Банківський кредит у фінансуванні діяльності підприємства

№ п \ п

Найменування продукції

Дохід від реалізації, тис.тг.

1

2

3

1.

Птах доросла і молодняк

43400

2.

Добові курчата

8210

3.

Яйця

481350

4.

Продукція промислових виробництв

253700

5.

Реалізація іншої продукції

329200

6.

Дохід від виробництва зерна

91600

Разом:

1207460

ПДВ

181119

Дохід від реалізації

1026341

Статті

Сума, тис. тенге

Виробнича потужність:

- Закупівельна вартість сировини

683440

- Комунальні послуги (електроенергія, зв'язок і т.д.)

9760

Разом:

693200

Виробнича собівартість:

- Адміністративно-господарські витрати

38720

- Амортизація

636

Разом:

39356

Операційна собівартість:

Витрати на маркетинг

1330

Разом:

1330

Повна собівартість

733886

Статті

Сума, тис. тенге

1

2

Дохід

1026341

Собівартість

733868

Дохід

292473

Разом за рік:

Дохід

1026341

Собівартість

733886

Дохід

292473

Відсотки за кредит і капітальна сума боргу

65330

Винагорода

11875

Підприємницький дохід

Таблиця 14 - Потік грошових коштів за 2008, 2009, 2010, 2011 рік

За даними таблиці 14, видно, що підприємство ТОВ «Агрофірма Курма» у своєму розпорядженні значні «чистими» надходженнями, що говорить про безумовну окупності проекту за запропонований термін. Аналіз плану банківського кредиту показує, що за весь період освоєння проекту, підприємство ТОВ «Агрофірма Курма» буде мати вільні кошти для поповнення основних засобів і формування накопичення капіталу, достатнього не тільки для погашення платежів, але і для створення можливості збільшення особистого споживання засновників і працівників підприємства. У результаті реалізації проекту закупа комбайнів на умовах банківського кредиту підприємство ТОВ «Агрофірма Курма» ефективно приверне позикові кошти, оскільки підприємство вже почне використовувати майно для виробничих цілей раніше, ніж здійснить його викуп.

2.3 Оцінка ефективності використання банківського кредиту підприємством

Для оцінки ефективності використання банківського кредиту необхідно розрахувати коефіцієнт фінансового левереджа, при розрахунку якого враховуються всі боргові зобов'язання клієнта банку незалежно від їх строків. Дані для розрахунку ефекту фінансового важеля ТОО «Агрофірма Курма» за 2006-2007 року представимо в таблиці 15.

Таблиця 15 - Розрахунок ефекту фінансового важеля ТОО «Агрофірма Курма»

Розрахуємо ефект фінансового важеля з урахуванням виплати відсотків по кредиту:

 (21)

де: ROA - економічна рентабельність сукупного капіталу до сплати податків (відношення суми прибутку до середньорічної суми всього капіталу);

Кн - коефіцієнт оподаткування;

СП - ставка позичкового відсотка, передбаченого контрактом;

ЗК - позиковий капітал;

СК - власний капітал.

З отриманих даних видно, що ефект фінансового важеля в 2007 році знижується.

Розрахуємо ефект фінансового важеля з урахуванням інфляції за формулою:

 (22)

де: ROA - економічна рентабельність сукупного капіталу до сплати податків (відношення суми прибутку до середньорічної суми всього капіталу);

Кн - коефіцієнт оподаткування;

СП - ставка позичкового відсотка, передбаченого контрактом;

ЗК - позиковий капітал;

СК - власний капітал;

І - темп інфляції.

У результаті проведеного розрахунку можна зробити висновок, що в умовах інфляції ефект фінансового важеля знижується по відношенню до ефекту фінансового важеля при обліку виплати відсотків по кредиту. Однак у 2007 році також спостерігається зниження рентабельності власного капіталу за рахунок залучення позикових коштів в оборот підприємства.

Стан між власними і позиковими джерелами коштів слугує одним з ключових аналітичних показників, який характеризує ступінь ризику інвестування фінансових ресурсів у підприємство.

Показник покриття витрат з обслуговування позикового довгострокового капіталу розраховується за формулою [19, c. 154]:

 (23)

де: УПЗ - показник покриття витрат з обслуговування довгострокового позикового капіталу.

Розрахуємо даний показник для ТОВ «Агрофірма Курма» за 2006-2007 рік.

 .

Таким чином, підвищення у 2007 році відносно 2006 року показника покриття витрат з обслуговування позикового довгострокового капіталу свідчить про зниження фінансового ризику. У 2006 році значення даного показника свідчить про високій частці позикового капіталу.

Отже, ефективність використання капіталу характеризується його прибутковістю (рентабельністю).

Оптимізація рішень щодо залучення капіталу - це процес дослідження безлічі факторів, що впливають на очікувані результати, в ході якого на основі раніше встановлених критеріїв оптимізації менеджерами - аналітиками здійснюється свідомий (раціональний) вибір найбільш ефективного варіанту залучення капіталу. [20, c. 45] В якості критеріїв оптимізації можуть виступати приріст узагальнюючих показників рентабельності капіталу, а розроблені на їх основі факторні моделі залежності рентабельності власного або позикового капіталу від інших приватних показників-факторів дозволяють виявити ступінь кількісного впливу кожного з них на зміну (+,-) результативних показників .

Ефективність використання позикових коштів впливає на загальні показники фінансово-господарської діяльності підприємства. Управління позиковими коштами - це невід'ємна частина фінансового менеджменту на підприємстві, активно вживана для здійснення фінансового планування та розробки фінансової стратегії підприємства. [21, c. 32]

Фінансове планування здійснюється постійно або в міру здійснення фінансових та інших заходів, тобто складаються бізнес-плани. І дуже важлива тут не тільки аналітична та прогнозна робота фахівців, а й глобальне мислення в масштабах всього підприємства.

Проводяться факторні аналізи взаємозалежностей всіх показників фінансово-господарської діяльності підприємства при різних можливих варіантах фінансування, проводяться розробки різних варіантів заходів та їх комплексів, оптимізуються всі центри діяльності, що впливають на фінансовий стан підприємства. [22, c. 334]

Ключовим питанням фінансового прогнозування стає аналіз і прогноз здатності компанії забезпечити такий прибуток по основній діяльності, яка гарантувала б своєчасне погашення кредиту і відсотків по ньому. Таким показником фінансового прогнозування є розрахунок спільного ефекту операційного і фінансового левериджу, який дозволяє оцінити сукупний ризик, пов'язаний з підприємством.

Необхідність розрахунку спільного ефекту операційного і фінансового левериджу обумовлюється наступним. Ситуація, коли компанія (так само як і будь-який індивідуум) не обмежується власним капіталом, а залучає кошти зовнішніх інвесторів, цілком з'ясовна: завжди вигідно жити у борг, якщо цей борг обгрунтований і необременітелен. Залучаючи позикові кошти, власники компанії і її вищий управлінський персонал отримують можливість контролювати більші потоки грошових коштів і реалізовувати більш амбітні інвестиційні проекти, незважаючи на те, що частка власного капіталу в загальній сумі джерел може бути відносно невеликий. Компанія стає крупніше; володіти, управляти і працювати в такій компанії престижніше і вигідніше. Безумовно, при цьому мається на увазі наявність високого рівня організації виробничої та фінансової діяльності, що забезпечує ефективність використання залучених коштів. [23, c. 15]

Вважається, що стратегічна мета - підвищення добробуту власників компанії - досягається, якщо має місце стійке генерування прибутку в середньому.

Залучаючи позикові кошти, керівництво компанії припускає, що активи, сформовані за рахунок позикових коштів будуть надалі генерувати прибуток.

Нарощування прибутку може бути досягнуто як збільшенням доходів, так і зниженням витрат. Величина доходної частини визначається виручкою від реалізації продукції, яка і являє собою основний чинник нарощування прибутку. Збільшуючи виручку, тим не менше не можна домогтися рівновеликого збільшення прибутку; іншими словами, приріст виручки в розмірі 30% не означає автоматичного нарощування прибутку в тих же розмірах. Точніше, таке рівновелику нарощування може мати місце, але, по-перше, лише теоретично і, по-друге, в тому випадку, якщо всі витрати - змінні. [24, c. 47]

На практиці такого не буває, оскільки залежність між виручкою і витратами має нелінійний характер, крім того, зі зміною виручки різні види витрат можуть вести себе зовсім по-різному. Дослідження величини прибутку в залежності від величини витрат дозволяє зробити маржинальний аналіз (аналіз беззбитковості).

Застосування методів аналізу маржинального доходу відповідає сучасній системі фінансового контролю, обліку витрат і формування прибутку (директ-костинг) і має дуже продуктивний характер. Розглянемо докладніше.

При аналізі фінансового стану підприємства необхідно знати запас його фінансової стійкості (зону безпеки). З цією метою всі витрати підприємства слід попередньо розбити на змінні і постійні в залежності від обсягу виробництва і реалізації продукції.

Змінні витрати збільшуються або зменшуються пропорційно обсягу виробництва продукції. Це витрати сировини, матеріалів, енергії, палива, зарплата працівників на відрядній формі оплати праці, відрахування і податки від зарплати і виручки і т.д. [25, c. 64]

Постійні витрати не залежать від обсягу виробництва і реалізації продукції. До них відносяться амортизація основних засобів і нематеріальних активів, суми виплачених процентів за кредити банку, орендна плата, витрати на управління і організацію виробництва, зарплата персоналу підприємства на почасовій оплаті і ін

Постійні витрати разом з прибутком складають маржинальний доход підприємства. [26, c. 102]

Розподіл витрат на постійні та змінні і використання показника маржинального доходу дозволяє розрахувати поріг рентабельності, тобто ту суму виручки, яка необхідна для того, щоб покрити всі постійні витрати підприємства. Прибутку при цьому не буде, але не буде і збитку. Рентабельність при такій виручці буде рівна нулю.

Розраховується поріг рентабельності відношенням суми постійних витрат у складі собівартості реалізованої продукції до частки маржинального доходу у виручці:

 (24)

де: П р - поріг рентабельності;

Пз - постійні витрати;

Д мд - частка маржинального доходу.

Якщо відомий поріг, то неважко підрахувати запас фінансової стійкості (ЗФУ):

 (25)

де: ЗФУ - запас фінансової стійкості;

У рп - виручка від реалізації продукції;

П р - поріг рентабельності.

У таблиці 15 розрахуємо поріг рентабельності і запас фінансової стійкості ТОВ «Агрофірма».

Таблиця 15 - Розрахунок порогу рентабельності і запасу фінансової стійкості ТОВ «Агрофірма Курма» за 2006-2007 р. (тис.тенге)

Як показує розрахунок (таблиця 15), виручка в 2006 році склала 1619787 тис.тенге., Що вище за поріг рентабельності на 1598164,6 тис.тенге або на 98,6%. У 2007 році виручка склала 1137110 тис.тенге, що вище за поріг рентабельності на 1132416,1 тис.тенге або на 99,5%. Це говорить про те, що за даний період ТОО «Агрофірма Курма», підприємство можна визнати прибутковим.

Запас фінансової стійкості можна показати графічно (Малюнок 1). На осі абсцис відкладається об'єм реалізації продукції, на осі ординат - постійні, змінні витрати і дохід. Точка перетину лінії виручки і витрат є поріг рентабельності. У цій точці виручка дорівнює витратам. Вище її зона прибутку, нижче - зона збитків. Відрізок лінії виручки від цієї точки до верхньої і є запас фінансової стійкості.

1137110

Запас фінансової стійкості

Дохід

 Змінні витрати

975980

Поріг рентабельності

Рисунок 1 - Запас фінансової стійкості ТОВ «Агрофірма Курма» у 2007 році

Таким чином, показники маржинального доходу погіршуються, але підприємство знаходиться в зоні фінансової безпеки. Отже, підприємство має можливість терміново погасити свої заборгованості за кредитами, але для цього йому необхідно постійно забезпечувати собі запас фінансової міцності.

Визначення сукупного впливу на діяльність компанії структури витрат і структури капіталу та управління цими параметрами є однією з основних завдань фінансового менеджменту. [27, c. 110]

Щоб підприємству не втратити свій нинішній фінансово-економічний статус, залишитися «на плаву» або досягти більш високих результатів діяльності, керівництву ТОВ «Агрофірма Курма» необхідно постійно вишукувати резерви збільшення прибутку. Резерви зростання прибутку - це кількісно вимірні можливості її додаткового отримання. Існують наступні резерви зростання прибутку: збільшення обсягу та ціни продукції, що випускається, зміна її асортименту, зниження витрат, що випускається, а саме: матеріальних, трудових, амортизації, умовно-постійних витрат і структурних зрушень у товарній продукції.

Таким чином, за результатами розрахунку взаємозв'язку фінансового і операційного левериджу було виявлено, що підприємство ТОВ «Агрофірма Курма» оптимально управляє позиковими засобами. У процесі оптимізації фінансового стану підприємства з метою розробки напрямків підвищення ефективності використання позикового капіталу необхідно передбачати розробку системної кредитної політики підприємства, яка забезпечить прогнозованість надходжень.

У процесі написання другого розділу дипломної роботи було проаналізовано показники фінансової стійкості та кредитоспроможності підприємства. У результаті були зроблені наступні висновки:

а) підприємство не має великої заборгованості, формування активів відбувається за рахунок коштів власного капіталу. Проте за період 2006-2007 рр.. відбулася істотна зміна кредиторської заборгованості у бік збільшення.

б) у підприємства намітилася тенденція до підвищення фінансової стійкості, і його фінансовий стан можна охарактеризувати як стійке.

в) у підприємства підвищується залежність від зовнішніх джерел фінансування. Це свідчить про те, що ТОВ «Агрофірма Курма» активізує свою фінансово-господарську діяльність і в тому числі за рахунок зовнішніх джерел фінансування.

3 Шляхи підвищення ефективності використання банківського кредиту підприємствами Республіки Казахстан

Політика управління позиковим капіталом на підприємстві повинна відображати загальну філософію фінансового управління підприємством з позицій прийнятного співвідношення рівня прибутковості та ризику фінансової діяльності. [28, c. 34]

У практиці фінансового управління залученими позиковими коштами існують правила комбінації виробничого та фінансового ризику для різних видів бізнесу і способів фінансування. Дані комбінації дозволяють керівництву підприємства вибрати найбільш оптимальну політику ефективного управління позиковим капіталом.

Рекомендації щодо підвищення ефективності управління позиковими засобами для різних типів бізнесу наведені в таблиці 16.

Таблиця 16 - Рекомендації для різних типів бізнесу та способів фінансування

Аналізуючи таблицю 16 можна помітити, що для фондомістких підприємств із значним зовнішнім фінансуванням, з метою підвищення ефективності використання позикових коштів рекомендується керувати прибутком (тобто забезпечувати оптимальний рівень чистих грошових коштів) і сформувати кредитну політику.

Найважливішим напрямом забезпечення ефективності використання позикових коштів є грамотна кредитна політика підприємства

У будь-якого підприємства можуть з'явитися проблеми з чистим грошовим потоком. Укрупнене їх причини можна розділити на дві групи:

• проблеми реалізації, коли виручки немає, так як продукція не знаходить покупця;

• проблеми кредитної політики, коли ми не можемо отримати оплату за відвантажений товар або надану послугу.

Сучасний етап економічного розвитку країни характеризується значним уповільненням платіжного обороту, що викликає зростання дебіторської заборгованості на підприємствах. Тому важливим завданням фінансового менеджменту є ефективне управління дебіторською заборгованістю, спрямоване на оптимізацію загального її розміру та забезпечення своєчасної інкасації боргу.

Тому управління дебіторською заборгованістю на підприємстві пов'язано в першу чергу з оптимізацією розміру та забезпечення інкасації заборгованості покупців по розрахункам за реалізовану продукцію.

З метою ефективного управління цією дебіторською заборгованістю на підприємствах повинна розроблятися і здійснюватися особлива фінансова політика з управління дебіторською заборгованістю (або його кредитна політика по відношенню до покупців продукції).

Політика управління дебіторською заборгованістю представляє собою частину загальної політики управління оборотними активами і маркетингової політики підприємства, спрямованої на розширення обсягу реалізації продукції та полягає в оптимізації загального розміру цієї заборгованості та забезпеченні своєчасної її інкасації.

Інкасування боргів - дуже важлива, але неприємна робота, тому керівники компаній часто мимоволі ігнорують її. У більшості випадків, коли виникають проблеми з грошовим потоком, менеджери спрямовують свої зусилля на зростання реалізації продукції або послуг. І досягається прямо протилежний результат: чим більше продажу в умовах слабкого інкасування, тим гірше чистий грошовий потік. Кредитори, однак, вимагають своє - бізнес прогорає ... Керівники казахстанських підприємств вже зрозуміли, що дебіторська заборгованість не відноситься до числа проблем, з якими треба жити, - її треба безперервно вирішувати. Але вирішити її раз і назавжди неможливо, оскільки дебітори з'являються знову і знову. [29, c. 14]

Запропонуємо декілька рекомендацій по управлінню дебіторською заборгованістю (кредитною політикою) підприємства.

Основний критерій ефективності кредитної політики - це зростання прибутковості по основній діяльності компанії, або внаслідок збільшення обсягів продажів (що буде відбуватися при лібералізації кредитування), або за рахунок прискорення оборотності дебіторської заборгованості (чому сприяє жорсткість кредитної політики).

Інструменти кредитної політики являють собою як шаблони для оцінки потенційних дебіторів, так і регламент або процедури роботи відповідної служби. Дотримуючись трьом основним питанням кредитної політики, можливо, виділити ряд інструментів, що визначають відповіді на них.

Відповідь на запитання «кому надавати кредит?» Більшою мірою залежить від ризику неповернення кредиту або затягування термінів розпорядження отриманими ресурсами. Тому розподіл покупців за групами ризику є однією з основних завдань кредитної політики. Одним з найбільш поширених інструментів для вирішення цього завдання є метод оцінки кредитної історії (credit scoring). Він заснований на ранжуванні покупців по ряду вибраних показників і введення критеріїв прийняття рішення щодо надання кредиту. Використання даного методу допомагає оцінити наскільки ризиковано надання відстрочки платежу того чи іншому покупцеві. Внаслідок широкого розповсюдження, метод оцінки кредитної історії отримав різні інтерпретації, тому цікаво розглянути його використання на конкретному підприємстві. [30, c. 6]

Розрахунок зважених оцінок по всіх великих дебіторам дозволяє визначити пріоритети при розгляді варіантів їх кредитування. Таким чином, підприємство робить перший крок в оптимізації структури дебіторської заборгованості.

Будь-яка комерційна структура завжди обмежена у фінансових ресурсах, тому завдання ефективного їх розподілу при мінімальних ризиках найбільш актуальна. Якщо метод оцінки кредитної історії дозволяє зважити ризики, пов'язані з наданням кредитів окремим покупцям, то метод визначення оптимального строку кредиту (the economic time of credit) дає уявлення про ефективність комерційної угоди, відповідаючи на питання про умови розміщення комерційного кредиту.

Підприємства виступають кредиторами для своїх покупців зовсім не з доброго ставлення до них. Основний лейтмотив подібних угод полягає в спробах збільшення обсягів продажів. На жаль, перебуваючи в слабкої конкурентної позиції більшість промислових підприємств у Казахстані частіше розглядають питання скорочення ринків збуту при відмові акцептувати посилюють вимоги покупців. У принципі, це лише зворотний бік все тієї ж залежності: зазвичай збільшення термінів дебіторської заборгованості веде до зростання обсягів продажів. Розрахунок оптимальної політики за термінами кредитів зводиться до порівняння додаткових доходів, отриманих в результаті зростання продажів і витрат, пов'язаних з фінансуванням зрослої дебіторської заборгованості.

Як вже стало зрозумілим з представлених вище інструментарію основними параметрами постановки та реалізації кредитної політики є:

• обсяг продажів за окремими групами товарів (також може проводиться сегментація за видами бізнесу чи територіальною ознакою);

• обсяг інвестицій у дебіторську заборгованість і вартість залучається для цих цілей капіталу (безоплатність заборгованості перед персоналом і основними постачальниками є лише здавалося б, приносячи невиправний збиток підприємству в більш тривалій перспективі, тому, у випадку з вітчизняним бізнесом, також вимагає оцінки альтернативних збитків);

• величина безповоротних боргів по дебіторській заборгованості.

Розробляючи стандарти надання комерційних кредитів підприємства зовсім не вводить нові нормативи, обов'язкові до виконання і однозначні у своєму тлумаченні. Стандарти швидше полягають в мінімально допустимих умовах, які повинні виконуватися покупцями, ніж в нормованих величинах обсягів і термінів кредитування. Тому найчастіше задаються стандарти не абсолютними значеннями, а деякими інтервалами. [31, c. 4]

Кредитна політика, що забезпечує досягнення цілей по виручці від реалізації (валового доходу валового прибутку) і максимізує прибуток, супутню кредитування покупців, називається ефективної кредитною політикою. У зв'язку з цим, критерієм ефективності кредитної політики є максимізація ефекту від інвестування у дебіторську заборгованість.

Як правило, у менеджерів (генеральних директорів, власників бізнесу) відсутній чіткий підхід, ясно описує пріоритети між різними факторами, якими вони можуть керувати для досягнення своїх цілей. Очевидно, що багато чого залежить від здатності товару задовольняти певні потреби покупців, від рівня цін, від кваліфікації Бізнес персоналу, від системи дистрибуції, від рекламної підтримки, від грамотності побудови бізнес-процесів. Але, на жаль, уявлення про те, чому приділити увагу в першу чергу, чому, і на що при цьому можна розраховувати, у більшості казахстанських керівників поки відсутня.

На практиці ж чіткі формули і визначення взагалі відсутні, рішення «кредитних питань» відбувається, в основному, методом «наукового тику». Як правило, у кредитній політиці використовуються два основні показники: відстрочення платежу та розмір кредиту. Іншими параметрами, що визначають зміст кредитних умов, оперують вкрай рідко. Іноді в більш-менш просунутих компаніях говорять про знижки в ціні за своєчасний розрахунок, вкрай рідко ведеться мова про кредитні статусах чи стандартів оцінки покупця. І навіть коли обговорюються такі параметри як відстрочка платежу і розмір кредиту, то призначаються вони абсолютно інтуїтивно - за традиціями, що склалися в галузі або на підприємстві.

Розробка та впровадження ефективної кредитної політики необхідні всім підприємствам, у яких є дебіторська заборгованість (чим більше заборгованість, тим гостріше потреба у впровадженні даної технології), підприємствам з недостатньо високою швидкістю обертання дебіторської заборгованості, а також тим, хто не уявляє, як можна ставитися до продажу в кредит як до інвестиційного проекту, що дає реальну віддачу на інвестиції.

Визначити ступінь необхідності у впровадженні ефективної кредитної політики просто - чим більше коефіцієнт відволікання активів у дебіторську заборгованість, тим більше показаний цей підхід.

Коефіцієнт відволікання активів у дебіторську заборгованість являє собою відношення дебіторської заборгованості до суми активів (товар, гроші, дебіторська заборгованість) і виражається у відсотках.

Наприклад, якщо підприємство утримує в дебіторській заборгованості від 25% до 50% і більше своїх активів, ефективна кредитна політика дуже показана і принесе високі економічні результати. У принципі, якщо підприємство працює повністю за передоплатою, то не виникає потреби в кредитуванні, відповідно не виникає необхідності в ефективної кредитної політики. Підприємства з невеликою дебіторською заборгованістю - менше 25% також можуть відчувати потребу у впровадженні технології.

У зв'язку з тим, що товар користується підвищеним попитом у кінцевого споживача, є можливість скорочувати терміни розрахунку для магазинів. У результаті виручка від реалізації і приплив грошових коштів значно перевищують розмір дебіторської заборгованості. Але при цьому у підприємства існує проблема - підвищити прибутковість.

Проаналізуємо, від чого залежить виручка від реалізації. Якщо виробник прагне продавати товар за передоплатою, то фактично це означає скорочення виручки від реалізації, тому що не всі готові робити передоплату або розраховуватися в короткі терміни. Тому у цього підприємства частину магазинів залишаються неохопленими.

Таким чином, прибуток можна збільшити за рахунок збільшення виручки від реалізації, а це призведе до збільшення валового прибутку, далі по ланцюжку збільшиться операційний прибуток і в кінцевому підсумку чистий прибуток. Ну, а щоб збільшити виручку від реалізації необхідно надати більший кредит покупцю.

Природно виникає питання про простроченої та безнадійної заборгованості. Щоб уникнути цих неприємних нюансів, як захист у бізнес-процес вбудовуються інструменти, які будуть профілактувати виникнення такої заборгованості ". [32, c. 10]

Кредитування практично завжди супроводжується виникненням безнадійних та сумнівних боргів. Безумовно, при несистемно підходять і м'якою кредитній політиці сумнівні та безнадійні заборгованості виникають дуже часто. Цінність ефективної кредитної політики в тому, що з її допомогою цих неприємних несподіванок цілком можна уникнути.

Таким чином, цілями ефективної кредитної політики є:

• збільшення обсягів реалізації продукції в короткостроковому і довгостроковому періоді для досягнення необхідної прибутковості;

• максимізація ефекту (доходу) від інвестування фінансових коштів в дебіторську заборгованість;

• досягнення необхідної оборотності дебіторської заборгованості;

• обмеження відносного зростання простроченої дебіторської заборгованості, в тому числі сумнівної та безнадійної заборгованості в структурі дебіторської заборгованості.

Формування політики управління дебіторською заборгованістю підприємства (або його кредитної політики по відношенню до покупців продукції) здійснюється за такими основними етапами:

1. Аналіз дебіторської заборгованості підприємства у попередньому періоді

2. Формування принципів кредитної політики по відношенню до покупців продукції

3. Визначення можливості суми фінансових коштів, що інвестуються в дебіторську заборгованість за товарним (комерційним) і споживчим кредитом

4. Формування системи кредитних умов

5. Формування стандартів оцінки покупців і диференціація умови надання кредиту

6. Формування процедури інкасації дебіторської заборгованості

7. Забезпечення використання на підприємстві сучасних форм рефінансування дебіторської заборгованості

8. Побудова ефективних систем контролю за рухом і своєчасної інкасацією дебіторської заборгованості.

Для зменшення ризику дебіторської заборгованості необхідно звернути увагу на управління рахунками дебіторів. Керувати рахунками дебіторів потрібно для того, щоб збільшити розмір прибутку і зменшити ризик. У зв'язку з цим керуючі підприємством повинні приймати конкретні заходи:

• визначити термін прострочених залишків на рахунках дебіторів, порівнювання їх із нормами в галузі та з минулим;

• переглядати суму кредиту, виходячи з оцінки фінансового становища клієнтів;

• коли виникають проблеми з отриманням грошей, отримувати заставу на суму, не меншу, ніж сума на рахунку дебітора;

• продавати рахунки дебіторів, якщо при цьому виходить економія;

• уникати дебіторів з високим ризиком.

Висновок

У відповідності з метою і завданнями дипломної роботи була вивчена сутність банківських кредитів, а також проведено аналіз ефективності їх використання на підприємстві ТОВ «Агрофірма Курма.

В даний час гарантією нормального процесу розширеного відтворення є фінансування капітальних вкладень шляхом запозичення коштів.

Позиковий капітал - це частина капіталу, що використовується господарюючим суб'єктом, яка не належить йому, але залучається на основі банківського, комерційного кредиту або емісійного позики на основі повернення.

Позиковий капітал може використовуватися як для формування довгострокових фінансових коштів у вигляді основних фондів (капіталу), так і для формування короткострокових (поточних) фінансових коштів для кожного виробничого циклу.

Структура позикового капіталу може бути різною залежно від належності підприємства, доступності того чи іншого джерела фінансування і т.д. У сучасних умовах економіки на казахстанських підприємствах, як правило, в структурі позикових коштів найбільшу питому вагу займає короткострокові кредити банку.

Підприємство користуються лише власним капіталом володіють високою фінансовою стійкістю, але низьким потенціалом розвитку і навпаки. Підприємства використовують позиковий капітал мають більш низьку фінансову стійкість, але високий потенціал розвитку. Таким чином оптимізація структури капіталу - найважливіше завдання підвищення ефективності підприємства.

За результатами оцінки фінансового стану можна зробити наступні висновки:

• стан фінансової стійкості підприємства можна охарактеризувати, як задовільний, тому, що показники фінансової стійкості позитивні, приймають значення нижче рекомендованих. Показники ліквідності та платоспроможності також мають стійку тенденцію до підвищення, і їх значення на 2007 рік вище нормативних показників;

• значення коефіцієнта втрати платоспроможності більше 1 означає наявність у підприємства можливості не втратити платоспроможність протягом найближчих трьох місяців;

• ліквідність підприємства «Агрофірма Курма» характеризується наступними співвідношеннями: величина коефіцієнта поточної ліквідності збільшується до кінця 2007 року, що пов'язане зі збільшення оборотних коштів в порівнянні із зростанням короткострокових зобов'язань;

• ділова активність підприємства має задовільні значення показників: оборотність активів на підприємстві характеризується зменшенням у порівнянні з попереднім роком: - на 93 днів збільшився період обороту оборотних коштів підприємства;

• динаміка показників ефективності діяльності підприємства характеризується наступним. У 2007 році рентабельність реалізованої продукції склала 6%, капіталу 6%, поточних активів - 8%, а сукупних активів - 5%.

Для підвищення фінансової стійкості та оптимізації фінансового стану підприємства необхідно знати запас його фінансової стійкості (зону безпеки). Тому був розрахований запас фінансової міцності підприємства, який переконав у стійкому фінансовому становищі підприємства. Зона безпеки для підприємства досить висока, виручка може впасти на 99,5% і лише тоді підприємство не буде отримувати прибутки.

Таким чином, в результаті проведеного розрахунку можна зробити висновок, що фінансовий стан підприємства досить стійке.

Керівництво підприємства прийняло рішення запланувати конкретні заходи, які дозволять покращити фінансовий стан підприємства. Перш за все, такими заходами є заходи, спрямовані на збільшення виробництва і реалізації продукції, підвищення її якості і конкурентоспроможності, зниження собівартості, зростання прибутку і рентабельності, прискорення оборотності капіталу і більш повне і ефективне використання виробничого потенціалу підприємства.

У результаті конкретизації проблем підприємства, було виявлено, що дане підприємства потребує довгострокових позикових коштах. Було прийнято рішення про здійснення довгострокової позики на поповнення основних фондів підприємства.

Даний захід із залучення позикових коштів має позитивно вплинути на фінансову стійкість підприємства. Придбання обладнання за проектом буде сприяти більш високому рівню організації праці, підвищення якості продукції, збільшення продуктивності праці. Більш високий техніко - економічний рівень робочих місць дозволить підвищити рівень умов праці на робочому місці: санітарно - гігієнічних, а також естетику робочих місць. Реалізація проекту, в кінцевому підсумку, дозволить підвищити прибутковість підприємства, за рахунок зниження собівартості продукції.

За результатами проведеного аналізу ефективності використаних позикових коштів було виявлено, що у підприємства ТОВ «Агрофірма Курма» знижується рентабельність власного капіталу на 5,2% за рахунок залучення позикових коштів в оборот підприємства.

У результаті керівництвом підприємства було прийнято рішення розробити заходи з підвищення ефективності використання позикових коштів.

Управління позиковими коштами - це невід'ємна частина фінансового менеджменту на підприємстві, активно вживана для здійснення фінансового планування та розробки фінансової стратегії підприємства. Щоб підприємству не втратити свій нинішній фінансово-економічний статус, залишитися «на плаву» або досягти більш високих результатів діяльності, керівництву ТОВ «Агрофірма Курма» необхідно постійно вишукувати резерви збільшення прибутку.

Також для підвищення ефективності використання позикового капіталу необхідно передбачати таку деталь, як сформована кредитна політика підприємства, яка спрямована на оптимізацію загального розміру дебіторської заборгованості і забезпечення своєчасної інкасації боргу.

Таким чином, мета дипломної роботи досягнута, а саме досліджено та проведено аналіз залучення та ефективності використання банківського кредиту для підприємства. Практична значимість дипломної роботи полягає у проведеному кількісному аналізі ефективності використання банківського кредиту, а також рекомендації з розроблення та утримання кредитної політики підприємства.

Список використаних джерел

1. Савицька Г.В. Методика комплексного аналізу господарської діяльності: 4-е вид., Перераб. і доп. - М.: ИНФРА-М, 2007 - 384 с.

2. Артеменко В.Г., Беллендир М.В. Фінансовий аналіз: Навчальний посібник - М.: ДІС, 2004 - 128с.

3. Енциклопедичний словник / За ред. І. А. Андрієвського. - СПб: Видавці Ф. А. Брокгауз, І. Ф. Ефрон, 2004

4. Шеремет А.Д., Сайфулін Р.С. Методика фінансового аналізу. - М.: Инфра-М, 2003.

5. Єфімова О.Е. Фінансовий аналіз - М.: АТ Бізнес школа, 2005

6. Ковальов В.В. Фінансовий аналіз: управління капіталом. Вибір інвестицій. Аналіз звітності. - М.: Фінанси і статистика, 2005 - 432с.

7. Крейнина М.М. Аналіз фінансового стану підприємства. - М.: Економіка, 2004 - 198с.

8. Стоянова Є. Фінансовий менеджмент. - М.: Перспектива, 2004.

9. Григор'єв В.В., Федотова М.А. Оцінка підприємства: теорія і практика. - М.: ИНФРА-М, 2006. -320с.

10. Бернстайн Л.А. Аналіз фінансової звітності. - М.: Фінанси і статистика, 2003.

11. Дюсембаев К.Ш. Аналіз фінансового стану підприємства: Навчальний посібник.-Алмати: Економіка, 2002.

12. Патров В.В., Ковальов В.В. Як читати баланс. М.: Фінанси і статистика. 2003.

13. Ковальова А.М. Фінансовий аналіз - М.: Фінанси і статистика, 2004 - 302с.

14. Шеремет А.Д., Негашев Є.В. Методика фінансового аналізу діяльності комерційних організацій. - М.: Инфра - М., 2005. - 343 с.

15. Бакадаров В.Л., Алексєєв П.Д., Фінансово - економічний стан підприємства. Практичний посібник. - М.: видавництво «ПРІОР», 2004 - 205с.

16. Баканов М.І., Мельник М.В., Шеремет А.Д. Теорія економічного аналізу - М.: Фінанси і статистика. - 2006-157с.

17. Стражев В.І. Аналіз господарської діяльності. - Мінськ: Вища школа, 2005.

18. Комекбаева Л.С. Фінанси підприємств: Навчальний посібник. - Караганда: «Болашак-Баспа», 2005.-108 с.

19. Григор'єв В. В., Федотова М. А. Оцінка підприємства: Теорія і практика: Навчальний посібник. - М.: Инфра-М, 1997. - 318 с.

20. Любушин Н.П. Аналіз фінансово-економічної діяльності підприємства. - М.: Фінанси і кредит, 2003.

21. Самін В.М., Ситникова О.Ю. Техніка фінансово-економічних розрахунків. - Алмати, 2004.

22. Грязнова А.Г., Федотова М.А. Оцінка бізнесу. Навчальний посібник, М.: Фінанси і статистика, 2002.

23. Родіонова В.М., Федотова М.П. Фінансова стійкість підприємства в умовах інфляції. - М.: Перспектива. - 2003. - 100 с.

24. Коупленд Т., Коллер Т., Муррін Дж. Вартість компаній: оцінка та управління. М.: ЗАТ Олімп Бізнес, 2004.

25. Ковальов В.В., Волкова О.М. Аналіз господарської діяльності підприємства. - М.: Проспект, 2004.

26. Савицька Г.В. Теорія аналізу господарської діяльності. - М.: ИНФРА-М, 2006.

27. Федоренкс М. М., Шаталін С.С. , Петраков Н.Я. Теорія і практика оцінки ефективності господарських заходів / / Питання економіки, 2005, № 11, с. 110 - 120.

1. Теорія і практика антикризового управління. Під ред. Бєляєва С.Г. і Кошкіна В.І. - М.: Закон і право, ЮНИТИ, 2007 р.

2. Федотова М.А. Як оцінити фінансову стійкість підприємства. / / Фінанси, 2006, № 3, с. 14.

3. Артеменків І., Гуров А. Оцінка бізнесу / / Фінансова газета, 2005, № 13, с.6.

4. Моляков Д.С. та ін Актуальні проблеми фінансів підприємств / / Фінанси, 2005, № 4, с.3-7.

5. Логінов Ф.Г. Історична довідка / / Антикризове управління, 2005, № 9,10, с. 10-12.

Додаток А

БУХГАЛТЕРСЬКИЙ БАЛАНС

за станом на 1 січня 2008 г.тис. тенге

На кінець звітного

періоду

На початок

звітного

періоду

III. КОРОТКОСТРОКОВІ ЗОБОВ'ЯЗАННЯ

030

Короткострокові фінансові зобов'язання

031

Зобов'язання по податках

032

1254

3120

Зобов'язання за іншими обов'язковим і добровільним

033

860

Короткострокова кредиторська заборгованість

034

14151

124093

Короткострокові оціночні зобов'язання

035

Інші короткострокові зобов'язання

036

Разом короткострокових зобов'язань

300

15405

128073

IV. ДОВГОСТРОКОВІ ЗОБОВ'ЯЗАННЯ

Довгострокові фінансові зобов'язання

040

187349

151109

Довгострокова кредиторська заборгованість

041

28307

 6757

Довгострокові оцночние зобов'язання

042

Відкладені податкові зобов'язання

043

Інші довгострокові зобов'язання

044

Разом довгострокових зобов'язань

400

215656

157866

V. КАПІТАЛ

Випущений капітал

050

342773

342773

Емісійний дохід

051

Викуплені власні інструменти капіталу

052

Резерви

053

Нерозподілений прибуток (непокритий збиток)

054

708237

802714

Частка меншості

055

Разом капітал

500

1051010

1145487

Баланс (стор.300 + стр.400 + стр.500)

1282071

1431426

Найменування показників

Код рядка

За звітний період

Дохід від реалізації продукції і надання послуг