Реструктуризація підприємства і міри по відновленню платоспроможності

Таким чином, можна сказати, що реструктуризація:

передбачає комплексність змін, а не зміни тільки однієї сфери функціонування (маркетинг, фінанси, виробництво);

є постійним інструментом управління, а не реалізацією одноразової мети;

може охоплювати майнові перетворення як елемент змін;

підлягає модифікації і коригуванню в ході реалізації.

передбачає зміни структури майна (правового статусу; організаційної структури підприємства; виробничої структури; структури виробничої програми, залученого капіталу, активів, доходів і витрат, персоналу; інформації та інших структур).

1.2. Форми і види реструктуризації.

Реструктуризація підприємства спрямовується на розв'язання двох основних завдань: по-перше, якнайскоріше забезпечити виживання підприємства; по-друге, відновити конкурентоспроможність підприємства на ринку. Відповідно до цих завдань і розглядають взаємозв'язані форми і види реструктуризації підприємств та організацій. 

          Часткову (обмежену) реструктуризацію застосовує підприємство для відновлення технічної та економічної дієздатності. Заходами такої реструктуризації можуть бути: переоцінювання активів, зниження дебіторської заборгованості, додаткова емісія цінних паперів переоформлення боргів та ін.

За оперативної реструктуризації підприємства (організації) розв'язуються дві основні проблеми: забезпечення ліквідності та суттєве поліпшення результатів його (її) діяльності. Період оперативної реструктуризації триває приблизно 3—4 місяці. Оперативні зміни на підприємстві потребують проведення комплексу заходів, що з них, як правило, спеціально виділяють такі:

зміна окремих складових організаційної структури підприємства; створення й відокремлювання нових структурних підрозділів; оперативне зниження дебіторської заборгованості; зменшення величини оборотних фондів через виявлення та реалізацію (ліквідацію) зайвих запасів (у тім числі запасів допоміжних матеріалів); відмова (продаж паю) від пайової участі в інших підприємствах та організаціях, якщо попередній аналіз підтвердив недостатню економічну ефективність останніх; скорочення обсягів основних фондів через реалізацію (ліквідацію) зайвого обладнання, транспортних засобів тощо;  аналітична оцінка та припинення вкладання неефективних інвестицій, крім життєво необхідних для підприємства й обґрунтованих з позицій розвитку ринку.

 Комплекс заходів з оперативної реструктуризації містить заходи з зниження всіх видів витрат (без одержання будь-яких суттєвих інвестицій) і швидкого збільшення обсягу збуту продукції та обороту капіталу. Проте, якщо процес перетворення буде зупинено після завершення оперативної реструктуризації, то підприємство незабаром неминуче знов опиниться в кризовому стані.

           Комплексна реструктуризація охоплює більш суттєві зміни у формі розробки нової організаційної структури, технічної, технологічної та продуктової політики, зміни в менеджменті тощо.

 Стратегічна реструктуризація підприємства (організації) забезпечує довготермінову його конкурентоспроможність. Для досягнення такої конкурентоспроможності необхідне визначення стратегічної мети підприємства, розробка стратегічної концепції розвитку, а також напрямів та інструментів реалізації цієї мети. Реструктуризації підприємства передує оцінка його стану. Аналіз і реформування можна проводити, якщо є обґрунтована мета реструктуризації, яку можна сформулювати таким чином: продукція підприємства має відповідати поточному платоспроможному попиту. Підприємство, що задовольняє цю вимогу, з одного боку, зберігає централізований контроль у найбільш важливих сферах діяльності, а з іншого —відроджується завдяки проведенню активної науково-технічної та ринкової стратегії в межах кожної товарної групи. Як правило, кризовий стан підприємства зумовлений не однією, а багатьма причинами. Їх буває то більше, що більш повільною є реакція суб'єктів господарювання на зміну типу господарської системи.

 Організаційно-правовий  вид реструктуризації характеризується  процесами комерціалізації, корпоратизації, зміни організаційної структури та власника державних підприємств.

 Технічну реструктуризацію  пов'язано із забезпеченням такого  стану підприємства, за якого  воно досягає відповідного рівня  виробничого потенціалу, технології, «ноу-хау», управлінських навичок, кваліфікації персоналу, ефективних систем постачання й логістики, тобто всього того, що дає підприємству змогу виходити на ринок з ефективною та конкурентоспроможною продукцією.

 Економічна життєздатність  досягається, коли продукція підприємства, його капітальні та поточні витрати, рівень продажу й цінова політика забезпечують такий рівень економічної рентабельності підприємства, що відповідає сучасним умовам господарювання.

 Після досягнення  фінансової життєздатності суб'єкт  господарювання матиме таку структуру балансу підприємства, за якої показники ліквідності і платоспроможності задовольняють вимоги ринку, а також позбудеться проблем із виплатою кредитів, відсотків за них чи з погашенням інших боргових зобов'язань тощо.

 Управлінську реструктуризацію зв'язано з підготовкою та перепідготовкою персоналу з орієнтацією на конкурентоспроможне функціонування підприємства, зміну його організаційної структури, менеджменту, технологічної, інноваційної та маркетингової політики.

 Природа й міра  необхідної реструктуризації залежать від характеру проблем підприємства. Іноді підприємство потребує лише часткової або так званої обмеженої реструктуризації для відновлення економічної та технічної життєздатності. При цьому підприємство встановлює для себе певні стандарти (орієнтири), які є кінцевою метою реалізації відповідного типу реформування. Такими орієнтирами можуть бути рівень фінансового лівериджу (співвідношення позикових і власних коштів), розмір робочого капіталу підприємства, а також коефіцієнт покриття боргів.

 Для досягнення встановлених  значень можуть використовуватися  такі заходи: реструктуризація (переоформлення) боргів, додаткова емісія цінних  паперів, переоцінка активів, зниження  дебіторської заборгованості тощо. Коли проблеми підприємства є  більш суттєвими, тоді підприємство потребує «усебічної» реструктуризації. Цей тип реформування включає й фінансову реструктуризацію.

 «Усебічна» реструктуризація  охоплює розробку нової організаційної  структури, відповідної продуктової, трудової, технічної та технологічної політики, зміни в менеджменті, організації тощо. Реструктурування підприємства в такий спосіб триває здебільшого до трьох років.

 У процесі обґрунтовування  видів, форм та ступеня реструктуризації  необхідно проаналізувати техніко-економічну  й фінансову ситуацію. Перше питання, на яке необхід но знайти відповідь, — це визначити (встановити) вид продукції, що його вироблятиме підприємство після реструктуризації для відновлення свого потенціалу та нормального функціонування. Цьому передує аналіз усіх напрямів діяльності підприємства за критерієм конкурентоспроможності продукції (ціна, якість), ринкової частки, структури витрат і прибутковості. Передусім аналізують такі альтернативи:

 якщо прибутковість  виробництва певної продукції  не можна відновити з причин її низької якості, застарілої технології, високої собівартості, низького рівня використання виробничої потужності, яка унеможливлює економію на масштабах тощо, то виробництво треба припинити;

 для ресурсів, які  вивільняються (виробничі потужності, «ноу-хау», управлінський і трудовий потенціал), визначаються нові перспективні види продукції, виробництво котрих забезпечить необхідну рентабельність вкладеного капіталу з урахуванням вартості реструктуризації;

 якщо виробництво  не може бути відновлене навіть із реструктуризованими технічними умовами і перепрофільованим персоналом, тоді підприємство підлягає закриттю, неекономічне й застаріле обладнання та наявні активи треба продати, а виробничі площі здати в оренду.

 Будь-яку стратегію  реструктуризації треба підсилювати заходами за трьома основними напрямками:

 зменшення витрат  і підвищення ефективності виробництва  та продуктивності праці, зниження  енергоємності виробництва, посилення контролю за якістю продукції;

 модернізація або  заміна обладнання; здебільшого модернізація є вигіднішою і за критерієм витрат і з погляду стратегії розвитку підприємства;

 запровадження нової  технології, доцільність якої має  бути ретельно обґрунтована.

Санаційна (відновна) реструктуризація застосовується, коли підприємство перебуває у передкризовому або кризовому стані і має за мету вийти з нього. Ознаками такого стану є: втрата ринкових позицій; логістичні проблеми, незавершеність виробництва; великі запаси готової продукції; заборгованість перед кредиторами та державою; втрата ліквідності. Основними напрямами дій під час даної реструктуризації можуть бути: 1) скорочення ресурсів; 2) скорочення пропозиції; 3) скорочення ринків; 4)зменшення масштабів діяльності підприємства.

       В сучасних умовах ринкова економіка висуває для підприємств на перший план проблему пристосованості підприємства до зміни умов зовнішнього середовища. У такому випадку застосовується адаптаційна реструктуризація, яка спонукає до урізноманітнення цілей і використовується при відсутності кризи, але при наявності негативних тенденцій з метою їх подолання та пристосування підприємства до нових ринкових умов. Основними напрямами даного виду реструктуризації може бути просторова диверсифікація (розвиток нових внутрішніх та зовнішніх ринків) та продуктова диверсифікація (розвиток нових продуктів).

       В рамках адаптаційної реструктуризації закладаються початкові основи, але вони не набирають масштабності, комплексності і системності через відсутність адаптаційної стратегії. Вихід підприємства на новий рівень неможливо реалізувати, не здійснивши переходу до іншого (вищого) рівня реструктуризації - інноваційної, невід'ємною складовою якої є оновлення технології виробництва, збуту і системи маркетингу.

        Інноваційна реструктуризація практикується на підприємствах, які є стабільними, але прагнуть якісних змін. При проведенні змін головними мають бути інноваційна спрямованість систем управління, гнучкість виробництва та результативні нововведення. Впровадження високоефективних технічних засобів та обладнання, комп'ютеризація зв'язку і управління вимагають створення нової структури підприємств, організації малих та середніх високотехнологічних фірм, формування нових автоматизованих систем управління по всій технологічній ланці в межах кожного виробничого процесу.

Напрямами інноваційної реструктуризації є такими:

Організація системи управління якістю (менеджмент якості) та умов її сертифікації;

Створення ринково орієнтованих систем управління підприємством (менеджмент, маркетинг, логістика кадрів, фінансів) та їх інтеграція в новий менеджмент підприємства, спрямований на соціальний фактор.

Безперервний процес змін в усіх сферах життєдіяльності потребує нової моделі розвитку підприємства, відповідно й нової ідеї - цілі реструктуризації, що призводить до випереджаючих заходів.

        Випереджаюча реструктуризація передбачає управління змінами, яке може застосовуватись у найрізноманітніших ситуаціях і набувати різних форм. В першу чергу, необхідно визначити зв'язки, які можуть встановлюватися між внутрішньовиробничими та зовнішніми умовами, кадровими параметрами підприємства, різними видами криз, основними інструментами управління змінами, а потім провести обґрунтовані оцінювання адекватності станів підприємства, інструментарію реалізації змін. Управління змінами потребує нових відносин між підприємством та його працівниками, тобто головна увага також звертається на соціальний аспект управління. На відміну від адаптаційної реструктуризації, яка передбачає адаптацію до існуючих елементів навколишнього середовища, випереджувальна реструктуризація містить дієвий фактор впливу самого підприємства на зовнішнє середовище і активну зміну сфер діяльності, щоб позбутися загрозливих факторів навколишнього середовища.

        Залежно від об'єкту змін реструктуризація поділяється на такі види:

         Управлінський - пов'язаний із підготовкою та перепідготовкою персоналу з орієнтацією на конкурентоспроможне функціонування підприємства, зміну його організаційної структури, менеджменту, технологічної, інноваційної та маркетингової політики.

         Технічний - пов'язаний із забезпеченням такого стану підприємства, за якого воно досягає відповідного рівня виробничого потенціалу, технології, ноу-хау, управлінських навичок, кваліфікації персоналу, ефективних систем постачання, тобто всього того, що дає підприємству змогу виходити на ринок з конкурентоспроможною продукцією.

         Економічний - має забезпечити достатній рівень рентабельності шляхом оптимізації капітальних і поточних витрат, обсягу продажу, збалансованої цінової політики та ін.

         Фінансовий - передбачає зміну структури й розмірів власного й позичкового капіталу та інших пасивів підприємства, що вплине на формування структури балансу, за якої показники ліквідності й платоспроможності задовольнять вимоги ринку. Фінансову реструктуризацію можна здійснити шляхом: а) відстрочки погашення кредиторської заборгованості; б) одержання додаткових кредитів; в) списання безнадійної заборгованості; г) збільшення статутного капіталу; д) зниження відсоткової ставки щодо заборгованості; е) отримання від інвесторів нових інвестицій.