Калькулювання собівартості в системі стандарт-кост

 

Державний вищий навчальний заклад

«Українська академія банківської справи

Національного банку України»

Кафедра бухгалтерського обліку і аудиту

 

 

 

 

 

 

 

 

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни: «Управлінський облік»

на тему: «Калькулювання собівартості в системі стандарт-кост»

 

 

 

 

 

 

 

Виконав: студент  

П.І.Б.

група  

 

Перевірив:  

посада

 

П.І.Б.

 

 

Суми  – 2012 
ЗМІСТ

ВСТУП………………………………………………………………………3

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ КАЛЬКУЛЯЦІЇ СОБІВАРТОСТІ

ПРОДУКЦІЇ В СИСТЕМІ СТАНДАРТ-КОСТ………………………………….5

1. Поняття калькуляції собівартості та методи її здійснення…………5

1.2 Трактування сутності собівартості, її види та значення в процесі калькулювання …………………………………………………………………..13

1.3 Характеристика системи обліку стандарт-кост ……………………20

РОЗДІЛ 2. ПРАКТИЧНІ ОСНОВИ КАЛЬКУЛЯЦІЇ СОБІВАРТОСТІ

ПРОДУКЦІЇ В СИСТЕМІ СТАНДАРТ-КОСТ………………………………...29

1. Організаційно-економічна характеристика ДП «Дружба»…………29
2. Калькуляція собівартості продукції зернових культур…………….36
3. Використання нормативного методу на ДП «Дружба»…………..…41

РОЗДІЛ 3 УДОСКОНАЛЕННЯ  КАЛЬКУЛЮВАННЯ СОБІВАРТОСТІ

ПРОДУКЦІЇ В СИСТЕМІ СТАНДАРТ-КОСТ НА ПІДПРИЄМСТВІ……....46

3.1 Порівняння системи  "стандарт-кост" та "нормативного  методу" обліку витрат……………………………………………………………….…….46

3.2 Удосконалення управлінського  обліку в системі "стандарт-кост"..51

3.3 Удосконалення організації  контролю на підприємстві……………55

ВИСНОВКИ……………………………………………………………….59

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………...…62

ДОДАТКИ…………………………………………………………………69

 

 

ВСТУП

 

Виробництво є одним  із основних процесів господарської  діяльності підприємства. Процес виробництва  являє собою, з одного боку, процес виробничого споживання засобів, предметів  праці та самої праці, а з іншого - одержання нової продукції (робіт  чи послуг). Основною ціллю здійснення виробничого процесу є отримання  прибутку. Але в наш час, коли існує  в економічному середовищі досить велика кількість перепон для реалізації даної мети актуальним стає швидке реагування керівників на ситуації, які  виникають під час здійснення ними господарської діяльності.

Питанням калькуляції  собівартості продукції сільськогосподарського підприємства приділяли достатньо  уваги як вітчизняні, так і зарубіжні  вчені-обліковці, а також практики (керівники підприємств, менеджери, фінансисти, бухгалтери та ін.). Проте ці питання настільки широкі і глибинні, що були і залишаються актуальними для багатьох наукових пошуків.

В сучасних умовах господарювання досить складним є вибір того чи іншого методу обліку витрат та калькулювання  собівартості, оскільки не всі вони є досконалими. Однак, необхідно  так вибрати методи обліку витрат і калькулювання собівартості продукції, щоб за їх допомогою максимально  використати всі можливості для  вирішення поставлених задач.

Проблемі методу обліку витрат "стандарт-кост" присвячена значна кількість публікацій, серед яких дослідження Т. Слезко, І. Бєлоусової, Т. Марендич, Ф. Ф. Бутинця [4], Л. П. Радецької, Л. В. Ґедзя. У цих роботах докладно показано шляхи та методи впровадження системи у виробництво з урахуванням сучасних нестабільних умов діяльності, зумовлених впливом інфляційних процесів та змін у законодавстві.

Разом із тим, сучасні тенденції  коливання статей витрат промислового підприємства та специфіка їх формування зумовлюють подальше вивчення сутності, переваг і недоліків методу обліку витрат "стандарт-кост", виявлення причин, чому названий метод не знаходить належного використання в оперативному управлінні виробничими.

Метою написання даної  курсової роботи є вивчення організації калькулювання собівартості у системі «стандарт-кост» продукції і розробка пропозицій стосовно шляхів удосконалення даного питання.

Для досягнення поставленої  мети визначені наступні завдання:

• розкривається економічна суть калькуляції, методів калькулювання та собівартості продукції;
• детальний розгляд та вивчення методу калькулювання, який застосовується на ДП «Дружба»;
• визначення пропозицій по вдосконаленню управлінського обліку в системі "стандарт-кост".

Предметом дослідження  є система теоретичних, методичних та практичних аспектів, що стосуються калькулювання собівартості продукції сільськогосподарського підприємства.

Об’єктом дослідження  є система калькулювання собівартості виробництва продукції обрано Державне підприємство «Дружба», яке розташоване у с. Березоточа, Лубенського району, Полтавської області.

Методологічну основу дослідження  склали загальнонаукові та спеціальні методи: синтез, аналіз, порівняння, логічні та статистичні.

 

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ КАЛЬКУЛЯЦІЇ СОБІВАРТОСТІ

ПРОДУКЦІЇ В СИСТЕМІ  СТАНДАРТ-КОСТ

 

1. Поняття калькуляції собівартості та методи її здійснення

 

Одним із важливих завдань  управлінського обліку є калькулювання  собівартості продукції.

Так, калькуляція (лат. calculatio – обчислення) – це обчислення собівартості одиниці продукції, виконаних робіт, послуг, а також обчислення заготівельної собівартості матеріальних цінностей та засобів виробництва за елементами витрат [2].

На практиці можуть застосовуватися  різні калькуляції, в залежності від мети і завдання їх використання. Найбільш розповсюджені класифікації калькуляції наведено в таблиці 1.1. [16, 20].

У більш вузькому значенні калькуляція – це визначення виробничої собівартості одиниці продукції (робіт, послуг) за окремими структурними підрозділами та підприємством в цілому в загальній  сумі та в розрізі окремих статей витрат [40].

Слід відмітити, що тривалий час калькуляційні системи мали лише одну мету - оцінити запаси готової  продукції і напівфабрикатів  власного виробництва, що необхідно  для внутрішньовиробничих цілей  і для складання внутрішньої  звітності, а також для визначення прибутку. Не зважаючи на важливість цього  завдання, колишні системи калькулювання  не містили інформації, необхідної для виконання багатьох управлінських  завдань.

Сучасні системи калькулювання  більш збалансовані. Інформація, яка  міститься в них, не тільки дозволяє виконувати традиційні завдання, а  й допомагає при:

- визначені цілеспрямованості  подальшого випуску продукції;

- встановленні оптимальної  ціни на продукцію;

- оптимізації асортименту  продукції, що випускається;

- визначенні цілеспрямованості  оновлення діючої технології  і верстатного парку;

- оцінці якості роботи  управлінського персоналу [5].

 

Таблиця 1.1 – Класифікація калькуляції  за різними класифікаційними ознаками

№ з\п	Класифікаційна ознака	Вид калькуляції
1	За часом складання	Директивні – калькуляція, яка  складається для обґрунтування  і удосконалення нормативів витрат виробництва, цін; встановлення допустимих меж трудових і матеріальних витрат за статтями калькуляції у відповідності  до конкретних умов і способів виготовлення продукції, видів робіт і послуг, визначення величини і складу витрат, які залежать і не залежать від  діяльності структурного підрозділу тощо. Директивні калькуляції поділяються  на: - нормативні (стандартні)- калькуляція,  яка застосовується з метою  встановлення допустимих витрат  на виробництво продукції на  основі науково обґрунтованих  норм; - планова – калькуляція,  яка складається на основі  виробничих норм і дозволяє  визначити допустимий обсяг витрат  на виробництво продукції виходячи  з досягнутого рівня організації  праці і управління, рівня техніки  і технології виробництва, масштабів  підприємства тощо; - кошторисна – калькуляція,  яка застосовується, як правило,  в будівельних організаціях і  представляє собою визначення  ціни будівельної продукції. Звітні калькуляції складаються  на підставі даних бухгалтерського  обліку про фактичні витрати на виробництво.
2	За рівнем охоплення витрат	Галузева – калькуляція, що відображає рівень собівартості певного виду продукції  у конкретній галузі. Повна – калькуляція, яка  відображає витрати на виробництво  та збут продукції. Виробнича – калькуляція, яка складається за всіма статтями витрат на виробництво. Внутрішньогосподарська  – калькуляція, яку доцільно складати на продукцію окремих цехів основного  та допоміжних виробництв. Калькуляція змінних витрат містить лише прямі витрати на виробництво. Технологічна – калькуляція, яка складається на окремі деталі, вузли і характеризують рівень технології на підприємстві.
3	В залежності від об’єкту	Загальна – калькуляція, яка відображає собівартість певного виду продукції  в цілому по підприємству. Калькуляція за центрами витрат – розрахунок собівартості продукції  певного підрозділу підприємства. Параметрична – калькуляція, яка дає уявлення про собівартість продукції в розрахунку на одиницю  певного параметру.

Отже, основним призначенням калькуляції є отримання інформації про виробничу собівартість для організації і управління процесом виробництва і контролю за рівнем витрат на всіх етапах виробничого циклу, а також за місцями виникнення витрат [32].

Калькулювання на будь-якому  підприємстві, незалежно від його виду діяльності, розміру і форми власності, організується відповідно до наступних принципів:

- науково обґрунтована  класифікація виробничих витрат;

- встановлення об’єктів  обліку витрат, об’єктів калькулювання і калькуляційних одиниць;

- вибір калькуляційної  одиниці залежить від особливостей  виробництва і продукції, що виготовляється;

- вибір методу розподілу  непрямих витрат надзвичайно важливий для правильного розрахунку собівартості одиниці продукції;

- розмежування витрат  по періодах;

- відокремлений облік  поточних витрат на виробництво продукції і капітальних вкладень;

- вибір методу обліку  затрат і калькулювання [16].

Обчислення (калькулювання) виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) підприємства здійснюється за схемою наведеною на рисунку 1.1 [21].

 

Формують виробничі втрати та визначають обсяги господарської діяльності за центрами витрат

Визначають втрати, які формують виробничу собівартість продукції (робіт, послуг) звітного періоду

Визначають витрати за об'єктами калькулювання та виробничу собівартість одиниці продукції (робіт, послуг)

Рисунок 1.1 – Обчислення (калькулювання) виробничої собівартості продукції (робіт, послуг)

Слід відмітити, що з  метою отримання більш детальної інформації для управління, витрати, пов'язані з виробництвом продукції (робіт, послуг), групуються за статтями калькуляції.

Так, стаття калькуляції  – це певний вид витрат, що утворюють собівартість.

Статті калькуляції показують, як формуються ці витрати для визначення собівартості продукції – одні витрати показуються за їх видами (елементами), інші – за комплексними статтями (включають декілька елементів). При цьому один елемент витрат може бути присутнім у кількох статтях калькуляції [20].

До типової номенклатури статей калькуляції підприємства, можуть вносити зміни з урахуванням особливостей техніки, технології та організації виробництва відповідної галузі і питомої ваги окремих видів витрат у собівартості продукції, а також об'єднувати кілька типових статей калькуляції в одну або виділяти з однієї типової статті кілька статей калькуляції [32].

Крім витрат операційної  діяльності в обліку виділяють фінансові  витрати, до яких відносять витрати на проценти та інші витрати підприємства, пов'язані з залученням позикового капіталу, втрати від участі в капіталі та інші витрати [7]. Перелік витрат, які відносяться до кожної з зазначених груп витрат наводиться в П(СБО) 16.

В процесі калькуляційних розрахунків використовуються наступні способи обчислення виробничих витрат на виробництво продукції (робіт, послуг):

- вилучення із загальних  втрат: відходів виробництва,  втрат від браку, незавершеного виробництва, вартості попутної продукції тощо;

- підсумовування витрат  при попередільному методі узагальнення даних про виробничу собівартість продукції та при виконанні замовлення протягом періоду понад один місяць;

- прямого розрахунку (у  простих виробництвах витрати діляться на випуск продукції в натуральних одиницях);

- розподілу витрат пропорційно  до обґрунтовано обраної бази розподілу маси продукції, планової собівартості, витрат по переділу, коефіцієнтів тощо [29].

Слід відмітити, що у  практиці калькулювання неможливо  обійтись лише одним способом розрахунків, тому часто розподіл витрат між об'єктами калькуляції здійснюється комбінованим способом, при якому частина витрат по виготовленню продукції розподіляється одним способом, а інша частина – другим.

В залежності від технології і характеру продукції об'єктами калькулювання можуть бути:

- один продукт (комплекс  продуктів) в цілому по виробництву;

- один продукт (комплекс  продуктів) за окремими процесами, стадіями, переділами, фазами виробництва;

- виріб (група виробів)  по підприємству;

- виріб (група виробів)  в розрізі цехів, дільниць, бригад;

- вид робіт, послуг  за структурними підрозділами  підприємства;

- напівфабрикат;

- деталі, вузли [29].

Для вірного відображення інформації про витрати, які формують виробничу собівартість продукції, необхідно знати методи калькулювання.

Метод калькуляції –  це система наукового обґрунтування прийомів розрахунку собівартості продукції, робіт і послуг з метою визначення ефективності організації і технології виробництва, роботи окремих ланок виробничого процесу (бригад, дільниць, цехів, служб) [21].

Можливість та характеристика застосування вітчизняних та зарубіжних методів обліку витрат і калькулювання собівартості в сільському господарстві подано в додатку А [48].