Автор работы: Пользователь скрыл имя, 01 Марта 2015 в 12:28, дипломная работа
Мета дипломної роботи - вивчити сутність банківського кредиту, та дослідити можливість фінансування діяльності підприємства за допомогою банківського кредиту. У відповідності з поставленою метою були сформульовані наступні завдання дипломної роботи:
• вивчити поняття та сутність банківського кредиту, його необхідність і роль у діяльності підприємства;
• вивчити кредитоспроможність господарюючих суб'єктів;
• вивчити поняття ефекту фінансового левереджу в аналізі ефек-тивності використання банківського кредиту;
ВСТУП
1 БАНКІВСЬКИЙ КРЕДИТ, ЙОГО НЕОБХІДНІСТЬ І РОЛЬ В ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА
1.1 Сутність банківського кредиту, необхідність його залучення
1.2 Кредитоспроможність господарюючих суб'єктів
1.3 Ефект фінансового левериджа в аналізі ефективності використання банківського кредиту
2 АНАЛІЗ ЗАЛУЧЕННЯ І ВИКОРИСТАННЯ БАНКІВСЬКОГО КРЕДИТУ ПІДПРИЄМСТВОМ ТОВ «АГРОФІРМА курми»
2.1 Характеристика фінансового стану підприємства
2.2 Аналіз залучення банківського кредиту підприємством
2.3 Оцінка ефективності використання банківського кредиту підприємством
3 ШЛЯХИ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ВИКОРИСТАННЯ БАНКІВСЬКОГО КРЕДИТУ ПІДПРИЄМСТВАМИ РЕСПУБЛІКИ КАЗАХСТАН
ВИСНОВОК
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
Таким чином, при незмінному диференціалі коефіцієнт фінансового левериджу є головним генератором як зростання суми і рівня прибутку на власний капітал, так і фінансового ризику втрати цього прибутку. Аналогічним чином, при незмінному коефіцієнті фінансового левериджа позитивна чи негативна динаміка його диференціала генерує як зростання суми і рівня прибутку на власний капітал, так і фінансовий ризик її втрати.
Знання механізму впливу фінансового левериджу на рівень прибутковості власного капіталу і рівень фінансового ризику дозволяє цілеспрямовано управляти як вартістю, так і структурою капіталу підприємства.
Великий вплив на фінансовий стан підприємства надають склад і структура позикових коштів, тобто співвідношення довгострокових, середньострокових і короткострокових фінансових зобов'язань.
Залучення позикових коштів в оборот підприємства - явище нормальне, сприяє тимчасовому покращенню фінансового стану, за умови, що ці кошти не заморожуються на тривалий час в обороті і своєчасно повертаються. В іншому випадку може виникнути прострочена кредиторська заборгованість, що в кінцевому підсумку призводить до виплати штрафів і погіршення фінансового становища.
Тому в процесі аналізу необхідно вивчити склад, давність виникнення кредиторської заборгованості, наявність, частоту причини утворення простроченої заборгованості постачальниками ресурсів, персоналу підприємства з оплати праці, бюджету, визначити суму виплачених пенею за прострочення платежів.
Одним з показників, які використовуються для оцінки стану кредиторської заборгованості, є середня тривалість періоду її погашення (ПКЗ), яка розраховується наступним чином:
(9)
Якість кредиторської заборгованості може бути оцінений також визначенням питомої ваги в ній розрахунків за векселями. Частка кредиторської заборгованості, забезпечена виданими векселями, в загальній її сумі показує ту частину боргових зобов'язань несвоєчасне погашення яких призведе до протесту векселів, виданих підприємством, а отже, до додаткових витрат і втрати ділової репутації.
При аналізі довгострокового позикового капіталу, якщо він є на підприємстві, інтерес представляють терміни запитання довгострокових кредитів, тому що від цього залежить стабільність фінансового стану підприємства. Якщо вони частково погашаються у звітному році, то ця сума показується в складі короткострокових зобов'язань.
Аналізуючи кредиторську заборгованість, необхідно враховувати, що вона є одночасно джерелом покриття дебіторської заборгованості. Тому треба порівняти суму дебіторської та кредиторської заборгованості. Якщо дебіторська заборгованість перевищує кредиторську, то це свідчить про іммобілізації власного капіталу в дебіторську заборгованість.
Таким чином, аналіз структури власних і позикових коштів необхідний для оцінки раціональності формування джерел фінансування діяльності підприємства та його ринкової стійкості. Це дуже важливо при визначенні перспективного варіанта організації фінансів і вироблення фінансової стратегії.
Ефективність використання капіталу характеризується його прибутковістю (рентабельністю) - відношенням суми прибутку до середньорічної суми основного і оборотного капіталу.
Для характеристики інтенсивності використання капіталу розраховується коефіцієнт його оборотності (відношення виручки від реалізації продукції, робіт і послуг до середньорічної вартості капіталу).
Зворотним показником коефіцієнта оборотності капіталу є капіталомісткість (відношення середньорічної суми капіталу до суми виручки).
Взаємозв'язок між показниками рентабельності сукупного капіталу і його оборотності виражається наступним чином:
(10)
Іншими словами, рентабельність активів (ROA) дорівнює добутку рентабельності продажів (R pn) і коефіцієнта оборотності капіталу (К об):
ROA = К про х R pn. (11)
Ці показники в зарубіжних країнах застосовуються як основних при оцінці фінансового стану та ділової активності підприємства. Рентабельність капіталу, що характеризує співвідношення прибутку і капіталу, використаного для отримання цього прибутку, є одним з найбільш цінних і найбільш широко використовуваних показників ефективності діяльності суб'єкта господарювання. Цей показник дозволяє аналітику порівняти його значення з тим, яке було б при альтернативному використанні капіталу. Він використовується для оцінки якості та ефективності управління підприємством; оцінки здатності підприємства отримувати достатній прибуток на інвестиції; прогнозування величини прибутку.
Основна концепція розрахунку рентабельності досить проста, однак існують різні точки зору щодо інвестиційної бази даного показника.
Прибуток на загальну суму активів, на думку Л. А. Бернстайна, найкращий показник, що відображає ефективність діяльності підприємства. Він характеризує прибутковість всіх активів, ввірених керівництву, незалежно від джерела їх формування. [10, c .24]
У ряді випадків при розрахунку ROA із загальної суми активів виключають невиробничі активи (надлишкові основні засоби і запаси, нематеріальні активи, витрати майбутніх періодів та ін.) Це виняток роблять для того, щоб не покладати на керівництво відповідальність за отримання прибутку на активи, які явно цьому не сприяють. Даний підхід, як вважає Л. А. Бернстайн, корисний при використанні ROA як інструмент внутрішнього управління та контролю і не годиться для оцінки ефективності підприємства в цілому. Акціонери і кредитори довіряють свої кошти керівництву підприємства не для того, щоб воно вкладало їх в активи, які не приносять прибутку. Якщо ж є причини, щоб вкласти капітал у такі активи, то немає приводу виключати їх з інвестиційної бази при розрахунку ROA.
Існують різні думки і про те, чи слід амортизується майно (основні засоби, нематеріальні активи, малоцінні предмети) включати в інвестиційну базу при розрахунку ROA за первісною або залишковою вартістю? Безсумнівно, якщо оцінюється ефективність тільки основного капіталу, то середньорічна сума амортизується майна повинна визначатися за первісною вартістю. Якщо ж оцінюється ефективність всього сукупного капіталу, то вартість активів, що амортизуються в розрахунок треба приймати за залишковою вартістю, так як сума нарахованої амортизації знаходить відображення по інших статтях балансу (залишки вільної грошової готівки, незавершеного виробництва, готової продукції, розрахунки з дебіторами по неоплаченої продукції) .
В якості інвестиційної бази при розрахунку рентабельності капіталу використовують також "Власний капітал" + "Довгострокові позикові кошти". Вона відрізняється від бази "Загальна сума активів" тим, що з неї виключаються оборотні активи, сформовані за рахунок короткострокових позикових коштів. Цей показник характеризує ефективність не всього капіта ла, а тільки власного (акціонерного) і довгострокового позикового капіталу. Називають його зазвичай рентабельністю інвестованого капіталу (ROI).
При розрахунку рентабельності капіталу як інвестиційної бази може бути використана середньорічна вартість власного (акціонерного) капіталу. Але в даному випадку в розрахунок беруть прибуток за вирахуванням податків і відсотків з обслуговування боргу, а також дивідендів за привілейованими акціями. Називається цей показник "Рентабельність власного капіталу" (ROE). Порівняння величини даного показника з величиною рентабельності всього капіталу (ROA) показує вплив позикового капіталу на прибуток власника.
Якщо визначаємо рентабельність всіх активів, то в розрахунок приймається вся балансовий прибуток, яка включає в себе прибуток від реалізації продукції, майна і позареалізаційні результати (доходи від довгострокових і короткострокових фінансових вкладень, від участі в спільних підприємствах та інших фінансових операцій).
Відповідно і виручка при визначенні оборотності всіх активів повинна включати в себе не тільки її суму від реалізації продукції, але і виручку від реалізації майна, цінних паперів і т.д.
Для розрахунку рентабельності функціонуючого капіталу в основній діяльності береться прибуток тільки від реалізації продукції, робіт і послуг, а в якості інвестиційної бази - сума активів за вирахуванням довгострокових і короткострокових фінансових вкладень, невстановленого обладнання, залишків незакінченого капітального будівництва і т.д.
Рентабельність виробничого капіталу розраховується відношенням прибутку від реалізації продукції до середньорічної сумі амортизується майна і матеріальних поточних активів.
При визначенні рівня рентабельності власного капіталу враховується чистий прибуток без фінансових витрат з обслуговування позикового капіталу.
Рентабельність лізингу - це відношення суми отриманого прибутку до суми витрат по лізингу.
Термін окупності лізингу для підприємства-лізингоотримувача визначається відношенням суми лізингових платежів до середньорічної сумі додаткового прибутку від застосування орендованих засобів. Приріст прибутку за рахунок використання лізингового обладнання можна визначити одним із наступних способів:
а) множенням фактичної суми прибутку на питому вагу випущеної продукції на лізинговому устаткуванні;
б) множенням витрат по лізингу на фактичний рівень рентабельності витрат підприємства;
в) множенням зниження собівартості одиниці продукції, виробленої на лізинговому устаткуванні, на фактичний обсяг продажів цієї продукції.
Ефект може бути не тільки економічний, а й соціальний, що виражається в полегшенні та поліпшенні умов праці працівників підприємства.
Таким чином, аналіз всіх розглянутих вище показників дозволяє виявити, наскільки ефективно підприємство використовує свої кошти. Уміння правильно їх обчислювати, аналізувати і визначати вплив різних чинників на зміну їх рівня дозволить повніше виявити резерви підвищення ефективності виробництва, розробити рекомендації щодо усунення виявлених недоліків, оздоровленню і зміцненню його фінансового становища.
2 Аналіз залучення та використання банківського кредиту підприємством ТОВ «Агрофірма Курма»
2.1 Характеристика фінансового стану підприємства
Попередня оцінка фінансового положення підприємства здійснюється на підставі даних фінансової звітності. На даній стадії аналізу формується початкове уявлення про діяльність підприємства, виявляються зміни в складі майна підприємства і їх джерелах, встановлюються взаємозв'язки між показниками. З цією метою визначаємо співвідношення окремих статей активу і пасиву балансу, їх питома вага в загальному підсумку або валюті балансу, розраховуємо суми відхилень у структурі основних статей балансу в порівнянні з попереднім періодом. (Додаток А) При цьому загальна сума зміни валюти балансу розчленовується на складові частини, що дозволяє зробити попередні висновки про характер мали зрушень у складі активів, джерелах їх формування і їх взаємної обумовленості. Так, в процесі попереднього аналізу зміни в об'ємі нерухомого майна та поточних або оборотних коштів розглядаються у зв'язку із змінами в зобов'язаннях підприємства.
Для зручності проведення такого дослідження використовуємо так званий ущільнений аналітичний баланс - нетто, що формується шляхом агрегування однорідних за складом елементів балансових статей у необхідних аналітичних розрізах такі, як нерухоме майно, поточні активи і так далі [11, с.68].
На підставі цих даних визначається аналітичний коефіцієнт ліквідності та платоспроможності підприємства, що характеризує його фінансовий стан. Термін "ліквідність" означає легкість реалізації, продажу та перетворення матеріальних цінностей у кошти.
Баланс - нетто ТОО «Агрофірма Курма» представлений в таблиці 1.
Таблиця 1 - Вертикальний аналіз агрегованого балансу ТОВ «Агрофірма Курма» та джерела його формування за період 2005 - 2007 р.
Показники |
2005 р,
тис. тг |
% До валюти
балансу |
2006,
тис. тг |
% До
валюті
балансу |
2007 р,
тис. тг |
% До валюти
балансу |
Відхи-лення
(Гр7-гр5) | |||||||||
1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
6 |
7 |
8 | |||||||||
Актив |
1154440 |
100 |
1431426 |
100 |
1282071 |
100 |
- | |||||||||
Довгострокові активи |
502461 |
43,5 |
480814 |
33,6 |
515088 |
40,2 |
+6,6 | |||||||||
Поточні активи, в т.ч. |
651979 |
56,5 |
950612 |
66,4 |
766983 |
59,8 |
-6,6 | |||||||||
Запаси |
109571 |
5,3 |
68887 |
4,8 |
79528 |
6,2 |
+1,4 | |||||||||
Дебіторська заборгованість |
53903 |
46,7 |
879890 |
61,5 |
684051 |
53,4 |
-8,1 |
|||||||||
Гроші |
3376 |
0,3 |
1835 |
0,1 |
3404 |
0,2 |
+0,1 |
|||||||||
Пасив |
1154440 |
100 |
1431426 |
100 |
1282071 |
100 |
- |
|||||||||
Капітал |
811264 |
70,3 |
1145487 |
80 |
1051010 |
82 |
+2 |
|||||||||
Довгострокові зобов'язання |
- |
- |
157866 |
11 |
215656 |
16,8 |
+5,8 |
|||||||||
Поточні зобов'язання |
242305 |
21 |
128073 |
9 |
15405 |
1,2 |
-7,8 |
Информация о работе Банківський кредит у фінансуванні діяльності підприємства