Калькулювання собівартості в системі стандарт-кост

Систему "стандарт-кост" спочатку широко застосовували на машинобудівних підприємствах, а потім і в  інших галузях промисловості  для обчислення собівартості продукції, контролю за виробництвом й управління ним.

Система "стандарт-кост" є одним із важливих інструментів контролю й управління витратами. Її перевагами порівняно з іншими традиційними методами обліку й контролю є те, що:

1. Основою виявлення  відхилень від стандартів у  процесі витрати ресурсів є  бухгалтерські записи на спеціальних  рахунках, а не їхнє документування. Перед менеджерами постає задача  не документувати відхилення, а  запобігати їм.

2. У бухгалтерському  обліку виявлені відхилення відображають  не всі компанії, а лише ті, котрі використовують поточні  стандарти.

3. Виділення спеціальних  синтетичних рахунків для обліку  відхилень здійснюють за статтями  калькуляції, за факторами відхилень  [2].

4. На підставі встановлених  стандартів можна заздалегідь  визначити суму очікуваних витрат  на виробництво й реалізацію  виробів, розрахувати собівартість  одиниці виробу з метою встановлення  договірних цін, а також скласти  проект звіту про доходи. Завдяки  цій системі керівництво фірм  забезпечене інформацією про  величину відхилень від нормативів, причини їх виникнення й використовує її для прийняття оперативних управлінських рішень.

5. Порівняно простою  є техніка ведення обліку виробничих  витрат і калькулювання собівартості  продукції, оскільки картки стандартної  собівартості з указівкою нормативної  кількості виробничих витрат  друкуються заздалегідь.

6. Система "стандарт-кост" передбачає менший штат працівників,  оскільки в межах цієї системи  облік ведеться за принципом  виключення, тобто враховуються  лише відхилення від стандартів. Чим стабільніше працює підприємство  й чим більш стандартизованими  є виробничі процеси, тим менш  трудомістким є облік витрат  і калькулювання собівартості  продукції.

Система "стандарт-кост" може вплинути на підвищення прибутковості  підприємства такими шляхами (рисунок 3.2).

 

Шляхи впливу на підвищення прибутковості  підприємства за системою «стандарт-кост»

Виявлення перевитрат, що знижують прибуток підприємства.

Мінімізації облікової роботи, що пов'язана з  калькулюванням собівартості продукції.

Надання менеджерам точних даних про собівартість продукції, на підставі яких відділ збуту  може планувати обсяги продажів і  встановлювати оптимальні ціни.

 

Рисунок 3.2 - Шляхи впливу на підвищення прибутковості  підприємства за системою «стандарт-кост»

 

До переваг системи "стандарт-кост" відносять також забезпечення інформацією  про очікувані витрати на виробництво  й реалізацію виробів; установлення ціни на підставі заздалегідь обрахованої собівартості одиниці продукції; складання звіту про доходи й витрати з виділенням відхилень від нормативів і причин їхнього виникнення [2].

Система "стандарт-кост" має й недоліки. Наприклад, важко  скласти стандарти відповідно до технологічної карти виробництва. Зміна цін, викликана конкурентною боротьбою за ринки збуту товарів, інфляцією, ускладнює обчислення незавершеного  виробництва й вартості залишків готових виробів на складі.

Окрім того, не на всі виробничі  витрати можна встановлювати  стандарти, що обумовлює іноді послаблення  контролю за ними на місцях. При виконанні  підприємством великої кількості  різних за характером і типом замовлень  за порівняно короткий час обчислювати  стандарт на кожне замовлення незручно. У таких випадках, замість науково  встановлених стандартів на кожен виріб, застосовується середня вартість, що є базою для визначення цін  на виріб.

Попри ці недоліки, керівники  закордонних фірм використовують систему "стандарт-кост" як могутній інструмент контролю витрат виробництва й калькулювання  собівартості продукції, управління та планування з метою одержання  максимального прибутку.

Метод обліку витрат "стандарт-кост", як ми бачимо, має значно більше переваг, ніж недоліків. Чому ж він так  і не знайшов гідного місця  в оперативному управлінні виробничими  процесами як у СРСР, так і в  Україні до сьогодні? На думку кандидата  економічних наук, доцента Т. Слезко існує п'ять основних причин того, що метод обліку "стандарт-кост" так і не зайняв у вітчизняному обліку центрального місця, як у західних країнах. Розглянемо три найбільш важливих, на наш погляд, причини.

1. Труднощі впровадження "стандарт-кост" були обумовлені  такою вимогою до бухгалтерського  обліку, як вірогідність, і це  при тому, що, як відзначали вчені,  абсолютної точності при визначенні  собівартості окремих продуктів  виробництва досягти неможливо.  Однак у соціалістичній плановій  економіці такого не можна було навіть припустити. На шляху формування собівартості стояли суворі контролери, хоча такі ж контролери були й у західному суспільстві. Отже, для досягнення вірогідності інформації облік витрат по нормах і відхиленнями від норм був занадто деталізованим: не тільки по кожному об'єкту, але й по кожному первинному документу. Надзвичайно деталізований облік потрібний був лише для одного - оперативного реагування на процеси, що відбуваються у виробництві, і пошуку винних у перевитратах, які б їх відшкодовували. У західній же практиці при виникненні відхилень різницю відносять на фінансові результати, а не шукають винних, адже їх може й не бути. Якщо у вітчизняній практиці всі без винятку відхилення витрат від норм повинні бути задокументовані, то в західному обліку такі відхилення не документуються й списуються на результати діяльності. Це пов'язано з тим, що в західній практиці відбивається на рахунках собівартості списання витрат не за фактом, а за нормами, відхилення від норм відносяться на фінансові результати. Окрім того, якщо відхилення несуттєві, вони взагалі не враховуються.

2. Тоді як західні  фахівці з методу "стандарт-кост" дотримуються жорстких, важко здійснюваних  або "ідеальних норм", у соціалістичній  економіці норми часто були  завищені, а списання по них,  навпаки, приводило не до економії, а до частих розкрадань у  вигляді надлишкового випуску  продукції за рахунок такої  економії. Причиною цього була  соціалістична власність, що належала  всім і нікому одночасно, тому  поряд із вірогідністю бухгалтерського  обліку не було реальної відповідальності  по витратах ні на рівні  цехів, ні на рівні вищого  керівництва.

3. Нормативний облік  витрат як аналог "стандарт-кост" і постачальник оперативної інформації  про витрати для керівників  різних рівнів не набув для  самих керівників такого вагомого  значення, як у закордонному управлінському  обліку, тобто виявився непотрібним.  Якби керівники підприємств хотіли  працювати за жорсткими нормами,  вони б і вводили цей облік. Тому ще при першому згадуванні про нормативний метод, функція калькуляційного обліку, яка полягає в забезпеченні планування майбутнього стану господарських операцій, залишається не затребуваною [26].

 

3.3 Удосконалення організації  контролю на підприємстві

 

Ухвалення рішень про можливість і необхідність використання системи  «стандарт-кост» на підприємствах  повинне бути засноване на аналізі  можливостей організації розрахунків  і постійному коректуванню норм і  кошторисів витрат. Іншими словами, необхідно, щоб в організаційній структурі  була передбачена наявність спеціального підрозділу (відділу), економічної служби й т.п., що здійснює доведення обґрунтованих  норм і нормативів, аналіз відхилень  фактичних витрат від нормативних, коректування діючих норм і підготовку пропозицій щодо усунення непродуктивних витрат і зниження фактичної собівартості продукції. Без цієї умови впровадження нормативного методу обліку не може принести організації реальної користі. В  основному він ефективно застосовується при великій серійності виробництва, значній кількості й різноманітності  операцій, необхідних для виготовлення одиниці продукції. У корпоративних  структурах це можуть бути цехи або  заводи по випуску багатономенклатурної готової продукції.

Не можна не враховувати  й той факт, що впровадження даної  системи спричинює істотні зміни  в обліковій політиці підприємства, у веденні бухгалтерського обліку та розробці нової автоматизованої  системи обліку. Тому дану систему  обліку на підприємствах раціональніше  використовувати в модифікованому вигляді, зі збереженням основних її принципів:

- строге нормування витрат;

- попереднє (до початку  звітного періоду) складання нормативних  калькуляцій на основі встановлених  норм (стандартів) витрат ресурсів  по окремих статтях витрат;

- роздільний облік і  контроль витрат за діючими  нормами і за відхиленнями  від них у розрізі місць  їхнього виникнення й центрів  відповідальності;

- систематичне узагальнення  й аналіз наявних відхилень  із метою використання інформації  для усунення негативних явищ  у виробничому процесі та управління  витратами.

Аналіз факторів, які  вплинули на загальний результат  відхилень від норм наведено у  таблиці 3.2.

 

Таблиця 3.2 – Фактори, що впливають на розмір відхилень

Статті витрат	За рахунок
	ціни	ефективності  використання	виконання  бюджету	обсягу виробництва
1. Прямі матеріали	V	V
2 Пряма зарплата (витрати на працю)	V	V
3. Змінні виробничі накладні витрати	V	V
4 Постійні виробничі накладні  витрати			V	V

 

При аналізі відхилень слід звертати увагу:

• на розмір відхилень;
• періодичність їх повторення;
• контроль в момент їх виникнення;
• на позитивні відхилення;
• дослідження відхилень.

Принципи цієї системи  є універсальними, тому їх застосування доцільно при будь-якому методі обліку витрат і способі калькулювання  собівартості продукції.

Калькуляція, розрахована за допомогою стандартних  норм, є основою оперативного керування  виробництвом і витратами. Відхилення, що виявляються в поточному періоді, від установлених стандартних норм піддаються аналізу для з'ясування причин їхнього виникнення. Це дозволяє адміністрації оперативно усувати недоліки у виробництві, вживати заходів для їхнього запобігання в майбутньому [14].

Система «стандарт-кост» використовується як інструмент контролю, орієнтованого на регулювання прямих витрат виробництва, що має характерні особливості:

1. Основою виявлення  відхилень від стандартів є  бухгалтерські записи на спеціальних  рахунках, але не їх документування. Перед менеджерами ставиться  задача не документувати відхилення, а не допускати їх;

2. Не всі компанії  відображають в бухгалтерському  обліку виявлені відхилення, а  лише ті з них, які використовують  поточні стандарти; 

3. Виділення спеціальних  синтетичних рахунків для обліку  відхилень здійснюється за статтями  калькуляції, чинниками відхилень.

Головне в системі «стандарт-кост»  – контроль за найбільш точним виявленням відхилень від установлених стандартів, що сприяє вдосконалюванню й самих  стандартів витрат.

Визначаючи метод «стандарт-кост»  як найбільш ефективний на підприємствах  сільського господарства, традиційні принципи його організації необхідно  доповнити деякими принципами, що висуваються управлінській системі  обліку витрат на виробництво послуг. Таке об’єднання принципів організації  надасть можливість сформулювати основні  напрямки створення й функціонування сучасної методики обліку витрат на виробництво  продукції за допомогою методу «стандарт-кост»  на підприємствах.

На нашу думку, серед  принципів побудови системи «стандарт-кост», що можуть бути адаптовані для підприємств, можна назвати такі:

1. Використання системи  прогресивних норм і нормативів  витрат на виробництво як базис  обліково-аналітичної системи.

2. Застосування в поточному  обліку діючих (поточних) норм і  нормативів. Окремий облік їх  змін через причини і мотиви (ініціаторів).

3. Управління відхиленнями, чіткий їх розподіл за внутрішніми  і зовнішніми факторами.

4. Розподіл облікових  функцій фінансової й управлінської  бухгалтерії.

5. Відокремленість обліку  витрат, що формують цінову норму  на сільськогосподарську продукцію.

6. Організація транзитних  управлінських рахунків для обліку  планової собівартості.

7. Калькулювання виробничої (неповної) і стандартної собівартості  продукції із застосуванням єдиного  масиву облікових даних.

Основним позитивним моментом впровадження запропонованого методу на підприємствах, на нашу думку, є наявність  і стан нормативної бази в галузі.