Шляхи удосконалення оперативного управління виробництвом

Для уніфікованих і нормалізованих деталей (кріплення , які регулярно  споживаються на збиранні, використовують систему планування «.на склад». Метою планування «на склад» є підтримка запасів деталей на складі, що гарантує безперебійне постачання складального цеху за допомогою своєчасного запуску партій деталей у виробництво. Середньоденна потреба складального цеху в цих деталях встановлюється виходячи з річної потреби в даній деталі.

Одночасно з встановленням  планово-облікової одиниці здійснюється і вибір планово-облікового періоду. Під планово-обліковим періодом розуміється кратний місяцю відрізок часу, після закінчення якого цех або дільниця повинен відзвітувати про виконання планів по запланованій йому на цей період номенклатурі продукції. Тривалість прийнятого планово-облікового періоду визначає міру диференціації термінів запуску і випуску продукції в цеху або на дільниці і зумовлює  масштаб укрупнення об'ємних розрахунків завантаження груп робочих місць при побудові оперативно-календарних планів виробництва.

Плановим періодом називається  проміжок часу, протягом якого економічно доцільно і технічно можливо будувати оперативно-календарні плани роботи цехів і дільниць. Призначення планового періоду полягає в тому, щоб створити сприятливі умови для дійсного управління техніко-економічними показниками роботи цеху, дільниці, виконання своєчасної оперативної підготовки виробництва і, нарешті, для регламентування частоти побудови календарних планів роботи цехів і дільниць.

При виборі планово-облікового періоду необхідно, щоб його тривалість була рівна або кратна тривалості місяця, а приведені витрати, пов'язані з побудовою і регулюванням календарних планів роботи цехів і дільниць, були мінімальними.

При визначенні планового періоду доцільно, щоб його тривалість була однаковою для всіх підрозділів і служб об'єднання і рівної або кратної тривалості року, а також забезпечувала реалізацію мінімальних приведених витрат на розробку календарних планів роботи цехів і дільниць по цих планах.

Метою оперативного управління основного виробництва в машинобудівному об'єднанні є забезпечення суворого виконання заданого плану випуску продукції по кількості і номенклатурі і у встановлені терміни на основі раціонального (оптимального) використання виробничих ресурсів, а також шляхом виявлення і мобілізації внутрішньовиробничих резервів.

Відповідно для реалізації цієї мети необхідно науково обґрунтована побудова і функціонування системи оперативного управління основного виробництва, яке повинно забезпечити рішення наступних задач:

1) повне, комплектне і рівномірне виконання виробничої програми при дотриманні директивних термінів випуску продукції;

2) повне і найбільш доцільне (оптимальне) використання засобів виробництва і трудових ресурсів об'єднання;

3) максимальне прискорення  виробництва і забезпечення максимального  використання оборотних коштів в стадії виробництва;

4) забезпечення умов, сприяючих розвитку передових форм організації труда у виробництві і соціалістичного змагання; 5) автоматизацію виконання основних планово-розрахункових, облікових робіт і отримання необхідної документації.

Рішення цих задач в умовах машинобудівного виробництва пов'язане зі значними труднощами. До цих труднощів відносяться: різноманітна і що часто міняється номенклатура виробів, що випускаються підприємствами і об'єднаннями; складний склад виробів (велике число складальних одиниць і деталей, що входять у виріб, багатоопераційність деталей); різна і нерідко велика тривалість виробничого циклу виготовлення виробів; великий, різноманітний і парк обладнання, що дорого коштує і технологічного оснащення; різноманітний професійний і кваліфікаційний склад працюючих; різнотиповий характер виробництва на більшості підприємств і об'єднань .

Однак сучасні досягнення науково-технічного прогресу дозволяють в значній мірі долати ці труднощі.

Науково-технічний прогрес  в машинобудівних об'єднаннях (на підприємствах) реалізовується у двох основних напрямах. Перший напрям пов'язаний з впровадженням принципово нових знарядь праці (станків з ЧПУ, типу «обробляючий центр», роботів-маніпуляторів, гнучких автоматизованих виробництв і інших), прогресивних технологічних процесів.  характеризується застосуванням сучасних технічних засобів для обробки, передачі, перетворення і відображення інформації (ЕОМ, термінальних пристроїв, коштів телеобробки), а також АСУ.

Завдяки використанню станків з ЧПУ і типу «обробляючий центр» зберігаються сприятливі умови для впровадження в цехах і на дільницях гнучких автоматизованих виробничих систем.

Впровадження нових коштів і технологічних процесів сприяє: відносному скороченню числа виробничих робіт в цехах і на дільницях внаслідок концентрації їх виконання на новому обладнанні, що зумовлює зменшення витрат машинного часу на побудову календарних планів; зменшенню тривалості виробничого циклу продукції за рахунок більш високої продуктивності нового обладнання і ефективність малоопераційних технологічних процесів, скорочення витрат міжопераційного часу, числа і вартостей контрольних і транспортних операцій; збільшенню надійності календарних планів виробництва і подовженню на цій основі їх життєвого циклу; підвищенню оперативності управління основним виробництвом в зв'язку з появою реальної можливості здійснити порівняно швидкий перехід від виготовлення одного предмета до іншого.

Фахівці виділяють такі механізми оперативного управління виробництвом:

1) оперативне планування.

Важливим елементом  ефективного планування організації є розробка і виконання оперативних планів. Ці плани є складовими планів тактичних і спрямовані на досягнення оперативних цілей. Вони мають вузьку сферу застосування та короткий термін реалізації, їх виконують менеджери нижчої управлінської ланки. Дві головні форми планів та їх різновиди наведені у таблиці 1.1.

Таблиця 1.1.

Типи оперативних планів

План	Мета
План одноразового використання:   - програма; - проект.	Розробляють для діяльності, яка не повторюється у майбутньому. План для багатьох заходів. План, що не є комплексним  та масштабним.
Постійний план:     - політика (визначення  загального курсу дій); - стандартна операційна  процедура;   - правила та інструкції.	Розробляють для діяльності, що повторюється потягом певного  періоду часу. План, що відображає головні  підходи організації до проблеми чи ситуації. План, що визначає кроки, які потрібно зробити в конкретних обставинах. Плани, що описують, як конкретну  дію треба виконати.

 

2) оперативний контроль.

Під контролем розуміється  таке регулювання організаційної діяльності, коли деякі заплановані елементи виконання ставлять у визначені межі. Без цього регулювання організація не може зясувати, на скільки вона добре функціонує відповідно до своєї мети. У будь-який момент часу система контролю порівнює, де організація перебуває за фактичним рівнем виконання, і де вона повинна бути.

Оперативний контроль має  ряд завдань, які відображені  на рис. 1.1.

Як бачимо з рисунку, оперативний контроль забезпечує організацію  засобами для пристосування до зміни середовища, зменшення нагромадження помилок, долання сладних організаційних проблем та мінімізації витрат.

 

 

 

 

Рис. 1.1. Завдання оперативного контролю

3) моніторинг руху  ресурсів, незавершеного виробництва,  готової продукції, коштів.

Вплив сучасних ЕОМ на елементи системи оперативно-календарного планування виражається в наданні переваги більш деталізованим планово-обліковим одиницям: деталям, деталеопераціям. Слідством цього є звільнення апарату управління цехів від трудомісткої роботи, пов'язаної з розкриттям змісту укрупнених планово-облікових одиниць. Прийнята деталеоперація як планово-облікова одиниця створює сприятливі умови для прискорення складання змінно-добових завдань для окремих робітників і бригад дільниць цеху.

Аналогічний вплив спостерігається і відносно планово-облікового періоду. Так, замість місяця стає можливим застосовувати як планово-обліковий період пятиднівку або декаду.

Завдяки застосуванню ЕОМ для управління виробництвом стає можливим розробляти календарні плани роботи основних цехів на більш значні планові періоди в порівнянні з ручним способом їх побудови.

 

 

 

 

1.3 Міжнародні концепції  оперативного управління виробництвом

 

Зарубіжний досвід господарювання дав змогу західним менеджерам і  фахівцям у сфері управління сформувати декілька концепцій, зміст яких викладено нижче.

Інтегровані системи  виробництва здійснюють управління потоками інформації і матеріалів, скорочують виробничий цикл, зменшують  протиріччя і підвищують ефективність діяльності підприємства, в тому числі сприяють зниженню цін.

Планування потреб в  матеріалах (MRP) і календарне планування виробничих ресурсів (MRP II – Manufacturing Resources Planning) – це перше і друге покоління засобів, які дозволяють компанії краще здійснювати управління своїми виробничими системами, шляхом розподілення матеріалів і складання графіка виробництва (див. рис. 1.2.).

MRP II – це набір провірених на практиці розумних принципів, моделей і процедур управління і контролю, які слугують підвищенню показників економічної діяльності підприємства.

Ідея MRP II складається з таких принципів, наприклад, розподіл попиту на залежний і незалежний. MRP II містить опис 16 груп функцій системи:

- планування продажу  і виробництва;

- управління попитом;

- складання плану виробництва;

- планування потреб у матеріалах;

- специфікація продукції;

- управління складом;

- планові поставки;

- управління на рівні  виробничого цеху;

- планування виробничих  потужностей;

- контроль за входом-виходом;

- матеріально-технічне  постачання;

 

 

 

 

Рис. 1.2. Схема управління запасами корпорації по моделі MRP II

- планування щодо  розподілу ресурсів;

- планування і контроль  виробничих операцій;

- управління фінансами;

- моделювання;

- оцінка результатів  діяльності.

MRP II пройшов декілька етапів розвитку:

1) 60 – 70-ті роки –  планування потреб у матеріалах  на основі даних про запаси на складі, і складу виробів;

2) 70 – 80-ті роки –  планування потреб у матеріалах  по замкненому циклу, включаючи  співставлення виробничої програми  і її контроль на рівні цеху;

3) кінець 80-х – 90-ті  роки – на основі даних отриманих  від постачальників і споживачів, ведення прогнозування, планування і контроль за виробництвом;

4) 90-ті роки – планування  потреб в розподіленні і ресурсах  на рівні підприємства.

Задачею інформаційних  систем класу MRP II являється оптимальне формування потоку матеріалів (сировини), напівфабрикатів і готових виробів. Система класу MRP II має свою ціль – інтеграція всіх основних процесів, таких як постачання, запаси, виробництво, продаж, планування, контроль за виконанням планів, затрати, фінанси, основні засоби та інше. Система MRP II має два рівні: необхідні і опціональні.

Для того, щоб програмне  забезпечення було віднесене до класу MRP II, воно повинно виконувати певні об’єми необхідних (основних) функцій. Ця система забезпечує управління і контроль за всіма матеріальними, інформаційними і фінансовими потоками, як всередині самого підприємства, так і ланцюгу „постачальник-виробник-споживач”.

При використанні інтегрованих систем стандарту MRP II настають такі результати:

- одержання оперативної  інформації про результати діяльності підприємства як вцілому так і з повною деталізацією по окремим замовленням, видами ресурсів;

- довгострокове, оперативне  і детальне планування діяльності  підприємства з можливістю коригувати  планові дані на основі оперативної  інформації;

- вирішення задач оптимізації виробничих і матеріальних потоків;

- реальне скорочення  матеріальних ресурсів на складах;

- планування і контроль  за циклом виробництва з можливістю  впливати на нього в цілях  досягнення оптимальної ефективності  виробничих потужностей всіх видів ресурсів;

- відображення фінансової  діяльності вцілому;

- значне скорочення  невиробничих затрат;

- можливість розширення  системи.

Концепція MRP II, яка з’явилася в 50-их роках орієнтована на майбутнє. Найбільш важливі доповнення в концепцію MRP II були внесені в області інтеграції. Вона поєднала планування матеріальних ресурсів(управління запасами) з джерелами заявок і підтримуючими функціями (фінансове управління, аналіз продаж, збір даних).

Наступні інновації  були внесені двома дослідницькими групами: Advanced Manufacturing Research (AMR, Бостон), яка запропонувала COMMS (Customer – Oriended Manufacturing Management System – клієнт-орієнтовані системи виробничого управління), а Gartner Group (Коннектикут) – ERP (Enterprise Resource Planning – систему планування ресурсів підприємства).