Прагматичні проблеми перекладу

 

                                

                                        Хліб і Україна

 

Хліб і Україна. Ці два поняття невід'ємні. З давніх-давен саме хліб уособлював Україну. Ми не завойовники, не кочівники, ми — хлібороби. Кожен свій день ми розпочинаємо та завершуємо хлібом.

Та чи завжди було саме так? Чи завжди наш хліб залишався нашим? Тридцяті роки... Роки голодомору... Роки безнадії... І найстрашніше не те, що відібрали життя. Найстрашніше те, що відібрали нашу святиню; виплекану впродовж багатьох віків, — хліб наш відібрали! Нам навіть подякували: "Украина — житница всей Европы". Знали б вони тільки, чого коштувало нам це "почесне" звання. А потім було забуття... Війна була... З хати виносились останні крихти, а поля золотої пшениці горіли синім полум'ям. Так знущались із святині українського народу.

Зараз наша країна переживає скрутні часи. Але хліб все ж таки залишається нашою найдорогоціннішою святинею. Хліб — наша віра. Хліб — наш Бог. Згадаймо, з яким хвилюванням ми цінуємо хліб, яким нас зустрічають, проводжають, який приносять нам на вечерю, яким благословляють нас на весіллі.

Поруч із хлібом завжди жінка. Це вона не спить уночі, пече запашні палянички.

...Вона підіймає рушничок -- тісто вже підійшло. Що ж, час  приступати до чарівної справи  — пора пекти хліб. Обережно  підіймається рука і охрещує  майбутній хліб. Хоча, чому "майбутній"? Адже хліб починається вже  з зернини, кинутої у землю. Так  протягом багатьох століть розпочинається  ранок у звичайних українських  хатах.

 

 

                                          Сенс життя

 

Коли замислюєшься  над сенсом життя, то завжди радієш тому, що існуєш, що поруч є найдорожчі люди, що дано милуватися красою навколишнього світу і відкривати цей світ для себе.  
Водночас приходить відчуття великої відповідальності за цей світ і гордості від усвідомлення того, що ти людина.  
 Але в саме поняття «бути людиною» кожний вкладає своє значення. І, більшою мірою, саме це значення впливає на дії і вчинки, а іноді, і на хід самого життя. У моєму розумінні, бути людиною — це значить виховати в собі високі моральні якості. 

Простеживши історичний шлях людства, розумієш, що в основі кожного суспільства завжди лежала певна мораль, якою керувались люди. Десять заповідей Христових — це теж мораль, мораль гуманна. Але на світі було стільки антигуманних устроїв, що це наводить жах.  
У кожної людини є своя мораль. І саме від неї залежить, якою буде людина.   Мені в світі поталанило на гарних людей. І мої вихователі в дитячому садку, і мої учителі, і, перш за все, мої батьки — це люди, з яких я беру приклад. Усі вони вплинули на мою вихованість і ерудицію, власне кажучи, вони вплинули на мій характер, навчили чуйному ставленню до інших людей. Але замало бути чемним і доброзичливим для того, щоб усі навколо вважали тебе людиною з великої літери. Безумовно, не всім дано стати видатними і всесвітньовідомими людьми. Але кожний може стати людиною, яку поважають. Справжня людина — це хороший друг, здатний прийти на допомогу, визволити з біди і не заздрити щастю інших людей. Це хороший син чи донька, здатні забезпечити своїм батькам спокійну старість.  Хороша людина створить хорошу сім'ю і буде прикладом для своїх дітей.  
І, безумовно, такі шкідливі звички, як алкоголь і наркоманія, ніколи не уживаються з поняттям хорошої людини. Бути людиною — це значить бути хорошою людиною. Не можна брати приклад із тих, хто добре ставиться тільки до своєї сім'ї, тільки до своїх друзів, але зневажає інших людей. Людина за будь-яких обставин має залишатися людиною: і у ставленні до інших людей (сусідів, співробітників, просто перехожих), і у ставленні до природи, і у ставленні до свого міста, своєї держави, свого народу.  
Шануйте людей щирих, у яких і помисли, і вчинки викликають повагу. Але в житті буває навпаки: на роботі — передовий виробничник, а вдома — деспот, який тероризує всю сім'ю; у школі — сумлінний учень, а вдома — ледар, який ложки за собою не помиє. 

А ще однією рисою, яку я не вибачаю людям, є зрада. Ця риса і у великому, і у малому мені огидна. Зрада несумісна з поняттям «бути людиною».  
 Треба стежити за тим, щоб не довелося соромитись своїх помислів і своїх вчинків. Мене надихає вислів А. П. Чехова: «У людині все має бути прекрасним: і обличчя, і одяг, і душа, і помисли...» 

 

 

                            Найважче — творити самого себе

 

Чи часто ми задаємо собі запитання: "Хто я? Який я?" Ми вміємо догоджати собі, дбати про себе. Але чи вміємо творити себе? Я повністю погоджуюся з тим, що творити себе — найважче, бо з тією людиною, яку ти у собі виховаєш, тобі доведеться співіснувати усе життя. 
Багато рис характеру ми отримуємо від народження. Але бути людиною — не означає тільки народитися, нею треба стати, тому протягом усього життя ми ліпимо своє власне "я". Робити це, звісно, нелегко. Віктор Гюго писав: "Не той великий, хто багато знає, а той, хто знає самого себе." 
Займатися самовихованням треба з дитинства. Безперечно: передусім нам потрібно слухатися батьків, учителів, старших, у кого є певний життєвий досвід. Але це не означає, що ми не можемо мати своєї точки зору. У кожної людини — свої переконання, але пам'ятаймо, що краса людини виявляється у вірності благородним, великодушним, чистим поглядам на життя. Власне, самовиховання полягає у формуванні в собі сили волі, відповідальності за свої вчинки. Як казав Бісмарк, велика людина не та, що вміє керувати іншими, а та, що вміє володіти собою. Як на мене, самовиховання полягає в тому, щоби всіляко придушувати в собі тваринні інстинкти, тобто потяги, які не керуються розумом.

Створювати самих себе допомагають не лише люди, які нас оточують, але й герої художньої літератури. Треба лише вміти вибирати літературу і читати вдумливо, беручи для себе все найкраще. 
Звісно, творити самого себе — нелегка справа, проте, якщо взятися за це з чистою душею і найкращими помислами, то можете бути впевненими: з вас вийде хороша людина.

Відомий український письменник Григір Тютюнник зазначав: "Найвища наука життя — мудрість, а найвища мудрість — бути добрим." Робити добро треба, бо людина, яка не відчуває приязні до інших, руйнує себе як особистість. На злі далеко не заїдеш. І якщо з юних літ не навчитися тамувати в собі роздратування, недовіру і злість, душа людська обростає ненавистю, поїдає саму себе.

Отже, кожного дня ми повинні тверезо і реалістично оцінювати свої переваги і недоліки, прагнути сформувати в собі кращі якості і пам'ятати: кожен особисто відповідає перед Богом і людьми за свої вчинки. Ми повинні усвідомлювати, що створити самого себе ми можемо лише завдяки багаторічній і клопіткій праці над собою. 
Тож творімо себе щодня і повсякчас!

 

 

                                     Оточення звуками

 

З незапам’ятних часів людину постійно оточували звуки. Не було ще ніякої музики, але існував спів птахів, шелест листя, дзюрчання струмків. Вся ці звуки оточували людину та інформували її про навкілля.

Людина сприймає звуки по-різному. Високий вереск був сигналом тривоги, але свист вітру, шум дощу мали для людини заспокійливе значення.

Музика активізує розумові здібності, працездатність та зосередженість, здатна розвивати та підвищувати інтелект людини.

Музика – феноменальне явище. ЇЇ взаємодії з людиною надзвичайні. Мелодичні звуки творять чудо – в людині прокидається і перетворюється душа, змінюється стан, настрій. Музика панує над кожними емоціями, а емоції перемагають навіть фізичну біль.

Стародавні мудреці стверджували, що музика, її перші звуки народились одночасно зі створенням світу. Усі стародавні навчання мають в собі подібні утворення і досвід впливу музики на тварини, рослини і людину.

Ще на зорі цивілізації був помічений цілющий вплив музики на організм людини. Під дію зачаровуючих звуків музики відбувалось покращення самопочуття та настрою, зменшення болісних відчуттів, страху, повернення людині бадьорості, енергії. Музика активізує розумові здібності, а також працездатність та зосередженість, здатна розвивати та підвищувати інтелект людини.

Музика здатна допомагати молодим людям зрозуміти навколишню дійсність, красу природи, довершеність поезії, живопису, театру, історії свого народу, виступаючи специфічним генератором целісного ставлення до світу, оскільки справжні естетичні враження, насолоду від зустрічі з мистецтвом дістає лише той, хто вміє уважно слухати, переживати, розмірковувати над почуттям.

Отримав у Єгипті музичні знання, Піфагор заснував в Італії науку про гармонію сфер, затвердив музику як точну науку. Піфагорійці користувались спеціальними мелодіями проти прояв люті і гніву, проводили заняття математикою під музику.

Аристотель також стверджував, що музика здійснює вплив на етичне формування людини.

Авіцена вважав музику "нелікарським способом лікування поряд з дієтою, сміхом та запахом.

У спеціальному музично – медичному центрі стародавнього Парфянського царства лікували від туги і душевних переживань. В античній Греції музика була складовою частиною філософії. Музика виховувала, допомагала і полегшувала життя греків в багатьох життєвих ситуаціях.

Відомості в різних напрямках використання музики повідомлялись у творах всесвітньо відомих античних авторів як Платон, Стратон, Лукіан, Аристофан, Есхіл, Вергілій, Плутарх та інші.

В Англії, Франції, Німеччині, Голландії протягом ХХ століття було створено центри музичної терапії, завданням яких стало лікування спеціально підібраних хвороб, починаючи від неврозів і депресій, закінчуючи шлунково – кишковими і серцево – судинними захворюваннями.

Як довели вченні психологи, систематичне заняття музикою у віці від 5 до 15 років дозволяють значно підняти інтелектуальний потенціал людини, краще розвинути пам’ять, аналітичні здібності, орієнтацію, впливає на позитивну корекцію нервової системи. Крім того, під час слухання музики регулюються фізіологічні процеси в організмі, стимулюється м’язова активність, підвищується загальний тонус організму, покращується мовна та рухова активність. Музичне мистецтво впливає також на психіку, душевний стан людини, що стало основою виникнення музичної терапії.

У Швеції існує музично – терапевтичне товариство. Працівники цього товариства повідомили усьому світу, що звуки дзвона, які містять резонансне ультразвукове випромінювання, за лічені секунди вбивають тифозні палички, збуджувачів жовтухи й віруси грипу.

Західні вчені, провівши багато досвідів і експериментів, прийшли до такої думки: деякі мелодії дійсно наділені сильним терапевтичним ефектом. Духовна релігійна музика відновлює душевну рівновагу, дарує відчуття спокою. Якщо порівнювати музику з ліками, то релігійна музика – анальгетик у світі звуків, тобто вона полегшує біль. Виконання веселих пісень допомагає при серцевих недугах, сприяє довголіттю. Але найбільший ефект на людину здійснюються мелодії Моцарта. Цей музичний феномен, до кінця ще не пояснений, так і назвали – "ефект Моцарта". Медики встановили, що струнні інструменти найбільш ефективні при хворобах серця. Кларнет покращує роботу кровоносних судин, флейта позитивно впливає на легені і бронхи, а труба ефективна при радикуліті і невриті.

Починаючи з ХІХ століття наука має багато життєво важливих відомостей про вплив музики на людину, які отримали в результаті експериментальних досліджень. Науково доведено що музика може зміцнювати імунну систему, приводить до зниження захворюваності, покращує обмін речовин і, як наслідок, активніше йдуть відновлювальні процеси. На початку ХХ століття було експериментально доведено, що звуки музики змушують реагувати кожну клітину нашого організму, електромагнітні хвилі впливають на зміну кров’яного тиску, частотність серцевих скорочень, ритм і глибину дихання. Не випадково в сучасній медицині все більшого розповсюдження набуває поруч з фізіотерапією і артотерапією музикотерапія. Мова йде про відновлення здоров’я людини за допомогою занять музикою.

Необхідно змалку привчати дітей до роботи розуму і душі, збагачувати їхній досвід спілкування з музичними творами. Педагогам – музикантам необхідно йти у ногу з актуальними тенденціями в науці.

Музична терапія разом з артотерапією, тобто терапією засобами образотворчого мистецтва, може стати ефективним методом лікування шкільних неврозів, як у процесі здобуття освіти, так і в сучасному житті взагалі.

Музика існує в нашому житті як живе знання й уявлення людини про саму себе, як засіб самопізнання і самовираження. Сприйняття й розуміння музики полягає у відчутті її зв’язками, м’язами, рухами, диханням. Використовуючи класичну музику з метою музичної терапії, не варто забувати, що серед творів сучасної легкої музики, у тому числі серед джазу й року, можна знайти чимало таких, які можуть бути використані з терапевтичною метою.

Музика, як мабуть ніяке інше мистецтво, може впливати на настрій, утворювати його. Всі музичні твори можна умовно розділити на такі, що активізують, тонізують, розслаблюють і заспокоюють.

Сприйняття музики тісно пов’язане з розумовими процесами, тобто потребує уваги, спостережливості. Музика, що сприймається слуховим рецептором, впливає на загальний стан всього організму, викликає реакції, які пов’язані зі зміною кровообігу, дихання.

Люди вважають, що музика народилася разом із створенням світу. Музика звучить у середині кожної людини. Все у всесвіті виткане із звуків музики. Людина будь яку музику слухає серцем.

 

 

                                       Твоя батьківщина

 

Усвідомлення батьківщини до кожного з людей приходить по-своєму. Але приходить час — і кожний розуміє нерозривну єдність із рідною землею. Адже на цій землі зросли наші діди і батьки, на ній вчилися ходити ми і зроблять перші кроки наші нащадки. Споконвіку боронили цю землю наші предки, берегли її як найцінніший скарб. Вона завжди була їхнім багатством, яким пишались і захищали. А беручи від природи її дари, люди розуміли, що цих щедрот буде значно більше, якщо вони берегтимуть природу.  
У наш час перед людьми гостро постала екологічна проблема. Це пов'язано з тим, що люди вирішили стати господарями природи, почали її підкоряти собі. Внаслідок роботи виробництв забруднилися ріки. Збільшення орних земель призвело до знищення лісів. Смердюче Каховське водоймище було колись мальовничою українською землею. Пішли під воду біленькі хатки, вишневі садочки і кучеряві верби над ставками. А колись красиве і багате Аральське море висохло, бо з нього викачали воду на зрошення засушливих районів. Нащадкам у спадок залишилися тільки прекрасні Шевченкові малюнки Аралу.