Реструктуризація підприємства і міри по відновленню платоспроможності

 

  випереджаюче приріст зобов'язань (неефективні фінансові вкладення, надлишкові запаси, нарощування  засобів у розрахунках);

 

  відставання від запитів  ринку;

 

  незадовільний

 

3.2 Шляхи виходу з кризового стану

 

Слід усвідомити існуючі об'єктивні умови для масової неспроможності підприємств різних організаційно-правових форм власності і лише народно-господарського комплексу РФ. Вони породжені передусім непродуманістю економічної концепції, й стратегію розвитку господарства за умов ринкових відносин, низьким якісним потенціалом управлінських кадрів, і навіть з'явилися наслідком:

 

  уповільненої розвитку організаційно-правових  основ розвитку;

 

  наявності соціально-психологічних  стереотипів, які сприймають необхідність початку ринкових відносин;

 

  незадовільного фінансово-економічне  положення у країни й суб'єктів  РФ;

 

  затухали темпів інноваційних  процесів;

 

  високих темпи інфляційних  процесів.

 

В багатьох випадках, переважно це стосується підприємствам межі банкрутства, пропонується включити механізм антикризового управління.

 

>Антикризисное управління може  і бути ефективним. І тому важливо  займатися різними сторонами  процесу. Управляти слід:

 

  активами (пасивами) підприємства;

 

  етапами бізнес – процесу (збут, виробництво, постачання, облік);

 

  програмами захисту майна, і  безпеки бізнесу;

 

  кадрами (включаючи питання  формування кадрової політики, соціальні  питання є, відносини з профспілками);

 

  програмами побудови відносин  із акціонерами, партнерами, органами структурі державної влади;

 

  програмами інформаційної підтримки (включаючи доведення до колективу  інформації плани, методах та  принципи управління, а як і  доведення соціально значущих  аспектів діяльності до широкій  міжнародній громадськості).

 

Баланси підприємств необхідно «розчистити» від накопичених неплатежів, оскільки у багатьох випадках буває самозростання заборгованості через переважання у її структурі штрафів та пені і спотворення фінансового становища підприємств.

 

Але це не єдина міра щодо окремо взятому організації, бо немає гарантії від повторного накопичення боргів.

 

Нині за наявності розвиненого ринку, можливо, провести весь цикл процедур по «розчищення» балансів: від своїх поділу дорекапитализации. Проте участі державні органи цю розв'язати проблему неможливо.

 

Заради покращання структури балансу підприємства його платоспроможності насамперед варто вивчити причини що спонукали цю ситуацію виявити напрями поліпшення.

 

Абсолютна зменшення валюти балансу свідчить про взаємне скорочення підприємством господарського обороту, що було причиною його неплатоспроможності.

 

Встановлення факту згортання господарську діяльність вимагає докладного аналізу його причин. Такими причинами може бути скорочення платоспроможного попиту продукцію та послуги цього підприємства, обмеження доступу до ринків сировини, поступове включення до активний господарський оборот дочірні підприємства з допомогою материнської компанії та ін.

 

Залежно від обставин, що викликали скорочення господарського обороту, можуть бути рекомендовані різні шляхи виведення його зі стану неплатоспроможності. У разі можна рекомендувати підвищувати підходять до допомогою комплексу маркетингових інструментів (реклама, просування продукції і на т.д.). Необхідно відповідальніше ставитися до постачальникам і посередникам, піклуватися про власне іміджі, із залучення себе постачальників сировини.

 

При збільшенні валюти балансу за звітний період треба враховувати вплив переоцінки фондів, подорожчання виробничих запасів, готової продукції. Без цього важко зробити висновок у тому, чи є збільшення валюти балансу наслідком розширення господарську діяльність підприємства чи наслідком інфляційних процесів.

 

Якщо підприємство розширює своєї діяльності, те причини його неплатоспроможності слід шукати в нераціональне використанні прибутку (великих відрахувань до Фонду споживання), відволіканні засобів у дебіторської заборгованості, заморожуванні засобів у надпланових виробничих запасах, помилках щодо цінової газової політики тощо. У разі можна порекомендувати жорсткіший управління організацією, з метою зміцнення дисципліни, більш продуманого використання результатів господарської діяльності й розподілу прибутків. Необхідно виробляти особливу цінову політику, ціна повинна бути надто високій, оскільки він зробить товар неконкурентоспроможним, особливо коли невисокого якості. А низька ціна призведе донепокритию собівартості робіт і збитків. Тому дуже важливо вивчати дані моменти, і вести гнучку цінову політику.

 

Дослідження структури пасиву балансу дозволяє визначити жодну з можливі причини неплатоспроможності підприємства – це надто висока частка позикових засобів у джерела фінансування господарську діяльність. Тенденція збільшення частки позикових коштів, з одного боку, свідчить про посилення фінансової нестійкості підприємства міста і підвищення його фінансового ризику, з другого – про активному перерозподілі за умов інфляції доходів у користь підприємства-позичальника. Якщо у процесі аналізу виявлено що велика частка позикових коштів призводить до жалюгідному стану підприємства, необхідно відмовитися від використання позикових засобів і створити умови для для накопичення власних.

 

За наявності довгострокових та проведення короткострокових фінансових вливань треба дати оцінку їхньої ефективності і ліквідності цінних паперів, що у портфелі підприємства.

 

Абсолютний і відносний зростання поточних активів може свідчити як про розширення виробництва чи вплив чинника інфляції, а й уповільнення оборотності капіталу, що викликає потреба у збільшенні його маси. Тому слід вивчити показники оборотності обігового капіталу цілому і окремих стадіях кругообігу. Під час вивчення структури запасів і витрат необхідно виявити тенденції зміни виробничих запасів, незавершеного виробництва, готової продукції і на товарів.

 

Збільшення частки виробничих запасів може випливати з:

 

  нарощування виробничої потужності  підприємства;

 

  прагнення захистити кошти  від знецінювання за умов інфляції;

 

  нераціонально обраної господарської стратегією, внаслідок якої значної частини обігового капіталу заморожена в запасах, ліквідність яких може бути високої.

 

Під час вивчення структури поточних активів приділяють значну увагу стану розрахунків із дебіторами. Високі темпи зростання дебіторську заборгованість свідчать, що це підприємство активно використовує стратегію товарних позичок споживачам своєї продукції.Кредитуя їх, підприємство фактично ділиться із нею частиною свого прибутку. У той самий час, якщо платежі за продукцію затримуються, підприємство вимушено брати кредити задля забезпечення своєї діяльності, збільшуючи власні фінансові зобов'язання перед кредиторами. Тому основним завданням ретроспективного аналізу дебіторську заборгованість є оцінка її ліквідності, тобто повернення боргів підприємству, навіщо потрібна її розшифровка із зазначенням даних про кожномудебиторе, сумі заборгованості, давності освіти і очікуваних термінах погашення. Необхідно як і оцінити швидкість обороту капіталу дебіторську заборгованість і швидкість обороту коштів, зіставляючи її з темпами інфляції.

 

Необхідною елементом аналізу фінансового становища неплатоспроможних підприємств є дослідження фінансових результатів роботи і використанні прибутку. Якщо підприємство є збитковим, це свідчить про відсутність джерела поповнення власні кошти і «>проедании» капіталу. Отже, при цій ситуації, необхідно поповнити джерела поповнення власні кошти. Ставлення суми власного капіталу від суми збитків підприємства показує його «проїдання».

 

У разі, якщо підприємство спромігся на прибуток і є у своїй неплатоспроможним, потрібно відстежувати використанні прибутку. За наявності значних відрахувань до Фонду споживання цю частину прибутку на умовах неплатоспроможності підприємства можна як потенційний резерв поповнення власних оборотних засобів підприємства. Слід також скористатися наявними можливостями підприємства з збільшення суми прибутку з допомогою нарощування обсяги виробництва та її реалізації продукції, зниження її собівартості, поліпшення якості та конкурентоспроможності продукції.

 

За результатами аналізу необхідно прийняти конкретних заходів для поліпшення структури балансу і за фінансового становища неплатоспроможних господарюючих суб'єктів.

 

У особливо тяжкій ситуації підприємствам, у межах антикризового управління можна запропонувати розробити бізнес-план підприємства.

 

Остаточно ухвалений бізнес-план оздоровлення оформляється у вигляді єдиного документи й додатків щодо нього. Бізнес-план оздоровлення для внутрішнього користування має включати чітке опис очікуваних проблем, труднощів та їх дозволу. Бізнес-план задля об'єднаного ознайомлення може бути закритим.

 

Бізнес-план оздоровлення – поки що новий нашим керівників і спеціалістів. Його конкретні форми повинні бути різними підприємствам різних деяких галузей і сфер економіки. Відомі нашим плановим службам прийоми розробки планів технічного переоснащення і технологічної модернізації, плани постановки своєї продукції виробництво тощо. є зайвими з розробки нових планових документів. Але повинно бути доповнені і видозмінені з урахуванням нових умов: гнучкого фінансування, ціноутворення, стратегії і тактики збуту, елементів конкурентної боротьби.

 

Безумовно, необхідно ухвалити всіх заходів для запобігання кризової ситуації. Якщо ж підприємство виявилося у боргової ямі, необхідно робити комплексні зусилля з відновлення платоспроможності, ефективно використовуючи законодавчі процедури банкрутства й методи антикризового управління. Конкретний перелік заходів залежатиме від доцільності й можливості санації боржника, масштабу кризи та значущості цього підприємства.

 

У результаті, провівши аналіз діяльності господарської підприємства, що у кризової ситуації неплатоспроможності, необхідно вивчити можливі шляхи виходу з кризи, у слідстві чого можна вибрати конкретний шлях поліпшення стану. В багатьох випадках, переважно це стосується підприємствам межі банкрутства, пропонується включити механізм антикризового управління. І тому необхідно управляти різними сторонами господарського процесу.

 

Шляхи виходу з кризи завжди залежить від причин викликали цю ситуацію.

 

При згортання господарську діяльність можна рекомендувати підвищувати підходять до допомогою комплексу маркетингових інструментів (реклама, просування продукції і на т.д.). Необхідно відповідальніше ставитися до постачальникам і посередникам, піклуватися про власне іміджі, із залучення себе постачальників сировини.

 

Якщо підприємство розширює своєї діяльності, залежно від причин, можна порекомендувати жорсткіший управління організацією, з метою зміцнення дисципліни, більш продуманого використання результатів господарської діяльності й розподілу прибутків. Необхідно виробляти особливу цінову політику, ціна повинна бути надто високій, оскільки він зробить товар неконкурентоспроможним, особливо коли невисокого якості. А низька ціна призведе донепокритию собівартості робіт і збитків.

 

При надто високій частки позикових засобів у джерела фінансування господарську діяльність необхідно відмовитися від використання позикових засобів і створити умови для для накопичення власних.

 

Якщо підприємство є збитковим, це свідчить про відсутність джерела поповнення власні кошти і «>проедании» капіталу. Отже, при цій ситуації, необхідно поповнити джерела поповнення власні кошти. У разі, якщо підприємство спромігся на прибуток і є у своїй неплатоспроможним, потрібно відстежувати використанні прибутку.

 

3.3 Рекомендації щодо виходу  з кризової ситуації для ТОВ ">Автоимпорт-Логистика»

 

Головне завдання, що стоїть перед колективом у такому складній ситуації, – перейти на нормальний, звичайний режим роботи. Навіщо необхідна за першу чергу виконати перед кредиторами зобов'язання, забезпечені запорукою, погасити заборгованість бюджетні і позабюджетні фонди, і, нарешті, розрахуватися з кредиторами, із якими ведеться стала робота, за сировину, матеріали тощо.

 

Але проаналізувавши показники платоспроможності, видається, що за даної конкретної історичної ситуації дуже складно буде вийти з кризи і, мабуть, найрозумнішим то, можливо рішення про визнання банкрутства й продажу.

 

Рекомендації для оздоровлення економічної діяльності підприємства можна назвати у наступні етапи.

 

У першому цьому етапі підготувати план підприємства.

 

Оскільки підприємство працює у умовах ринку конкуренції, потрібно враховувати, основні інструменти, якими вона володіє для виходу на економічний просвіток і відновлення своїх позицій над ринком збуту готової продукції – ціна, якість і реклама.

 

Стан ресурсів:

 

  Кадри. Заміни потребують кадрів  більш кваліфіковані і зменшення  персоналу зниження витрат за  виробництво і підвищення їх  конкурентоздатності своєї продукції.

 

  Фінанси. У зв'язку з тим, що знаходиться у складній  фінансової ситуації, кредитування  дуже важко (хто б зважитися  дати гроші, знаючи, що у будь-яку  момент підприємство можуть визнати  банкрутом й узагалі ліквідувати). Власні фінанси відсутні. Необхідно у будь-який спосіб залучити додаткові кошти подальшої реалізації господарську діяльність.

 

  Сировина і матеріали. Зараз  ситуації відсутня необхідне  безперебійної роботи кількість  сировини. У її розпорядженні  лише старі запаси чи матеріали низьку якість. Необхідно відновити зв'язки України із постачальниками і посередниками, зацікавити їх у потребі подальшого підтримки економічних зв'язків