Калькулювання собівартості в системі стандарт-кост

Також проведемо аналіз обсягу виробленої продукції ДП «Дружба»за 2011 рік, відповідно до запланованих нормативів.

 

Таблиця 2.7 – Аналіз даних про обсяг виробленої продукції по підприємству

Показники	План	Факт	% виконання плану	Відхилення (+;-)
Обсяг виробленої продукції, тис. грн.	44640	45720	102,42	1080,00
Середньооблікова  чисельність робітників, осіб	317	314	99,05	-3,00
Вартість основних виробничих засобів, тис. грн..	38620	37400	96,84	-1220,00
Обсяг матеріальних витрат, тис . грн..	2960	25010	844,93	22050,00
Продуктивність  праці, тис. грн. / чол.	140,82	145,61	103,40	4,78
Фондовіддача	1,16	1,22	105,76	0,07

 

За досліджуваний період даний показник впливу факторів на продуктивність праці зріс на 4,78 тис. грн. Наданий показник вплинули такі фактори, як зміна середньооблікової  чисельності робітників та зміна  обсягу виробленої продукції. Потрібно відмітити, що відбулось зростання  продуктивності праці на 1,38 тис. грн. за рахунок скорочення 3-ох робітників. В результаті збільшення обсягу виробленої продукції на 1080 тис. грн. продуктивність праці зросла на 3,4 тис. грн. Отже, як уже можна було помітити підприємство  використовує досить ефективно наявну в його розпорядженні робочу силу.

На основі проведеного  економічного аналізу впливу факторів на фондовіддачу основних виробничих фондів можна стверджувати, що за досліджуваний  період даний показник зріс на 0,07 тис. грн. Зміна даного показника була викликана зміною обсягу виробленої продукції та вартості основних виробничих засобів. Відбулось зростання фондовіддачі на 0,03 тис. грн. за рахунок збільшення обсягу виробленої продукції на 1080 тис. грн. Що ж стосується такого фактора як зміна вартості основних виробничих засобів, то в результаті скорочення вартості виробничих фондів на 1220 тис. грн. фондовіддача зросла на 0,04 тис. грн. Отже, підприємство досить ефективно використовує свої виробничі фонди.

Зведений облік витрат на виробництво при нормативному підході ведеться за статтями витрат і видами чи групами однорідних видів  продукції.

Отже суть нормативного методу полягає в органічному  взаємозв'язку обліку витрат за видами, місцями виникнення витрат і об'єктами калькулювання, що дає змогу підсилити  його контрольні функції за рахунок  відокремлення витрат по місцях їхнього  виникнення. Розглянута система дає  змогу детально і своєчасно враховувати (виявляти) відхилення для кожного  центру відповідальності за елементами витрат чи за статтями калькуляції, вказує менеджерам на відхилення, які виникають, з метою прийняття необхідних управлінських впливів, що регулюють  рівень витрат.

На підставі аналізу  інформації про зміни і відхилення визначають основні фактори, причини  і підрозділи, що впливають на зміну  рівня витрат. Виробляють оперативні заходи впливу з метою усунення (зменшення) відхилення чи перерахування нормативів. Результати аналізу служать також  вихідним матеріалом для удосконалення  конструкції, технології, рівня організації  виробництва і нормування, планування, стимулювання, прогнозування виконання  плану по витратах і собівартості продукції.

 

 

 

РОЗДІЛ 3. УДОСКОНАЛЕННЯ  КАЛЬКУЛЮВАННЯ СОБІВАРТОСТІ ПРОДУКЦІЇ  В СИСТЕМІ СТАНДАРТ-КОСТ НА ПІДПРИЄМСТВІ

 

3.1 Порівняння системи  "стандарт-кост" та "нормативного методу" обліку витрат

 

Розмаїтість підприємств, заснованих на різних формах власності, менталітет і компетентність сучасних керівників та працівників управлінської ланки, і їхня потреба в наявності  необхідної управлінської інформації стали причиною різноманітності  систем управління витратами.

В практиці діяльності вітчизняних  підприємств облік витрат виробництва  спрямований на традиційне обчислення собівартості продукції, в той час, як у закордонному обліку переважна  більшість уваги приділяється контролю за витратами в процесі виробництва.

Система обліку виробничих витрат під назвою "стандарт-кост" виникла в США в 30-х рр. Вже  в ті часи вона була відома в Радянському  Союзі із праць професора М.Х. Жебрака під назвою "нормативний  облік".

Основним фактором, що визначає вибір  системи управління витратами, є  оперативність обліку витрат. З цього  погляду система обліку за фактичними витратами поступається місцем системі  обліку витрат за методом "стандарт-кост". Це відбувається тому, що планування витрат за даним методом здійснюється на підставі прогнозів на майбутнє, а  не на фактах минулого. Це, у свою чергу, відіграє велику роль у забезпеченні точності прогнозів і ефективності контролю витрат.      

 Система нормативного  обліку передбачає методи розробки  та встановлення норм витрат  виробничих ресурсів, розрахунок  нормативної собівартості будівельно-монтажних  робіт, систематичний облік змін  норм, оперативний облік і документування  відхилень від норм з зазначенням  їх причин і винуватців.      

 Система "стандарт-кост" передбачає розробку норм (стандартів) на витрати праці, матеріалів, накладних витрат, складання стандартної  калькуляції і облік фактичних  витрат з виділенням відхилень  від стандартів (норм). [15]

До створення і поширення  системи "стандарт-кост" призвела сукупність об'єктивних факторів, які  наведені на рисунку 3.3.

 

Фактори створення і поширення системи "стандарт-кост"

Концентрація виробництва.

Розроблення теорії нормування витрат праці і матеріальних ресурсів.

Розвиток методів оперативного управління виробництвом.

Необхідність оперативного контролю витрат і регулювання собівартості.

 

Удосконалення виробничих технології й організації.

Рисунок 3.3 - Фактори створення і поширення  системи "стандарт-кост"

 

Система «стандарт-кост»  в умовах України є методом  нормативного обліку і регулювання  витрат. Термін «норматив» визначається як рівень, розрахований за якимось стандартом (нормою) і відповідний необхідному, бажаному чи можливому. Норматив установлюють, виходячи зі заздалегідь обумовлених витрат матеріалів, робочого і машинного часу, накладних та інших витрат на виробництво. Отже, нормативні витрати – це витрати, обумовлені заздалегідь для досягнення ефективного виробництва; їх треба відрізняти від кошторисних витрат: кошторис належить до всієї діяльності, норматив – до одиниці продукції [14].

Система нормативного визначення витрат більш за все підходить  організації, чия діяльність складається  з ряду однакових чи повторюваних операцій. Нормативний метод є важливим засобом управління витратами на виробництво. Він забезпечує рішення цілого ряду задач:

• створення звітної бази для нормування і планування витрат;
• створення системи діючих прогресивних норм і нормативів і на їхній основі визначення раціонального (обґрунтованого) нормативного рівня витрат (собівартості) на виробництво продукції;
• отримання інформації про витрати за нормами на окремі види продукції в розрізі калькуляційних статей витрат;
• реєстрація й облік в оперативному порядку змін норм і нормативів, відхилень від норм за місцями і причинами їхнього виникнення (робочих місцях, бригадах, ділянках, стадіях, цехах тощо);
• контроль і узагальнення даних про фактичні втрати і непродуктивні витрати;
• обчислення фактичної собівартості продукції (робіт, послуг) на основі попередньо розрахованих нормативних витрат (калькуляції);
• збір даних про виробничі витрати для нормування раціональної техніко-економічної політики на підприємствах і в цілому в промисловості;
• постійне підвищення вірогідності, точності й оперативності обліку витрат;
• оцінка результатів роботи виробничих підрозділів і підприємства в цілому.

Нормативний метод припускає роздільний облік  фактичних витрат, що відповідають нормам і відхиляються від норм. Відхиленнями вважаються перевитрата чи економія, що виявляються порівнянням фактичних витрат з нормативними, усякого роду доплати, викликані організаційно-технічними неполадками, а також відступу від кошторисів витрат на обслуговування виробництва і управління.

Порівняльний аналіз цих  двох систем "стандарт-кост"  та нормативного методу (таблиця 3.1) дає змогу визначити їх певну подібність і підходи до контролю витрат на будівельне виробництво. Але аналіз особливостей системи "стандарт-кост" і вивчення нормативного методу обліку витрат на будівельне виробництво показує, що це самостійні та значно відмінні одна від іншої системи як за технічними заходами, так і за застосованими методами.

 

Таблиця 3.1 – Порівняльний аналіз нормативного методу обліку витрат будівництва з системою "стандарт-кост"

Порівняльні показники	Система "стандарт-кост"	Нормативний метод
Мета	Встановлює контроль за витратами  виробництва, забезпечує даними для  прийняття управлінських рішень, які сприяють одержанню максимальних прибутків.	Організує оперативний контроль за витратами  виробництва та підвищенням їх ефективності.
Принципи встановлення стандартів	Норми на матеріальні та трудові витрати, які не регламентуються державою.	Норми на матеріальні та трудові витрати, які суворо регламентуються державою. Норми встановлюються з урахуванням  конкретних умов виробництва.
База вжитих методів	Заснований на нормах, діючих в умовах ринкової економіки.	Заснований на встановленні планового  порядку норм витрат та складанні, на цій основі нормативної калькуляції.
Облік відхилень від норм	Відхилення не документуються та виявляються  розрахунковим шляхом.	Ведеться спеціальний облік змін норм та повідомляються всі зацікавлені  підрозділи.
Обчислення фактичної собівартості	Інвентарним способом.	Як додатки нормативної собівартості ± відхилення від норм.

 

Історично "стандарт-кост" є попередником вітчизняної системи  нормативного обліку. У 1931 р. Інститут техніки управління почав детальне вивчення можливих шляхів реалізації та практичного застосування системи "стандарт-кост", що у вигляді  нормативного методу обліку представив професор М. Х. Жебрак.

Порівнявши вітчизняний  нормативний метод обліку витрат і "стандарт-кост", можна зробити  такі висновки:

- обидва методи враховують  витрати в межах норм;

- обидва методи пропонують  облік повних витрат;

- в обліку методом  "стандарт-кост" витрати понад  установлені норми відносяться  на результати фінансово-господарської  діяльності й не включаються  у витрати на виробництво на  відміну від нормативного методу;

- на відміну від "стандарт-кост" традиційна система нормативного  обліку не орієнтована на процес  реалізації (зосереджена на виробництві), тому не дозволяє обґрунтовувати  ціни;

- при застосуванні системи  обліку "стандарт-кост" не здійснюється  окремий облік змін норм витрат, оскільки норми витрат установлюються  на тривалий період і переглядаються  тільки при важливих змінах  в організації виробництва [26].

Ці системи, насамперед, відрізняються цілями застосування. Нормативний метод використовується для організації оперативного контролю за витратами на будівництво з  метою підвищення ефективності будівельного виробництва.

На відміну від нормативного методу система "стандарт-кост" спрямована на встановлення контролю за витратами, які забезпечують отримання максимального  прибутку. Таким чином можна вважати, що в умовах функціонування ринкової економіки нормативний метод  обліку витрат на будівельне виробництво  не може бути використаний у існуючому  вигляді і потребує доопрацювання.

Науковці  рекомендують підвищити інформативність  нормативного методу обліку, визначити  його місце в автоматизованій  системі управління собівартістю, вдосконалити нормативно-довідкову базу в частині  нормативного методу та упорядкувати систему внесення змін в нормативно-довідкову  базу, використати інформацію про  відхилення від норм в оперативному регулюванні і вдосконалити методику перспективного аналізу собівартості. Розв'язання перерахованих завдань передбачає суттєві зміни у нормативному методі обліку витрат на виробництво і калькулювання собівартості продукції.

 

3.2 Удосконалення управлінського  обліку в системі "стандарт-кост"

 

"Стандарт-кост" - це система управлінського обліку, спрямована на регулювання прямих витрат виробництва шляхом зіставлення до початку виробництва стандартних калькуляцій та обліку фактичних витрат із виділенням відхилень від стандартів.