Юзеф Коженьовський

ЗМІСТ

ВСТУП…………………………………………………………………………..….3-7

РОЗДІЛ 1. МИСТЕЦТВО НАРАЦІЇ ЮЗЕФА  КОЖЕНЬОВСЬКОГО……8-17

1.1. Позиція оповідача………………………………………………..…18-26

1.2. Види нарацій у творах Ю.Коженьовського…………………….…26-38

1.3. Наратор чи герой……………………………………………………38-45

Висновки до 1 розділу…………………………………………………………..45-47

РОЗДІЛ 2. ІДЕОЛОГІЯ  ЮЗЕФА КОЖЕНЬОВСЬКОГО ……………… ..48-54

2.1  Фемінізм та міф польського  Трістана………………………………54-65

2.2 Жіночність  та краса в романах Ю.Коженьовського………………..65-70

Висновки до 2 розділу…………………………………………………………..70-71

РОЗДІЛ 3. ВІД РОМАНТИЗМУ ДО РЕАЛІЗМУ…………………………..72-78

3.1 Створення доктрини польського реалізму………………………....78-86

3.2 Моралізаторський реалізм Ю.Коженьовського……………………86-97

Висновки до 3 розділу………………………………………………………….97-99

ВИСНОВКИ…………………………………………………………………..100-102

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ …………………………………102-109

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

Юзеф Коженьовський  – цікава постать у польській  літературі ХІХ століття. Цей письменник, який працював і творив в епоху  романтизму, так і не був ані  класиком, ані романтиком, хоча навколо цього питання, після смерті митця, виникало багато суперечок. Про Юзефа Коженьовського говорили, що він був співцем реалізму, інші, що у драмах письменника бачили суто романтичні риси.

Письменницька та педагогічна  діяльність Юзефа Коженьовського припадає на період бурхливих та глобальних змін на польських землях. Найбільш інтенсивно він працює під час двох великих народно-визвольних рухів: листопадового  та січневого повстань, тобто на 20-ті роки XIX століття.

Коженьовський народився в Галичині. Із побуту та життя цих земель народилися його твори. У творчості Коженьовського можна виділити три періоди: перший  з них охоплює творчість перед повстанням, пов’язаний із кременецько - варшавськими контактами (1819-1832); наступний період пов'язаний з українським та волинським середовищем (1833-1846) і останній – із Королівством Польським, точніше кажучи – з Варшавою (1846-1863).

Творчість та діяльність Юзефа Коженьовського у кожному зі згаданих вище періодів віддзеркалює його ідеологічне становище, що виникло в результаті зв’язків з ліберальним угрупуванням. А з художньо-літературного  погляду згадані періоди є черговими стадіями подолання чужих для реалізму конвенцій і рухом до детальнішого опанування реалістичного методу. Яскраво показують цей процес перші два періоди творчої дороги Ю.Коженьовського, під час яких вдосконалення реалізму письменника є настільки  виразне, що неодноразово  доходить до перетину програмових рам, що пропонуються Коженьовським – ідеологом.

Спокійний темперамент, побудований на витривалих засадах релігійності, відчуття обов’язку та витривалої  праці, гарна та ґрунтовна освіта, яка що нагоди поповнювалася творами французьких, німецьких і, звісна річ, польських авторів, уміння віднаходити безглузді сторони людського життя, але при цьому не закривати позитивних сторін – усе це робило Юзефа Коженьовського світлою непересічною людиною, яка сумлінно та уміло виконувала свої завдання з великою користю для людей. Він був зразковим батьком для своєї родини, чудовим господарем, брав участь у всіх товариських зібраннях, був шанованою особою,  талановитим письменником, який своїми творами зробив значний вплив на суспільство. Коженьовський послідовніше за інших талановитих романістів свого часу відходив від напряму романтизму. Рішення письменника зробити роман реєстрацією повсякденного життя, товаришем і вчителем людей, яких поглинає повсякденне життя в другій половині ХІХ століття було чи не найзначнішим проявом змін, які в польській літературі створювалися не тільки від романтизму до реалізму, але і до домінування поезії та драматургії, до панування оповідної прози. Ці зміни були несміливими, теоретично недопрацьованими, розтягнутими на роки, запізнілими з погляду на суспільно-політичну ситуацію, вплутані в особисті труднощі польської культури. Не були вони прикріплені і показовими шедеврами літератури. Але, не дивлячись на все це, ці зміни були поступовим специфічним  родом приглушеного і прихованого літературного перелому.  Романи Коженьовського, без сумніву дозволяють ставити його творчість у межі загальноєвропейського ‘‘моралізаторського реалізму’’ першої половини ХІХ століття.

Творчість Юзефа Коженьовського ще досі належно не досліджена. Так, наприклад, Стефан Кавин вивчав так звані ‘‘дрібні твори’’ Коженьовського, а також його драми. Біографічними даними та романами займалися: П.Хмельовський, Г.Галле, Ю.Бахуж. Драму ‘‘Карпатські верховинці’’,  написану на українську тематику, досліджували: К.Войціховський, Т.Горбачовська, В.Ган, З.Геройський, Б.Чарнік, серед українських критиків, творчістю Юзефа Коженьовського займалися Р.Кирчів і Р.Пилипчук. Про польського письменника з’являлись також статті у періодичних виданнях (‘‘Gazeta Lwowska’’, ‘‘Dziennik Kijowski’’, ‘‘Kurier Warszawski’’, ‘‘Kraj’’, ‘‘Epoka’’).

Актуальність теми: висвітлення творчого доробку Коженьовського та його ролі в польській літературі другої половини ХІХ ст.

Об’єкт дослідження: романістичні твори Ю.Коженьовського, зокрема його твори ‘‘Колокація’’, ‘‘Рідні’’, ‘‘Спекулянт’’, ‘‘Горбатий’’, ‘‘Нові подорожі оригінала’’, ‘‘Пенсіонер’’ та інші.

Предмет дослідження:  особливості авторської оповіді Юзефа Коженьовського, розкриття його ідеологічних уподобань та визначення рис реалізму його творів.

 

Мета дослідження:

- огляд романістичних творів Ю.Коженьовського;

-        представлення наукового трактування позицій оповідача у художньому творі;

-        визначення  різновидів творчих нарацій Юзефа  Коженьовського.

Завдання дослідження:

- окреслити ставлення письменника до проблем фемінізму;

- розкрити поняття Коженьовський – польський Трістан;

- простежити особливості реалістичного напрямку у творчій реалізації Ю.Коженьовського.

Науково-методологічна база дослідження  спирається на роботи:

Сергія Гупало ‘‘Зачарований Україною’’, Романа Кирчіва ‘‘Український фольклор в польській літературі’’, ‘‘Кременецька гімназія-ліцей першої третини ХІХ століття та її дотичність до українського довкілля’’, С.Маковського ‘‘Українська школа як варіант романтизму // ‘‘Українська школа’’ в літературі та культурі українсько-польського пограниччя’’. Список використаної літератури додається.

 

Методи дослідження, використані  в роботі:

- історико-літературний;

- біографічний;

- елементи компаративістичного методу.

 

Структура роботи: робота складається  зі вступу, трьох розділів, висновків  і списку використаної літератури.

У першому розділі ‘‘Мистецтво нарації Юзефа Коженьовського’’ подаються біографічні відомості про письменника та розповідається про види нарації, які письменник застосовує у своїх творах. Поняття наратора ототожнюють із поняттям оповідача, розповідача чи повістяра, оскільки це є фіктивна особа, створена автором чи письменником. У теорії розповіді розрізняють два типи нараторів: явний (експліцитний) та неявний (імпліцитний). Наратор формує об’єкт розповіді, художній світ, може дистанціюватися від оповіді, персонажів. Наратор може набувати ролі протагоніста, бути важливим персонажем, другорядною особою, простим спостерігачем. Наратор подеколи виконує функцію важливого для твору самостійного персонажа, може бути й пасивним слухачем або позбавлятися статусу літературного героя. Що стосується Коженьовського, то у більшості своїх повістей він створює образ оповідача на свій лад і свою подобу. Читач розуміє, що оповідь ведеться від імені письменника - і цей факт неодноразово нагадується читачам - причому письменника із суспільно визнаним правом говорити. Про шанованість оповідача говорить не тільки його літературна та поетична вдача, а його професійна підготовка, життєвий досвід.

У другом розділі ‘‘Ідеологія Юзефа Коженьовського’’ розповідається про ідеологічні погляди письменника, до яких належать: рецепція простору і часу, розрізнення природного і надприродного, сприйняття й переживання смерті, ставлення до праці, власності, багатства й бідності, розуміння владних відносин, панування й підпорядкування, роль жінок у сіспільстві тощо. Коженьовський зіштовхуючи, перевіряючи, ставлячи під сумнів  різні слова, сказані про світ реалізує свою ідеологію, оскільки постулює певний погляд та судження про життя. Ідеологію Ю.Коженьовського аналізуємо на прикладі його героїв і моралістичних учень у романах, автор часто укладав в уста своїх героїв важливі ідеологічні ідеї.

У третьому розділі ‘‘Від романтизму до реалізму’’ висвітлюються проблеми переходу Юзефа Коженьовського до нового напрямку літератури. Ю.Коженьовський, як і всі інші романісти тієї доби, відходив від визначеного романтизмом напрямку. Рішення письменника написати роман, який би був своєрідною реєстрацією ‘‘звичайного життя’’, у той же час товаришем та вчителем для людей, було в другій половині ХІХ століття чи не найбільш значущим показником зміни, що відбувалася в польській літературі. У кожній тогочасній літературі  бути реалістом  означало відійти від романтизму. Міцною стороною реалізму Коженьовського було все те, що стосується художнього ‘‘звітування’’ реальності, тобто картини ‘‘домашнього життя’’, дрібних господарських клопотів, сімейних конфліктів, родинних чи подружніх успіхів і промахів, особистих драм. І його романи, без сумніву, дозволяють ставити його творчість у межі загальноєвропейського моралізаторського реалізму’’ першої половини ХІХ століття.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ І

МИСТЕЦТВО НАРАЦІЇ ЮЗЕФА КОЖЕНЬОВСЬКОГО

 

Юзеф Коженьовський  походить із давньої зубожілої в другій половині ХVIIIст. шляхти. Його батько Вінцент, керував у маєтку графа Вінцента Потоцького та проживав  у приватному фільварку з жінкою Кларою Вінклер та дітьми. Садиба їхня знаходилась поблизу Бродів на околиці міста. Там 19 березня 1797 року народився Юзеф Коженьовський. І саме тут, під мудрою та надійною опікою батьків, пройшли перші роки його дитинства.

Батьки рано навчили  сина читати та писати. Пізніше, пан  Філіпович, майстер каменярського  цеху, підготував Юзефа до, так званої, ‘‘нормальної’’ школи, що знаходилася у Бродах. Броди, що знаходилися в східній частини Галіції, були на той час найбагатшим, після Львова, містом. Коженьовський з шляхетського середовища одразу опинився у міщанському оточенні.

Закінчив школу в 1807 році, одразу після канікул, батьки відправили його до збаразької гімназії. У 1809 році батько відвозить Юзефа до Кременця для навчання в школі, а пізніше до Кременця переїхала вся родина. Десять років Коженьовський був учнем Кременецької школи, яка в останній рік навчання Юзефа отримала статус ліцею. Після закінчення навчання Коженьовський вирішує продовжувати своє навчання і залишитися ще на два роки в Кременці, щоб присвятити себе улюбленій науці про літературу. Він не був тягарем для своєї небагатої родини, тому що ще з  шістнадцяти років заробляв репетиторством, і утримував не тільки себе, але і брата [9, 13]. Досить рано Коженьовський виявив зацікавлення літературою. Розвитку такого інтересу сприяла атмосфера доброти і довіри, яку для молодого літератора  створив викладач польської літератури в кременецькій школі Алойзи Ошинський. Йому, як писав сам Коженьовський у вірші до професора, він з радістю доручив ‘‘найперше римування’’, від нього отримував  перші поради, перші приклади [63, 9].

 У літературному житті кременецької молоді Коженьовський брав активну  участь. Протягом навчального року 1815-1816 перебуває в організації ‘‘Письменницький клуб’’. Організація складалася із семи учасників-кремінчан і повинна була відповідати семи струнам лютні.  Програмою ‘‘Клубу’’ було читання власних творів, дискусія щодо цих творів та знайомство з найвідомішими польськими або ж зарубіжними творами; також передбачалась спільна літературна діяльність учасників. Виливалась вона, наприклад, у ‘‘полонізацію’’ твору Шатобріана. На останньому році навчання в ліцеї (1818-1819) Коженьовський, за ініціативи Адама Чарторизького входить до створеного в листопаді 1818 року Товариства учнів Волинського ліцею, що вчаться зразкового мовлення та письма.  Збереглися  відомості про те, що вже в 1818 році на зібранні Товариства Коженьовський прочитав свою працю під назвою  ‘‘Що таке патетичність?’’ та вірш ‘‘Ода перу’’, текст якого було внесено до книги Товариства.

На літературу Коженьовський  дивився як мораліст; розділяв позиції  класицистичних естетів, що проповідували  моралізаторство літератури. Йому навіть здавалося, що моралізаторська наука стоїть вище, ніж поезія, яка (як тоді думав) ‘‘розпалює пристрасть і псує людей’’. І тому полишив поезію та звернувся до моралізаторських наук. Цей період є важливим для майбутньої письменницької практики та ранньої творчості Ю.Коженьовського. 

У 1820 році Коженьовський обійняв нову посаду бібліотекаря в ‘‘Блакитному Палаці’’ Замойського, повинен був привести до ладу великі зібрання рукописів.  За цю спокійну, рутинну роботу Коженьовський взявся охоче. Через деяких час Коженьовський з певною іронією буде пригадувати, як збирав гігантську кількість старопольських панегіриків, що свідчили про слабкість великих панів до лестощів.  Робота в бібліотеці дала змогу письменнику побачити усе багатство польської літератури XVI ст. і Станіславського періоду; він читає твори Кохановського, з великим інтересом досліджує комедійну творчість Заблодського.