності набула ця проблема зі створенням структур практичної психології у різних відомствах. Коли у 1991 р. в Інституті психології започатковувався Центр психологічної служби системи освіти перед ним ставилося завдання вивчення теорії та практики організації різних служб що проводять практичну психологічну діяльність.

Практична реалізація ідеї створення національної системи  соціально-психологічної служби почалася у березні 1992 р. з підготовки двох листів на адресу комісій Верховної Ради України з питань науки і народної освіти: “Про створення державної системи психологічної служби України” і “Про кадрове забезпечення державної  психологічної служби”. Затим, у квітні, комісія прийняла ухвалу про створення Концепції державної системи психологічної служби і доручила Інститутові психології координацію робіт з її створення.

Концепція тричі розглядалася згаданою комісією, у січні 1993 р. була схвалена й передана до Кабінету Міністрів  для доопрацювання та реалізацій. Тоді було вперше прийнято “Положення про психологічну службу в системі освіти України”.

Удосконалення та розвиток психологічної практики вимагав  переоцінки та зміни “Положення про  ПС”. І як результат, у 1999 р. в Міністерстві освіти України було затверджено нове “Положення...” зі значними змінами у тексті. Наводимо порівняльну характеристику цих двох “Положень...”

В “Положенні...” за 1999 р. розкриті основні цілі психологічної  служби – сприяти розвитку здібностей і схильностей дітей, формуванню підростаючого покоління. становленню індивідуальності і творчого ставлення до життя на всіх етапах дошкільного і шкільного дитинства, вивчення особливостей їх психічного розвитку, визначення психологічних причин порушень особистості, її інтелекту, профілактики подібних порушень.

Обговорення питань психологічного забезпечення  в сфері освіти і виховання молодого покоління  торкається навчальних закладів. Так, С.Д. Литвин-Кіндратюк у своїй  статті зауважила, що на даний час інноваційну технологію психолого-педагогічної діяльності знаходять своє застосування адже у практиці роботи загальноосвітніх шкіл й меншою мірою торкаються роботи психологічних служб у вищому навчальному закладі. Світлана Данилівна також вважає, що у роботі ВНЗ недостатньо враховується положення про різноманітність моделей  організацій психологічна і впроваджена. [Акт.ст. 130]

Описуючи організацію  психологічної служби, слід звернутися до можливих моделей її д-ти в контексті  реалізації завдань в управлінні.

Оскільки психологи  працюють в різних соціальних сферах, взаємодіють з різними об’єктами  психологічного допомоги, надають підтримку  при вирішенні широкого спектра  професійних та особистісних проблем  всіх клієнтів, то необхідним є впровадження різних моделей ПС, які визначають зміст, спрямованість та особливості її діяльності.

Модель ПС слід розуміти як систему теоретично-методичних, організаційних та етичних принципів, технологій, методів і форм надання  психологічної допомоги, яка визначає специфіку діяльності практичних психологів у конкретній соціальній сфері.

Різноманітні моделі ПС можуть бути класифіковані за різними  критеріями. Важливе місце серед  них займають об’єктно-цільові критерії, до яких належать:

• категорія об’єктів психологічної  допомоги:
• пріоритетність надання психологічної допомоги;

безпосередність (опосередкованість психологічної допомоги).

Л.М. Кара мушка виділяє  такі моделі психологічної служби, на основі даних об’єктно-цільових критеріїв:

1. “Суспільна” модель ПС – використовують психологи, які працюють у сфері політики, оскільки основним об’єктом психологічної допомоги виступає суспільство, великі соціальні групи (нації, народи, політичні партії).
2. “Організаційна” модель – використовують психологи, які працюють у сфері бізнесу і зорієнтовані на психологічну підтримку діяльності організації в цілому.
3. “Групова” модель – застосовується психологами, які працюють у сфері політичної, управлінської, шкільної, сімейної психології та ін., оскільки одним із основних об’єктів психологічної допомоги при цьому виступають малі соціальні групи (як формувальні – трудові та навчальні колективи, сім’я, так і неформальні, які утворюються і функціонують в рамках колективів та поза їх межами.
4. “Особистісна” модель – використовується психологами, які мають відношення до клінічної, медичної психології, оскільки основним об’єктом надання психологічної допомоги представників цього напрямку виступає особистість.
5. “Екстремальна” модель – орієнтована на надання термінової психологічної допомоги певним категоріям об’єктів через їх особливий “екстремальний” (пріоритетний) статус в окремо взятому соціумі, який обумовлений негативним впливом на них, тих чи інших певних соціально-економічних, психофізіологічних та соціально-педагогічних чинників.
6. “Стабільна” модель – надає психологічну допомогу всім категоріям працівників та населення, організаціям у стабільних, нормальних умовах їх життєдіяльності.
7. “Безпосередня” модель – психологічна допомога надається практичним психологом безпосередньо особистості (групі, організацій), яка її потребує. Саме тут використовується власне психологічна допомога, психологічна допомога у вузькому сенсі слова (корекція, консультування, психологотерапія). Ця модель орієнтована АН таку собі “модель лікаря”, головними завданнями якої є профілактична та виправлення відхилень у психічному розвитку особистості школяра. Такий підхід, на думку У.В. Кала та В.В. Раудик, розповсюджений у багатьох країнах Європи, а також чітко відображений у Положенні про шкільну психологічну службу І.В. Дубровіної і А.М. Приходан.
8. “Опосередкована”  модель – психологічна допомога надається людині (групі організації) не безпосередньо психологом, а опосередковано, насамперед через членів колективу. Керівництво організації, друзів, і досягається це завдяки формуванню психологічної культури, спільному пошуку разом із психологом адекватних способів дій, які б сприяли у наданні психологічної підтримки плану об’єкту, який її потребує. [ст. 28-44]

Таким чином, сучасна  модель психологічної служби в загальноосвітній школі, повинна використовувати  системи теоретичних, методологічних напрацювань у галузі організації роботи та психологічної науки, які дозволяють виокремити базові класифікації моделей психологічної служби в освіті. Найоптимальнішим варіантом такої моделі є стабільна опосередкована модель. Яка розрахована на робот з усіма учнями, членами колективу, працівниками і вимагає розгорнутої в часі, планомірної психологічної допомоги, коли велика увага приділяється психологічній просвіті, профілактиці, діагностиці, експертизі, психотерапії, корекції, консультуванню та прогнозуванню. За умов реалізації такої моделі психологічна допомога надається не лише безпосередньо психологом, а й здійснюється через класних керівників, вчителів, адміністрацію, членів неформальних груп, друзів.

Дана модель психологічної  служби повинна сприяти формуванню психологічної культури учнів і медпрацівників збереженню їх психологічного здоров’я та забезпеченню їх особистісного та професійного росту враховувати етнокультурну, етноісторичні та регіональні особливості роботи навчального закладу.

2. Історія розвитку  арт-терапії

Становлення людини розумної пов’язане з розвитком жестів, міміки, пантоміми, танцю, наскельного  малюнку, пісні – інтернаціональної  мови образів. Мистецтво виникло  з метою спілкування, як засіб  комунікації, як своєрідна емоційна мова. Прообразом сучасної акрт-терапії зберігся в архаїчних формах мистецтва – в народній творчості. Тут виражається опора на символічну мову “колективного несвідомого”. Схильна до символізації людини несвідомо перетворювала в символи предмети і форми оточуючого середовища і використовувала ці символи як в релігії так і в показовому мистецтві. Такі давні форми мистецтва, що мали цілющу силу, лікували тіла та душі стали прабатьками сучасного мистецтва і арт-терапії як методу профілактики.

Появу арт-терапії (термін А.Хілла) як галузі теоретичного і практичного знання на стику мистецтва і науки відносять приблизно до 30-х років ХХ ст. Еволюція поняття “арт-терапія” відбиває процеси уособлення трьох самостійних напрямків медичного, соціального, педагогічного. Об’єднує названі напрямки використання художньої творчої діяльності в якості лікувального, відволікаючого чи психопрофілактичного фактору. [Л.Д. Лебедева, ст. 7]

Арт-терапія існує  як самостійний напрям у лікувально-корекційній  і профілактичній роботі усього кілька десятиліть. Цей напрям почав формуватися як окремий і переважно емпіричний метод у середині XX століття.