Реструктуризація підприємства і міри по відновленню платоспроможності

        Реструктуризація відносин власності - стосується зміни розподілу влади на підприємстві і участі у власному капіталі, тобто, характеризується процесами комерціалізації, корпоратизації, зміни організаційної структури та власника державних підприємств.

 

       Вибір конкретних реорганізаційних заходів повинен бути індивідуальним по кожному підприємству і залежить від рівня економічного стану підприємства.

        Для досягнення встановлених значень можуть використовуватися такі заходи: реструктуризація (переоформлення) боргів, додаткова емісія цінних паперів, переоцінювання активів, зниження дебіторської заборгованості тощо. Якщо проблеми підприємства є більш суттєвими, тоді підприємство потребує усебічної реструктуризації, тобто до її складу входить фінансова реструктуризація підприємства. Усебічна реструктуризація охоплює розробку відповідної продуктової, трудової, технічної та технологічної політики, зміни в менеджменті тощо. Реструктурування підприємства в такий спосіб триває близько трьох років.

        Незважаючи на специфіку виду реструктуризації, вона має певний порядок протікання і певну процедуру здійснення.

 

 1.3. Практика здійснення та  ефективність реструктуризації підприємств (організацій).

Концепцію розвитку підприємства розробляють залежно від умов його господарської діяльності за такими проблемами: організаційні, виробничі, інвестиційні, економічні, зовнішньоекономічної діяльності, управління персоналом, соціальні та екологічні.

 Розробка концепції  має грунтуватися на чітко  визначеній і сформульованій  меті реструктуризації підприємства  і включати такі питання:

 аналіз зовнішніх  і внутрішніх факторів впливу  на господарську діяльність підприємства;  вибір варіанта (виду) реструктуризації підприємства;  обгрунтування стратегічного розвитку підприємства; оцінка можливості подолання труднощів у період реструктуризації; розробка бізнес-плану для реструктуризованого підприємства.

 Вибір варіанта або  виду реструктуризації підприємства  полягає у виборі саме того з кількох поданих варіантів, який повністю відповідатиме вимогам і пріоритетам розвитку підприємства, високій технологічності виробництва та конкурентоспроможності продукції.

Концепція розвитку підприємств дає відповідь на питання про те, як саме буде проведено реструктуризацію: об'єднання, злиття, розподіл, виділення зі складу об'єднання, реорганізація тощо.

 Форми та методи  реорганізації структурних підрозділів  у складі підприємства визначаються  на підставі аналізу умов їхнього функціонування.

 Вибираючи форми  та методи реорганізації, особливу  увагу необхідно звертати на  збереження підрозділів, які беруть  участь у забезпеченні найважливіших  державних потреб або соціально-економічних  потреб регіону.

 Вибір варіанта реструктуризації здійснюється на підставі критерію оцінки реальних ринкових можливостей структурних підрозділів підприємства, а саме:

 а) ступінь освоєння  нових ринків, що відображає, наскільки  швидко підрозділ може змінити  структуру збуту продукції та  подолати бар'єри вступу до нових ринків.

 Проте треба враховувати, що олігопольні ринки та ринки  з високим ступенем вкладення  капіталу в продукцію освоюються  дуже повільно;

 б) рівень специфічних  виробничих знань і технологій, що характеризує рівень застосування  специфічних науково-технічних знань у виробничій діяльності підрозділу, який має відмовитись від усього асортименту продукції, що виготовлялася раніше.

 Специфічні виробничі  знання й технології включають  науково-технічні знання як у  так званому чистому вигляді (технології «ноу-хау», патенти), так і у вигляді специфічних систематизованих знань, набутих у процесі роботи на даному виробництві (загальний рівень технічної освіти робітників, інноваційні процеси). Що вищим є рівень знань, які можуть бути передані, то легше підрозділ освою-ватиме нові технології та види продукції.

 За цими критеріями  підрозділи відносять до однієї  з категорій підприємств, що реорганізуються  або ліквідуються.

Проект плану реструктуризації має визначити:  економічне обґрунтування її проведення;  пропозиції щодо форм і методів реструктуризації; способи розв'язання фінансових, соціальних та інших проблем, пов'язаних із реструктуризацією.

 

1.4. Загальновживана категорійність підприємств, що реорганізуються або ліквідуються. Практика здійснення та  ефективність реструктуризації підприємств (організацій).

 

 Категорія підприємства (характеристика, умови та критерії оцінки підприємств).

1) Підприємство, яке легко реорганізується:

 Підрозділ швидко  входить на нові ринки (легко збуває свою продукцію). Частка специфічних виробничих знань мала. Ці умови полегшують реорганізацію, і підрозділ можна швидко перетворити на самостійне підприємство.

2) Підприємства, які потенційно піддаються реорганізації:

 Підрозділ з великою  можливістю освоєння нових ринків, але рівень специфічних виробничих знань і технологій, для самостійного існування досить значний, що утруднює зміну асортименту продукції та відповідно виробничого процесу.

3) Підприємство, яке важко піддається реорганізації:

 Підрозділ, для якого  освоєння нових ринків є важким, але котрий має високий рівень  специфічних виробничих знань  і технологїй, що без них неможлива  структура кооперації та збуту  в межах об’єднання.

4) Підприємство, яке підлягає ліквідації:

 Підрозділ з малою можливістю освоєння ринків і малим рівнем специфічних виробничих знань; витрати на проведення реструктуризації та джерела їхнього фінансування; конкретні заходи, спрямовані на реалізацію проекту.

За проведення реструктуризації способом реорганізації державного підприємства та перетворення його структурних підрозділі (одиниць) на самостійні суб'єкти господарювання необхідно попередньо визначити умови функціонування підрозділу в складі підприємства, становище підприємства на ринку:

 підрозділ (одиниця) є технологічно відособленим;

 підрозділ (одиниця) є  частиною цілісного майнового комплексу;

 підрозділи (одиниці) підприємства  самостійно виробляють товари;

 підрозділи (одиниці) займаються  діяльністю, яка є непрофільною для даного підприємства;

 підприємство займає монопольне становище на ринку.

 Реалізація та оцінка ефективності проектів реструктуризації.

Аналіз умов функціонування структурних підрозділів у складі підприємства дасть змогу визначити форми та методи його реорганізації. Реструктуризація підприємств забезпечується відповідними організаційно-економічними заходами, а саме: заміною керівництва підприємства; частковою або повною приватизацією; частковим закриттям; проведенням процедури банкрутства; поділом великих підприємств па частини; відокремленням від підприємств непрофільних структурних підрозділів; виділенням казенних підприємств або спецвиробництв; звільненням підприємств від об'єктів соцкультпобуту; продажем (або наданням в оренду) частини основних фондів підприємства; конверсією, диверсифікацією; поліпшенням якості продукованих товарів (робіт, послуг); підвищенням ефективності маркетингу; зменшенням витрат на виробництво; запровадженням нових прогресивних форм і методів управління; скороченням чисельності зайнятих на підприємстві із забезпеченням соціальних пільг у разі звільнення; тимчасовим припиненням капітального будівництва та продажем об'єктів незавершеного будівництва; продажем зайвого устаткування, матеріалів і комплектуючих виробів тощо; відстрочкою або списанням боргів; пошуком інвестицій та інвесторів; залученням кредитів для фінансової реструктуризації.

 Вибір тих чи тих  форм і методів виходу підприємства  з кризи залежить від очікуваних  результатів (потенційної прибутковості), бажаного строку досягнення таких  результатів, потрібних для цього коштів і можливостей їх одержати.

 Реалізація вибраного  заходу має забезпечити задовільний  фінансовий стан підприємства  на поточний період і перспективу. При цьому необхідно враховувати  соціальні та екологічні наслідки  кожного заходу.

 Найважливішою умовою  для прийняття рішення є його  ретельне техніко-економічне обґрунтування. Обов'язковою й необхідною складовою частиною проекту реструктуризації підприємства є бізнес-плани тих нових підприємств, що виникатимуть унаслідок реалізації цього процесу.

 За перетворення  структурних підрозділів (одиниць) на самостійні підприємства складаються  окремі баланси нових підприємств (юридичних осіб), розробляються  їхні статути. Крім того, обов'язково  розглядаються питання: закриття  окремих виробництв; консервації оборонних потужностей; забезпечення необхідного рівня мобілізаційної готовності; соціального захисту працівників підприємства та їхнього працевлаштування; передачі в комунальну власність об'єктів соціальної інфраструктури; реструктуризації дебіторської та кредиторської заборгованості підприємства.

 Оцінка ефективності  проектів реструктуризації ведеться  за результатами поліпшення фінансово-економічного  та екологічного стану підприємства  за рахунок збільшення обсягів  реалізації конкурентоспроможної продукції, раціонального використання ресурсного потенціалу підприємства, прискорення обороту капіталу та підвищення продуктивності системи господарювання реструктуризованого підприємства з одночасним збереженням гарантій соц-іального захисту працівників.

 

1.5. Санація (фінансове оздоровлення) суб'єктів господарювання.

 Загальна  характеристика. Слово «санація» походить від латинського «sanare», що означає оздоровлення або одужання. Це система заходів, що проводяться для запобігання банкрутству промислових, торгових, банківських підприємств (організацій) і спрямовуються на їхнє майбутнє відродження.

 В економічній літературі  трактування поняття санації  як суми всіх розрахованих  на стратегічну перспективу заходів  організаційного, виробничого, фінансового та соціально-економічного характеру, які використовуються, з одного боку, для подолання неліквідності та усунення капітальних збитків, а з іншого — для відновлення рентабельності, продуктивності праці та інновацій, які забезпечили б прибутковість і життєздатність підприємства в довгостроковому періоді.

         Санаційна (відновна) реструктуризація застосовується, коли підприємство перебуває у передкризовому або кризовому стані і має за мету вийти з нього. Ознаками такого стану є: втрата ринкових позицій; логістичні проблеми, незавершеність виробництва; великі запаси готової продукції; заборгованість перед кредиторами та державою; втрата ліквідності. Основними напрямами дій під час даної реструктуризації можуть бути: 1) скорочення ресурсів; 2) скорочення пропозиції; 3) скорочення ринків; 4)зменшення масштабів діяльності підприємства.

  Отже, санація —  це комплекс послідовних взаємозв'язаних  заходів фінансово-економічного, виробничо-технічного, організаційного, соціального характеру, спрямованих на виведення суб'єкта господарювання з кризи і відновлення або досягнення ним прибутковості та конкурентоспроможності.

 Структурні елементи санації (фінансового оздоровлення). Загальновідома модель фінансового оздоровлення підприємства передбачає послідовне здійснення відповідних заходів.

 Процес фінансового  оздоровлення починається з виявлення  та аналізу причин фінансової  кризи. Проведення такого аналізу  дає змогу або прийняти рішення  щодо доцільності проведення  санації, або, якщо це зробити  неможливо, щодо повної ліквідації підприємства.

 За проведення процесу  санації необхідно визначити  її цілі та стратегію. На підставі  обґрунтованої стратегії розробляється  система санаційних заходів, формується  програма та проект плану санації. На кінцевому етапі здійснюється реалізація цього плану.

 Оцінка фінансового  стану підприємства та причин  фінансової кризи (згідно з класичною  моделлю санації дає змогу  зробити висновок про доцільність  чи недоцільність санації) даної  господарської одиниці. Якщо виробничий  потенціал підприємства зруйновано, капітал утрачено, структура балансу незадовільна, то приймається рішення про консервацію та ліквідацію господарського суб'єкта.

 У тому разі, коли  підприємство має реальну можливість  відновити платоспроможність, ліквідність  і прибутковість, має достатньо підготовлений управлінський персонал, ринки збуту товарів, а виробництво продукції відповідає пріоритетним напрямкам економіки країни, приймається рішення про проведення санації.

 Окремим і дуже  важливим аналітичним блоком  у класичній моделі є формування стратегічних цілей і тактики проведення санації.

 Стратегія — це  узагальнена модель дій, необхідних  для досягнення поставлених цілей  через координацію та розподіл  ресурсів компанії. Кінцева мета  санаційної стратегії полягає  в досягненні довгострокових конкурентних переваг, які б забезпечили компанії високий рівень рентабельності, а суть самої стратегії — у виборі найліпших варіантів розвитку фірми та в оптимізації політики ка-піталовкладень.