Реструктуризація підприємства і міри по відновленню платоспроможності

Р — обсяг внутрішніх резервів неплатоспроможного підприємства, що його використано для фінансового оздоровлення;

Д — обсяги фінансової допомоги з боку інших підприємств, які заінтересовані в рентабельній роботі неплатоспроможного підприємства.

 

3. Економічні показники оцінювання доцільності санаційних програм розвитку підприємства.

1. Рівень критерію або тенденції, за якими здійснюється  санаційна програма підприємства за варіантами  оптимальним, прийнятим, безперспективним.

1.1 Виробництво та прибуток.

 Індекс обсягу виробництва  в натуральному виразі дорівнює одиниці або більший / менший за одиницю, але більший за середньогалузевий показник /| менший за середньогалузевий показник.

1.2 Індекс динаміки цін на продукцію| менший за індекс інфляції , дорівнює індексу інфляції, більший за індекс інфляції.

1.3 Співвідношення індексів динаміки обсягу реалізації (обсягу продажу) і витрат на виробництво продукції | >1 | 1 | <1

1.4 Співвідношення індексів динаміки ФОП (фонду оплати праці) та обсягу реалізації (обсягу продажу) | <1 | 1 | >1

1.5 Співвідношення індексу середньої заробітної плати та  Індексу інфляції | >1 | 1 | <1

1.6  Співвідношення  обсягів випуску продукції в натуральному виразі (або в незмінних цінах) і динаміки чисельності персоналу | >1 | 1 | <1

1.7 Співвідношення частки прибутку, яка направляється на розвиток виробництва, у базовому та розрахунковому періодах  (у порівнянних цінах) | >1 | 1 | <1

2. Імпорт

 Частка імпортонзамінної  продукції в загальному обсязі продукції підприємства і середньогалузевий показник | >1 | >0 | 0

3. Конкурентно спроможність на внутрішньому і  зовнішньому ринках

 3.1 Частка експортної продукції у загальному обсязі виробництва підприємства та середньогалузевий показник | >1 | >0 | 0

3.2 Співвідношення індексу обсягів продажу у вартісному виразі та аналогічного галузевого показника | >10 | 1 | <1

 

 Мобілізацію внутрішніх  резервів можна здійснити за  рахунок реалізації продукції  за більш низькими цінами; скорочення  дебіторської заборгованості; продажу зайвого устаткування, інших товарно-матеріальних цінностей; здавання в оренду приміщень, устаткування тощо.

 Фінансову допомогу  можуть здійснити три групи  підприємств: партнери за кооперованими  зв'язками; підприємства (холдинги), які  володіють контрольним пакетом акцій неплатоспроможного підприємства; кредитори, які впевнені в позитивних наслідках фінансового оздоровлення неплатоспроможного підприємства.

 

 

 

 

 

Висновок

 

          Головні висновки з роботи полягають у наступному:

        Значна кількість моделей реструктуризації складається з певного переліку схожих за змістом етапів, які мають зазвичай різну послідовність виконання. Тому в загальному розумінні доцільно подати процес реструктуризації у вигляді таких послідовних етапів:

 

Комплексна діагностика підприємства.

Розробка проекту реструктуризації.

Впровадження проекту.

Оцінка ефективності проведення реструктуризації.

Внесення змін до проекту реструктуризації.

 

         Сучасний період розвитку української економіки характеризується пошуком заходів щодо нарощування й відновлення промислового потенціалу підприємств.     Однак відсутність комплексності в проведенні економічної політики не дає змогу забезпечити прискорений ріст вітчизняних підприємств і підвищення ефективності їх діяльності. В умовах, що склалися, реструктуризація може сильно впливати на позитивну зміну промисловості. Таким чином, реструктуризація підприємств при ефективному формуванні її механізмів повинна сприяти підвищенню конкурентоспроможності вітчизняного виробництва й проведенню на новому рівні структурних перетворень у промисловості.

          Вдосконалення механізму реструктуризації повинне бути спрямоване на стабілізацію фінансово-економічної діяльності підприємств і їх адаптацію до ринкових умов функціонування та повинне забезпечувати скоординовану й планомірну реалізацію процесу реструктуризації на промислових підприємствах, дасть змогу здійснювати ефективне планування й використання необхідних у процесі перетворення засобів.

            Платоспроможність – це можливість підприємства розплачуватися за своїми зобов'язаннями.  Найкращий варіант, коли в підприємства завжди є вільні кошти, достатні на погашення наявних зобов'язань. Але підприємство є платоспроможним у тому разі, коли вільних коштів в нього недосить, чи вони зовсім відсутні, але підприємство здатне швидко реалізувати свої активи і розрахуватися з кредиторами.

            Платоспроможність підприємства  виступає як зовнішнього прояви  фінансової стійкості, сутністю  якої є забезпеченість оборотних  активів довгостроковими джерелами формування. Велика чи менша поточна платоспроможність (чи неплатоспроможність) обумовлена більшої або меншої ступенем забезпеченості (чи незабезпеченість) оборотних активів довгостроковими джерелами.

 

              Аналіз і оцінка структури балансу дають підставі щодо визначення коефіцієнтів поточної ліквідності і забезпеченості власними засобами.

             Коефіцієнт поточної ліквідності показує, яку частина поточної заборгованості організація може покрити в найближчій перспективі за умови погашення дебіторську заборгованість.

              Коефіцієнт забезпеченості власними засобами характеризує наявність власних оборотних засобів в підприємства, необхідні його фінансової стійкості.      Якщо останні коефіцієнти менше гранично припустимого значення, слід визначити коефіцієнт відновлення платоспроможності. Він засвідчив про наявність реальній можливості поголовно у підприємства відновити свою платоспроможність. Якщо коефіцієнт відновлення виявиться менше нормативного, необхідно розрахувати коефіцієнт втрати платоспроможності.

 

          У зв'язку  з вищевикладенним, доведено, що механізм реструктуризації підприємства - це система елементів, які взаємодіють між собою та становлять цілісне утворення. Його вдосконалення повинне бути спрямоване на стабілізацію фінансово-економічної діяльності підприємств і їх адаптацію до ринкових умов функціонування.

         Реструктуризація є одним з найголовніших чинників підвищення конкурентоспроможності вітчизняного виробництва й проведення на новому рівні структурних перетворень у промисловості.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. Завдання 1. За даними Додатків 1 і 2 розрахувати коефіцієнти відновлення і втрати платоспроможності підприємства. За результатами розрахунків зробити виводи про здатність підприємства відновити або втратити платоспроможність.

 

РІШЕННЯ. Згідно постанові аналіз і оцінка структури балансу підприємства проводиться на основі двох показників:

• поточній ліквідності;
• коефіцієнта забезпеченості власними оборотними коштами.

За допомогою порівняння показників можна встановити здатність підприємства відновити платоспроможність або її втратити.

Коефіцієнт поточної ліквідності, характеризує забезпеченість підприємства оборотними коштами для ведення господарської діяльності і своєчасного погашення своїх грошових зобов'язань:

 

.

Якщо Кт.л.   1.2, те підприємство здатне погасити першочергові платежі.

Коефіцієнт забезпеченості власними оборотними коштами характеризує наявність в підприємства власних оборотних коштів, необхідних для його фінансової стійкості:

 

.    (2)

Нормальним значенням вважається, якщо  .

 

Структура балансу визнається незадовільною, підприємство – неплатоспроможним, якщо один з цих показників виявляється нижчим за своє нормативне значення, тобто якщо коефіцієнт поточної ліквідності менше 2 або коефіцієнт забезпеченості власними оборотними коштами менше 0,1.

Якщо структура балансу по приведеним показником визнається незадовільній, то розраховується коефіцієнт відновлення платоспроможності за період, встановлений в 6 місяців по наступній формулі:

 

,    (3)

 

де   – фактичне значення коефіцієнта поточної ліквідності, розраховане на кінець звітного періоду;   – значення коефіцієнта поточної ліквідності, розраховане на початок звітного періоду;   – нормативне значення коефіцієнта поточної ліквідності (у розрахунку приймається  ); 6 – період відновлення платоспроможності, мес.; Т – звітний період, міс. (Т = 3, 6, 9, 12).

Коефіцієнт відновлення платоспроможності, що має значення більше 1, розрахований на період, рівний 6 місяцям, свідчить про наявність в підприємства реальної можливості відновити свою платоспроможність; якщо менше – те, отже, шанси дуже низькі.

Якщо коефіцієнт поточної ліквідності і коефіцієнт забезпеченості власними засобами мають значення, відповідні нормативним або вище, структура балансу підприємства визнається задовільною. Тоді розраховується коефіцієнт втрати платоспроможності по наступній формулі:

 

,   (4)

де   – фактичне значення коефіцієнта поточної ліквідності, розраховане на кінець звітного періоду;   – значення коефіцієнта поточної ліквідності, розраховане на початок звітного періоду;   – нормативне значення коефіцієнта поточної ліквідності (приймається рівним  ); 3 – період втрати платоспроможності, мес.; Т – звітний період, міс. (Т = 3, 6, 9, 12).

Якщо структура балансу визнана задовільною, але коефіцієнт втрати платоспроможності має значення менше 1, тоді може бути прийняте рішення про те, що підприємство найближчим часом не зможе виконати свої зобов'язання перед кредиторами, що свідчить про втрату платоспроможності.

На підставі вказаної вище системи показників може бути прийнято одне з наступних рішень:

1) про визнання структури балансу незадовільною, а підприємства – неплатоспроможним;

2) наявності реальної можливості у підприємства-боржника відновити свою платоспроможність;

3) наявності реальної можливості втрати платоспроможності.

Визнання підприємства неплатоспроможним і таким, що має незадовільну структуру балансу не означає визнання його неспроможним (банкротом), не змінює юридичного статусу підприємства, не спричиняє за собою таких наслідків, як настання гражданско-правовой відповідальності. Це лише зафіксоване уповноваженим податковим або іншим органом достаток неплатоспроможності підприємства.

 

 

    Завдання 2. Визначити за допомогою Z-счета Альтмана вірогідність банкротства підприємства. Для розрахунків використовувати дані, представлені в Додатках 2, 3 і 4.

РІШЕННЯ. Z-счет Альтмана, або індекс кредитоспроможності

 

При оцінці фінансового достатку часто виникають ситуації, коли одні оцінні показники перевищують нормативні значення, а інші, навпаки, досягають критичної межі. У цій ситуації багато зарубіжних і вітчизняних аналітиків рекомендують проводити інтегральну або комплексну оцінку фінансового достатку підприємства на основі одного критерію. Як такий критерій використовується вірогідність банкротства або неспроможності підприємства.

Серед інших методів найчастіше вживаним є Z-счет Альтмана, або індекс кредитоспроможності. Індекс кредитоспроможності розраховується таким чином:

 

,   (5)

 

де   – частка оборотного капіталу в активах підприємства;   – доля нерозподіленого прибутку в активах підприємства (рентабельність активів);   – відношення прибули від реалізації до активів підприємства;   – відношення ринкової вартості звичайних і привілейованих акцій до пасивів підприємства;   – відношення об'єму продажів до активів підприємства.

Розрахунок значень К1.К5 проводиться згідно річної бухгалтерської звітності «Бухгалтерський баланс» (форма 1) і «Звіт про прибутки і збитки» (форма 2):

 

;       (6)

 

;   (7)

 

;       (8)

 

;     (9)

 

.       (10)

 

Кількісний рахунок балів і вірогідність банкротства можуть бути представлені в наступному вигляді:

• 1,8 балів і менш – вірогідність банкротства дуже висока;
• 1,81.2,7 балів – вірогідність банкротства висока;
• 2,71.2,9 балів – вірогідність банкротства можлива;
• 2,91 і вище за бали – вірогідність банкротства маловірогідна.

 

 

    Завдання 3.  За даними Додатка 5 оцінити економічну спроможність інвестиційного проекту «Х» за допомогою наступних критеріїв ефективності:

• чистій поточній вартості доходів;
• рентабельності інвестицій;

За результатами розрахунків:

1) зробити виводи про економічну спроможність проекту «Х»;

2) порівняти проект «Х» з проектом «Y», показники по якому розрахувати по варіанту завдання, наступного після встановленого в таблиці. 1 (наприклад, за проектом «Х» – варіант 1, тоді за проектом «Y» – варіант 2 або за проектом «Х» – варіант 20, тоді за проектом «Y» – варіант 1);