Лекції по "Литературе"

1) паралелізм структури;

2) антонімічні зв'язки  слів.

Пр.: Пан гуляв — люди стогнали.

        Лисий кінь — краса, лисий парубок — біда (народна творчість).

 

 

4. БСР з різнотипними  частинами

Це речення неоднорідного  складу, предикативні частини яких поєднуються в одне ціле зумовленою та пояснювальною інтонацією, а також  такими засобами:

- порядок частин;

- співвідношення видо-часових  форм дієслів-присудків;

- типізовані спеціалізовані  лексичні елементи.

Речення з різнотипними частинами семантично неоднорідні, одна з предикативних частин підпорядкована іншій. Тому ці речення співідносні із СПР.                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                  

Структурно це речення закритої структури: складаються лише з двох частин, не допускаючи свого поширення наступними частинами. БСР цього типу мають бідніші можливості для вираження відношень підрядності, однак вони є.

Це:

- умовність

- час

- причини 

- наслідку;

- з’ясувальні

- пояснювальні

1. Речення,  одна з частин яких має часове  значення.

— зі значенням одночасності:

Пр.: Прийде осінь — у засіках буде хліб золотий (О. Десняк).

        Гаї шумлять — я слухаю (П. Тичина).

— зі значенням наступності:

Пр.: Натиснеш — загоряється щось на зразок стоп-сигналу (Часопис).

        Двері рипнули - з'явився батько (Коцюбинський).

2. Речення умовного  значення.

Пр.: Не навчив батько — не навчить і дядько (народна творчість).                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                

У реченнях умовні відтінки переплітаються із часовими:

Натиснеш — загоряється  щось...

У таких реченнях в  другій частині можливі займенникові слова так, тоді.

Пр.: Повернеться із відрядження чоловік, тоді вона поїде з дітьми в село.

Інтонація: найвища на логічно наголошеному слові першої частини; пауза, друга частина —  рівна інтонація.

3. Причинові  відношення. Друга частина розкриває  причину дії у першій. 

Пр.: Умовк кобзар сумуючи: щось руки не грають (Т. Шевченко).

   Молодий тоді був я: все мені кидалось в очі (П.Мирний).

Інтонація: попереджувальна, між частинами велика пауза.

4.Наслідкові: у другій частині — наслідок.

Пр.: Защебетавв соловейко — пішла луна гаєм (Т. Шевченко).

        Змокли хлопці — рубця сухого не було (Головко).

Близькі до попередніх, інтонація  подібна.

5. Пояснювальні: у них друга, пояснююча частина, розгортає, уточнює, коментує або доповнює першу частину.

- Розгортаючі з'ясувального  характеру. 

Пр.: Сам собі подумав: [що] вся справа в тоні, в підході, в певних межах

        (О. Вишня).

Вони співвідносні із з'ясувальними СПР.

- Уточнюючі (можна  вставити а саме).

Пр.: Там був звичай: кожен із гостей садив дерево чи кілька дерев

       (М. Рильський).

Можливе вказівне слово.

Пр.: Ось чому я вирішив так: поставлю Загоруйка поруч з тобою...(О. Гончар).

- Коментуючі.

Пр.: Он слід легкий : то перебіг русак (М. Рильський).

- Доповнюючі.

Пр.: Він посміхнувся, прихильно розглядаючи дівчину: було їй років 

        вісімнадцять.

Окремо виділяють порівняльні  БСР.

Пр.: Погляне — холодною водою обіллє (Марко Вовчок).

        Подивилась ясно — заспівали скрипки (П. Тичина).

 

 

5. Розділові  знаки в БСР

 

Частини цих речень можуть відділятися одна від одної комою, крапкою з комою, двокрапкою, тире.

Кома у БСР з однотипними частинами ставиться тоді, коли вони виражають одночасність, сумісність або послідовність дій і тісно пов'язані між собою за змістом.

Пр.: У глибині лісу стукав дятел, пищали синиці (О. Десн.).

Крапка з комою ставиться між значно розширеними предикативними частинами, особливо якщо вони мають власні коми або коли зберігають відносну самостійність.

Пр.: Усміх пославши в останнім промінніі, згинуло радісне літо; дощик 

         уїдливий, дощик осінній сіється,  наче крізь сито (Г. Чупринка).

Двокрапка ставиться у таких випадках:

1) коли друга частина  вказує на причину перебігу  дії першої частини.

Пр.: А вгорі вже блідли зорі: западала пізня осіння ніч (Ю. Смолич).

2) коли друга частина  вказує на наслідок перебігу  дії першої частини (можна вставити слово тому).

Пр.: Віхола розпочалася з самісінького ранку:[тому] вийти з хати просто 

        неможливо (О. Кобилянська).

3) коли друга частина  конкретизує, уточнює думку, виражену  в першій частині.

Пр.: Степан зосередився на іншому: як йому попасти до редакції журналу

        (В. Підмогильний).                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                     

4) коли друга частина співвідноситься з окремим словом першої і розгортає його семантику.

Пр.: Дивна річ: людина кожна якоюсь мірою поет (М. Рильський).

5) коли друга частина  корелює у першій частині зі  словами такий, така, таке, такі.

Пр.: А день тоді був такий: всі позбиралися і побігли до лісу (Ю. Збан.).

6) коли друга частина  кваліфікує перебіг дії першої  частини або додає й уточнює  характерні ознаки виконавця  дії першої частини. 

Пр.: Таке стійке дерево: до цих пір годиться (М. Стельмах).

7) коли друга частина  валентно зумовлена присудком першої частини.

Пр.: Він знав: скрутні часи скоро минуть.

8) коли друга частина  безпосередньо приєднується до  іменника в першій частині  і пояснює його.

Пр.: В один прекрасний день пронеслася чутка: приїхав молодий агроном

       (М. Івч.).

Тире ставиться у реченнях закритої структури.

1. коли зміст частин протиставляється або порівнюється.

Пр.: Подивилась ясно — заспівали скрипки (П. Тичина).

        Пан гуляв у себе в замку — у ярмі стогнали люди (Л. Українка).

2) коли друга частина  містить наслідок, результат.

Пр.: Забудеш рідний край — тобі твій корінь всохне (П. Тичина).

        Заспівала Ніна Матвієнко —  зал завмер.

3) коли друга частина  у БСР позначає час або умову  здійснення події, про яку йдеться  у першій.

Пр.: Дощ упав на трави — оживуть отави (М. Шап.).

        Хмарки біжать — милуюся (П. Тичина).

        Натиснеш кнопку — дисплей  оживає.

4) Коли у другій  частині є займенникові слова такий, так, а препозитивна має значення міри і ступеня.                                                                                                                                                                                                                                                                                                                               

Пр.: Аж якось на серці важко — так розчарували мене її спогади

        (В. Підмогильний).

Правила пунктуації в  БСР, особливо тире, двокрапка часто порушуються, двокрапку нерідко замінює тире; мовлення письменників індивідуальне, однак у  реченнях з'ясувального характеру (Бачу зладеку: хвиля іскриста б'є об берег)  ставиться лише двокрапка. У реченнях порівняльних, умовно-часового значення завжди тире:

Пр.: Поїдеш далеко — забудеш мене.

Тире експресивніший знак, тому  письменники віддають перевагу йому.