Шляхи удосконалення оперативного управління виробництвом

- робочі місця розміщуються  послідовно, відповідно до технологічного  процесу;

- узгодження та ритмічне  виконання всіх операцій на  основі єдиного розрахункового  ритму потокової лінії;

- технологічний процес  строго диференційований — на  кожному робочому місці виконується лише одна або кілька однорідних операцій;

- передання оброблюваних  деталей з операції на операцію  відбувається з мінімальною перервою  і за допомогою спеціальних транспортних засобів (конвеєр);

- предмети праці передаються  з однієї на іншу операцію поштучно або невеликими партіями.

Основною структурною  ланкою потокового виробництва є  потокова лінія. Потокова лінія —  це технологічно або організаційно відокремлена група робітників, яка спеціалізується на виготовленні одного або подібних виробів згідно з наведеними вище ознаками потокового виробництва.

Для потокових ліній  характерне застосування спеціальних  транспортних засобів, які виконують  функцію переміщення предметів  праці з одного робочого місця  на інше та підтримання такту роботи потокової лінії.

На підприємствах, залежно  від обсягу виробництва, обсягу продукції, застосовуваної техніки виділяють  кілька видів потокових ліній.

1. За номенклатурою  виробів, які обробляються:

- однопредметні постійно-потокові  лінії. За ними закріплюється оброблення та складання одного найменування продукції протягом тривалого часу (застосовується в умовах масового виробництва). Для переходу на виготовлення іншого виду продукції необхідно переналагоджувати обладнання;

- багатопредметні постійно-потокові лінії, на яких одночасно або послідовно оброблюються деталі кількох видів, але технологічно подібні. Застосовуються вони у серійному виробництві та не потребують переналагодження.

2. За методом оброблення  виробів:

- змінно-потокові лінії,  які застосовуються при обробленні кількох найменувань деталей по черзі. При переході від виготовлення однієї деталі до іншої потокова лінія потребує переналагодження;

- групові потокові  лінії, на яких без переналагодження  обладнання оброблюється значна  частина предметів праці.

3. За ступенем безперервності:

- безперервні потокові  лінії, на яких предмети праці  переміщуються за операціями безперервно (відсутні перерви чекання);

- перервні потокові  лінії, які не мають чіткої  синхронізації всіх операцій. Тобто  між операціями з різною продуктивністю предмети праці чекають своєї черги на оброблення.

4. За способом підтримання  ритму:

- лінії з регламентованим  ритмом — предмети праці передаються з операції на операцію через точно фіксований термін;

- потокові лінії з  вільним ритмом — деталі передаються з відхиленням від ритму.

5. За охопленням виробництва:

- потокові;

- цехові;

- міжцехові;

- наскрізні.

Упровадження потокового виробництва потребує виконання  певних умов. Головними з них є: великий та тривалий випуск продукції, можливість раціонального розташування робочих місць, автоматизація виробничих процесів та застосування найпрогресивнішої технології.

Потокове виробництво  внаслідок автоматизації та механізації виробничого процесу є досить ефективним. Ефективність роботи потокових ліній значною мірою залежить від рівня організації роботи. Тісна взаємозалежність робочих місць на потоковій лінії потребує високої технологічної та трудової дисципліни, чіткої організації обслуговування і забезпечення робочих місць. Ефективність потокового виробництва виявляється також у скороченні виробничого циклу, зростанні продуктивності праці. Однак разом з цим воно має певні недоліки.

Найсуттєвішими з них  є зведення праці робітників лише до виконання елементарних механічних операцій, що є наслідком високої диференціації виробничого процесу. Така праця не вимагає високої кваліфікації робітників і не створює умов для реалізації індивідуальних здібностей.

Другим недоліком є  те, що вузька спеціалізація робочих  місць та їх розміщення за ходом  виробничого процесу ускладнюють перехід на виробництво нової продукції. Цей перехід потребує заміни та перестановки обладнання, що викликає простої. Зазначений недолік усувається застосуванням автоматизованих систем.

Разом з тим потокове виробництво має істотні переваги. Упровадження досягнень НТП при організації потокового виробництва дає змогу значно розширити його застосування.

Використання високопродуктивного  спеціального обладнання, інструменту, прогресивної технології, спеціалізація робочих місць знижують трудомісткість продукції, що випускається. Відсутність простоїв унаслідок раціональної організації робочих місць веде до зростання продуктивності праці та найповнішого використання робочого часу.

Усі ці фактори сприяють зниженню собівартості продукції, зростанню прибутку та рентабельності виробництва.

Важливими передумовами ефективності потокової організації виробництва є стабільність номенклатури упродовж тривалого періоду і значні масштаби випуску продукції, спеціалізація робочих місць і розташування їх відповідно до технологічного процесу.

Таким чином, розвиток нових  форм потокового виробництва дає  змогу ефективно застосовувати  його з урахуванням сучасних вимог  НТП.

Автоматизація виробництва  — процес, за якого всі або  переважна частина операцій, що потребують фізичних зусиль робітника, передаються машинам і відбуваються без безпосередньої його участі. За робітником залишається лише функція налагодження, нагляду та контролю.

Автоматизація виробничого  процесу досягається шляхом використання систем машин-автоматів, які є комбінацією різнотипного обладнання та інших технічних засобів, що розташовані в технологічній послідовності та об'єднані засобами транспортування, контролю і управління для виконання часткових процесів виготовлення виробу (продукції).

Особливу роль при  цьому відіграє комплексна автоматизація  виробництва, за якої без безпосередньої участі людини, але під її контролем  машинами-автоматами здійснюються всі  процеси виробництва — від  надходження сировини до виходу готової  продукції.

 

 

 

 

 

1.2 Методи та механізми оперативного управління виробництвом в умовах ринкового господарювання

 

Метод безперервного  нагляду, контролю, управління, регулювання  виробничого процесу, заснований на календарних планах і використовує технічні засоби для обміну і аналізу інформації і називається диспетчеризацією.

Оперативне управління і регулювання виконує облік, контроль і диспетчеризацію виробництва.

Змістом оперативного управління основним виробництвом є встановлення місця (цеху, дільниці, робочого місця) і часу (кварталу, місяця, декади, зміни), виготовлення виробів, складальних одиниць, деталей; облік фактичного ходу виробничого процесу; визначення відхилень від заздалегідь встановленого плану і, нарешті, регулювання ходу виробництва, здійснюваного для того, щоб ліквідувати наслідки небажаних відхилень і забезпечити своєчасне виконання основних задач оперативного управління.

Оперативне управління основним виробництвом здійснюється на основі плану виготовлення продукції, розробленого на рік (квартал).

Система оперативного управління основного виробництва являє собою складну організаційно-планову систему, що включає функціональну, елементну і організаційну підсистеми.

Функціональне розбиття характеризує коло функцій, які повинна виконувати система управління; поелементне основні елементи, з яких вона складається, і організаційна   побудову системи управління.

У функціональному відношенні оперативне управління основного виробництва змінюється таким чином: на рівні управління підприємством воно полягає в організації рушення предметів в межах року, кварталу, місяця; на рівні управління цехом таке рушення здійснюється в межах кварталу, місяця, тижня (п’ятиднівки); на рівні управління дільницею   в межах місяця, тижня (п’ятиднівки), діб, зміни і по годинах.

У поелементному відношенні в залежності від рівня оперативного управління основного виробництва змінюється по: складу, що використовується і кваліфікації управлінського персоналу; математичному забезпеченню задач планування виробництва; складу і числу комплексів технічних засобів, що використовуються;  складу календарно-планових нормативів; планово-обліковим одиницям, що застосовуються;  складу і змісту планово-облікової документації; характеру і напруженості інформаційних потоків.

У організаційному відношенні система оперативного управління основного виробництва здійснює свої функції за допомогою: планово-диспетчерського відділу (ПДВ) на рівні підприємства; планово-диспетчерського бюро (ПДБ) на цеховому рівні; планово-управлінського персоналу дільниці на рівні дільниці.

Розглянуті підсистеми оперативного управління основного виробництва знаходяться в безперервній взаємодії, в якій надто важлива роль кожної.

До функцій системи  оперативного управління виробництвом відносяться: керівництво як процес прийняття рішень; планування як процес визначення лінії поведінки об'єкта управління для досягнення даної мети; облік як процес контролю, аналізу і виявлення відхилень від заданої планом лінії поведінки об'єкта; регулювання як процес локалізації виникаючих відхилень і збереження заданої лінії поведінки керованого об'єкта.

Система оперативного управління основного виробництва включає об'ємне і оперативно-календарне планування, облік і диспетчирування.

У процесі об'ємного планування проводиться розподіл річної виробничої програми заводу в об'ємному (трудовому) і натуральному вираженні між цехами і дільницями (на квартал або місяць) відповідно до виділених ним трудових і матеріальних ресурсів. При рішенні задач об'ємного планування прагнуть до забезпечення рівномірного завантаження обладнання і робітників у всіх цехах і на дільницях підприємства. Одночасно необхідно забезпечити виконання заданих техпромфінпланом основних кількісних і якісних показників цехів і дільниць. Вирішуючи цю задачу, враховують, що по ряду позицій номенклатури заздалегідь встановлені терміни випуску деяких виробів. Внаслідок реалізації задачі оптимального розподілу річної виробничої програми по номенклатурі і об'єму по планових періодах року (кварталам або місяцям) визначається завантаження обладнання, оскільки показник завантаження враховується або в цільовій функції, або в обмеженнях.

Для рішення задач об'ємного планування широко використовуються методи математичного програмування. Значна специфіка в підході до задачі розподілу річної програми по планових періодах визначається типом виробництва.

Ще одним методом  оперативного правління є оперативно-календарне планування. Оперативно-календарне планування продовження і розвиток об'ємного планування. На цьому етапі об'єктом планування є окремі вироби, складальні одиниці, деталі і деталеоперації. Воно засновується на певних нормативах, що дозволяють здійснити зв'язок календарних планів і узгодження роботи взаємопов'язаних робочих місць, дільниць і цехів; ці нормативи також забезпечують найбільш ефективне використання ресурсів підприємства. Такі нормативи називаються календарно-плановими. До числа їх відносяться: розміри і ритми партій деталей, складальних одиниць і виробів;тривалість виробничих циклів, випередження запуску і випуску партій деталей і складальних одиниць; заділи і нормативи незавершеного виробництва,

Оперативно-календарне планування здійснюється як на заводському, так і на внутріцеховому етапах. У задачі заводського планування входить визначення кількості і часу передачі по позиціях (деталей, складальних одиниць, виробів), що плануються з цеху в цех по місяцях або кварталах. Частково ця робота може виконуватися на етапі об'ємного планування (для великих складальних одиниць або деталей). У задачі внутріцехового планування входить визначення місця і термінів початку і закінчення обробки кожної деталеоперації, їх груп або деталі загалом;  складання календарного плану-графіка роботи дільниць (потокових і автоматичних ліній) цеху на місяць, декаду, доби і зміну. Календарний план-графік дільниці може відноситися до одного з трьох основних типів: подетально-поопераційному, подетальному і графіку-переліку деталей. І цей календарний план-графік теж являється методом оперативного управління.

Подетально-поопераційні плани-графіки складаються в умовах крупносерійного виробництва. У серійному виробництві такі плани-графіки доцільно складати при порівняно невеликій номенклатурі деталей на дільниці.

У умовах дрібносерійного, а в ряді випадків і серійного  типу виробництва побудова подетально-поопераційних календарних планів-графіків буває недоцільно. Велика питома вага дослідно-статистичних норм часу, часті порушення ходу виробничого процесу, недостатньо висока виробнича дисципліна приводять до так частих порушень плану-графіка, що стають практично неможливими його коректування і переробка. У цих умовах доцільно розробляти укрупнений план-графік. У ньому одиницею планування є не окрема деталеоперація, а деталь (складальна одиниця), для якої визначають час запуску партії в обробку і випуску з дільниці (цехи), т. е. здійснюється розробка подетального плану-графіка.

В умовах одиничного, а іноді і дрібносерійного виробництва при виготовленні великих і середніх по розміру деталей з невеликою тривалістю виробничого циклу в ряді випадків розробляється графік-перелік деталей.