Національна економіка як національно специфічна форма організації економічної діяльності. Суть, ознаки і цілі національної економіки.

Неокейнсіанці (А.Хансен, Ст.Чейз, П.Самуельсон) обгрунтували висновок про те, що державне регулювання  повинне переслідувати не тільки антициклічні, але і довгострокові перспективні цілі: прискорення НТР і структурної перебудови народного господарства, підвищення темпів економічного зростання, створення більш сприятливих умов дія ринкової конкуренції, завоювання нових позицій на світових ринках, ліквідацію надмірної диференціації доходів населення, підтримку соціального миру і досягнення на цій основі високої якості життя, тобто надання ринковій економіці соціально орієнтованого характеру.

В наш  час найбільш ефективно кейисіанські методи регулювання використовують нові індустріальні країни .Азії —  Гонконг, Малайзія, Таїланд, Сінгапур, Тайвань. Серед промислово розвинутих країн досить активно проводять  політику гнучкої зміни податкових ставок і державних витрат: Австрія, Велиикобританія, Австралія, США, Японія, Швеція, Швейцарія та ін.

Монетаризмзаснований на тому, що апріорі ринки конкурентні і ринкова система здатна автоматично досягти макроекономічної рівноваги. Державне регулювання монетарне вважають шкідливим дія розвитку підприємницької діяльності, дестабілізуючи економіку та бюрократичним. Тому вони закликають до мінімального втручання в економіку серед різноманітних інструментів державного регулювання перевагу слід надавати грошовим інструментам. Гроші впливають на ціни, споживчий попит, рівень витрат, обсяги і структуру виробництва. Саме тому грошові інструменти здатні найліпше забезпечити економічну стабільність як головну мету регулювання.

Ці  ідеї відображав новий економічний  курс, здійснюваний у 80-х роках XX ст. в багатьох розвинутих країнах.

На  сучасному етапі країни з розвинутою економікою в процесі економічного регулювання використовують принципи не тільки кейнсіанства та монетаризму, а й інституціоналізму, в результаті чого на їх основі сформувалася широка мережа механізмів саморегулювання у виді функціональних економічних систем [4].

Функціональні економічні системи (ФЕС) - це своєрідний сімбіоз елементів кейнсіанства, монетаризму та інституціоналізму формалізованих у єдиний механізм саморегулювання, який об'єднує різноманітні елементи ринкової Інфраструктури, заклади, у тому числі асоціації товаровігоооників. приватні Комерційні структури' об'єднання споживачів, аналітичні та інформаційні центри, органи законодавчої та виконавчої влади.

Діяльшстьусіх елементів ФЕС спрямована на підтримку  макроекономічної рівноваги на національному  ринку і створення оптимальних  умов для економічного метаболізму, тобто обміну товарами, послугами, технікою, технологіями, формами капіталу, робочою силою тощо. Прикладами ФЕС можуть бути системи:

• формування конкурентного середовища;

• стимулювання сукупного попиту;

• підтримки оптимального рівня безробіття;

• захисту вітчизняних виробників від іноземної конкуренщї;

• забезпечення стабільності національної валюти;
• підтримки рівня внутрішніх цін;
• підтримки платіжного і зовнішньоторговельного балансу та багато інших.

Так, однією з основних ФЕС в ринковій економіці  є система формування конкурентного середовища, основними елементами якої є антимонопольні комітети, котрі тісно взаємодіють з асоціаціями товаровиробників та дослідницькими організаціями, які вивчають ситуацію на товарних ринках, кон'юнктуру і фірменну структуру національні та світових ринків. Ця система створює умови для розвитку приватного бізнесу і добросовісної конкуренції. Вона з хищає дрібні та середні фірми від недобросовісної конкуренції з боку крупних монополій, а також регулює діяльнісі природних монополій. Показниками, які характеризують рівень розвитку і ефективність функіцонування системи формування конкурентного середовища, є ступінь, економічної свободи, ступінь фінансового ризику і ризику для інозі мних інвестицій. Успішна діяльність цієї системи визначає і формує інвестиційний клімат в країні.

В багатьох країнах досить ефективно діє  ФЕС підтримки рівня внутрішніх цін. Так, в США при виникнеш інфляційного тиску на ринок ситуація регулюється  Федеральною комісією у зв'язках  з ринком, яка рекомендує Фед ральній  Резервній системі змінити рівень процентної ставки і ставку рефінансування. Підвишуточи облікову ставку ФРС  знижує стимули комерційних банків до одержання позик, що зменшує обсяги банківських кредитів і відповідй  об'єм грошей на вільному ринку Це ж, в свою чергу, зменшує інфляційний  тиск.

Завдяки ФЕС ринкове господарство перетворюється у відкриту систему, здатну до саморозвитку та саморегуляції. Перевага цієї моделі економічного розвитку полягає в тому, що у такому господарстві внаслідок наявності ФЕС постійно відбуваються процеси пристосування, що приводить до оптимального співвідношення попиту і пропозиції заощаджень та інвестицій, доходів і витрат, експорту і імпорту тощо. Держава у цій системі перетворюється в голоквного координатора усієї господарської структури, забезпечує нормальну роботу ФЕС, сприяє розширенню їх мережі удосконаленню структури.

16.Прогнозування в системі національної  економіки. 

 

Прогноз - це наукова, варіантна гіпотеза, обгрунтоване передбачення характеру розвитку, економічних процесів у майбутньому та майбутній стан економічної системи.

Прогнозування - це наукове передбачення розвитку подій, побудова гіпотез, сценаріів моделей економічних процесів, які можуть мати місце в майбутньому.

У законі України «Про державне прогнозування  та розроблення програм економічного і соціального розвитку України» (2000 р.) державне прогнозування економічного і соціального розвитку визначається, як науково обгрунтоване передбачення напрямків розвитку країни, окремих галузей економіки або окремих адміністративно-територіальних одиниць, можливого стану економіки та соціальної сфери в майбутньому, а також альтернативних шляхів і строків досягнення параметрів економічного і соціального розвитку.

Прогнозування як елемент державного управління "використовується зазвичай на початковій стадії управлінського процесу дія того, щоб оцінити до чого можуть призвести управлінські рішення, які їх очікувані сприятливі і несприятливі наслідки, результати. Прогнози розробляються зазвичай в кількох варіантах, шо дозволяє вивчити альтернативні способи подальших дій і обрати з них кращі.

Оскільки держава вирішує надзвичайно широке коло проблем, то виникає потреба в розробці цілої системи прогнозів. В її основі можуть використовуватись різні критерії.

Так, в залежності від  характеру досліджуваних об'єктів  розрізняють такі види прогнозів:

• прогнози ресурсів (природних ресурсів, запасів природної сировини і стану природного середовища, демографічні та науково-технічного прогресу);
• прогнози розвитку економіки (галузей економіки або народногосподарських комплексів, динаміки темпів і факторів економічного зростання, міжгалузевих структурних зрушень, розміщення продуктивних сил);
• прогнози суспільних потреб (виробничих, особистих, загальнодержавних потреб, підвищення життєвого рівня населення, процесів соціального розвитку тощо).

За масштабами прогнозування  виділяють такі види прогнозів:

- макроекономічні (розвитку національної економіки в цілому) та макроструктурні (міжгалузеві та міжрегіональні);

• галузеві і регіональні;
• діяльності господарюючих суб'єктів та їх асоціацій, а також окремих виробництв і продуктів;

- розвитку окремих комплексів національної економіки (паливно-енергетичного, агропромислового, інвестиційного, фінансово-кредитного тощо);

В залежності від часу та характеру проблем  прогнози поділяють на коротко-, середньо - і довготермінові.

Короткотерміновий- від одного місяця до одного роїсу. Середньотерміновий- від одного року до п'яти років.

Довготерміновий- від п'яти до 15-20 років. 

Об'єктом  короткотермінового прогнозу є поточні  господарські процеси: рух фінансових потоків і цін у народному господарстві і його галузях; виконання бюджету; коливання об'ємів і структури виробничого і споживацького попиту та ін. Завданням короткотермінового прогнозування є визначення прогнозу кон'юнктури виробництва і ринків і метою розробки заходів протидії можливим негативним явищам і процесам.

Основним  змістом середньотермінового прогнозування  є складання прогнозів темпів і факторів економічного зростання, змін у структурі виробництва і споживання, інвестиційних процесів та ін.

Довготермінові  прогнози мають на меті з'ясування можливих змін у відтворювальному механізмі, структурі ииробничотехнологічної бази економіки, можливостей реалізації значущих соціально-економічних цілей.

За  направленням прогнози поділяють на два види: пошукові та нормативні.

Пошуковий прогноз заснований на умовному продовженні в майбутньому тенденцій розвитку досліджуваного об'єкту, що спостерігались в минулому і теперішньому часі та ігноруванні факторів, здатних змінити ці тенденції

Нормативний прогноз на відміну від пошукового розробляється на основі уже визначених завдання полягає в тому, щоб визначити шлях та строки досягнення можливого в майбутньому стану об'єкту відповідно до визначеної цілі. Якщо пошуковий прогноз при визначенні майбутнього стану об'єкта прогнозування відштовхується від його минулого та теперішнього, то нормативний прогноз розробляється в зворотному порядку: від заданого стану в майбутньому до існуючих тенденцій та змін у світлі поставленої мети.

В Україні  система прогнозних документів у  відповідності з законодавством складається з:

- прогнозів економічного і соціального розвитку України на середньо - та короткостроковий періоди;

- прогнозів економічного і соціального розвитку Автономної республіки Крим, областей, районів та міст на середньостроковий період;

- прогнозів розвитку окремих галузей економіки на середньостроковий період.

У разі необхідності прогнозні документи  можуть розроблятися на більш тривалий період. У прогнозах відображаються:

- аналіз соціально-еконсмічного розвитку країни за попередній період та характеристика головних проблем розвитку економіки і соціальної сфери;

-очікувані зміни зовнішньополітичної та зовнішньоекономічної ситуації та їх вплив ка економіку країни,

• оцінка впливу можливих заходів державної політики у прогнозному періоді на розвиток економіки і соціальної сфери;
• цілі та пріоритети економічного і соціального розвитку та пропозиції щодо напрямів державної політики на відповідний період;

- прогноз кон'юнктури на внутрішніх та зовнішніх ринках стратегічно важливих видів товарів та послуг;

- основні макроекономічні та інші необхідні показники і баланси економічного і соціального розвитку, в тому числі у розрізі галузей економіки, Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя;

- висновки щодо тенденцій розвитку економіки країни протягом прогнозного періоду.

Прогноз економічного і соціального розвитку України на короткостроковий період розробляється щорічно на наступний  рік Його показники використовуються для розроблення Державної програми економічного і соціального розвитку України та для оцінки надходжень і формування показників Державного бюджету України.

Прогноз економічного і соціального розвитку України на середньостроковий період розробляється на п'ять років. Його показники використовуються під  час розроблення проекту діяльності Кабінету Міністрів України.

Довгостроковий  цільовий прогноз розвитку національної економіки України покладений в  основу Стратегії економічного і  соціального розвитку України на 2004-2015 рр. «Шляхом європейської інтеграції». Передбачається, що у зазначений період буде забезпечено:

• суттєве підвищення якості та ефективності економічного зростання на основі високих темпів технологічного оновлення;
• досягнення відчутного ефекту від структурно-технологічної модернізації економіки, інноваційного інвестування та зростання на цій основі продуктивності праці в 2.5 - 2,6 раза та відповідного зростання конкурентоспроможності економіки;

- чотириразове збільшення капіталовкладень

-зростання ВВП темпами, що забезпечить його збільшення у 2,6 раза;

-динамічне підвищення рівня та якості життєвих стлкдарпь населення; І     -формування в Україні економічних засад інформаційного суспільства;

-інтеграцію України у світогосподарську систему і насамперед в економічні структури ЄС [19]. Розробляються прогнози економічного і соціального розвитку України науково-дослідним економічним інститутом Міністерства економіки України, НАН України та іншими науковими центрами.

 

18.Планування  національної економіки: сутність, види, форм

Економічний план - це комплексна характеристика, модель розвитку основних показників, параметрів майбутнього стану національної економічної системи, окремих сфер, регіонів, галузей, підприємств, фірм, компаній, а також шляхи і способи досягнення наш них цілей, необхідні для цього ресурси.

План  відрізняється від прогнозу, оскільки він - не гіпотеза, не передбачення, а чітка схема, завдання. Економічні плани мають певний набір показників, які треба виконувати.