Лекції по "Литературе"

        дому, батьківської хати, материнського тепла, вітчизни, тобто мова  

        сприймаєтьсяне просто як засіб  комунікації... (В. Русанівський).

        Умовилися на папері зображати всі відстані в 10 000 разів меншими, 

         ніж насправді, тобто 1 см на папері у нас відповідатиме 10 000 см

        (або 100м) на місцевості (Фізична географія для 5 класу).

        Тому померлого муміфікували, тобто вберігали його тіло від розкладу   

         (Міфи народів світу).

        За період життя рослина не  тільки росте, а й розвивається, тобто в

        ній  ідбуваютсья і якісні  зміни (Г. Каблучок та ін.).

В українському мовознавстві такі речення описані чернівецькими  синтаксистами (28, 624—626), зокрема вони кваліфікуються як окремий вид (хоч  і специфічний) складносурядних  речень. Інші вчені та автори підручників зовсім не розглядають ні пояснювальних речень, ні природи синтаксичного зв'язку і виражених ним відношень. Однією з причин, доволі вагомих, є те, що ці речення властиві науковому стилеві, особливо навчальному та науково-популярному його різновидам. Більшість же наукових досліджень здійснюється на базі художнього та публіцистичного стилів — стилів найбільш вироблених в українській літерній мові, де пояснювальні речення практично не представлені, бо там нема комунікативної потреби в поясненні наукового поняття чи явища. Через невивченість цього виду речень традиційна граматика поки що обминає їх увагою.

Крім інваріантного  пояснювального сполучника тобто (він широко використовується і в ускладненому простому реченні), у таких складносурядних реченнях можуть функціонувати (щоправда, зрідка) сполучники а саме, або, чи (останні у пояснювальному значенні).

Пр.: Роман цього автора дещо прототипічний, а саме за …

 

 

 

 

 

 

Тема: БЕЗСПОЛУЧНИКОВЕ СКЛАДНЕ РЕЧЕННЯ

 

План

1.  Поняття БСР. Питання статусу.

2.  БСР як окремий тип складного речення.

3.  БСР з однотипними  частинами.

4.  БСР з різнотипними  частинами.

5.  Розділові знаки  в безсполучникових реченнях.

                                                   

Література

1. Загнітко А. П.  Теоретична граматика укр. мови. Синтаксис. — Донецьк ДОННУ, 2001. — с. 419-32.

2.  Слинько 1.1., Гуйванюк  Н. В. та ін. — Синтаксис сучасної  укр. мови. — К. Вища школа, 1994. —С. 628-656.                                                                                                                                                                                      

3.  Сучасна укр. мова. За ред. О. Д. Пономарева. —  К., 1987. —С.342-348.

4.  Сучасна укр. літ.  мова. За ред. М. Я. Плющ, К., 1994. —С. 373-379.

5.  Дорошенко С. І. Складні безсполучникові конструкції в суч. укр. мові. — Харків. Вища шк., 1980.

                       

1. Поняття БСР.  Питання статусу.

Безсполучникове речення  – це  таке СР, частини, якого поєднуються  при допомозі інтонації. Питання  статусу БСР у сучасному синтаксисі залишається проблематичним. Причина цього у недостатній вивченості, а також у тому, що частина БСР співвідносна із сполучниковими — складносурядними (Правдиве слово існуватиме вічно, а брехня — всього одну хвилинку) або складнопідрядними (Я знаю: мова мамина — свята...    або    Я знаю, що...), інша ж частина — специфічні конструкції, не співвідносні із сполучниковими відповідниками, напр.:

        Тихесенько вітер віє,

        Степи, лани мріють,

        Між горами над ставами

       Верби зеленіють.... (Т. Шевченко).

        Розкажу тобі думку таємну,

        Легкий здогад мене обпік:

        Я залишуся в серці твоєму

        На сьогодні, на завтра, навік (Л. Костенко).

Які ж точки зору існують  на це питання?

1. БСР—це речення з пропущеними сполучниками, тобто є безполучникові   

ССР і безсполучникові  СПР. Це традиційна точка зору, що йде  з минулого (Ломоносов, Шахматов, Пєшковський, Вихованець). Відповідно, терміни:  безсполучникове  ССР, безсполучникове СПР.

2. БСР— окремий тип  складних речень, вони мають власну форму, синтаксичне значення і специфічні різновиди синтаксичного зв'язку (М. Поспєлов, С. І. Дорошенко).

3.    БСР — це  текстові одиниці. Така точка  зору пропонується в РГ —  80 (це                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                             

поєднання простих речень, з певних комунікативних міркувань  об'єднаних інтонацією в окрему одиницю, подібну до складного речення.                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                          

Подібної точки зору дотримуються чернівецькі синтаксисти: БСР — це комунікати, тобто такі поєднання простих речень, які не мають системного виміру (вони існують лише в мовленні).

БСР — і мовна, і  текстова одиниця. Це одиниця перехідного  типу, як вважає А.П. Загнітко, з цим  доцільно погодитись і розглядати БСР  — усе-таки як окремий тип СР.

                 

2. БСР як  окремий тип складного речення,

БСР — це такі складні  речення, предикативні частини яких об'єднуються в одне синтаксичне  і семантичне ціле без сполучників  і сполучних слів, а при допомозі інтонації та інших мовних засобів.

Основний засіб —  це інтонація. Розрізняють такі 4 її різновиди:

• перелічувальна;
• зіставна;
• зумовленості;
• пояснювальна.

Перелічувальна  створює спокійну структуру: в описах, розповіді.

Зіставна потрібна в динамічних висловах, контрастних за природою:

Пр.: Подивилась ясно — заспівали скрипки(П.Тичина).

Зумовленості вказує на причину, наслідок, умову дії.

Пояснювальна: надає реченню логічної послідовності викладу, конкретизує зміст частин безсполучникового речення.

Однак інтонація не завжди чітко окреслена, адже це проcторічний усномовний засіб. Тому синтаксисти говорять про недиференційований синтаксичний зв'язок у межах БСР. Це такий зв'язок, при якому характер відношень можна інтерпретувати по-різному.

Пр.: Митцю не треба нагород, його судьба нагородила (Л. Костенко)

 – пояснення.

       Микола Зеров не міг прийняти сучасність, вона була йому внутрішньо  

       чужа (Ю. Шерех)– у другій частині причина.

Інтонація - це основний засіб вираження синтаксичного  зв'язку між предикативними частинами. Крім нього, є й додаткові:

1. Смисловий зв'язок між частинами:

Пр.: Зійшла вода — колеса стали (Л. Гл.) — наслідок

        Гаї шумлять — я слухаю (П. Тичина) — часові відношення.

2. Відповідність видо-часових  форм дієслів-присудків,зокрема  однотипність способових і видо-часових  форм:

Пр.: Зійде сонце — утру сльози... (Т. Шевченко).

3.  Анафоричні елементи в одній із частин.

Пр.: І ось що погано: діти украй мало читають.

       Всяке буття є страждання, так східні мудреці вчать.

       Ночувати будемо на базі, там для нас усе приготували.

4. Паралелізм структри  частин, спільність головних  членів  речення, повторення слів.

Пр.: У селі розпочалися весняні роботи, люди працювали день і ніч на своїх  

         городах (О. Слісаренко).

БСР — речення різної природи, одні з них не мають відповідників  серед сполучникових речень, інші мають, одні співвідносні із складносурядними реченнями, інші — із складнопідрядними. Тому традиційно говорять про безсполучникові речення з однотипними і різнотипними частинами.

Однотипні бувають відкритої  і закритої структури. За характором відношень:

—  єднальні;    

—  перелічувальні;

—  зіставні;

—  протиставні.

Різнотипні речення  мають лише закриту структуру. За характером відношень:

— умовні;

— часові;

— причинові;

— наслідкові;

— пояснювальні;

— з'ясувальні.

3. БСР з однотипними  частинами.

Це речення однорідного складу, що характеризуються перелічувальною чи зіставно-протиставною інтонацією, за допомогою якої об'єднуються в ціле їхні предикативні частини.

За своєю будовою  і значенням ці речення дуже близькі  до ССР, співвідносні з ними.                                                                                                                                                                                        

Серед них за семантикою виділяють 2 різновиди:

— єднально-перелічувальні;

— зіставно-протиставні.

1.Єднально-перелічувальні.

- речення, які виражають  одночасність перелічувальних явищ;

- речення, які виражають  часову послідовність дій, явищ.                                                                                                                                                                                                                                                                                                                 

Речення першого виду мають однотипні форми дієслів-присудків  у предикативних частинах та перелічувальну інтонацію.

Пр.: Сонце сховалось за зелені хмари, з полудня вітер повіяв, зробилась 

        одлига (Панас Мирний).

        Шелестить пожовкле листя по діброві; гуляють хмари; сонце спить; 

        ніде не чуть людської мови (Т. Шевченко)

Це речення відкритої  структури, кількість частин необмежена, залежить від вичерпності опису (на думку мовця).

Інтонація однотипна: у  кінці частин підвищується, в останній — понижується.

Пр.: Дивний сон... Якісь палати, лицар в зброї на коні... Ліс такий страшний,  

        таємний... Поле... Море вдалині (О. Олесь).

Речення другого виду виражають часову послідовність  подій, явищ. Дієслова-присудки в них  доконаного виду, події відбуваються в певному порядку, тому сталий порядок частин. Інтонація також перелічувальна.

 

Пр.: Пригріло сонечко, обсохла земля, потягло орача в поле 

       (М. Коцюбинський).

Для підкреслення часової  послідовності в предикативних  частинах можуть вживатися прислівники  відповідної семантики.

Пр.: Спочатку примовкли коники, тоді шелеснуло листя, потім знову запала 

        тиша.

2.Зіставно-протиставні. 

Це речення закритої структури, мають лише 2 частини. Зміст цих  речень: зіставлення або протиставлення явищ, які відрізняються одне від  одного. Інтонація:

Інші засоби вираження зіставності:

- лексичний склад;                                                                                                                                                                                                                                                                                   

- структурний паралелізм (однотипність порівняльних слів  у частинах).

Пр.: Пан гуляв у себе в замку — у ярмі стогнали люди (Л. Українка) — 

        протиставлення.

        Хліб — батько, вода — мати (народна творчість).

        На одній нивці — пшениця,  на другій — жито (Л. Українка) - 

        зіставлювлення.

        Маляр дає нам враження кольорів, поет викликає тільки спомини 

        кольорів (І. Франко).

Зіставні мають такі ознаки:

1) паралелізм структури;

2) асоціативний зв'язок  слів в обох частинах ( див.  приклад, наведений вище).

Протиставні: у них  об'єднуються частини контрастного змісту,ознаки цих речень: