Лекції по "Литературе"

Уперше їх виділяють  автори РГ-80.Серед розчленованих, але  зі вказівкою на наявність у них  деяких ознак ССР. Тут вони поділяються  на два типи залежно від сполучників  знедиференційованим чи диференційованим значенням. Поняття зіставлення властиве ССР проте іноді для його вираження використовуються і підрядні сполучники. Це дає підставу виділяти їх в окремий тип СПР розчленованої структури. За значенням вони співвідносні із ССР, а за оформленням – із СПР.

Зіставлятися можуть відмінні чи подібні явища,тому за значенням  зіставлювальні категорії поділяються  на речення зі значенням невідповідності  і відповідності.

1. Речення невідповідності. Значення може передаватися недиференційованим і диференнційованими сполучниками.

а)  недиференційовані  сполучники якщо-то.

Пр.: І якщо він з цим виступить, то ми повинні будем відповідь давати.

       Він з цим виступить, а ми повинні...(неподібні явища)

       Якщо інші ще не оцінили ситуацію, то він одразу збагнув небнзпеку (протилежні явища).

б)  диференційовані  сполучники в той час як,  тим часом як, тоді як.

Перші два виражають  зіставлювальні значення у нерозчленованому і розчленованому вигляді, третій завжди нерозчленований.

      Пр.: Перші танки проскочили вперед, в той час як основна маса машин була зупинена  артилерійським вогнищем.

             Хлопець швидко підтягнувся на  руках і виліз на машину, в той час як його напарник ніяк не міг цього зробити.

      Тоді як у дрібних оповіданнях Франко змальовує селян, робітників, у повістях він  займається вже капіталістами.             

 

2.    Речення відповідності. 

а) недиференційовані  сполучники якщо-то.

       Пр.: Якщо дитина хороша, то цим вона теж зобов’язана вихованню, своєму дитинству (А. Макаренко).

б) диференційовані сполучники в міру того як.

       Пр.: В міру того як підіймалося сонце, туман осідав нижче (М. Коцюбинський).  

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Тема: СКЛАДНОПІДРЯДНІ  РЕЧЕННЯ 

ПРОМІЖНОГО  ТИПУ БУДОВИ

 

ПЛАН

1. Компаративні СПР.

2. Відносно репродуктивні речення (супровідні).

 

Межа між нерозчленованими і розчленованими реченнями не завжди чітка. Однак найяскравіше це проявляється в компаративних і відносно-поширювальних (супровідних) реченнях.

 

1. Компаративні СПР

Бєлошапкова розглядає  речення зі сполучником ніж, підрядна частина яких пояснює компаратив у головній, серед нерозчленованих. Речення ж зі сполучниками чим – тим, хоч вони теж прикомпаратині, - серед розчленованих. Чернівецькі синтаксисти: оскільки обидва типи речень мають опорний компонент – компаратив і мають також ознаки розчленованих речень – сполучники ніж, чим-тим їх слід розглядати серед речень проміжного типу будови. Ці речення поділяються на два види:

• однокомпаративні;
• двокомпаративні.

 

Однокомпаративні: форма вищого ступеня вживається тільки в головній частині.

Пр.:  Вночі собор ніби ще величавіший, ніж це здається вдень (О. Гончар).

Підрядна частина може пояснювати:

а) прислівник

Пр.: Се гірше, ніж непрошана провина.

б) прислівник із дієсловом

Пр.: Вона в сто крат більше хвилювалася, аніж хвилювався Олег.

в) прикметник

Пр.: І ти стоїш тепер передо мною стократ молодший, ніж колись стояв.

г) слова, що лексично виражають  значення компаратива

Пр.: Ти інше створіння ніж усі ми.

Крім ніж, може використовуватися сполучник як.

Пр.: І нема лютішого зла, як сея горілка (Квітка-Основ’яненко).

Це були речення порівняльного  характеру. Друга модель – речення  зіставлювального характеру: перевага одного над іншим:

Пр.: Краще полин їсти, ніж із нелюбов за стіл сісти.

 

Двокомпаративні: форми вищого ступеня вживаються в обох частинах – головній і підрядній. Ці речення також виражають зіставлювальні відношення, але особливі – з фіксацією пропорційного наростання чи послаблення ознаки.

Сполучний засіб – парний  сполучник чим-тим, який має симетричне розташування – напочатку кожної частини. Підрядна – препозитивна, в обох частинах – прислівники.

а) вищого ступеня

Пр.: Чим більше підростали сини Ореста Білинського, тим більше журили вони батька.

б) прислівники і прикметники

Пр.: Чим корінь витриваліший і дужчий, тим колосок рясніше зерно родить.

        (Д. Костомаров).

в) рідше: прикметники  в обох частинах:

Пр.: Чим ночі тепліші, тим зорі ясніші (Д. Костомаров).

г) лексично

Пр.: Чим далі в ліс, тим більше дров. 

Похідна форма парадигми: зі сполучниками що-то.

Пр.: Що уважніше роздивляємось сусідів, то настійніше замислюємося про себе самих (В. Корнійчук)

 

2. Відносно репродуктивні речення (супровідні).

Головна частина цих  речень досить самостійна, а підрядна – формально залежить від неї  і поширює її з погляду наслідку, оцінки, принагідних зауважень. Засіб зв’язку – сполучне слово що, яке вміщує увесь зміст головної частини.

Пр.: Козаки відповідали дружнім реготом, що ще дужче дратувало шляхту.

Ці речення близькі  до з’ясувальних контимінованого характеру.

Пр.: Ще дужче дратувало шляхту те, що козаки відповідали дружнім реготом.   

Семантично близькі  вони і до ССР приєднувальних.

Пр.: Козаки відповідали дружнім реготом, і це ще дужче дратувало шляхту.

Такі речення у підряній частині виражають додаткове повідомлення щодо змісту головної частини. Звідси й термін супровідні, приєднувальні (Волох), пояснювальні (Кулик).

У головній частині нема ніяких граматичних показників, котрі  б указували на необхідність підрядної  частини. Це ознака розчленованих речень, а сполучний засіб – ознака нерозчленованих.

Інваріантна форма парадигми  цих речень – конструкції з  сполучним словом що.

Похідні форми:

Інші форми цього  займенника:

Пр.: З неговіркої Соні треба було витягувати новини, чого не вміла робити Надя.

             Він приніс бандуру, чим порадував Івана Марковича.

   Іван  Франко творчо відчував мистецтво  прози, про що свідчать його тонкі  спостереження.

Деякі речення цього  виду набувають характеру сталих висловів:

         що й треба було довести,

         чого і слід було сподіватися,

         з чим вас і вітаємо,

         про що йшлося раніше. 

Наведені приклади мають  характер наслідку: з прийменниковими  формами від чого, через що, за що, з чого речення мають причиновий віддіток.

Пр.: Зробив він приємне відкриття, від чого йому аж на душі потепліло.

Відтінок мети з’являється  з прийменниками для чого, на що.

Пр.: Намагалися за три дні зорати всю площу, для чого зібрали всіх трактористів в одну бригаду.

Ці речення пізнього походження. Вони економніші, ніж окремі речення.

Пр.: Козаки відповідали дружнім реготом. Цей дружній регіт ще дужче дратував шляхту.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Тема: СКЛАДНОСУРЯДНЕ РЕЧЕННЯ

ПЛАН

1. Поняття про складносурядне речення як тип складного речення.

2. Наукова класифікація  складносурядних речень.

3. Складносурядні речення  відкритої структури:

3.1. Єднальні складносурядні речення.

3.2. Розділові складносурядні речення 

4. Складносурядні речення  закритої структури.

4.1. Невласне єднальні складносурядні речення.

4.2. Зіставно-протиставні складносурядні речення

         4.3. Градаційні складносурядні речення

4.4. Приєднувальні складносурядні речення

4.5. Пояснювальні складносурядні речення

 

 

1. Поняття про складносурядне речення як тип складного речення

Цей тип складних речень виділяють на основі таких ознак:

1. характеру синтаксичного зв'язку між предикативними частинами;
2. відношень між предикативними частинами;

3)  наявності  граматичних засобів оформлення  зв'язку і відношень між компонентами — сурядних сполучників.

  На основі цього можна запропонувати таке визначення даного типу складних  речень. Складносурядним називається такий тип складних речень, предикативні частини яких рівноправні  і  поєднуються сурядним зв'язком при допомозі сурядних сполучників

     Пр.:  Парує степ ,і  оживає ліс, і горобці, неначе з-за куліс, упали табуном                            

               на просо (В.Симоненко). 

              Сам Парфенону поки що не  створи, але задумів, сміливих проектів  

                повна голова.(О.Гончар). 

              То боронюсь від них у непокорі, то  в потемках ховаюся, як тать.         

              (Д.Павличко).

У прикладах  наведені три відомих зі школи  види складносурядних речень – єднальні, протиставні та розділові.  Вони виділяються у нормативній граматиці на підставі семантичного виду сурядних сполучників, які пов'язують рівноправні предикативні частини. У східнослов'янському мовознавстві і в українському зокрема ця класифікація не зазнала суттєвих змін. Лише в підручнику Б. М. Кулика як окремий вид розглядаються приєднувальні:

Пр.: Дівчина спить тихо в кімнаті, а місяць промінням тремтить.

        (Леся Українка).

Однак вивчення складного речення, у першу чергу  складнопідрядного, у структурно-семантичному аспекті не могло не торкнутися    і складносурядного речення, про що буде мова нижче.

Сам же об'єкт розгляду – складносурядне  речення окреслюється достатньо чітко, проте частина структур, зокрема речення з однорідними присудками, не має в синтаксичній літературі, як науковій, так і навчальній (підручниковій), не має однозначної кваліфікації. Тому питання про статус речень з однорідними присудками при спільному підметі, як-от, у прикладах: Тарас розглядався пильно і все собі добре запам'ятовував (А. Чайківський); Він змовк, проте не відводив очей з обличчя душпастиря (О. Кобилянська); Рояль то благав і плакав, то щось ніжно і пристрасно шепотів..(О.Лисенко)    - залишається відкритим. Спроби альтернативного розв'язання — розглядати всі речення цього виду як складні (В. А. Бєлошапкова) чи потенційно складні (чернівецькі синтаксисти) — не можна прийняти беззастережно, оскільки речення з непоширеними однорідними присудками чи присудками уточнювального характеру важко кваліфікувати однозначно як складні, як-от на зразок: Сагайда образився, але промовчав (О. Гончар); Життя - не прогулянка, не забава, а важка праця (І. Цюпа); Чіпка подивився на смутну, перелякану матір  і  відсахнувся (Панас Мирний). Тому в українських граматиках речення з однорідними присудками традиційно вивчаються серед простих, а саме, ускладнених однорідністю.

 

2. Наукова класифікація  складносурядних речень

В основних своїх рисах  класифікація складносурядних речень не змінилась, тобто в тих класифікаціях, які пропонує сучасна синтаксична  наука, виділяється за семантикою сурядного  сполучника ті ж, відомі зі школи, три головні Групи речень — єднальні, розділові та протиставні, до яких додаються види, визначені завдяки глибшому дослідженню складносурядного речення як синтаксичної одиниці на ширшому мовному матеріалі — в усіх стилях української мови. У різних авторів вони називаються і групуються не зовсім однаково, але йдеться про такі види, як градаційні, приєднувальні і пояснювальні. Одні з них розглядалися у межах єднальних і, частково, протиставних речень (градаційні, приєднувальні), інші не розглядалися ні серед складносурядних, ні серед складнопідрядних речень через недостатню вивченість так званого пояснювального зв'язку, який не без підстав не всі науковці відносять до сурядного типу синтаксичного зв'язку (пояснювальні). Проте структурно-семантичне дослідження основного типу складних речень —складнопідрядних — не могло не позначитись на класифікації речень складносурядних. Тому в українському мовознавстві І.Р.Вихованець (4, с.306—310), а в російському В. А. Бєлошапкова (1, с.207-208) вносять у семантичну класифікацію структурний елемент - виділяють та описують два структурних типи складносурядних речень: речення відкритої структури і речення закритої структури.