Банківський кредит у фінансуванні діяльності підприємства

 

13. Відношення ліквідних активів до короткострокової заборгованості підприємства. Під ліквідними активами маються на увазі оборотні активи за вирахуванням запасів та інших позицій, які не можна негайно перетворити в гроші. Цей показник близький за змістом до розглянутого вище загальним коефіцієнтом покриття.

 

Розглянуті 13 показників кредитоспроможності покликані детально і всебічно оцінити стан підприємства. Однак, як правило, оцінка по великій кількості показників призводить до суперечливих висновків. Одні показники можуть поліпшуватися, інші - погіршуватися під впливом різноманітних факторів, що не завжди залежать від якості діяльності підприємства. Тому зазвичай виділяють з усього кола оціночних показників ключові показники.

 

Ключовими показниками для оцінки кредитоспроможності підприємства є [7, c. 42]:

 

1.Отношеніе обсягу реалізації до чистих поточним активам.

 

2.Отношенія обсягу реалізації до власного капіталу.

 

3.Отношеніе короткострокової заборгованості до власного капіталу.

 

4.Отношеніе дебіторської заборгованості до доходу від реалізації.

 

5.Отношеніе ліквідних активів до короткострокової заборгованості підприємства.

 

Для кожного з цих показників фіксуються чотири рівні. Інтервали між ними назвемо класами.

 

Класність норми виручки від реалізації (перші два ключові показники). До першого класу відносяться всі підприємства, що задовольняють нормативним обмеженням> = 0,7. Другий клас визначається на проміжку [0,2; 0,7]. Третьому класу задовольняють умови = 0,2. Для четвертого класу останнє обмеження назад, тобто <0,2.

 

Аналогічна класність норми ліквідності (п'ятий ключовий показник): I клас> 1, II клас [0,2; 1], III клас <0,2 і якщо передбачається зміна норми за період, IV клас <0,2 і якщо зміна норми за період негативно.

 

Класність норм покриття (третій ключовий показник): I клас> = 3, II клас - [2, 3], III клас <2 і якщо передбачається зміна норми за період, IV клас <2 і якщо зміна норми за період негативно.

 

Для того щоб оцінити кредитоспроможність, розраховується проміжний показник класності ключових показників.

 

 (7),

 

де К - класи перерахованих вище п'яти основних ключових показників;

 

П пк - проміжний показник класності.

 

У результаті розрахунку проміжного показника класності виходить розподіл за чотирма класами:

 

I клас. Підприємство здатне погасити всі термінові зобов'язання за рахунок мобільних засобів, тобто в найкоротші терміни, в тому числі і за звіт грошових коштів не менш ніж на 70%.

 

II клас. Залучаючи бистромобілізуемие активи, підприємство може погасити від 80 до 100% строкових зобов'язань, у тому числі від 20 до 70% шляхом прямого перерахування грошових коштів.

 

III клас. Залучення всіх бистрореалізуемих активів дозволяє покрити менше 80% короткострокової заборгованості, що означає значні труднощі при розрахунках з кредиторами. Однак у підприємства є можливість відновити свою платоспроможність.

 

IV клас. Підприємство знаходиться під загрозою кризи та банкрутства, яскраво виражена тенденція до погіршення фінансового стану.

 

Така система показників для оцінки кредитоспроможності підприємства. Аналіз усіх розглянутих вище показників дозволяє виявити реальну можливість підприємства взяти кредит і своєчасно розраховуватися з його погашення. Уміння правильно їх обчислювати, аналізувати і визначати вплив різних чинників на зміну їх рівня дозволить повніше виявити резерви підвищення ефективності виробництва, розробити рекомендації щодо усунення виявлених недоліків, оздоровленню і зміцненню його фінансового становища.

 

Вкладення капіталу повинно бути ефективним. Під ефективністю використання капіталу розуміється величина прибутку, що припадає на 1 (один) тенге вкладеного капіталу. Ефективність капіталу - комплексне поняття, яке включає в себе використання оборотних коштів, основних фондів і НМА. Тому аналіз ефективності капіталу проводиться по окремим частинам.

 

Ефективність використання оборотних коштів характеризуються, перш за все, їх оборотністю. Під оборотністю коштів розуміється тривалість проходження засобами окремих стадій виробництва і обігу. Оборотність оборотних коштів обчислюється тривалістю одного обороту в днях або кількістю оборотів за звітний період.

 

Ефективність використання капіталу в цілому. Капітал в цілому являє собою суму оборотних коштів, основних фондів і НМА. Ефективність використання капіталу найкраще вимірюється його рентабельністю. Рівень рентабельності капіталу вимірюється відсотковим відношенням балансового прибутку до величини капіталу.

 

Самофінансування означає фінансування за рахунок власних джерел: амортизаційних відрахувань і прибутку. Ефективність самофінансування та її рівень залежить від питомої ваги власних джерел. Рівень самофінансування можна визначити за допомогою коефіцієнта самофінансування:

 

Однак господарюючий суб'єкт не завжди може повністю забезпечити себе власними фінансовими ресурсами і тому широко використовує позикові та залучені кошти, як елемент, що доповнює самофінансування.

 

Наступне джерело це розрахунки ефекту фінансового важеля і операційного важеля, а також розрахунку фінансових коефіцієнтів.

 

Найважливішими коефіцієнтами звітності, що використовуються у фінансовому управлінні з Є. С. Стоянової, є [8, c. 42]:

 

• коефіцієнти ліквідності (коефіцієнт поточної ліквідності, термінової ліквідності і чистий оборотний капітал);

 

• коефіцієнти ділової активності чи ефективності використання ресурсів (оборотність активів, оборотність дебіторської заборгованості, оборотність матеріально - виробничих запасів і тривалість операційного циклу);

 

• коефіцієнти рентабельності (рентабельність всіх активів підприємства, рентабельність реалізації, рентабельність власного капіталу);

 

• коефіцієнти структури капіталу (коефіцієнт власності, коефіцієнт фінансової залежності, коефіцієнт захищеності кредиторів);

 

• коефіцієнти ринкової активності (прибуток на одну акцію, балансова вартість однієї акції, співвідношення ринкової ціни акції та її балансовою вартістю, прибутковість акції і частка виплачених дивідендів).

 

 

1.3 Ефект фінансового левериджа в аналізі ефективності використання банківського кредиту

 

Ступінь забезпеченості позичальника власним капіталом характеризується показниками фінансового левериджу. Варіанти розрахунку коефіцієнтів можуть бути різні, але економічний зміст їх один: оцінити розмір власного капіталу та ступінь залежності клієнта від залучених ресурсів. При розрахунку коефіцієнтів фінансового левериджу враховуються всі боргові зобов'язання клієнта банку незалежно від їх строків. Чим вище частка залучених коштів (короткострокових та довгострокових) і менше частка власного капіталу, тим нижче клас кредитоспроможності клієнта.

 

Фінансовий леверидж характеризує використання підприємством позикових засобів, яке впливає на зміну коефіцієнта рентабельності власного капіталу. Іншими словами, фінансовий леверидж являє собою об'єктивний фактор, що виникає з появою позикових засобів в обсязі використовуваного підприємством капіталу, що дозволяє йому отримати додатковий прибуток на власний капітал. [9, c. 145]

 

Показник, що відображає рівень додатково генерованого прибутку на власний капітал при різній частці використання позикових засобів, називається ефектом фінансового левериджу. Він розраховується за наступною формулою:

 

ЕФЛ = (1-З НП) * (КВР А-ПК) * ЗК / СК, (8)

 

де: ЕФЛ - ефект фінансового левериджу, що полягає в прирості коефіцієнта рентабельності капіталу,%;

 

З НП - ставка податку на прибуток, виражена десятковим дробом;

 

КВР А - коефіцієнт валової рентабельності активів (відношення валового прибутку до середньої вартості активів),%;

 

ПК - середній розмір відсотків за кредит, сплачуваних підприємством за використання позикового капіталу,%;

 

ЗК - середня сума використовуваного підприємством позикового капіталу;

 

СК - середня сума капіталу підприємства.

 

У цій формулі можна виділити три основні складові:

 

1) Податковий коректор фінансового левериджу (1 - Снп)> який показує в якому ступені виявляється ефект фінансового левериджу у зв'язку з різним рівнем оподаткування прибутку.

 

2) Диференціал фінансового левериджу (КВРа - ПК), який характеризує різницю між коефіцієнтом валової рентабельності активів і середнім розміром відсотка за кредит.

 

3) Коефіцієнт фінансового левериджу (ЗК / СК), який характеризує суму позикового капіталу, що використовується підприємством, в розрахунку на одиницю капіталу.

 

Виділення цих складових дозволяє цілеспрямовано керувати ефектом фінансового левериджа в процесі фінансової діяльності підприємства.

 

Податковий коректор фінансового левериджу практично не залежить від діяльності підприємства, оскільки ставка податку на прибуток встановлюється законодавчо. Разом з тим, в процесі управління фінансовим левериджем диференційований податковий коректор може бути використаний в наступних випадках:

 

а) якщо з різних видів діяльності підприємства встановлені диференційовані ставки оподаткування прибутку;

 

б) якщо по окремим видам діяльності підприємство використовує податкові пільги по прибутку;

 

в) якщо окремі дочірні фірми підприємства здійснюють свою діяльність у вільних економічних зонах своєї країни, де діє пільговий режим оподаткування прибутку;

 

г) якщо окремі дочірні фірми підприємства здійснюють свою діяльність у державах з більш низьким рівнем оподаткування прибутку.

 

У цих випадках, впливаючи на галузеву або регіональну структуру виробництва (а відповідно і на склад прибутку за рівнем її оподаткування), можна знизивши середню ставку оподаткування прибутку підвищити вплив податкового коректора фінансового левериджу на його ефект (при інших рівних умовах).

 

Диференціал фінансового левериджу є головною умовою, що формує позитивний ефект фінансового левериджу. Цей ефект виявляється тільки в тому випадку, якщо рівень валового прибутку, що генерується активами підприємства, перевищує середній розмір відсотка за використовуваний кредит (що включає не тільки його пряму ставку, але й інші питомі витрати з його залучення, страхуванню та обслуговуванню), тобто якщо диференціал фінансового левериджу є позитивною величиною. Чим вище позитивне значення диференціала фінансового левериджу, тим вище за інших рівних умов буде його ефект.

 

У зв'язку з високою динамічністю цього показника він потребує постійного моніторингу в процес управління ефектом фінансового левериджу. Цей динамізм обумовлений дією ряду факторів.

 

Перш за все, в період погіршення кон'юнктури фінансового ринку (в першу чергу, скорочення обсягу пропозиції на ньому вільного капіталу) вартість позикових коштів може різко зрости, перевищивши рівень валового прибутку, що генерується активами підприємства.

 

Крім того, зниження фінансової стійкості підприємства в процесі підвищення частки використовуваного позикового капіталу призводить до збільшення ризику його банкрутства, що змушує кредиторів збільшувати рівень ставки відсотка за кредит з урахуванням включення до неї премії за додатковий фінансовий ризик. При певному рівні цього ризику (а відповідно і рівні загальної ставки відсотка за кредит) диференціал фінансового левериджу може бути зведений до нуля (при якому використання позикового капіталу не дасть приросту рентабельності власного капіталу) і навіть мати негативну величину (при якій рентабельність власного капіталу знизиться, так як частина чистого прибутку, що генерується власним капіталом, буде йти на обслуговування використовуваного позикового капіталу за високими ставками відсотка).

 

Нарешті, в період погіршення кон'юнктури товарного ринку скорочується обсяг реалізації продукції, а відповідно і розмір валового прибутку підприємства від операційної діяльності. У цих умовах від'ємна величина диференціала фінансового левериджу може формуватися навіть при незмінних ставках відсотка за кредит за рахунок зниження коефіцієнта валової рентабельності активів.

 

Формування негативного значення диференціала фінансового левериджу по кожній з перерахованих вище причин завжди призводить до зниження коефіцієнта рентабельності власного капіталу. У цьому випадку використання підприємством позикового капіталу дає негативний ефект.

 

Коефіцієнт фінансового левериджу є тим важелем, який мультиплікуючий (пропорційно мультиплікатору або коефіцієнту змінює) позитивний або негативний ефект, одержуваний за рахунок відповідного значення його диференціала. При позитивному значенні диференціала будь-який приріст коефіцієнта фінансового левериджу буде викликати ще більший приріст коефіцієнта рентабельності власного капіталу, а при негативному значенні диференціала приріст коефіцієнта фінансового левериджу буде призводити до ще більшого темпу зниження коефіцієнта рентабельності власного капіталу. Іншими словами, приріст коефіцієнта фінансового левериджу мультиплікуючий ще більший приріст його ефекту (позитивного чи негативного в залежності від позитивної або негативної величини диференціала фінансового левериджа). Аналогічно зниження коефіцієнта фінансового левериджу буде призводити до зворотного результату, знижуючи в ще більшому ступені його позитивний чи негативний ефект.