Шляхи удосконалення оперативного управління виробництвом

В даний час на ТОВ  „Завод „СТРОММАШ” багато заготовок  для деталей одержують, використовуючи недосконалі методи їх виготовлення. У результаті заготовки за своїми розмірами і конфігурацією значно відрізняються від готових деталей виробу. Припуски на обробку дуже великі, що привело до необхідності створення на підприємствах потужних механічних цехів, які займаються обробкою заготовок методом різання.

Отже, механічна обробка  в своїй основі є непродуктивною роботою, і висок питома вага механічних цехів у виробничій структурі  підприємства є показником відсталості  використовуваних на заготівельній  стадії виробничого процесу техніки  і технології виробництва. Скорочення питомої ваги механічних цехів у виробничій структурі підприємства за рахунок впровадження прогресивних методів одержання заготовок — точного лиття, зварювання, точного штампування — забезпечує значний економічний ефект на основі скорочення трудомісткості обробки заготовок і зниження витрат сировини, матеріалів на кожну деталь виробу.

Складовою частиною виробничого  процесу на підприємстві „Завод „СТРОММАШ” є заготівельна стадія. Устаткування заготівельних цехів на підприємстві має низький коефіцієнт завантаження, а самі заготівельні цехи займають значні виробничі площі.

Але крім вдосконалення  виробничої структури ТОВ „Завод „СТРОММАШ” потребує і вдосконалення  організаційної структури.

Вдосконалення організаційної структури підприємства, факторів та умов, що її визначають, зумовлює існуваня різних методів удосконалення структури. Найбільш відомими і оптимальними методами для даного підприємства є такі:

1. Експертний метод полягає в попередньому дослідженні діючої структури управління, виявленні її слабких місць. З цією метою проводиться діагностичне обстеження системи управління, щоб вивчити її стан на основі порівняння фактичних значень відповідних показників з нормативними і плановими значеннями їх. Аналіз цих показників дає змогу встановлювати недоліки резервів у діяльності системи управління, поставити їм точний діагноз. Як правило, ця робота супроводжується проведенням так званого прогностичного аналізу, завдання якого полягає у вивченні поведінки діючої системи в динаміці, виявленні тенденцій її зміни, а також у поясненні причин, що зумовили ці зміни.

Експертний метод у  практиці вдосконалення організаційних структур використовується досить широко. Це пояснюється недостатнім розвитком кількісних методів аналізу, недоліками нормативної бази тощо. Перевагою експертного методу є оперативність отримання результатів аналізу та розробка рекомендацій щодо усунення недоліків організаційних структур.

2. Метод порівняння  та аналогії полягає у використанні при вдосконаленні організації управління елементів механізму управління, організаційних форм та рішень, котрі виправдали себе на практиці на підприємствах із подібними умовами (розмір, тип виробництва, складність продукції тощо). Цей метод передбачає розробку та вдосконалення типових структур управління, норм керованості, типового складу функцій управління, різноманітних розрахункових формул для визначення нормативів чисельності управлінського апарату. Він найбільш поширений у практиці галузевих підприємств, об'єднань. Широке використання методу привело до уніфікації організаційних структур управління на підприємствах галузей, упорядкування штатних розкладів, регламентації адміністративно-управлінської діяльності, що є позитивним. Разом з тим цей метод орієнтує на постійний склад функцій управління, ставить жорсткі обмеження у виборі організаційних структур.

Зміст методу полягає  у виділенні груп однорідних підприємств, які визначаються на основі обсягів і складності робіт з управління. Для кожної групи розробляється типова організаційна структура та інші типові рішення щодо побудови апарату управління.

3. Метод структуризації  мети ґрунтується на уявленні про виробничо-господарську організацію як багатоцільову систему. Метод передбачає структуризацію мети (завдань) організації за відповідними ознаками, які є основою для виділення видів діяльності, складу управлінських робіт. Групування управлінських робіт за визначеними правилами дає можливість визначити структурні підрозділи та орієнтувати їхню діяльність на досягнення конкретної виробничо-господарської мети.

4. Метод організаційного  моделювання ґрунтується на використанні відповідних формалізованих уявлень (моделей) об'єкта і структури управління. Серед групи методів організаційного моделювання найбільш відомий метод, в основі якого лежить декомпозиція інформаційного процесу виконання управлінських робіт. Відповідно до цього методу у виробничих процесах виділяють місця, де необхідний управлінський вплив. Далі встановлюються характер та періодичність цих впливів, склад і обсяг інформації, необхідні технічні засоби та інші складові процесу управління.

Розробка процесів управління відбувається з урахуванням нормативних  вимог до організації їх. На основі характеристик розроблених процесів управління (їхні періодичність, трудомісткість тощо) визначають кількість працівників, їхню підпорядкованість у процесі виконання управлінських робіт, склад підрозділів апарату управління.

До методів організаційного  моделювання відносять ті, в яких використовуються параметричні залежності об'єкта і суб'єкта управління. Сутність цих методів полягає у встановленні зв'язків параметрів системи управління й виробничо-технічних факторів, у визначенні спрямованості дій та міцності цих зв'язків. Особливістю параметричного методу є дослідження кількісних характеристик для опису системи управління та її структури.

Таким чином, вибір конкретного  методу проведення робіт з удосконалення організаційної структури управління залежить від характеру проблем, що стоять перед підприємством, наявності ресурсів, кваліфікованих виконавців, міри обґрунтованості нормативної та методичної бази й інших умов. На ТОВ „Завод „СТРОММАШ” ефективним буде поєднання розглянутих методів, котрі доповнюють один одного. Наприклад, використання методу структуризації мети часто передбачає залучення експертів, аналітичної інформації.

Тому необхідно на підприємстві створити експертну групу, яка включала б в себе комерційного директора, головного бухгалтера, головного  конструктора, керівника планово-економічного відділу, головного енергетика, керівника ЕМРЦ (див. додаток А).

Експертній групі на початку неділі керівництво задавало вирішити ряд питань, які стосувалися  розробки операційних завдань і  контроль за здійсненням операцій на різних участках підприємства. Вкінці неділі ця група збиралася і звітувала вищому керівництву про результати своєї діяльності.

Таким чином, аналіз шляхів удосконалювання виробничої структури  показує, що в перспективі ТОВ  „Завод „СТРОММАШ” повинне прийти до такої виробничої структури, де відсутні заготівельні й інструментальні цехи, скорочена кількість механічних і ремонтних цехів. Усе це дозволить значно скоротити число працюючих на допоміжних і обслуговуючих процесах виробництва, на заготівельній стадії виробничого процесу, на оброблю вальній стадії, а отже, знизити собівартість продукції, збільшити прибутковість і рентабельність виробництва.

 

 

3.2 Вдосконалення форм і методів  оперативного управління виробництвом

 

Всебічне використання сучасних електронних обчислювальних машин, периферійної техніки, засобів (каналів) зв'язку для збирання, обробки і передачі інформації користувачам істотно впливає на методи виконання функцій управління виробництвом, створює умови для більш оперативного і якісного їх здійснення. Все це сприяє удосконаленню управління об'єктом у цілому і його структурними ланками.

Відомо, що основою для  прийняття управлінських рішень є інформація. Тому від своєчасного  збирання достовірної інформації, що всебічно характеризує всі процеси  і явища виробниче-господарської  діяльності підприємства та його структурних ланок, а також від оперативної обробки і поставлення її користувачам повністю залежить (при належній компетентності керівника) якість і своєчасність керівництва виробничими процесами та господарською діяльністю підприємства.

Застосовуючи для досягнення цієї мети, наприклад, ПЕОМ, що використовується як АРМ там, де виникає первинна інформація (комора, склад, виробнича ділянка тощо),можна значно удосконалити форми і методи збирання цієї інформації за рахунок автоматизації процесу. Суть такого процесу полягає у тому, що завдяки попередньо сформованим умовно-постійним масивам (з нормативною, розцінковою, довідковою, планово-договірною та іншою умовно-постійною інформацією), а також бібліотеці форм вхідних і вихідних документів, можна форми первинних документів заповнювати, з одного боку, автоматично тією інформацією, яка є для цього документа постійною (її до 90-95%), з другого, ручним способом тією інформацією, яка в цьому доку менті є перемінною, тобто фактичною.

Такий підхід до організації  збирання фактичної інформації дозволяй здійснювати безпаперове одноразове оперативне збирання і фіксування достовірної первинної інформації та її попередню обробку у ритмі виробництва, а потім передавати цю інформацію у такому ж ритмі усім користувачам для використання.

Слід показати, що частота  збирання первинної інформації, яка  характеризує стан і параметри виробничих та господарських процесів та явиш, її оперативна обробка визначається частотою і швидкістю змін, що проходять  на керованому об'єкті, тобто у ритмі виробництва. Наприклад, коли ті чи інші процеси плануються за годинним графіком, то при наявності негативних в цих процесах факторів необхідно збирати, зразу ж обробляти і видавати відповідним керівникам оброблену інформацію про відхилення не пізніше, чим за кожні півгодини або три чверті години. Така інформація потрібна керівникові для оперативного втручання в ці процеси так швидко, щоб усунути наявні причини відхилень до їх закінчення. При такому способі інформування керівників можна сподіватись на те, що управління процесами буде своєчасним і ефективним. Зібрана таким чином оперативна інформація є не тільки єдиною для всіх користувачі в, але і достовірною, а тому вона може бути використана і для господарського (бухгалтерського) обліку.

Оброблена і узагальнена або зведена по розроблених алгоритмах інформація на ТОВ „Завод „СТРОММАШ” використовується не тільки для вирішення загальновиробничих задач поточного управління, але і для складання установленої бухгалтерської, статистичної та іншої зведеної звітності.

Розглянемо основні  напрямки удосконалення форм і методів  управління виробництвом на ТОВ „Завод „СТРОММАШ”:

1. Оскільки головним  недоліком на підприємстві „Завод  „СТРОММАШ” є планування матеріального  забезпечення, то ця проблема  може бути вирішена в системі планування виробничих ресурсів, яка запропонувана на рис. 3.1.

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 3.1. Планування виробничих ресурсів

Результатом роботи системи  є детальний план завантаження обладнання (виробничих потужностей) плюс все те, що видає система планування матеріального забезпечення; таким чином, у систему ефективно включені етапи агрегатного і календарного планування. Для забезпечення контролю еобхідно налагодити зворотній зв’язок звиробничим процесом.

Для покращення збору  даних з цехів (карточки не правильно заповнюються, не в тій послідовності, губляться...) використовуються засоби автоматизації (штрих-коди і сканери). Кожній партії, стадії і оператору присвоюється унікальний штрих код, і коли партія приходить і відходить, в термінал робочого місця чи секції автоматично заноситься інформація. Оператор лише вводить значення змінних велечин. Така система є дорогою, але забезпечує високу точність і швидкий зворотній зв’язок.

1. Удосконалення і підвищення наукового рівня планування.

Використовуючи економіко-математичні методи, широкі експлуатаційні можливості сучасних засобів обчислювальної техніки, систему прогресивних науково-обгрунтованих норм і нормативів, а також досягнення науково-технічного прогресу, можна серйозно удосконалити планування виробництва і підняти його на науковий рівень.

Наприклад, промоделювати  кілька варіантів, а потім вибрати  оптимальний з відповідною організаційною структурою управління підприємством; пробалансувати систему відповідних  показників та визначити напрямок пропорційного розвитку виробництва; здійснювати взаємозв'язок прогнозування, перспективного, поточного та оперативного планування; широко використовувати нормативні методи на всіх рівнях планування та управління; удосконалити систему нормативно-планових показників у використанні трудових, матеріальних, фінансових та інших ресурсів.

Особливо ефективне  застосування зазначених методів і  засобів для удосконалення планування в часовому та пооб’єктному аспектах. Для цього необхідно розробити систему взаємно ув'язаних та збалансованих соціально-економічних показників для річного, квартальних (місячних), декадних (тижневих), добових (змінних) планів - часовий аспект, а для кожного робочого місця, бригади, ділянки, так і для цехів і підприємства у цілому - пооб’єктний аспект. Крім того, можна установити єдиний крок для інформаційних сукупностей в обліку і плануванні, за допомогою якого є можливість оперативно і автоматизовано формувати дані для аналізу.