Прагматичні проблеми перекладу

Люди необдумано експлуатують природу, а іноді просто не замислюються над наслідками своїх вчинків. Безвідповідальність призвела до Чорнобильської катастрофи, від якої постраждали величезні регіони України, Білорусі, Росії. Внаслідок аварії загинуло сотні людей. А скільки інвалідів, села і міста заражені радіонуклідами. Радіаційний фон і досі, через вісімнадцять років після аварії перевищує допустимі норми.  
Скалічена земля, скалічені люди... Мені здається, що атомні електростанції взагалі треба заборонити, адже доки вони існують, країна — в небезпеці.  
Осушення боліт на Поліссі залишило людей без питної води. 

 

Свобода слова для України по-американські або як грантоїд «Українська правда» захищає американські інтереси

 

Цю статтю хочу присвятити непростій темі вибору пріоритетів для українських грантоїдів, особливо тоді, коли питання постає таким чином, або патріотизм, або догоджання своєму іноземному спонсору. Як новий коментатор я зареєструвався десь місяць тому на «Українській правді» та протягом вересня прокоментував кілька статей, що торкалися нашої внутрішньої політики. Тим більше, перебуваючи у відпустці та маючи для цього вдосталь часу, залишені на цьому Інтернет-ресурсі коментарі з власними думками щодо актуальних політичних подій я узагальнив потім у кількох моїх блогах на Кореспонденті. Проте, все було добре, поки не захотів я висловити свою думку до інтерв’ю з послом США «Посол США Джеффрі Пайєтт: Європа і США наполегливо працюватимуть…». Зокрема, я додав такий коментар:

Климко _ 27.09.2013 11:36

Я б спитав у посла, чому вони заслали агента ЦРУ американського громадянина Любарця організовувати в Україні "Врадіївську ходу", в якій не було жодного врадіївця, та провокувати народ на штурми міліцейських ділянок дорогою до Києва? Чи організація бунтів та громадянського протистояння - це акції дружнього характеру?

Потім якийсь, судячи по всьому, штатний коментатор «УП» або американського посольства під псевдо Yes, який дуже агресивно, іноді навіть по-хамськи реагував на будь-які критичні зауваження інших коментаторів до висловлювань посла (можна побачити на сайті «УП»), так відповів на мій коментар: 

Климко:

 Я б спитав у посла, чому вони заслали агента ЦРУ  американського громадянина Любарця  організовувати в Україні "Врадіївську  ходу", в якій не було жодного  врадіївця, та провокувати народ  на штурми міліцейських ділянок  дорогою до Києва? Чи організація  бунтів та громадянського протистояння - це акції дружнього характеру?

Якщо такі, як ви мовчать, коли їх ґвалтують, то повинен же хтось дати відсіч. Ви мабуть отримуєте задоволення. Загалом, те, що ви написали, більш ніж суцільною маячнею, не назвеш! На кого все це розраховуєте? Невже ви рівняєте всіх по собі, до своєї розумової неповноцінності?! Що вас не влаштовує в тому, що люди виразили свій протест проти міліційного свавілля та беззаконня, ким би цей протест не був би керованим, якщо він справедливий та захищає права та честь громадянина! Що не так?! Ми самостійно не можемо дати собі ради!!!, тому для нашої безпеки Україні потрібен ЄС та НАТО! приклад-вбивство рашою рибалок в Азовському морі...

У свою чергу мені прийшлося нагадати йому про патріотизм:

Климко _ 30.09.2013 10:07

Yes:

 Шановний представник  американського посольства, не треба  тут ображати тих, кому не подобається, як агенти ЦРУ, на кшталт Любарця, провокують наших громадян на  незаконні дії, організовують усілякі  акції непокори, бунти, а потім, прикриваючись  американським паспортом, валять  у свій рідний Солт Лейк  Сіті. Всі розв'язані спецслужбами  США громадянські війни в країнах, у яких були економічні інтереси  Штатів, виправдовувалися захистом  демократії. Читачі та дописувачі  УП - достатньо освідченні люди, щоб  нам тут розповідати казки, що  ми, українці, настільки дурні, що  без провокацій американських  агентів не побудуємо собі  демократії. Якщо вам подобається, що чужі спецслужби хазяйнують  у вас в країні, то напевно  патріотизму у вас - нуль. Прочитавши  ваші коментарі до цієї статті, мені здається, що у вас тут  таке ж завдання, як у Любарця  у Врадієвці. Я проти того, щоб  у нас хазяйнували чужі засланці  і мені байдуже які, американські  чи російські. Читати всім: "Історія  агента Любарця"!

І як виявилось цього вже було достатньо для того, щоб редакція «Української правди» догоджаючи своїм грантодавцям та американському уряду, та напевно прагнучи допомогти ЦРУ влаштувати у нашій країні громадянську війну, заблокувало мені доступ до коментування та видалило мої коментарі до цієї статті.

Але ж цього було замало, оскільки як з’ясувалося з «УП» було видалено більшість моїх коментарів за останній час. Вочевидь, не дуже подобається редакції «Української правди» інша, не проплачена американцями правда. Напевно куратори зі спецслужб США навчили головного редактора Олену Притулу плюралізму думок, свободі слова та справжньої демократії по-американські… для країн «третього світу».

 

 

                                               Сум і біль

 

Творчість кожного митця невіддільна від часу, на який вона припадає. У ній так чи інакше залишить свій відбиток історія, суспільні, політичні чи громадські чинники, ну і звісно, особисті переживання. Кохання, щастя, любов чи біль, смуток, обов»язково залишиться у творчості людини.

 Перечитуючи вірші  видатної української поетеси  Лесі Українки, невільно починаєш  вникати у чарівний світ творчості, відчуваючи всі переживання і  кожен дотик кохання чи розчарування  у житті цієї,на вигляд слабкої, але в душі безмежно сильної  жінки.

Леся Українка, а в житті Лариса Петрівна Косач, народилась на

Волині, серед чудової, недоторканої природи, синіх озер і піднебесних борів. Мати – відома письменниця Олена Пчілка. У родині завжди шанувались народні звичаї, традиції, панувала творча атмосфера. Саме це і стало поштовхом для маленької Лариси, почати творити. Ще с самого дитинства вірші дівчинки вирізнялись своїми серйозними думками і висловами.

  Хвороба, яка застала письменницю у ранні роки, залишила значний відбиток у житті і творчості письменниці. Доля розпорядилась так, що наділила Лесю дивовижними здібностями, та в той же час змусила щоденно, великими муками боротись за своє життя. Під час свята Водохреща, дівчинка загралась, і не помітила, як промочила ноги. Саме це і стало початком жахливої хвороби – туберкульоз кісток, а потім легень і нирок.

  Проживши всього сорок два роки, поетеса залишила незабутній скарб, гордість українського народу – свої вірші. Не тільки українці, а й весь світ вічно будуть пам`ятати цю сильну духом жінку.

 

                                Михайло Грушевський

 

Чи то розглядаючи світлини, чи то споглядаючи барельєфне зображення цієї видатної людини, завважуєш деякі характерні риси: високий лоб, розкішне «нижнє обрамлення» — борода. А ще незмінно — окуляри. Це така перша констатація, скажімо, зовнішніх даних. Та Михайло Грушевський, насамперед, — історична постать! Те, що Михайло Сергійович Грушевський — перший президент України, у радянські часи не тільки приховували, а свідомо нищили факти цього. Влада прагнула доказати, що Україна — слабка та не може мати своєї державності, тому її слід «присоединить». Окрім того, Грушевський — найвидатніший український історик, інтелектуал зі світовим ім’ям. Він прожив своє плідне життя на зламі століть: 34 роки у XIX столітті (народився в 1866 році) і 34 роки в XX столітті (помер у 1934 році). Ця, певною мірою, умовна межа, що поділила навпіл життя геніальної людини, причетної відразу до двох століть, була для українського народу початком національного відродження й боротьби за державність.

Усе своє життя великий український учений та історик, голова Української Центральної Ради і перший Президент України, присвятив боротьбі за створення української держави. Придивляюся до рис обличчя Михайла Сергійовича на декількох світлинах — ніде не бачу усмішки. Думаю: ось так йому боліло за Вкраїну, що навіть для сімейного альбому він не посміхнувся перед фотографом. Грушевський ґрунтовно підходив до всього, за що брався, — він писав історію і творив її, займаючи високі посади в українській державі. Його геній, напевно, полягав у тому, що обміркувавши й дослідивши ідею української державності, він безпосередньо намагався реалізувати її в умовах народно-демократичної революції в Україні 1917-1921 рр.

Саме це викликало шалену лють із боку імперських неликодержавників. Для них він назавжди став «зубром українського буржуазного націоналізму», твори якого в агонічному нападі намагалися вилучити і з продажу в книгарнях, і насамперед, — із бібліотек, а їхнього автора — із пам’яті народу.

Відновлення державності України в 1991 році врятувало спадщину М. С. Грушевського, уважне вивчення якої лише розпочинається, адже за радянських часів на вивчення творчої спадщини вченого й державного діяча (понад 2 тис. праць) була накладена заборона. Навіть такий сумний факт викриває партійно-радянський імперіалізм: М. Грушевський похований на Байковому цвинтарі неподалік каплиці, але щоб відвідувачі каплиці не звертали увагу на надгробок із викарбуваним ім’ям, його повернули іншим боком до тих, хто проходив поруч. Навіть таку ганебну річ додумалися зробити, аби в черговий раз спробувати відокремити Грушевського від рідного народу.

Так би хотілося хоч на одній світлині побачити усмішку пана Михайла. Він замислено дивиться на мене, ніби запитує: «А що ти зробиш для України? До чого докладеш рук, щоб процвітала наша земля?» Мине ще небагато часу, і я постараюсь відповісти на це питання.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                       

 

 

                                         Додаток Б

 

                                  Drink, drank, drunk

 

Admittedly, the main artery of our country is the most technologically loaded. It is located in the Slavuta’s basin. There are powerful metallurgical, chemical and other companies that dump untreated sewage into it. So it’s regular that the Dnieper water meets only (responds to) the third and fourth -class quality, and at certain intervals - the fourth, fifth or even sixth. Information for the uninitiated : lll ~ IV class means " polluted », IV ~ V - « dirty », VI - « very dirty"

  The worst situation is also in the bottom of the Dnieper basins, Seversky Donets, rivers on the Azov Sea, some tributaries of the Dniester River and the Western Bug. Their water specialists are classified as "very dirty." That is one requiring difficult deep cleaning . A technology used for domestic water programs are realized to be able to bring water to the original level of safety performance only when I first meets the requirements of I (! ) Grade. Should I remind you that today we have almost no technology complete recovery of water ?) Anyway, we can only imagine that explosive mixture flows from our taps. However, Ukraine has not even standard on the degree of drinking water impairment for health. It is estimated risk ~ by how it is dangerous or safe. If drinking water is weakly mutagenic or non mutagenic, then all everything is ok. But what is really to be expected in future a person who regularly using disinfected chlorin , is the big question. However, it does not meet the state standards, and our bodies - of course, did not improve it’s condition.

 Note : except that all the civilized world has long refused to disinfection by chlorine and switched to biological treatment, there is water treatment used a very simple technological solutions - all water ( sewage , industrial, obtained from other sources) purified (cleaned) separately. And we mixed them, though they go to different networks, and only then begin to prepare for using. Is needed to explain how it negatively affects to the quality of the final product and how much it becomes expensive all treatment technology? Domestic environmentalists have repeatedly explained to appropriate services : the above-mentioned technological solution does not require significant investment and benefit from it’s immense. In Ukraine, however, this option is not even considered and biological treatment implemented so sluggish. According to the State Water Resources Agency of Ukraine, 69.1 % of samples taken from local reservoirs, have shown that water does not meet at least one indicator sanitary norms and rules. It turns out that in general the majority of rivers and reservoirs, provides a requirement of the state in this vital resource is environmentally hazardous.

 

 

                            Cinema as a mirror of the nation

 

For 20 years continuing a genocide of Ukrainian cinema. Initially the hire ruined cheap American hits with Stallone, Van Damme, Schwarzenegger. Later, near the present day, cheaper Russian cinema, TV soap operas, based on - zombies and Russification. Instead, the talented Ukrainian artists showed a "guest workers " producing the same Russian " soap". And the fact that Ukraine has really talented artists, shows an interesting fact: Ukraine has already two "palm branches" of Cannes Film Festival for best short film and the Soviet Union and today's Russia have only one , and they did not have at the movies but for animation.

Sacred duty of any state is to support their talents. Unpleasantly but is a truth - our state not only creates legal and economic conditions for its own cinematograph, but instead it has recently even finances. However, strangely enough, to invest in Russian cinema. In particular, UAH 13.45 million allocated to the common Russian- Ukrainian movie "Saturday". But if you look at a group of performers and authors of the leading roles, it is clear where the money went - anywhere, not only in Ukrainian cinema. If we imagine that the money allocated to the state Ukrainian filmmakers as could still be winners of international festivals and that it would give impetus to the development of Ukrainian cinema, how many workplaces would provide. Thanks for these steps Ukrainian cinema would become a powerful instrument for the formation of the national idea, which everyone says, but the definition is difficult to determine. And most importantly - the nation back to itself a mirror that has lost many years ago. Cinematic art is capable, in this context it is interesting effect known reel of film Mel Gibson "Braveheart". This picture isn’t exaggeration awakened Scottish nation that now that 15 years have come to power Scottish nationalists seeking independence and termination of longstanding occupation linguistic, spiritual, cultural and physical. Very reminding the situation in Ukraine. Perhaps this is why genocide happens in Ukrainian cinema? Afraid ?

However, in Ukraine there are great artists who are in their hands twinkle Ukrainian national cinema in life and after death. In Kiev for 15 years passing the Ukrainian film festival "Open Night". The President and founder of the forum, one of the prominent Illienko brothers - Michael. "Open Night" is truly the only national film festival, as part of it are short films that meet certain criteria: films should definitely be Ukrainian speakers and appeal it to the Ukrainian audience. In the competition take part as a student, amateur and professional pictures. The festival is unique, because while destroying Ukrainian art is platform where young talents can be realized, to get the chance to communicate with the audience. Since the main goal of "Open Night" is to bring together those between whom lay not their fault , the real gap – Ukrainian filmmakers and viewers. Because of this, the forum has overcome the geographical limits of its existence, because both of Kyiv, the festival was held in Dnepropetrovsk, Zaporozhye, Ivano -Frankivsk, Lviv and Chernivtsi. It happened with the laureate of this year's " Palme d'Or " at the Cannes Film Festival Marina Vroda. "Open Night" was the first festival where Marina received the prize for her first reel, and Michael Illyenko was Marina’s teacher at the university. It's really amazing. Therefore no coincidence this year Marina Vroda has been in the ranks of the jury. Also symbolic that this year's anniversary "Open Night" is dedicated to Yuri Illienko who is the personification of the great Ukrainian film school. Incarnation and its ups and triumphs and persecutions. Even the censors in the USSR feared creativity Yuri Illienko because he first made ​​a film about the famine, he first showed warriors on the silver screen, and not just a show, and put in his mouth declaration of Ukrainian nationalists fighting for the rights and freedoms of its own people. No wonder his scenes representatives of the Communist Party elite called the most hazardous films produced for young people.  The same is continued by the so-called independence. Because reel is designed to show the historical truth about the great Mazepa was harried and not admitted to the viewer. And for five years of the Orange government had not made any moves to "A Prayer for Hetman Mazepa" hit to the big screen. Ironically, the new modified version was introduced under President Yanukovych (although this is not an achievement of his administration). Indeed, at all times the power most afraid of the truth, which could undermine its dominant position.